Постанова від 18.12.2020 по справі 916/174/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/174/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Колоколова С.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В.М. , м. Київ

на рішення Господарського суду Одеської області від 01.09.2020 року, м. Одеса, суддя Гут С.Ф., повний текст рішення складено та підписано 11.09.2020 року

у справі № 916/174/20

за первісним позовом Державного підприємства Морський торговельний порт Южний , м. Южне Одеської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю В.М. , м. Київ

про стягнення 52 329 грн. 12 коп.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В.М. , м. Київ

до відповідача Державного підприємства Морський торговельний порт Южний , м.Южне Одеської області

про стягнення 5 955 грн. 83 коп.,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У січні 2020 року Державне підприємство Морський торговельний порт Южний , м. Южне Одеської області звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю В.М. , м. Київ, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В.М. , м. Київ на користь Державного підприємства Морський торговельний порт Южний , м. Южне Одеської області пеню за прострочення терміну поставки товару за договором у розмірі 52 329 грн. 12 коп., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, всупереч укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів від 19.12.2018 року № Т/СН-258/18, належним чином зобов`язання з вчасної поставки товару не виконано в строк до 23.01.2019 року, а виконано лише 08.02.2019 року, внаслідок чого позивачем нараховано пеню у вищезазначеному розмірі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.01.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу № 916/174/20 ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначенням розгляду справи по суті.

17.02.2020 року поштою до Господарського суду Одеської області від відповідача по справі № 916/174/20 - Товариства з обмеженою відповідальністю В.М. , м. Київ надійшла зустрічна позовна заява, у якій Товариство з обмеженою відповідальністю В.М. , м. Київ (відповідач за первісним позовом) просило суд стягнути з Державного підприємства Морський торговельний порт Южний , м. Южне Одеської області (позивача за первісним позовом) на свою користь пеню у розмірі 5 955 грн. 83 коп. на підставі п. 7.4. договору від 19.12.2018 року № Т/СН-258/18, а також відшкодувати позивачу за зустрічним позовом за рахунок відповідача за зустрічним позовом судові витрати по справі.

Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що відповідачем за зустрічним позовом, всупереч умов укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів від 19.12.2018 року № Т/СН-258/18, належним чином зобов`язання з вчасної оплати за поставлений товар не виконано, у відповідності до п. 3.1. договору, внаслідок чого, на підставі п. 7.4. договору, позивачем за зустрічним позовом нараховано пеню у вищезазначеному розмірі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.02.2020 року було прийнято зустрічну позовну заяву за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М.", м.Київ до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний", м. Южне Одеської області про стягнення пені у розмірі 5 955 грн.83 коп. до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 916/174/20 за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.09.2020 року у справі №916/174/20 (суддя Гут С.Ф.) первісний позов Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний", м. Южне Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М.", м. Київ про стягнення 52 329грн. 12 коп. - задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М.", м. Київ на користь Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний", м. Южне Одеська область пеню за прострочення терміну поставки товару за Договором у розмірі 52 329 грн. 12 коп. та судовий збір за подання первісної позовної заяви у розмірі 2 102 грн.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М.", м. Київ до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний"", м. Южне Одеської області про стягнення пені у розмірі 5 955 грн. 83 коп. - задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний", м. Южне Одеська область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М.", м. Київ пеню на підставі пункту 7.4. Договору № Т/СН-258/118 від 19.12.2018 року у розмірі 4 751 грн. 54 коп. та судовий збір за подання зустрічної позовної заяви у розмірі 2 102 грн. У задоволенні інших позовних вимогах позивача за зустрічним позовом судом першої інстанції відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивачем за первісним позовом належними та допустимими доказами по справі доведено невиконання відповідачем за первісним позовом свого обов`язку щодо поставки товару у термін, визначений п. 4.1. договору, відтак, на думку суду, вимоги за первісним позовом про стягнення пені є обґрунтованими. Щодо часткового задоволення зустрічного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем за зустрічним позовом також належними та допустимими доказами по справі доведено невиконання відповідачем за зустрічним позовом свого обов`язку щодо оплати за поставлений товар у термін, визначений договором. Натомість, як зазначив суд першої інстанції, стягнення з Державного підприємства Морський торговельний порт Южний , м. Южне Одеської області пені на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М.", м. Київ у розмірі 16 грн. 40 коп. є неможливим, оскільки оплата за цей період була своєчасною, крім того, у зв`язку з наданням позивачем за зустрічним позовом помилкового розрахунку пені, суд першої інстанції, здійснивши власний перерахунок, дійшов висновку, що до стягнення належить пеня у розмірі 4 751 грн. 54 коп.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю В.М. , м. Київ з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 01.09.2020 року у справі № 916/174/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позовних вимогах Державного підприємства Морський торговельний порт Южний , м. Южне Одеської області про стягнення пені у розмірі 52 329 грн. 12 коп. відмовити у повному обсязі, а зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю В.М. , м. Київ до Державного підприємства Морський торговельний порт Южний , м. Южне Одеської області про стягнення пені у розмірі 5 955 грн. 83 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, в порушення положень п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, не було надано мотивованої оцінки наведеним Товариством з обмеженою відповідальністю В.М. , м. Київ аргументам про те, що зобов`язання з поставки товару на загальну суму 697 722 грн. 06 коп. по видатковим накладним від 25.01.2019 року №НЗК00685277 та № ННУ00030809 було виконане відповідачем по первісному позову 01.02.2019 року. Натомість, як зазначив скаржник, саме з вини позивача по первісному позову фактичний прийом товару останнім було здійснено лише 08.02.2020 року. Відтак, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю В.М. , м. Київ, в силу положень ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, останнє не повинно було нести відповідальність за порушення строків поставки товару за період з 01.02.2019 року по 08.02.2019 року включно.

