Рішення

від 03.12.2020 по справі 419/2092/20

НОВОАЙДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 419/2092/20

Провадження № 2/419/429/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року Новоайдарський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді - Мартинюка В. Б.,

за участю: секретаря - Московченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоайдар Луганської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, третя особа: Смолянинівська сільська рада Новоайдарського району Луганської області,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Новоайдарського районного суду Луганської області з вищевказаним позовом. Позовні вимоги мотивує тим, що позивач з грудня 2007 року мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Вищезазначений будинок належить на підставі свідоцтва про право власності від 10 жовтня 1988 року його батькові ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя батько склав заповіт, яким заповідав все майно йому. За рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 05 вересня 2013 року за ним визнано право власності на земельну ділянку та грошові кошти, проте на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , право власності не визнавалось. У липні 2020 року, в результаті лісових пожеж, вищезазначений будинок було пошкоджено. Звернувшись до нотаріуса для оформлення права власності на цей будинок, для отримання подальшої державної компенсації за пошкоджене майно, отримав усну відмову, оскільки спадкова справа вже закрита. Таким чином відсутність права власності на вказаний будинок перешкоджає реалізувати свої права, як власника, не дає можливості компенсувати втрачене та пошкоджене майно. Він після смерті батька з грудня 2007 року проживає та веде домашнє господарство за адресою: АДРЕСА_1 , добросовісно, безперервно та відкрито володіє та доглядає за домоволодінням, підтримує його в належному стані, сплачує комунальні послуги, користується присадибною ділянкою, тому вважає, що має підстави для набуття права власності за набувальною давністю на зазначене домоволодіння.

Тому на підставі ч.1 ст.344 ЦК України, а саме в порядку набувальної давності прохає визнати за ним право власності на вищезазначений будинок.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, в позовній заяві прохав розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 23).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву в якій просила справу розглядати без її участі та визнала позовні вимоги (а.с. 34).

Третя особа: представник Смолянинівської сільської ради Новоайдарського району Луганської області в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника сільської ради, у вирішенні питання поклався на розсуд суду (а.с. 32).

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Суд врахувавши позицію сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно довідки виконавчого комітету Смолянинівської сільської ради Новоайдарського району Луганської області від 12 жовтня 2020 року за № 1284 та акту обстеження по факту проживання позивач дійсно фактично проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 починаючи з грудня 2007 року по даний час і веде домашнє господарство (а.с. 15-16).

Згідно з технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 21 жовтня 2020 року про технічний стан нерухомого майна, наданим Новоайдарським районним комунальним підприємством технічної інвентаризації, житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 складається з: житлового будинку А1Ж - житловий будинок, а 1 - ганок, Б - літня кухня, б - прибудова, М - сарай, В- сарай, К - сарай, Д - сарай, З - гараж, Л- сарай, П - погріб, У - убиральня, № 1 - ворота, № 2 - огорожа, № 3 - колодязь (а.с. 18-21).

Так відповідно до копії свідоцтва про право власності на домоволодіння ОСОБА_3 на праві приватної власності в цілій часині належить домоволодіння розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 12).

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11).

Відповідно до копії заповіту від 22.05.2007 року ОСОБА_4 все своє майно заповів своєму сину ОСОБА_1 (а.с. 10).

Рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 05.09.2013 року справа №419/1103/13-ц позовні вимоги ОСОБА_1 до Смолянинівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно задоволено. Визнано право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на земельну ділянку сільськогосподарського призначення № НОМЕР_2 площею 3,4661 га, розташованої на території Смолянинівської сільської ради Новоайдарського району Луганської області, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЛГ № 030551, кадастровий номер 4423187100:01:013:0028 та грошові кошти на рахунках № НОМЕР_3 в ТВБВ № 10012/020 ПАТ Державний ощадний банк України (а.с. 13).

Відповідно до акту про пожежу від 11.07.2020 року та акту обстеження житлового будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що при лісовій пожежі було пошкоджено житловий будинок та господарські споруди за вказаною адресою (а.с.15, 17).

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Аналізуючи поняття добросовісності володіння, як підстави для набуття права власності за набувальною давністю за статтею 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Норми цієї статті не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов`язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника.

У пункті 9 постанови пленуму Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав роз`яснено, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Отже, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати по відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Зокрема, виходячи зі змісту ст. 344 ЦК, обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести позивач, є такі:

- майно може бути об`єктом набувальної давності;

- добросовісність володіння;

- відкритість володіння;

- давність володіння та його безперервність;

- відсутність інших осіб, які претендують на це майно;

- відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.

Позов про право власності за давністю володіння не може пред`явити законний володілець або особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є її власником. Тобто, виключено набуття права власності на майно, яке знаходиться у володінні власника і ніколи не вибувало з його володіння.

Наявність у володільця певної правової підстави для володіння майном виключає можливість набуття права власності за набувальною давністю, але не позбавляє особу можливості набути право власності на таке майно у визначеному позасудовому порядку.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Відповідно до роз`яснень, викладених в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , набуття права власності на майно за набувальною давністю є самостійною підставою набуття права власності. В зазначеному випадку право власності на нерухоме майно не переходить від спадкодавця до спадкоємця (ст. 1216 ЦК), а набувається за рішенням суду (ч. 4 ст. 344 ЦК). Отже, спори про набуття права власності за набувальною давністю не є спорами із спадкування, в тому числі й у випадках, коли особа заявляє про давність володіння (ч. 2 ст. 34 ЦК України).

Такий висновок суду узгоджується і з позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ висловленою в ухвалі від 09 червня 2016 року у справі № 537/2826/13-ц за позовом про визнання права власності за набувальною давністю.

Згідно з положеннями ч.1 та ч. 3 ст. 1277 ЦК України, в разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Позивач достовірно знає, що спадкоємцем після померлого є він, як спадкоємець за заповітом, що не дає підстави для визнання за останнім права власності за набувальною давністю в порядку ст. 344 ЦК України, оскільки він не позбавлений можливості прийняти спадщину після смерті батька та оформити право власності на своє ім`я у відповідності до закону або в судовому порядку при відмові нотаріуса.

Враховуючи вищезазначені норми права, обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про набуття права власності за набувальною давністю на вказаний житловий будинок на підставі ст. 344 ЦК України, оскільки для відсутні законодавчо визначені підстави.

При цьому суд вважає, що позивачем був не правильно обраний спосіб захисту своїх прав.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду, позов задоволено повністю, суд вважає за необхідне судові витрати компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 344 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 12, 13, 18, 258, 260, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, третя особа: Смолянинівська сільська рада Новоайдарського району Луганської області - відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: В. Б. Мартинюк