Постанова

від 19.11.2020 по справі 910/19019/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2020 р. Справа№ 910/19019/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Агрикової О.В.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 19.11.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Муніципального закладу вищої освіти Київська академія мистецтв на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 (повний текст рішення підписано 31.07.2020)

у справі №910/19019/19 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Муніципального закладу вищої освіти Київська академія мистецтв

до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Студія 1+1

про визнання недостовірною та спростування інформації

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2019 року Муніципальний заклад вищої освіти Київська академія мистецтв (далі - МВЗО КАМ , позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Студія 1+1 (далі - ТзОВ ТРК Студія 1+1 , відповідач) та з урахуванням заяви про зміну предмету позову, позивач просив:

- визнати недостовірною та такою, що наносить шкоду діловій репутації Муніципального закладу вищої освіти Київська академія мистецтв інформації, поширеної 30.09.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Студія 1+1 у програмі Гроші у сюжеті з назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: 1) …Ціна за яку дитина може не здійснити свою дитячу мрію - 17 тис. грн. на рік. Ви скажете це нормально - за навчання повинні платити, але як щодо 57 млн. грн., це те, що влада напряму виділяє Київській академії мистецтв, де навчається ОСОБА_1 . Але незважаючи на цю шалену суму із батьків там продовжують виманювати гроші. ; 2) ОСОБА_2 вирішив розібратися із тими, хто наживається на дітях ; 3) Платиш або не навчаєшся ; 4) Хто ділить дітей на правильних та неправильних. Чи буде кінець поборам? Гроші розбиралися ; 5) …Світло вмикають тільки коли проходять вибори в Україні ; 6) …це школа де мали б навчати майбутню культурну еліту України, розвивати її таланти, але маленькі музиканти, співаки, художники живуть тут у страху ; 7) Частину дітей виживають із шкоди, бо вони не захотіли платити ; 8) Договір це додатковий внесок, що легалізує побори у цьому закладі ; 9) Ми звернулися до ректора аби він пояснив чому замість скасування оплати батькам виставили 17 тисячні рахунки… - ми розписали, що входить в цю послуг…- це не зовсім так, це необов`язкові акції, за які батьки обов`язково мають заплатити 17 тис.грн. на рік ; 10) Продовжується шантаж, продовжуються погрози ; 11) За рік Академія отримала 57 млн.грн., ділимо на 250 учнів, з яких 25 отримають вищу освіту, виходить 19 тис.грн. на кожну дитину на місяць ; 12) А ось і місце, де діти займаються спортом. Тут немає нічого - чисте поле, крім маленького спортмайданчику. Це поставив батько нашої учениці ; 13) Мистецька освіта відповідно до постанови КМУ з 12.04.2019 безкоштовна, місто виділяє шалені кошти, але треба доплатити ще 17 тис. Тепер зрозуміло чому ректор нікого і нічого не боїться, її підтримує київська адміністрація, але чому? У ОСОБА_3 є своя відповідь на це питання: Ми підозрюємо, що наша Київська дитяча академія мистецтв на даному етапі є пральнею для відмивання коштів КМДА ; 14) В Академії багато посад, на декотрих ніхто не працює. Може просто лежати трудова книжка, а заробітна плата комусь іти, на роботу людина не ходить, хтось отримує зарплату, я не знаю хто. Це реальні посади і таких може бути більше 10 осіб. ;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Студія 1+1 спростувати недостовірну інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_2 Товариством з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Студія 1+1 у програмі Гроші у сюжеті з назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 у такий самий спосіб - шляхом проголошення в ефірі телеканалу 1+1 ведучим або іншою уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Студія 1+1 наступного тексту: Редакція Телеканалу 1+1 просить вибачення за те, що інформація, яка була висвітлена в сюжеті програми Гроші у сюжеті з назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 не відповідає дійсності та порочить ділову репутацію Муніципального закладу вищої освіти Київська академія мистецтв . В судовому порядку було встановлено, що навчання учнів в Академії є безкоштовним. Жодного примусу укладати та підписувати Договори Про надання додаткових освітніх послуг немає та не було, відсутній шантаж та погрози з цього приводу. Ніхто в Академії не виманює кошти з батьків дітей. Жоден учень Академії не був відрахований з підстав не підписання батьками Договору Про надання додаткових освітніх послуг . Укладення Договору Про надання додаткових освітніх послуг є цілком правомірним та відповідає вимогам законодавства. Муніципальний заклад вищої освіти Київська академія мистецтв здійснює свою діяльність виключно в правовому полі. .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сюжет відповідача з назвою: ІНФОРМАЦІЯ_1 в програмі Гроші містить неперевірену та спотворену інформацію. Журналісти подають глядачам інформацію, яку озвучують батьки, не перевіряючи її, не приймаючи до уваги коментар від представників позивача. Такими діями, журналісти завдають шкоди діловій репутації МВЗО КАМ , як вищого навчального закладу.