У викладених доводах апеляційної скарги, скаржник звертає увагу колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду на ту обставину, що матеріали господарської справи № 916/174/20 підтверджують виконання відповідачем по первісному позову зобов`язань за договором з поставки товару саме 01.02.2019 року, а тому, на його думку, аргументи позивача по первісному позову що датою підписання ним видаткових накладних та оформлення приймальних актів - 08.02.2019 року є датою поставки товару, безпідставні та підлягають відхиленню.

Посилаючись на вимоги ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, скаржник вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю В.М. , м. Київ вжило всіх залежних від нього заходів для швидкої поставки товару на обумовлену сторонами адресу, визначену договором, а порушення строку поставки у період з 01.02.2019 року по 08.02.2019 року відбулося виключно з вини Державного підприємства Морський торговельний порт Южний , м. Южне Одеської області.

Крім того, на думку відповідача по первісному позову, зазначені вище процесуальні порушення суду першої інстанції також призвели до визначення помилкової дати, з якої для відповідача за зустрічним позовом почав відраховуватися строк на оплату вартості товару. Тобто, суд дійшов помилкового висновку, що датою поставки є 08.02.2019 року, оскільки товар фактично було доставлено до місця поставки саме 01.02.2019 року, а відтак, зробив помилковий перерахунок нарахованої пені позивачем за зустрічним позовом, вимоги якого належать до задоволення у повному обсязі.

З огляду на зазначене вище, позивач за зустрічним позовом вважає, що суд першої інстанції всупереч нормам, викладеним у ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, протиправно задовольнив вимоги позивача по первісному позову та частково задовольнив зустрічні позовні вимоги, а тому оскаржуване рішення від 01.09.2020 року підлягає скасуванню.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю В.М. , м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 01.09.2020 року у справі № 916/174/20, справу вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

04.11.2020 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Державного підприємства Морський торговельний порт Южний , м. Южне Одеської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач по первісному позову (відповідач по зустрічному позову) просив суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В.М. , м. Київ залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 01.09.2020 року у справі № 916/174/20 - без змін. Судовою колегією відзив долучено до матеріалів справи.

У відзиві Державне підприємство Морський торговельний порт Южний , м. Южне Одеської області зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є непереконливими, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Зокрема, позивач по первісному позову вказує, що ним, належними та допустимими доказами доведено, що поставка товару відбулася саме 08.02.2019 року, у зв`язку з чим, твердження відповідача по первісному позову щодо поставленого товару саме 01.02.2019 року не заслуговує на увагу.

