Постанова

від 09.12.2020 по справі 903/451/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року Справа № 903/451/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В.

суддя Розізнана І.В.

при секретарі судового засідання Панасюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім фуд" про розподіл судових витрат у справі №903/451/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім фуд"

до товариства з обмеженою відповідальністю "СМП"

про визнання відсутнім права на стягнення орендної плати

за участю представників:

позивача - Кавчук А.В.,

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 26.08.2020 року у справі №903/451/20 у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім фуд" до товариства з обмеженою відповідальністю "СМП" про визнання відсутнім права щодо нарахування і стягнення орендної плати відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині відмови в задоволенні позову та покладення судових витрат на позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Ексім фуд" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Волинської області від 26.08.2020 р. у справі №903/451/20 в частині відмови в задоволенні позову та покладення на позивача судових витрат та ухвалити нове рішення в цій частині, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 року у справі №903/451/20 апеляційну скаргу ТОВ "Ексім фуд" задоволено, рішення господарського суду Волинської області від 26.08.2020 р. у справі №903/451/20 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано за ТОВ "СМП" відсутність права на нарахування та стягнення з ТОВ "Ексім фуд" орендної плати за договором оренди №11/07/17 від 11.07.2017 року починаючи з 01.01.2020 року.

30.11.2020 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від ТОВ "Ексім фуд" про ухвалення додаткового рішення у справі №903/451/20 про стягнення з ТОВ "СМП" на користь ТОВ "Ексім фуд" понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції у сумі 60000,00 грн..

Пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що вказана заява позивача підлягає ччастковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 27.05.2020 року між позивачем у даній справі - ТОВ Ексім Фуд та адвокатським об`єднанням Бачинський та партнери укладено договір про надання правової допомоги (т.4, а.с. 33-36), згідно з п.1.2 послуги за цим договором включають правову допомогу та юридичний супровід клієнта у господарській справі (господарському спорі) про визнання відсутності права на стягнення орендодавцем орендної плати та будь-яких інших коштів за договором оренди №11/07/2017 від 11.07.2017 року з правом представництва та захисту клієнта в судах України усіх інстанцій.

Пунктом 3.2 договору, зокрема, визначено, що попередня вартість послуг з юридичного супроводу господарської справи про визнання відсутності прав на стягнення орендодавцем орендної плати та будь-яких інших коштів за договором оренди №11/07/2017 в суді першої інстанції становить 40000 гривень. До обсягу послуг включається вивчення матеріалів справи, аналіз доказової бази, формування правової позиції, підготовка і подання до суду позовної заяви та інших процесуальних документів, участь у судових засіданнях (не більше 5 судових засідань). Послуги понад вказаний обсяг оплачуються додатково, їх вартість визначається за розрахунку 1500 грн. за годину роботи адвоката. Остаточна вартість послуг, наданих за цим договором визначається сторонами в актах наданих послуг залежно від їх фактичного обсягу. Клієнт додатково оплачує фактичні витрати, понесені об`єднанням та необхідні для виконання договору (транспортні, поштові витрати, технічні години, інші витрати у зв`язку з відрядженнями тощо).

Додатковою угодою про заміну сторони від 15.06.2020 року до договору від 27.05.2020 №01/27-05/2020 замінено сторону у вказаному договорі про надання професійної правничої допомоги, а саме: замінено адвокатське об`єднання Бачинський та партнери на адвокатське об`єднання Кавчук і партнери .

Відповідно до додаткової угоди від 31.08.2020 року до договору від 27.05.2020 року №01/27-05/2020 пункт 3.2. договору доповнено реченнями такого змісту: Попередньо визначена сторонами вартість послуг об`єднання з юридичного супроводу господарської справи №903/451/20 в суді апеляційної інстанції становить 20000грн.. До обсягу послуг включається аналіз перспективності апеляційного оскарження, формування правової позиції, підготовка і подання до суду апеляційної скарги та інших процесуальних документів, участь у судовому засіданні.

Представником позивача подано до суду апеляційної інстанції: акти надання послуг від 15.06.2020 року, 31.08.2020 року, 23.11.2020 року, з яких вбачається, що виконавцем були проведені наступні роботи: юридичні послуги за договором №01/27-05/2020 від 27.05.2020 року на суму 20000грн.; юридичні послуги з супроводу господарської справи №903/451/20 в суді першої інстанції на суму 20000грн.; юридичні послуги з супроводу господарської справи №903/451/20 в суді апеляційної інстанції на суму 20000грн. (т.4, а. с. 37-40).

Також надано суду детальний опис послуг з зазначенням витраченого часу в суді першої та апеляційної інстанції (т.4, а.с. 32).

Товариством з обмеженою відповідальністю СМП надано суду апеляційної інстанції клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, в якому відповідач просить відмовити в стягненні витрат на правничу допомогу у повному обсязі.

Розглядаючи заяву позивача в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді справи в суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Господарський процес є різновидом юридичної діяльності, яку регулюють норми господарського процесуального права, тобто встановлена нормами процесуального права форма діяльності господарських судів, яка спрямована на захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів суб`єктів господарювання.