У відзиві на позовну заяву, відповідач заперечив проти заявленого позову, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог. Зокрема, на думку ТзОВ ТРК Студія 1+1 , позивач хибно тлумачить засади діяльності журналістів в Україні, з боку відповідача відсутній склад правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, а також частина інформації, висловлена третіми особами у формі оціночних суджень, а решта інформації є висвітленням фактів, які становлять суспільний інтерес.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Муніципальний заклад вищої освіти Київська академія мистецтв звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 у справі №910/19019/19 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вирішити питання щодо розподілу судового збору.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позову, судом першої інстанції не спростовано доводів зазначених у позові. Рішення суду не містить оцінки кожного аргумента позивача щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/19019/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Муніципального закладу вищої освіти Київська академія мистецтв на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2020, розгляд справи призначено на 15.10.2020.

У відзиві на апеляційну скаргу, ТзОВ ТРК Студія 1+1 заперечило проти задоволення скарги, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі позивача, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на його припущеннях, а рішення місцевого господарського суду від 27.07.2020 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим, відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Заперечення позивача на відзив, аналогічні доводам скаржника, що містяться в апеляційній скарзі.

У зв`язку з перебуванням судді Дикунської С.Я. з 12.10.2020 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 15.10.2020 у справі №910/19019/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Агрикова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 справу №910/19019/19 за апеляційною скаргою Муніципального закладу вищої освіти Київська академія мистецтв на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 прийнято до провадження визначеним складом суду та призначено до розгляду на 19.11.2020.

У судове засідання 19.11.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Судові витрати покласти на відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів, зазначених у відзиві на скаргу та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції 30.09.2019 о 22 годині 45 хвилин на телевізійному каналі 1+1 в програмі Гроші оприлюднено сюжет з назвою: ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що інформація, поширена 30.09.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Студія 1+1 в програмі Гроші у сюжеті ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: 1) …Ціна за яку дитина може не здійснити свою дитячу мрію - 17 тис. грн. на рік. Ви скажете це нормально - за навчання повинні платити, але як щодо 57 млн. грн., це те, що влада напряму виділяє Київській академії мистецтв, де навчається ОСОБА_1 . Але незважаючи на цю шалену суму із батьків там продовжують виманювати гроші. ; 2) ОСОБА_2 вирішив розібратися із тими, хто наживається на дітях ; 3) Платиш або не навчаєшся ; 4) Хто ділить дітей на правильних та неправильних. Чи буде кінець поборам? Гроші розбиралися ; 5) …Світло вмикають тільки коли проходять вибори в Україні ; 6) …це школа де мали б навчати майбутню культурну еліту України, розвивати її таланти, але маленькі музиканти, співаки, художники живуть тут у страху ; 7) Частину дітей виживають із шкоди, бо вони не захотіли платити ; 8) Договір це додатковий внесок, що легалізує побори у цьому закладі ; 9) Ми звернулися до ректора аби він пояснив чому замість скасування оплати батькам виставили 17 тисячні рахунки… - ми розписали, що входить в цю послуг…- це не зовсім так, це необов`язкові акції, за які батьки обов`язково мають заплатити 17 тис. грн. на рік ; 10) Продовжується шантаж, продовжуються погрози ; 11) За рік Академія отримала 57 млн. грн., ділимо на 250 учнів, з яких 25 отримають вищу освіту, виходить 19 тис. грн. на кожну дитину на місяць ; 12) А ось і місце, де діти займаються спортом. Тут немає нічого - чисте поле, крім маленького спортмайданчику. Це поставив батько нашої учениці ; 13) Мистецька освіта відповідно до постанови КМУ з 12.04.2019 безкоштовна, місто виділяє шалені кошти, але треба доплатити ще 17 тис. Тепер зрозуміло чому ректор нікого і нічого не боїться, її підтримує київська адміністрація, але чому? У Дмитра є своя відповідь на це питання: Ми підозрюємо, що наша Київська дитяча академія мистецтв на даному етапі є пральнею для відмивання коштів КМДА ; 14) В Академії багато посад, на декотрих ніхто не працює. Може просто лежати трудова книжка, а заробітна плата комусь іти, на роботу людина не ходить, хтось отримує зарплату, я не знаю хто. Це реальні посади і таких може бути більше 10 осіб. є недостовірною та такою, що наносить шкоду діловій репутації Муніципальному закладу вищої освіти Київська академія мистецтв , є недостовірною.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав зі сторони відповідача, а висвітлена відповідачем у сюжеті інформація є оціночними судженнями.