Крім того, на думку Державного підприємства Морський торговельний порт Южний , м. Южне Одеської області надані відповідачем по первісному позову до матеріалів господарської справи копії листувань останнього з поштовою службою, позивачем по первісному позову та експрес-накладних не є належними та допустимими доказами по справі, оскільки не підтверджують фактичну дату поставки товару. В той же час, як наголошує у відзиві Державне підприємство Морський торговельний порт Южний , м. Южне Одеської області, дата поставки саме 08.02.2019 року підтверджується приймальними актами від 08.02.2019 року №№ 1155, 1171, а також видатковими накладними від 25.01.2019 року №№ НЗК00685277, ННУ00030809.

Також, щодо вимог зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю В.М. , м. Київ, Державне підприємство Морський торговельний порт Южний , м.Южне Одеської області у відзиві, посилаючись на положення п. 3.1., 6.1.1. договору, вказало, що з них вбачається, що обов`язок оплати за поставлений товар виникає у покупця лише після виставляння постачальником рахунку на оплату. Натомість, позивачем за зустрічним позовом дату виставлення рахунків покупцю жодним чином не підтверджено, як і не підтверджено дату отримання цих рахунків останнім.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Приписи п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначають, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму (що станом на момент подання позову у даній справі складає 210 200 грн. 00 коп.).

В порядку спрощеного провадження за законом підлягають розгляду малозначні справи, і в даному випадку єдиним критерієм для такого розгляду є саме ціна позову. Судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку справа № 916/174/20 відповідає ознакам малозначної справи за законом, оскільки ціна позову складає 52 329 грн. 12 коп. Оскільки матеріалів справи достатньо для її розгляду по суті, судова колегія відхиляє клопотання скаржника про здійснення такого розгляду за участю його представника.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю В.М. , м. Київ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 01.09.2020 року у справі № 916/174/20 є таким, що не потребує скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

19.12.2018 року між Державним підприємством "Морський торговельний порт "Южний", м. Южне Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю В.М. , м. Київ укладено договір про закупівлю товарів № Т/СН-258/18, за умовами якого, зокрема п. 1.1. визначено, що постачальник зобов`язується у 2018 році поставити покупцю товар, зазначений у Специфікації, що є Додатком №1, відповідно до цього договору, а покупець - прийняти і оплатити товар.

З п. 2.1. договору вбачається, що його ціна становить 995 291 грн. 28 коп., у тому числі ПДВ 20% - 165 881 грн. 88 коп.

Згідно із п. 3.1. договору покупець оплачує конкретну партію товару прямим банківським переведенням коштів на рахунок Постачальника, протягом 15 банківських днів з дати поставки конкретної партії товару, згідно з виставленим постачальником рахунком, оформленим відповідно до рознарядки покупця. Розрахунки за поставлений товар здійснюються відповідно до діючого законодавства України (у т.ч. підзаконних, регуляторних актів України тощо). У разі, якщо затримка здійснення оплати товару відбувається у зв`язку з необхідністю виконання покупцем вищезазначених нормативних документів або інших поважних причин, що спричинили таку затримку, оплата здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання покупцем можливості фінансування закупівлі (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 4.1 договору, постачальник протягом 25 календарних днів з дати отримання рознарядки від покупця на поставку конкретної партії товару, поставляє покупцеві конкретну партію товару у повній відповідності до наданої рознарядки. Постачальник несе ризик пошкодження або знищення товару до моменту передачі його покупцеві. Рознарядка покупця на поставку конкретної партії товару надсилається постачальнику засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою.

Місцем поставки є склад Бази постачання Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний", м. Южне Одеської області. Поставка товару здійснюється силами, засобами та за рахунок постачальника на умовах DDP у відповідності до положень Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс , з урахуванням положень цього договору (п. 4.2. договору).

Постачальник не пізніше ніж за 24 години до моменту прибуття товару до місця поставки повідомляє про це покупця засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою (п. 4.3. договору).

Пунктом 4.4. договору визначено, що моментом поставки товару вважається момент одержання товару покупцем з оформленням прибуткових документів на складі покупця. Товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем за якістю та комплектністю після підписання видаткової та товарно-транспортної накладної.

Правами та обов`язками сторін, окрім іншого визначено, що покупець зобов`язаний у повному обсязі оплачувати поставлений товар, відповідно до умов договору (п. 6.1.1.), а постачальник у свою чергу, забезпечити поставку товару у строк і в порядку, встановлені цим договором (п. 6.3.1.).

З п. 7.1. договору вбачається, що у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору, винна сторона несе відповідальність перед іншою стороною відповідно до діючого законодавства України та умов, викладених у цьому договорі.

