Рішення

від 08.12.2020 по справі 902/959/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" грудня 2020 р. Cправа № 902/959/19

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Шушковій А.П.

Представники сторін

позивача Зінченко А.А., ордер серії ВН №124165 від 16.12.2019;

відповідача Горобець Д.Г., довіреність № б/н від 21.01.2020;

третьої особи Марцинковський Л.В., посвідчення адвоката №000441 від 28.02.2019;

присутня Сидоріна М.В., згідно паспарта.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільного українсько-німецького підприємства "Альтернативні енергосистеми та технології захисту навколишнього природного середовища" (пр-т Космонавтів 30-А, оф. 721, м. Вінниця, 21021)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕУ Енерго" (пр-т Космонавтів, 30 А, оф. 703, м. Вінниця, 21021)

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ТОВ "Еко-Драйв" ( вул. Келецька, буд. 53, к. 211, м. Вінниця, 21027)

про стягнення штрафу на суму 271 230,67 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Альтернативні енергосистеми та технології захисту навколишнього природного середовища" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕУ Енерго" про стягнення штрафу в розмірі 271 230,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ «АЕУ Енерго» умов договору від 12.12.2014 №1 у частині несвоєчасного здійснення розрахунків по орендній платі.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 05.03.2020 позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "АЕУ Енерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Альтернативні енергосистеми та технології захисту навколишнього природного середовища" 188165,83 грн пені та 4 032,12 грн витрат зі сплати судового збору; у решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Еко-Драйв" на рішення Господарського суду Вінницької області від 05.03.2020 у справі № 902/959/19 залишено без задоволення; рішення Господарського суду Вінницької області від 05.03.2020 у справі №902/959/19 змінено у частині стягнення пені та судових витрат, виклавши пункт 2 резолютивної частини у такій редакції - стягнути з ТОВ "АЕУ Енерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Альтернативні енергосистеми та технології захисту навколишнього природного середовища" 188555,70 грн пені та 4040,48 грн витрат зі сплати судового збору; у решті рішення Господарського суду Вінницької області від 05.03.2020 у справі № 902/959/19 залишити без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2020 рішення Господарського суду Вінницької області від 05.03.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 у справі №902/959/19 скасовано. Справу №902/959/19 передано на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

26.08.2020 до Господарського суду Вінницької області повернулися матеріали справи №902/959/19 після її перегляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2020 справу №902/959/19 передано на розгляд судді Маслію І.В..

Ухвалою від 28.08.2020 суддею Маслієм І.В. прийнято справу № 902/959/19 до свого провадження, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.09.2020.

28.09.2020 до суду від представника позивача надійшло клопотання про залучення доказів.

28.09.2020 до суду від третьої особи надійшло клопотання про об`єднання справ № 902/959/19 та 902/732/20 в одне провадження та відкласти розгляд справи на іншу дату.

Ухвалою суду від 28.09.2020 відмовлено в задоволенні клопотання третьої особи про об`єднання справ № 902/959/19 та 902/732/20 в одне провадження та відкладено підготовче засідання на 12.10.2020, з підстав викладених у відповідній ухвалі.

Ухвалою від 12.10.2020 продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів, частково задоволено клопотання представника третьої особи про витребування доказів та відкладено підготовче засідання на 05.11.2020.

27.10.2020 до суду від відповідача надійшли витребувані ухвалою суду від 12.10.2020 докази.

Ухвалою від 05.11.2020 встановлено учасникам справи строк для вчинення процесуальних дій до 23.11.2020, з 23.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/959/19 для судового розгляду по суті на 26.11.2020.

Ухвалою від 26.11.2020 відкладено розгляд справи по суті на 08.12.2020, з підстав викладених у відповідній ухвалі.

На визначену судом дату з`явились представники сторін та третьої особи.

В судовому засіданні представником третьої особи подано заяву про застосування строку позовної давності.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав розрахунок позовних вимог, що міститься в матеріалах справи та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник третьої особи підтримав заяву про застосування строків позовної давності та заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 0 8 . 12.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

12 грудня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство Альтернативні енергосистеми та технології захисту навколишнього природного середовища (надалі позивач, в договорі Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю АЕУ ЕНЕРГО (надалі відповідач, в договорі Орендар) був укладений договір № 1передачі для монтажу обладнання та його подальшої оренди, відповідно до умов п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове оплатне користування обладнання, а саме систему для виробництва електроенергії з біогазу ІЕТ 999 ВІО V01, яке є об`єктом власності Орендодавця (надалі Обладнання). Вартість Обладнання становить 9589697,57 грн.