Відповідно до ст. 94 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи вбачається, що відповідно до статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 ЦК України, інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Згідно ст. 1 Закону України Про інформацію під інформацією розуміється будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Частиною 1 статті 7 Закону України Про інформацію визначено, що право на інформацію охороняється законом.

Частиною 2 наведеної статті визначено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Статтею 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Разом з тим, ст. 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України вважається, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною.

Згідно ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно ст. 34 ГК України дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних із особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: - поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; - поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; - поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; - поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно із частинами першою та другою статті 30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Як вірно вказав суд першої інстанції, оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що норма частини першої статті 30 Закону України Про інформацію , яка встановлює підстави для звільнення від відповідальності за порушення законодавства про інформацію, має оцінюватися в загальному контексті цього Закону, зокрема статті 5, яка визначає право кожного на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Дослідивши та проаналізувавши оприлюднену інформацію в програмі Гроші у сюжеті під назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 у сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність фактичних даних про відповідні події, а також тверджень відповідача про спосіб ведення чи результати господарської діяльності позивача, які порочать ділову репутацію та дискредитують останнього. На переконання колегії суддів, висвітлена відповідачем у сюжеті інформація є оціночними судженнями, а тому, місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні позову.

Щодо доводів скаржника, що судом першої інстанції не було надано оцінки кожній фразі, яка за доводом позивача є недостовірною, кожній нормі права, на яку посилався позивач, і яку суд не застосував, колегія суддів зазначає наступне.

На переконання колегії суддів місцевий господарський суд діяв з дотриманням норм процесуального права. Судом було надано загальну оцінку проголошених у сюжеті фраз фізичних осіб, внаслідок чого, суд дійшов вірного висновку, що висвітлена у сюжеті інформація є оціночними судженнями. У даному випадку є безпідставним додатково окремо аналізувати та досліджувати кожну фразу у сюжеті, спростування якої вимагає позивач, оскільки такі фрази за своєю суттю враховуючи весь сюжет за своїм змістом є оціночним судженням.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що відповідно до статті 277 Цивільного кодексу України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Стаття 10 Європейської конвенції з прав людини захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Тушалп проти Туреччини (Tusalp v. Turkey) від 21.02.2012 Європейський суд встановив, що навіть припускаючи, що висловлювання заявника могли були визнані провокативними, грубими та агресивними, вони становили оціночні судження. При цьому, Європейський суд підкреслив, що використання, навіть, вульгарних фраз само по собі не є визначальним в оцінці агресивного висловлювання, адже це може слугувати просто стилістичним цілям , оскільки стиль є частиною комунікації як форми вираження та як такий захищений разом зі змістом вираження .

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі Бодрожич та Вуїін проти Сербії (Bodrohic and Vujic v. Serbia) від 23.06.2009 вказано, що свобода вираження поглядів, яка захищена ч. 1 ст. 10 Конвенції утворює одну із фундаментальних цінностей у демократичному суспільстві. Причому, це стосується не лише тієї інформації чи ідей , які приємно отримувати та які не є образливими, а також тих, які є шокуючими чи такими, що викликають занепокоєння.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Лінгенс проти Австрії (Lingens у. Austria) від 08.07.1986, Бладет Тромсо і Стенсаас проти Норвегії (Bladet Tromso and Stensaas v. Norway) від 20.05.1999 та Українська прес-група проти України (Ukrainian media group v. Ukraine) від 29.03.2005 підкреслено, що не лише преса має завдання повідомляти таку інформацію, що являє собою громадський інтерес, але і громадськість має право її отримувати. Відповідно до усталеної практики Суду за ч. 2 ст. 10 Європейської конвенції з прав людини можливості обмеження політичної дискусії, дебатів з питань суспільного інтересу є мізерним, адже свобода вираження поглядів утворює одну із важливих засад демократичного суспільства та є основною умовою для його прогресу і самореалізації кожної особи.

Фрази, спростування яких вимагає позивач, на переконання колегії суддів, проголошуються у вигляді суб`єктивної оцінки ситуації, що склалася. У сюжеті висловлюються батьки, які не хочуть сплачувати позивачу грошові кошти за додаткові освітні послуги, і через це зазнають негативних наслідків. У фразах використовуються відповідні мовні конструкції, притаманні оціночним судженням: ми підозрюємо , є своя відповідь тощо.

Крім того, за доводами скаржника, фраза виманюють із батьків гроші вказує на ст. 190 Кримінального кодексу України, а фраза побори у цьому закладі вказує на ст. 354 Кримінального кодексу України.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу, що презумпція невинуватості - правовий принцип, за яким щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, припускається невинуватість до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили. При цьому під злочином розуміється передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину (ч. 1 ст. 11 Кримінального Кодексу України).

У Кримінальному кодексі України (в тому числі і в наведених скаржником статтях) відсутні такі склади злочину як виманювання та побори .

