Рішення

від 16.12.2020 по справі 408/443/20-ц

БІЛОВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 408/443/20-ц

Провадження № 2/408/1316/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2020 року Біловодський районний суд Луганської області,

в складі: головуючого- судді: Булгакової Г.В.

при секретарі: Ришковій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Біловодська, Луганської області,

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Широкінської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області, треті особи: Станично-Луганська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , про визнання права власності на ј частку житлового будинку в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача територіальної громади в особі Широкінської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області, треті особи: Станично-Луганська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , про визнання права власності на ј частку житлового будинку в порядку спадкування за законом, посилаючись на наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді 1/4 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

29 січня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса Станично-Луганської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану частину житлового будинку, проте нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва оскільки згідно інформаційної довідки на об`єкт нерухомого майна, власниками самовільно було зведено або переплановано: літ. А1 - веранда-12,1 кв.м.; літ.Д - гараж, літ.Е - літня кухня; літ.Ж - сарай, а ОСОБА_1 не надано жодного документа, який підтверджує право власності померлого на ј частку самовільно зведених будівель та споруд.

Вказує, що батько за життя дійсно збудував ці споруди, проте не встиг ввести в експлуатацію належним чином. А через те, що ці будівлі не введені в експлуатацію, позивач не може прийняти спадщину у звичайному нотаріальному порядку на ј частину житлового будинку.

Зазначає, що її сестра, донька спадкодавця та третя особа у справі, ОСОБА_2 , відмовилась від своєї частки у спадщині, а ОСОБА_4 не є спадкоємцем ОСОБА_3 так як на момент його смерті, вона не була вже його дружиною, шлюб між ними було розірвано за рішенням суду. Крім позивача інших спадкоємців немає.

А тому, оскільки позивач ОСОБА_1 не може оформити спадкові права у позасудовому порядку, вона вимушена звернутися до суду з наявним позовом, в якому просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на ј частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 99,5 кв.м., житловою площею 54,4 кв.м., з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, в тому числі літ. А1 - веранда-12,1 кв.м.; літ.Д - гараж, літ.Е - літня кухня; літ.Ж - сарай.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, від неї надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача територіальної громади в особі Широкінської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області у судове засідання не з`явився, надіславши заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Представник третьої особи Станично-Луганської державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явився, надіславши заяву про розгляд справи за його відсутності.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 07 березня 1995 року та копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 29 листопада 2014 року, щодо підтвердження дошлюбного прізвища позивача.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 21 травня 2019 року.

Після його смерті відкрилася спадщина на ј частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло виданого колективним сільськогосподарським підприємством Індустрія 12 листопада 1997 року, реєстр. № 66.

Даний факт також підтверджується інформаційною довідкою на об`єкт нерухомого майна КП Станично-Луганське районне бюро технічної інвентаризації від 14 листопада 2019 року, відповідно до якої станом на 01 січня 2013 року право власності на житловий будинок загальною площею 86,6 кв.м., житловою площею 54,4 кв.м., з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на підставі вищевказаного свідоцтва про право власності на житло.

Померлий ОСОБА_3 мешкав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 1997 року до 16 травня 2019 року. На день смерті і на протязі шести місяців після його смерті за вказаною адресою також були зареєстровані та мешкали його доньки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою Широківської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області від 21 жовтня 2019 року №665 .

Як вбачається із матеріалів спадкової справи №425/2019, наданої Станично-Луганською державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини звернулася позивач ОСОБА_1 , оформив на себе спадкове майно в вигляді ј земельної ділянки, площею 0,1500 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , про що отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстровий №1-85. ОСОБА_2 відмовилася від отримання належної їй частки у спадщині на користь ОСОБА_1 .

У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ј частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно постанови нотаріуса від 29 січня 2020 року, позивачу ОСОБА_1 відмовлено, оскільки згідно інформаційної довідки на об`єкт нерухомого майна, померлий ОСОБА_3 володів ј часткою житлового будинку на підставі свідоцтва про власності на житло, виданого колективним сільськогосподарським підприємством Індустрія 12 листопада 1997 року. Але у інформаційній довідці також зазначено, що власниками самовільно зведено або переплановано: літ. а1 - веранда-12,1 кв.м.; літ.Д - гараж, літ.Е - літня кухня; літ.Ж - сарай. Заявником не надано жодного документа, який підтверджує право власності померлого на ј частку самовільно зведених будівель та споруд.