Орендар використовує орендоване за цим Договором Обладнання виключно на полігоні ТПВ с. Стадниця, Вінницького району, Вінницької області з метою виробництва електричної енергії з біогазу. Орендар забезпечує використання орендованого Обладнення відповідно до умов цього Договору (п. 2.1. та п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. та п. 3.2. Договору передача Обладнання в оренду Орендарю відбувається після здійснення останнім монтажних робіт та робіт по приведенню Обладнання в режим готовності до роботи. Передача Обладнання Орендарю для здійснення монтажу та виконання робіт по приведенню його в режим готовності до роботи здійснюється Орендодавцем за Актом прийому-передачі Обладнання для монтажу (надалі Акт прийому-передачі Обладнання для монтажу).

Орендар набуває право на здійснення монтажних робіт та робіт по приведенню Обладнання в режим готовності до роботи, за умови підписання Акту прийому-передачі Обладнання для монтажу. В Акті прийому-передачі Обладнання для монтажу зазначається найменування Обладнання та перелік його ідентифікаційних даних, який включає в себе комплектність та інші особливості в разі необхідності (п. 3.3. та п. 3.4. Договору).

Після отримання Орендарем акту підтвердження готовності Обладнання до роботи, підписаного членами Робочої комісії, Орендодавець протягом 3 (трьох) днів передає Обладнання Орендарю в Оренду, про що складається Акт прийому-передачі Обладнання в Оренду (надалі Акт прийому-передачі Обладнання в оренду). Про отримання акту підтвердження готовності Обладнання до роботи, Орендар письмово сповіщає Орендодавця протягом 3 (трьох) днів з дня його отримання (п. 3.8. Договору).

Початок перебігу строку оренди Обладнання (надалі Строк оренди), за який нараховується орендна плата, відраховується з моменту передачі Обладнання Орендарю в Оренду, про що складається Акт прийому-передачі Обладнання в Оренду. Строк оренди Обладнання за цим договором припиняється з дати визначеної п. 15.1. або 13.2. Договору (п.4.1. та 4.2. Договору).

Роботи по монтажу та введенню Обладнання в експлуатацію, а також по демонтажу забезпечуються Орендарем. Участь уповноваженого представника Орендодавця під час виконання робіт, зазначених в п. 5.1. Договору, є обов`язковою. З метою забезпечення участі уповноваженого представника (представників) Орендодавця під час виконання робіт, зазначених в п. 5.1. Договору, Орендар зобов`язаний завчасно повідомити Орендодавця про всі етапи виконання таких робіт (п. 5.1. - 5.3. Договору).

Орендодавець нараховує орендну плату Орендарю за весь строк оренди. Розмір орендної плати за місяць складає суму еквівалентну 10000,00 (десять тисяч) Євро 00 євроцентів, в перерахунку на грошову одиницю України - гривню, по курсу, встановленому НБУ на останній день розрахункового місяця без ПДВ, крім того ПДВ 20% 2000,00 (дві тисячі) Євро 00 євроцентів, разом з ПДВ еквівалент 12 000,00 (дванадцять тисяч) Євро 00 євроцентів (надалі - Орендна плата) (п. 7.1 та п. 7.2. Договору).

Відповідно до п. 7.3. та п.7.4. Договору у випадку, коли тривалість розрахункового місяця менша, ніж тривалість календарного, Орендна плата за такий неповний розрахунковий місяць нараховується пропорційно, виходячи з кількості днів в такому розрахунковому місяці. Орендну плату за кожен місяць Орендар сплачує Орендодавцю в безготівковій формі не пізніше 5 (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим. Датою оплати вважається день фактичного надходження коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця. У випадку недотримання вимог, передбачених даним пунктом, платіж вважається простроченим.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що Орендодавець надає Орендарю відстрочку із сплати Орендної плати на період відстрочки платежів. Орендар зобов`язаний письмово повідомити Орендодавця про заплановану дату початку отримання виручки за електроенергію не пізніше, ніж через п`ять днів після укладання договору на реалізацію електроенергії.

Відповідно до п. 7.6 договору після завершення періоду відстрочки платежів Орендна плата сплачується щомісячно в терміни, зазначені в п.7.4. Договору.

Згідно п. 7.7. договору сума Орендної плати, нарахована за період відстрочки платежів, сплачується рівними частинами протягом періоду, що має таку ж кількість розрахункових місяців, що і період відстрочки платежів, і починається з моменту завершення періоду відстрочки платежів. Така сплата не звільняє Орендаря від сплати Орендної плати за поточні розрахункові періоди і не може вважатись сплатою за такий поточний розрахунковий період.