Також, скаржником зазначаються фрази, які не відповідають дійсності та не звучали в сюжеті.

Так, фраза журналіста про ризик не здійснити свою дитячу мрію вказується позивачем як не зможе отримати стандарт навчання . Однак, колегія суддів звертає увагу, що у сюжеті жодного разу не зазначалось, що стандарт навчання не буде отриманий. Тобто позивач намагається оціночну фразу про дитячу мрію , яка не підлягає доведенню та спростуванню, перетворити на фактичне твердження стандарт навчання .

Фраза частину дітей виживають зазначається позивачем на відрахування . Однак у фразі: Частину дітей виживають із школи, бо вони не захотіли платити проголошується про оціночне судження щодо ситуації навколо дітей, батьки яких не захотіли платити. Одразу після цієї фрази у сюжеті йде інтерв`ю головної героїні - дівчинки, яка безпосередньо там навчається ( ОСОБА_4 ): Які вчителі добрі - вони не піддаються, вони просто навчають усіх як повинні навчати. А є такі, які, наприклад, комусь пояснюють, а комусь ні. Обирають того, кого їм сказали... ну і не займатись. А тим хто підписав договори, з ними займаються окремо добре . Далі глядачам демонструється ще одне свідчення учениці, ОСОБА_5 говорить на камеру: Мене вчора виставила з уроку вчитель зі сценічної мови ОСОБА_6 , пояснив це тим, що Ти не заплатила - цитата - Ти не заплатила гроші, ти не заплатила 1700 гривень в місяць . Однак слово відрахування , про яке зазначає позивач, тут не використовується.

Також позивач робить з цієї фрази висновок про окреме звинувачення у булінгу , що також не відповідає дійсності. Позивач навіть риторичне питання Чи буде кінець поборам? помилково вважає такий вислів стверджуючим.

Колегія суддів звертає увагу, що оспорювана позивачем інформація складається з численних висловів батьків, які не задоволені якістю навчання і умовами, які створюються для дітей, які не оплатили 17 000 гривень на рік.

На переконання колегії суддів, ТОВ Телерадіокомпанія Студія 1+1 не може забороняти цим особам висловлювати свою особисту точку зору та порушувати їх конституційне право на свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань, право на яке гарантоване ст. 34 Конституції України.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про інформацію , до основних принципів інформаційних відносин відносяться, зокрема, гарантованість права на інформацію, відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією а також свобода вираження поглядів і переконань.

Вільне та безперешкодне здійснення журналістської діяльності є невід`ємною частиною права на свободу вираження поглядів і неодмінною умовою реалізації права суспільства отримувати інформацію з питань, що мають для нього інтерес.

Забороняються втручання у професійну діяльність журналістів, контроль за змістом поширюваної інформації, зокрема з метою поширення чи непоширення певної інформації, замовчування суспільно необхідної інформації, накладення заборони на висвітлення окремих тем, показ окремих осіб або поширення інформації про них, заборони критикувати суб`єкти владних повноважень, крім випадків, встановлених законом, договором між засновником (власником) і трудовим колективом, редакційним статутом (ч. 2 ст. 24 Закону України Про інформацію ).

Аналогічна норма міститься у Законі України Про телебачення і радіомовлення : Телерадіоорганізація є незалежною у визначенні змісту програм та передач (ч. 2 ст. 5 зазначеного закону).

Таким чином, позивачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не доведено суду належними та допустимими доказами порушення відповідачем прав позивача та підстав для задоволення позову Муніципального закладу вищої освіти Київська академія мистецтв до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Студія 1+1 про визнання інформації викладеної у сюжеті програми Гроші під назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 недостовірною та такою, що наносить шкоду діловій репутації МВЗО КАМ . Як зазначалось вище та встановлено судом, висвітлена відповідачем у сюжеті інформація є оціночними судженнями.

Оскільки, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції дійшли до висновку про відмову у задоволенні позову про визнання вказаної у сюжеті інформації недостовірною, то і позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснити спростування інформації, викладеної у сюжеті відповідача задоволенню не підлягають та правомірно в цій частині відмовлено судом.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, про відмову у задоволенні даного позову.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів від 27.10.1993).

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції Муніципальним закладом вищої освіти Київська академія мистецтв не було подано належних та переконливих доказів на підтвердження заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі позивача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2020, прийняте після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Муніципального закладу вищої освіти Київська академія мистецтв слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2020 - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Муніципального закладу вищої освіти Київська академія мистецтв на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 у справі №910/19019/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 у справі №910/19019/19 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Муніципальний заклад вищої освіти Київська академія мистецтв .

4. Матеріали справи №910/19019/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 17.12.2020.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді О.В. Агрикова

С.Р. Станік