Пунктом 7.2. договору передбачається, що за порушення постачальником строку виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,5 відсотка вартості товару, з якого допущен прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 15% вказаної вартості.

За прострочення оплати вартості поставленої партії товару, постачальник може стягнути з покупця пеню у розмірі 0,5 облікової ставки НБУ, діючої на день платежу від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше ніж за 1 місяць з моменту прострочення (п. 7.4. договору).

Пунктом 11.19 договору передбачено, що усі повідомлення, що пов`язані з виконанням цього договору, вважаються переданими однією стороною іншій стороні офіційно та відповідно до умов цього договору, якщо вони направлені поштою (в тому числі електронною поштою), засобами факсимільного зв`язку або передані особисто під підпис уповноваженим представником сторін.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє по 31.12.2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами свої зобов`язань (п. 10.1. договору).

Зі змісту Специфікації - Додатку № 1 до договору від 19.12.2018 року № Т/СН-258/18 вбачається, що між сторонами було укладено договір на поставку товару на загальну суму 995 291 грн. 28 коп. Додатком № 2 до договору від 19.12.2018 року № Т/СН-258/18 сторони обумовили вимоги до товару, який має поставлятися постачальником.

28.12.2018 року генеральному директору Товариства з обмеженою відповідальністю В.М. , м. Київ від позивача, відповідно до розділу 4 Договору про закупівлю товарів від 19.12.2018 року № Т/СН-258/18 надійшла рознарядка (вих. № 205-63/1759) за умовами якої постачальник мав поставити конкретну партію товару протягом 25 календарних днів з дня її отримання. Крім того, покупцем зазначено про необхідність надання передбачених договором оригіналів документів та повідомлення останнього про поставку за 24 години до моменту прибуття товару до місця поставки засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою vadim.koh@port-yuzhny.com.ua. Факт надіслання вказаної вище рознарядки покупцем електронною поштою на електронну адресу постачальника свідчить скрин-шот відправлених електронних повідомлень від 29.12.2018 року.

З товарної накладної від 29.12.2018 року № ННУ00030711 та приймального акту №963 від 29.12.2018 року вбачається, що постачальник поставив покупцю товару на загальну суму 297 569 грн. 22 коп. з урахуванням ПДВ.

З товарної накладної від 25.01.2019 року № НЗК00685277, оформленої належним чином, вбачається, що всього передано товарів на загальну суму 668 219 грн. 86 коп. з урахуванням ПДВ. При цьому, вказана вище накладна містить штамп ДП МТП Южний про дозволений ввіз товару за підписом уповноваженої особи, дату - 08.02.2019 року, час - 11 год. 02 хв.; печатку Бази постачання, Склад № 2, дату пропуску - 08.02.2019 року.

З приймального акту № 1155 від 08.02.2019 року вбачається, що товар покупцем прийнято на склад № 4 за товарною накладною від 25.01.2019 року № НЗК00685277.

З товарної накладної від 25.01.2019 року № ННУ00030809, оформленої належним чином, вбачається, що всього передано товарів на загальну суму 9 502 грн. 20 коп. з урахуванням ПДВ. Ця накладна також містить штамп ДП МТП Южний про дозволений ввіз товару за підписом уповноваженої особи, дату - 08.02.2019 року, час - 11 год. 02 хв.; печатку Бази постачання, Склад № 2, дату пропуску - 08.02.2019 року.

З приймального акту № 1171 від 08.02.2019 року вбачається, що товар покупцем прийнято на склад № 4 за товарною накладною від 25.01.2019 року № ННУ00030809.

Крім цього, матеріали справи містять претензію позивача за первісним позовом від 12.04.2019 року вих. № 2012/02/102/19, надіслану на адресу відповідача за первісним позовом, з вимогою про сплату пені за прострочення поставки товару у загальному розмірі 52 329 грн. 12 коп., про факт отримання якої постачальником 19.04.2019 року у матеріалах справи свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 15.04.2019 року.

Також, листом від 31.01.2019 року (вих. № 148/01-03) генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю В.М. , м. Київ повідомив директора Товариства з обмеженою відповідальністю Нова Пошта про переадресацію вантажу по НП ЕН20400117027771 на адресу: 65481, України, Одеська область, місто Южне, вул. Берегова, 13, отримувач: База постачання ДП Морський торговельний порт Южний , ОСОБА_1 .