А тому позивач не змогла отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом на ј частку будинку.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Інформаційною довідкою на об`єкт нерухомого майна КП Станично-Луганське районне бюро технічної інвентаризації від 14 листопада 2019 року дійсно підтверджується, що за адресою: АДРЕСА_1 , зведені: А-1 - житловий будинок -86,6 кв.м., а1 - веранда-12,1 кв.м., Б - сарай, Г,г - погріб, Д - гараж, Е - літня кухня; Ж - сарай, З - навіс, И - навіс, К - навіс, Л - душ, М - вбиральня, №3 - хвіртка, №4 - огорожа, №5 - огорожа, №6 - огорожа, №7 - огорожа, №8 - хвіртка, №9 - хвіртка, №10 - вигрібна яма, №11 - водопровід, №12 - каналізація, з яких самовільно, без дозвільних документів зведено: а1 - веранда-12,1 кв.м.; Д - гараж, Е - літня кухня; Ж - сарай.

Наявність спорудженої в 2006 році, літ. а1 - веранди, спорудженого в 2013 році, літ.Д - гаража, спорудженої в 2000 році, літ.Е - літньої кухні, та спорудженого в 2012 році, літ.Ж - сараю також вбачається із технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який було виготовлено станом на 14 листопада 2019 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом - ст.1217 ЦК України.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 4 постанови від 30 березня 2012 року № 6 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частиною 3 ст. 376 ЦК України статті встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Таким чином, ст. 376 ЦК України передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, і встановлено випадки, коли право власності на самочинне будівництво може бути визнане за рішенням суду за особою, що здійснила самочинне будівництво, або за власником земельної ділянки.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст. 376 ЦК України, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК України); за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України).

У пункті 12 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) від 30 березня 2012 року № 6 роз`яснено, що, вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 2 узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав від 28 січня 2013 року відмітив, що суди при розгляді справ про визнання права власності на самочинне будівництво повинні належним чином перевіряти, чи було питання оформлення права власності на самочинне будівництво предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати про наявність спору про право. Суд не повинен заміняти органи, які зобов`язані видавати дозволи на будівництво й узгоджувати забудови; визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку має залишатися винятковим способом захисту права. Тому судам необхідно з`ясовувати, чи звертався позивач до компетентних органів із питання узаконення самочинного будівництва, чи було відмовлено компетентними органами у вирішенні зазначеного питання.

Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що визнання судом права власності на самочинне будівництво можливе лише у тому разі, якщо в прийнятті такого об`єкта в експлуатацію було незаконно відмовлено та за умови дотримання визначених законом вимог, які необхідні для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Таким чином, судом встановлено, що власником ј частки земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку за вказаною адресою є позивач.

Також судом встановлено, що позивачу не було відмовлено компетентним органом у сфері містобудування у прийнятті до експлуатації самочинних забудов у вказаному домоволодінні, а тому відсутні підстави для визнання права власності на самочинно побудоване нерухоме майно в судовому порядку.

Крім того, відсутні підстави для оформлення на самочинно збудовані літ. а1 - веранду -12,1 кв.м.; літ.Д - гараж, літ.Е - літню кухню; літ.Ж - сарай, спадкових прав позивача в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , оскільки спадкодавець не набув у встановленому порядку права власності на них, отже самочинні побудови не входить до складу спадщини.

До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на самочинно збудовану прибудову.

Отже, враховуючи викладене та те, що відповідач не заперечив проти визнання позовних вимог, позивач вважається такою, що прийняла спадщину, а також те, що спадкодавець не набув у встановленому порядку права власності на самочинні побудову, суд вважає за можливе частково задовольнити позов.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , до територіальної громади в особі Широкінської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області, код за ЄДРПОУ 20183959, адреса місцезнаходження: Луганська область, Станично-Луганський район, с. Широкий, вул. Центральна, буд. 1, треті особи: Станично-Луганська державна нотаріальна контора, код за ЄДРПОУ 05382220, адреса місцезнаходження: 93600, Луганська області, Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. Москва-Донбас, буд.34, ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , про визнання права власності на ј частку житлового будинку в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на ј частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 86,6 кв.м., житловою площею 54,4 кв.м., з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, а саме: А-1 - житловий будинок, Б - сарай, Г,г - погріб, З - навіс, И - навіс, К - навіс, Л - душ, М - вбиральня, №3 - хвіртка, №4 - огорожа, №5 - огорожа, №6 - огорожа, №7 - огорожа, №8 - хвіртка, №9 - хвіртка, №10 - вигрібна яма, №11 - водопровід, №12 - каналізація.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Біловодський районний суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Г. В. Булгакова