Кошти, що надходять від Орендаря до Орендодавця зараховуються в такому порядку: в шерщу чергу відшкодовуються збитки та інші витрати Орендодавця, в т. ч. пов`язані з одержанням заборгованості; у другу чергу зараховуются кошти в сплату неустойки та інших штрафних санкцій, передбачених цим Договором; у третю чергу зараховуються платежі, сплачені в якості Орендної плати. Кошти, що надходять в якості Орендної плати, зараховуються в такому порядку: в першу чергу - кошти зараховуються в рахунок сплати Орендної плати за поточний розрахунковий місяць; в другу чергу - після повної сплати Орендної плати за поточний місяць, кошти зараховуються в рахунок сплати за найбільш ранній розрахунковий місяць періоду відстрочки платежів, за який існує заборгованість; в третю чергу - в погашення заборгованості з Орендної плати за розрахункові місяці, що не припадають на період відстрочки платежів. (п. 7.8.1. та п. 7.8.2. Договору).

Орендодавець до 5-го числа кожного місяця, наступного за тим, в якому були надані послуги оренди, направляє Орендарю поштою чи кур`єром оригінал Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) в двох примірниках. Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцю один належним чином оформлений та підписаний примірник (оригінал) Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) до 20-го числа місяця, наступного за тим, в якому були надані послуги оренди. У випадку неповернення (не-своєчасного повернення) підписаного Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) і відсутності письмової мотивованої відмови Орендаря від підписання цього Акту, такий Акт вважається визнаним Орендарем, а послуга вважається прийнятою в повному обсязі (на вказану в Акті суму) (п. 7.10. та п. 7.11. Договору).

Відповідно до п. 9.1.1. Договору за кожен день прострочки внесення орендних платежів згідно строків оплати, визначених цим Договором, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої грошової суми.

Сторони домовилися регулювати відносини, які витікають із укладення цього Договору нормами Цивільного та Господарського кодексів України. На відносини сторін цього Договору не розповсюджується дія Закону України Про оренду державного та комунального майна (п. 14.3. Договору).

Термін дії даного Договору починає свій перебіг з дата його укладення і припиняє свою дію з 31.12.2029 р. (п. 15.1. Договору).

На виконання умов договору 12.12.2014 сторонами був укладений Акт прийому-передачі Обладнання для монтажу до Договору №1 передачі для монтажу обладнання та його подальшої оренди від 12.12.2014р.

10.03.2015 сторонами був складений Акт прийому-передачі Обладнання в оренду до Договору №1 передачі для монтажу обладнання та його подальшої оренди від 12.12.2014р., згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв в оренду систему для виробництва електроенергії з біогазу ІЕТ 999 ВІО V01, у визначеній актом комплектації.

За твердженнями позивача, свої зобов`язання за договором останній виконував належним чином, щомісячно надавав відповідачу Акти надання послуг в яких зазначена сума орендної плати за попередній місяць. Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором, щодо сплати орендних платежів здійснював з порушенням строків визначених договором.

З огляду на викладене позивач був змушений звернутись до суду з вимогою про стягнення 271230,67 грн пені за не належне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за період з 05.11.2018 року по 05.11.2019 року.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що фактичне надання обладнання в оренду посвідчується щомісячно складеними актами надання послуг. Саме обопільно підписаний акт створює у відповідача зобов`язання щодо оплати послуг з оренди обладнання. Однак в порушення норм ГПК України позивачем не надано доказів направлення таких актів в строк, передбачений п. 7.10 Договору оренди. За таких умов відсутні підстави вважати, що відповідач прострочив оплату за договором, а отже відсутнє право на неустойку. Крім того, відповідач у відзиві зазначив, що розрахунок пені наданий позивачем здійснено з порушенням норм ч. 5 ст. 254 ЦК України, а тому є невірним і задоволенню не підлягає.

В письмових поясненнях третя особа зазначила, що даний позов є виключно формальним, має очевидно штучний характер оскільки підстави для позову - порушення строків здійснення розрахунків знаходились і знаходяться під фактичним впливом позивача як учасника товариства - відповідача по справі. Намагання позивача стягнути неустойку очевидно є способом отримання одноособової фінансової вигоди як учасника товариства - відповідача, уникнення розподілу прибутку відповідача через створення штучних збитків, в супереч меті діяльності співзаснованого ТОВ "АЕУ Енерго".

З врахуванням встановлених обставин та враховуючи вказівки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.08.2020., суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права ч.1 ст. 761 Цивільного кодексу України.

Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму ст. 765 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що за актом прийому-передачі від 10.03.2015 орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування згідно з Договором №1 передачі для монтажу обладнання та його подальшої оренди від 12.12.2014р., систему для виробництва електроенергії з біогазу ІЕТ 999 ВІО V01, у визначеній актом комплектації, яка є об`єктом власності Орендодавця.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, між сторонами відсутній спір щодо орендної плати (сплачених її розмірів) та як вбачається з розрахунків позовних вимог, долучених позивачем до позовної заяви, у відповідача відсутня заборгованість зі сплати орендної плати за Договором №1 передачі для монтажу обладнання та його подальшої оренди від 12.12.2014р. за період з 05.11.2018 по 05.11.2019.

Водночас, з огляду на те, що відповідачем було прострочено сплату щомісячних платежів (місячний розмірів орендної плати), позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 7.3 Договору Орендну плату за кожен місяць Орендар сплачує Орендодавцю в безготівковій формі не пізніше 5 (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим. Датою оплати вважається день фактичного надходження коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця. У випадку недотримання вимог, передбачених даним пунктом, платіж вважається простроченим.

Таким чином, відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 5-го числа наступного місяця.

Разом з тим, відповідачем у відзиві на позовну заяву та в письмових поясненнях третьої особи зазначено, що фактичне надання обладнання в оренду посвідчується щомісячно складеними актами надання послуг. Однак позивачем не надано доказів направлення таких актів в строк, передбачений п. 7.10 Договору оренди. За таких умов відсутні підстави вважати, що відповідач прострочив оплату за договором, а отже відсутнє право на неустойку.

Суд не погоджується з даним твердженням відповідача та третьої особи, оскільки як вбачається з матеріалів справи всі акти надання послуг містять дату підписання та підписи відповідача, крім того в матеріалах справи відсутні письмові мотивовані відмови відповідача від підписань цих актів передбачені п. 7.6 Договору, лише в одному акті № 26 від 31.05.2019 відповідачем здійснено примітку про не визнання Акту в частині нарахованої пені, в частині орендного платежу вважати підписаним (Т1 а.с.24), а тому відповідно до пункту 7.6. Договору Акти визнані відповідачем, а послуга прийнята в повному обсязі (на вказану в Акті суму).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 9.1.1. Договору за кожен день прострочки внесення орендних платежів згідно строків оплати, визначених цим Договором, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої грошової суми.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 271230,67 грн. за прострочення сплати орендної плати за період оренди з 05 листопада 2018 року по 05 листопада 2019 року.

Водночас, як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву розрахунок пені наданий позивачем здійснено з порушенням норм ч. 5 ст. 254 ЦК України, а тому є невірним і задоволенню не підлягає.

Крім того, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 20.08.2020 якою передано дану справу на новий розгляд, зазначено, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам третьої особи ТОВ "Еко-Драйв", щодо необхідності застосування частини шостої статті 232 ГК України та здійснюючи перевірку наданого позивачем розрахунку суми пені заявленої до стягнення з відповідача за порушення строків внесення орендних платежів у період з 05.11.2018 - 05.11.2019 і здійснюючи власні розрахунки пені, залишили поза увагою, достеменно не встановили та не надали оцінки тому коли виникла заборгованість у зв`язку з порушенням відповідачем строків внесення орендних платежів у період з 05.11.2018 по 05.11.2019 та у якій сумі (у якому розмірі) з урахуванням пункту 7.8.2 Договору , яким сторони погодили порядок зарахування коштів, що надходять як орендна плата за Договором від орендаря (відповідача).

З огляду на позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, суд зазначає, що приписами частини шостої статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду, однак його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

Приписами даної статті передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Крім того, відповідно до п. 7.8.2. Договору кошти, що надходять в якості Орендної плати, зараховуються в такому порядку: в першу чергу - кошти зараховуються в рахунок сплати Орендної плати за поточний розрахунковий місяць ; в другу чергу - після повної сплати Орендної плати за поточний місяць, кошти зараховуються в рахунок сплати за найбільш ранній розрахунковий місяць періоду відстрочки платежів, за який існує заборгованість; в третю чергу - в погашення заборгованості з Орендної плати за розрахункові місяці, що не припадають на період відстрочки платежів.

Позивач, у доданому до позовної заяви розрахунку, всі проплати які здійснював відповідач зараховував в попередню заборгованість і тому за розрахунком позивача у відповідача на початок розрахункового періоду (05.11.2018) рахувалась заборгованість в розмірі 1920605,78 грн, що не відповідає вище зазначеному пункту договору.