Крім цього, матеріали справи містять лист керівника відділення № 1 ТОВ Нова Пошта , м. Южне, від 01.02.2019 року, без зазначення адресата повідомлення щодо зміни представником одержувача доставки товару з 01.02.2019 року на 04.02.2019 року у зв`язку з неможливістю оформлення пропускних документів на ЕН59000396964741.

З експрес-накладної ТОВ Нова Пошта від 25.01.2019 року № 59000396964741 вбачається, що розрахунковою датою прибуття витратних матеріалів є 04.02.2019 року, направлених за адресою: м. Южне, вул. Приморська, 19б, відділення № 1, одержувач: МТП Южний ДП.

З експрес - накладної ТОВ Нова Пошта від 31.01.2019 року № 20400117027771 вбачається, що розрахунковою датою прибуття витратних матеріалів є 04.02.2019 року, направлених за адресою: м. Южне, вул. Берегова, 13, особисто в руки ОСОБА_2, який згідно довіреності № 168/01-04 від 31.01.2019 року, виданої генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю В.М. , м. Київ виконував повноваження відповідно до умов договору від 19.12.2018 року.

Листом від 01.02.2019 року, ОСОБА_2 повідомив покупця про неможливість 01.02.2019 року доставки товару через перевізника ТОВ Нова Пошта , оскільки остання була скасована з ініціативи одержувача, через неможливість представника одержувача оформлення пропускних документів для кур`єра та автомобіля служби доставки. Крім цього, ОСОБА_2 повідомив, що наступна спроба доставки буде здійснена перевізником 04.02.2018 року та просив у сприянні оформлення пропускних документів. Указаний вище лист було надіслано на адресу, визначену у договорі від 19.12.2018 року, як адресу поставки товару поштовим повідомленням з описом рекомендованого вкладення від 01.02.2019 року.

В подальшому, листами від 04.02.2019 року за вих. № 164/01-03, від 05.02.2019 року за вих. № 164/01-03, від 06.02.2019 року за вих. № 212/01-03 постачальник повідомляв покупця про готовність здійснити поставку товару на залишок по заявці від 28.12.2018 року на суму 697 722 грн. 06 коп. на 05.02.2019 року, 06.02.2019 року, 07.02.2019 року відповідно. При цьому, надані позивачем по зустрічному позову рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення свідчать, що вказані вище листи було відправлено 05.02.2019 року та 08.02.2019 року відповідно та отримано покупцем 08.02.2019 року та 12.02.2019 року.

З виписки про рух коштів Товариства з обмеженою відповідальністю В.М. , м. Київ за період з 01.03.2019 року по 01.03.2019 року вбачається, що за рахунком від 25.01.2019 року 01.03.2019 року Державним підприємством "Морський торговельний порт "Южний", м. Южне Одеської області було сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю В.М. , м. Київ за поставлені, згідно договору від 19.12.2018 року, витратні матеріали у сумі 9 502 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ - 1 583 грн. 70 коп.

З виписки про рух коштів Товариства з обмеженою відповідальністю В.М. , м. Київ за період з 29.03.2019 року по 29.03.2019 року вбачається, що за рахунком від 25.01.2019 року 29.03.2019 року Державним підприємством "Морський торговельний порт "Южний", м. Южне Одеської області було сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю В.М. , м. Київ за поставлені, згідно договору від 19.12.2018 року, витратні матеріали у сумі 688 219 грн. 86 коп., у тому числі ПДВ - 114 703 грн. 31 коп.

З виписки про рух коштів Товариства з обмеженою відповідальністю В.М. , м. Київ за період з 23.01.2019 року по 23.01.2019 року вбачається, що за рахунками від 29.12.2018 року, 23.01.2019 року Державним підприємством "Морський торговельний порт "Южний", м. Южне Одеської області було сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю В.М. , м. Київ за поставлені, згідно договору від 19.12.2018 року, витратні матеріали у сумі 297 569 грн. 22 коп., у тому числі ПДВ - 49 594 грн. 87 коп.

Інших, будь-яких письмових належних та допустимих доказів щодо поставки товару чи його оплати по спірному договору про закупівлю товарів від 19.12.2018 року № Т/СН-258/18 матеріали господарської справи № 916/174/20 не містять.