Предметом господарського процесу як форми діяльності суду є господарські спори або інші справи віднесені до компетенції господарських судів Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами. Установлений нормами господарського процесуального права порядок порушення процесу, підготовки справи до розгляду, розгляду й вирішення справ, оскарження і перегляду рішень господарського суду, а також виконання рішень господарського суду є процесуальною формою.

В господарському процесі суд, сторони, інші учасники можуть здійснювати ті дії, які передбачені господарськими процесуальними нормами. Роль і значення процесуальної форми полягає в тому, щоби забезпечити захист існуючих прав суб`єктів господарювання та гарантувати винесення законних і обґрунтованих рішень. Господарський процес являє собою єдність процесуальних прав і обов`язків господарського суду, сторін та інших учасників процесу.

Процесуальна форма є нормативно встановленим порядком здійснення правосуддя.

Здійснення процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків повинно відбуватися згідно з порядком, встановленим господарським процесуальним законодавством.

За змістом статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 цього Кодексу ).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 23.01.2020 №910/20089/17 зазначає, що за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також не вирішення окремих процесуальних питань, зокрема, розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти.

Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 16.04.2018 у справі № 923/631/15.

За змістом ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини .

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме: судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позивач в силу встановлених процесуальних правил повинен був подати докази понесених судових витрат до суду першої інстанції, оскільки на момент прийняття рішення по суті спору залишилось невирішеним питання розподілу судових витрат, про необхідність проведення яких заявлено позивачем у дебатах, під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Відповідно до частини 4 статті 80 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 ГПК України).

У даному випадку не дотримання позивачем порядку та строків подання доказів на підтвердження судових витрат понесених на професійну правничу допомогу адвоката до суду першої інстанції, а подання таких доказів до суду апеляційної інстанції, призвело до втрати процесуального права позивача на відшкодування цих витрат за результатами апеляційного перегляду рішення.

В свою чергу суб`єктивна позиція позивача щодо недоцільності подання доказів до суду першої інстанції у зв`язку з відмовою у задоволенні позову не узгоджується, зокрема з ч.8 ст. 129 ГПК України та ч.1 ст. 221 ГПК України, які є спеціальними нормами у вирішенні питання розподілу судових витрат і які не містять виключень.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви позивача в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції.

Розглядаючи заяву позивача в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи та при цьому суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Оцінюючи наведені в клопотанні про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, доводи відповідача про те, що позивачем в детальному описі послуг надання окремих послуг відображено із завищенням часу на їх підготовку та виконання, в результаті чого вартість таких послуг значно завищена, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно детального опису наданих послуг (т.4, а.с. 32), представник позивача зазначив, що на виконання послуги аналіз судового рішення першої інстанції та аргументів суду витрачено 2 години, однак доказів, що представником позивача було витрачено на вказану послугу саме такий обсяг часту матеріали справи не містять. Окрім того, колегія суддів вважає, що така послуга як аналіз судового рішення першої інстанції та аргументів суду є складовою послуги підготовка апеляційної скарги час на здійснення якої представником додатково визначено в 4 години.

Як вбачається із матеріалів справи, правова позиція позивача не змінювалася в судах першої та апеляційної інстанцій. Адвокат, який надавав правову допомогу товариству і в суді першої, і в суді апеляційної інстанції, був обізнаним про позицію позивача та нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, отже підготовка апеляційної скарги не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи.

З огляду на викладе, апеляційний суд вважає правомірними доводи відповідача викладені в клопотанні про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на що витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції підлягають зменшенню у відповідній частині.

Також у вказаному описі послуг зазначено, що на участь в судових засіданнях в Північно-західному апеляційному господарському суді представником позивача витрачено 4 години часу, натомість як вбачається з протоколів судових засідань від 19.10.2020 року (т.3, а.с. 258) та 23.11.2020 року (т. 4, а. с. 3) в сукупності час двох судових засідань склав 2 години 37 хвилин. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що час виконання вказаної послуги необґрунтовано завищено представником позивача, у зв`язку з чим розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню у відповідній частині.

Колегія суддів вважає необґрунтованим включення до правничих послуг, вартість яких підлягає відшкодування відповідно до ст. ст. 126, 129 ГПК України, послугу з підготовки заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача, оскільки така послуга не стосується підготовки до розгляду та самого процесу розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2018 року, у справі № 910/2170/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вищевикладене, складність справи та виконані роботи, беручи до уваги клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу надану при розгляді справи в суді апеляційної інстанції з заявлених 20000грн. (за 13 годин) до 12930 грн. (виходячи з розрахунку: 8 годин 37 хвилин х 1500 грн.). Таким чином, стягненню з ТОВ СМП на користь ТОВ Ексім Фуд підлягають витрати на правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 12930грн.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім фуд" про розподіл судових витрат у справі №903/451/20 задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СМП" (Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Луцька, буд. 3, ідент. код 31401373) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім фуд" (Львівська обл., Жовківський район, смт. Куликів, вул. Б.Хмельницького, буд.10, ідент. код 36763010) 12930грн. (дванадцять тисяч дев"ятсот тридцять гривень) понесених витрат на правову допомогу при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

2. В задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім фуд" про розподіл судових витрат у справі №903/451/20 в іншій частині - відмовити.

4. Господарському суду Волинської області видати судовий наказ.

5. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "17" грудня 2020 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.