При цьому, судом здійснено перерахунок пені з урахуванням місячних розмірів орендної плати, виникнення дат прострочення, сум грошових коштів, сплачених відповідачем (орендна плата), що вбачається з долучених позивачем копій банківських виписок з рахунку позивача та призначення платежу, вказаного відповідачем при здійсненні оплат.

Враховуючи зазначені обставини, викладені норми закону та пункти договору, суд здійснив власний розрахунок пені за прострочення сплати відповідачем орендної плати (в межах заявленого позивачем періоду нарахування з 05.11.2018 по 05.11.2019), а саме по кожному Акту надання послуг окремо з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України, проплат відповідача із зарахуванням їх відповідно до п. 7.8.2. Договору та дійшов висновку, що заявлена позивачем сума пені в розмірі 271230,67 грн підлягає задоволенню частково в сумі 60647,20 грн відповідно до здійсненого в системі Ліга Закон розрахунку, який наявний в матеріалах справи.

Посилання третьої особи на те, що даний позов є виключно формальним, має очевидно штучний характер оскільки підстави для позову - порушення строків здійснення розрахунків знаходились і знаходяться під фактичним впливом позивача як учасника товариства - відповідача по справі, намагання позивача стягнути неустойку очевидно є способом отримання одноособової фінансової вигоди як учасника товариства - відповідача, уникнення розподілу прибутку відповідача через створення штучних збитків, в супереч меті діяльності співзаснованого ТОВ "АЕУ Енерго", судом оцінюється критично оскільки позовні вимоги у даній справі обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором передачі для монтажу обладнання та його подальшої оренди № 1 від 12.12.2014 і ніяким чином не стосуються корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Драйв".

Усі інші твердження та заперечення сторін та третьої особи не спростовують вищевикладених висновків суду.

Разом із тим, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача, відповідача та третьої особи які викладені останніми у своїх письмових заявах та їх відображення у судовому рішенні, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Як зазначалось вище представником третьої особи в судовому засіданні до судових дебатів подано заяву про застосування позовної давності до вимог позивача.

Згідно з положенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульовано із застосуванням слова лише (аналог тільки , виключно ), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про те, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі, позовна давність судом не застосовується.

Виходячи із основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин та аналізуючи норми розділу V ЦК України Строки та терміни. Позовна давність у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми частини третьої статті 267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише із наявністю про це заяви сторони.

Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Вказаний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-738цс15.

Верховний Суд України виклав подібну правову позицію й у постанові від 22 березня 2017 року у справі № 6-3063цс16, вказавши, що суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність. Без заяви сторони у спорі позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише з наявністю про це заяви сторони, зробленої до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Відповідно до частини першої ст. 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Згідно ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Частиною 5 ст. 50 ГПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу. При цьому права сторони, визначені, зокрема, ст. 46 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як згаданий припис ст. 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.

Заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування позовної давності до вимог позивача.

Вказаний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 509/3589/16-ц.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню судом частково.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне

Виходячи з приписів статті 129 ГПК України, суд вирішує питання про розподіл судових витрат у разі, якщо справа вирішується по суті. У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки постановою Верховного Суду від 20.08.2020 у цій справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, касаційним судом не вирішувалось питання розподілу судових витрат.

У відповідності до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги покладаються на позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕУ Енерго" (пр-т Космонавтів 30А, оф. 703, м. Вінниця, 21021, код ЄДРПОУ 39114300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Альтернативні енергосистеми та технології захисту навколишнього природного середовища" (пр-т Космонавтів 30-А, оф. 721, м. Вінниця, 21021, код ЄДРПОУ 31415061) 60647,20 грн. - пені та 909,70 грн. - витрат пов`язаних із сплатою судового збору.

3. У частині стягнення 210583,47 грн. - пені відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Альтернативні енергосистеми та технології захисту навколишнього природного середовища" (пр-т Космонавтів 30-А, оф. 721, м. Вінниця, 21021, код ЄДРПОУ 31415061) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Драйв" ( вул. Келецька, буд. 53, к. 211, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 38190129) 11067,83 грн витрат на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення направити учасникам судового процесу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 18 грудня 2020 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (пр-т Космонавтів 30-А, оф. 721, м. Вінниця, 21021)

3 - відповідачу (пр-т Космонавтів, 30 А, оф. 703, м. Вінниця, 21021)

4 - третій особі (вул. Келецька, буд. 53, к. 211, м. Вінниця, 21027).