Як встановлено колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, предметом спору у даному випадку є наявність або відсутність підстав для встановлення факту поставки витратних матеріалів поза строком, встановленим договором про закупівлю товарів по первісному позову, та встановлення факту прострочення оплати покупцем за поставлені товари постачальником всупереч умовам укладеного договору по зустрічному позову.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки висвітлені в абз. 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За положеннями ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття.

Частиною 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ст. 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частина 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлює, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 6 і 627 Цивільного кодексу України передбачено свободу договору, що полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Необхідно зазначити, що свобода договору передбачає не лише право сторін вільно виявляти волю на вступ у договірні відносини, але включає також можливість визначати зміст договору, у тому числі і визначати способи забезпечення договірних зобов`язань та гарантії прав сторін. Саме така свобода обмежується рамками чинних нормативних актів, звичаїв ділового обороту, а дії сторін повинні відповідати вимогам розумності, добросовісності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України зазначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: - вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; - примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; - типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; - договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Тобто Господарський кодекс України також передбачає широку свободу сторін при укладенні господарських договорів, з урахуванням того, що суб`єкти господарювання є рівними за своїм правовим статусом.

При цьому, законодавець передбачив, що спрямування сторін договору має презюмувати безперечне виконання договірних зобов`язань.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегією суддів встановлено, що між позивачем та відповідачем по первісному та зустрічному позовам, в рамках договору про закупівлю товарів від 19.12.2018 року № Т/СН-258/18 між Державним підприємством "Морський торговельний порт "Южний", м. Южне Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю В.М. , м. Київ існували господарські правовідносини, за якими відповідач здійснював поставки товару позивачу, а останній оплачував отриманий товар в розмірі, зазначеному у специфікації від 19.12.2018 року, рознарядці від 28.12.2018 року та видаткових накладних від 29.12.2018 року, 25.01.2019 року.

Так, з указаного вище договору вбачається, що сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов та погодили між собою також умови щодо строку оплати покупцем постачальнику за поставлений товар - протягом 15 банківських днів з дати поставки конкретної партії товару (п. 3.1. договору), граничного строку поставки товару постачальником покупцеві - 25 календарних днів з дня отримання рознарядки (п. 4.1. договору), місце поставки - склад Бази постачання Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний", м. Южне Одеської області (п. 4.2. договору), умови поставки - силами, засобами та за рахунок постачальника на умовах DDP (п. 4.2. договору), умов повідомлення покупця про майбутню поставку постачальником товару - не пізніше ніж за 24 години до моменту прибуття товару до місця поставки засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою (п. 4.3. договору), моменту поставки - момент одержання товару покупцем з оформленням прибуткових документів на складі покупця (п. 4.4. договору), прав та обов`язків сторін щодо оплати та дотримання строку та порядку поставки (розділ 6 договору), відповідальності сторін у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (розділ 7 договору).

Крім того, п. 11.19 договору унормовано, що усі повідомлення, що пов`язані з виконанням цього договору, вважаються переданими однією стороною іншій стороні офіційно та відповідно до умов цього договору, якщо вони направлені поштою (в тому числі електронною поштою), засобами факсимільного зв`язку або передані особисто під підпис уповноваженим представником сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З норми ст. 76 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, надавши оцінку наявним у справі доказам, вважає, що висновок Господарського суду Одеської області про задоволення вимог позивача по первісному позову - Державного підприємства Морський торговельний порт Южний , м. Южне Одеської області у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю В.М. , м. Київ пені за прострочення терміну поставки товару за договором у розмірі 52 329,12 грн. та часткового задоволення вимог позивача за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю В.М. , м.Київ про стягнення пені з Державного підприємства Морський торговельний порт Южний , м.Южне Одеської області на підставі пункту 7.4. Договору № Т/СН-258/118 від 19.12.2018 року у розмірі 4 751 грн. 54 коп. є вірним, виходячи з наступного.

Відповідачем за первісним позовом не доведено ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належними доказами по справі, що останній вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання свого господарського зобов`язання, як того вимагають приписи ст. 614 Цивільного кодексу України, оскільки, зокрема, рознарядку на поставку всього товару від 28.12.2018 року № 205-63/1759 постачальнику покупцем було направлено 29.12.2018 року. Відтак, за умовами договору, зокрема п. 4.1. поставка товару повинна була бути здійснена у строк до 23.01.2019 року.

Фактично, за умовами п. 4.4. договору, яким визначено, що моментом поставки товару вважається момент одержання товару покупцем з оформленням прибуткових документів на складі покупця, а товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем за якістю та комплектністю після підписання видаткової та товарно-транспортної накладної, у повному обсязі постачальником покупцю було поставлено товар 08.02.2019 року, що підтверджено наявними у справі доказами, зокрема, приймальними актами від 08.02.2019 року №№ 1155, 1171, на яких мається відмітка про дату поставки товару.

Наявні у матеріалах справи листи та повідомлення відповідача по первісному позову, адресовані покупцеві, не спростовують наявність вини Товариства з обмеженою відповідальністю В.М. , м. Київ у простроченні поставки товару контрагенту, оскільки за умовами укладеного договору про закупівлю витратних матеріалів, а саме п. 4.2., місцем поставки є склад Бази постачання Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний", м. Южне Одеської області. Поставка товару здійснюється силами, засобами та за рахунок постачальника на умовах DDP у відповідності до положень Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс . Натомість, як убачається з наданої відповідачем по первісному позову експрес - накладної ТОВ Нова Пошта від 25.01.2019 року №59000396964741, розрахунковою датою прибуття витратних матеріалів є 04.02.2019 року, направлених за адресою: м. Южне, вул. Приморська, 19б, відділення № 1, одержувач: МТП Южний ДП, тобто не за адресою місця поставки, обумовленого сторонами договору.

В подальшому, з матеріалів справи вбачається, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю Нова Пошта був повідомлений відповідачем по первісному позову про переадресацію вантажу по НП ЕН20400117027771 на адресу: 65481, України, Одеська область, місто Южне, вул. Берегова, 13, отримувач: База постачання ДП Морський торговельний порт Южний , ОСОБА_1 , що в свою чергу, свідчить про направлення товару за передбаченою договором адресою поставки. Вказані вище документи, колегія суддів не розцінює як належні та допустимі докази щодо відсутності підстав для звільнення відповідача за первісним позовом від господарської відповідальності, оскільки вони вказують лише на фактичне виправлення помилковості направлення постачальником у першому випадку товару за неналежною адресою.

Крім того, матеріали справи не містять письмових належних та допустимих доказів як повідомлення позивача по первісному позову про дату поставки за 24 години, так і відмови покупця у прийнятті товару саме 01.02.2019 року, на що міститься посилання в листі від 01.02.2019 року, надісланого ОСОБА_2 на адресу покупця 01.02.2019 року з повідомленням про те, що наступна спроба доставки буде здійснена перевізником 04.02.2019 року.

З експрес-накладної ТОВ Нова Пошта від 31.01.2019 року № 20400117027771 вбачається, що розрахунковою датою прибуття витратних матеріалів є 04.02.2019 року, направлених за адресою: м. Южне, вул. Берегова, 13, особисто в руки ОСОБА_2, який згідно довіреності № 168/01-04 від 31.01.2019 року, виданої генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю В.М. , м. Київ виконував повноваження відповідно до умов договору від 19.12.2018 року.

Колегія суддів також не приймає до уваги надані відповідачем по первісному позову листи від 04.02.2019 року за вих. № 164/01-03, від 05.02.2019 року за вих. № 164/01-03, від 06.02.2019 року за вих. № 212/01-03, якими постачальник повідомляв покупця про готовність здійснити поставку товару на залишок по заявці від 28.12.2018 року на суму 697722 грн. 06 коп. на 05.02.2019 року, 06.02.2019 року, 07.02.2019 року відповідно, оскільки надані відповідачем по первісному позову рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення свідчать, що вказані вище листи було відправлено 05.02.2019 року та 08.02.2019 року відповідно та отримано покупцем 08.02.2019 року та 12.02.2019 року. Тобто, з наведених вище копій рекомендованих повідомлень, вбачається, що постачальником несумлінно виконувалися вимоги щодо вжиття всіх належних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, оскільки фактично вказані вище листи про намір поставки було відправлено поштовими повідомленнями не у день їх складення. Тому ці листи не свідчать про відсутність вини постачальника у пропущенні строку поставки, визначеного договором.

Крім того, як вже було зазначено вище, договір про закупівлю товару передбачає конкретний порядок листування між сторонами, а саме, надіслання повідомлень про поставку у строк за 24 години не лише у формі поштових повідомлень, а і шляхом електронного листування, факсимільного зв`язку.

При цьому жодних належним чином направлених на адресу позивача за первісним позовом повідомлень у відповідності до вимог п. 4.3. договору, які визначають, що повідомлення покупця про майбутню поставку постачальником товару здійснюється не пізніше ніж за 24 години до моменту прибуття товару до місця поставки засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою, матеріали справи не містять. Відтак, судова колегія зазначає, що позивач по первісному позову жодним чином за 24 години до моменту поставки товару, за умови його повідомлення листами від 04.02.2019 року за вих. № 164/01-03, від 05.02.2019 року за вих. № 164/01-03, від 06.02.2019 року за вих. № 212/01-03, не міг би бути належно повідомленим про пропуск строку поставки скаржником.

Отже, уклавши в добровільному порядку, без заперечень та зауважень договір про закупівлю товарів, виходячи з принципу свободи договору, сторони у справі прийняли на себе передбачені зазначеним договором зобов`язання як щодо оформлення та порядку поставки товару, так і щодо умов повідомлень одне одного, а тому, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про фактичну поставку залишку заявлених витратних матеріалів саме 08.02.2019 року, тобто з пропуском обумовленого сторонами строку.

При цьому доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, щодо наявності підстав для непритягнення його до господарської відповідальності не приймаються до уваги колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б підтверджували належним чином такі обставини.

Відтак, висновок суду першої інстанції щодо повного задоволення первісних позовних вимог колегія суддів Південно-західного апеляційного суду вважає правомірним та підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи скаржника щодо помилковості висновку суду першої інстанції в частині розміру стягнутої суми штрафних санкцій за несвоєчасну оплату рахунків також не знаходять свого підтвердження та не приймаються колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду до уваги, виходячи з наступного.

Зважаючи на те, що датою поставки товару згідно із приймальними актами від 08.02.2019 року №№ 1155, 1171, як вже було встановлено колегією суддів раніше, було саме 08.02.2019 року, Господарський суд Одеської області дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для стягнення пені у розмірі 16 грн. 40 коп., оскільки у даному випадку оплата за поставлений товар на суму 9 502 грн. 20 коп. відбулася у встановлені п.3.1. договору строки, а саме - 01.03.2019 року.

Поряд з цим, судом першої інстанції було також вірно встановлено, що за накладною № НЗК0068277 від 25.01.2019 року, 08.02.2019 року постачальником покупцеві було поставлено товар на суму 688 219 грн. 86 коп. Оплату за вказаний вище товар, було здійснено покупцем дійсно 29.03.2019, а не як передбачено умовами договору - протягом 15 банківських днів з дати поставки, тобто 01.03.2019 року.

Відтак, колегія суддів Південно-західного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність факту прострочення покупцем оплати за поставлений товар постачальником на суму 688 219 грн. 86 коп.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок штрафних санкцій в цій частині, колегія суддів дійшла висновку про його вірність.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог Державного підприємства Морський торговельний порт Южний , м. Южне Одеської області про стягнення пені за прострочення строку поставки товару за договором у розмірі 52 329 грн. 12 коп., оскільки в ході перегляду справи в апеляційному порядку підстави та обставини такого задоволення підтверджені належними та допустимими доказами по справі, як і підтверджена правомірність часткового задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М.", м. Київ до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний"", м. Южне Одеської області про стягнення пені у розмірі 5 955 грн. 83 коп. за неналежне виконання умов договору в частині строку оплати за поставлений товар.

Приймаючи до уваги наведені вище обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з належним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, що призвело до прийняття судом першої інстанції вірного висновку про задоволення первісних позовних вимог в повному обсязі, та часткове задоволення зустрічного позову, з огляду на що, рішення Господарського суду Одеської області не потребує скасування.

Відповідно до чинного законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Серявін проти України"). Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади обов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов`язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення Господарського суду Одеської області по цій справі відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для його скасування, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю В.М. , м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 01.09.2020 року у справі № 916/174/20 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В.М. , м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 01.09.2020 року у справі № 916/174/20 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 01.09.2020 року у справі № 916/174/20 - без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п.2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська С.І. Колоколов