Рішення

від 07.12.2020 по справі 908/2538/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/156/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2020 Справа № 908/2538/20

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/2538/20

за позовною заявою: концерну «Міські теплові мережі» , 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський , буд. 137

до відповідача: громадської організації «Козацьке військо Запорізьке низове» , 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 80

про стягнення 52 426,56 грн.

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

02.10.20 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 25.09.20 концерну «Міські теплові мережі» (далі концерну «МТМ» ) про стягнення з громадської організації «Козацьке військо Запорізьке низове» (надалі ГО «Козацьке військо Запорізьке низове» ) 52 426,56 грн. заборгованості за договором про постачання та використання теплової енергії від 10.10.02 № 1606, а саме: 48 278,78 грн. основного боргу, 2 677,93 грн. інфляційних втрат та 1 469,85 грн. 3 % річних.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/2538/20 між суддями наведений вище позов визначено до розгляду судді Корсуну В.Л.

Судом позовну заяву за вих. від 25.09.20 прийнято до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/2538/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач у позовній заяві від 25.09.20 зазначає, що 10.10.02 між сторонами у справі було укладено договір № 1606 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. Об`єкт теплопостачання - нежитлове приміщення загальною площею 128,0 кв.м. по вул. Незалежної України, буд. 80 у м. Запоріжжя. На виконання умов договору позивачем було відпущено теплову енергію в період з листопадом 2016 р. по квітень 2020 р. на загальну суму 48 278,78 грн., які відповідачем не сплачено. Таким чином, представник позивача просить суд стягнути з відповідача 48 278,78 грн. основного боргу за вказаний період, 2 677,93 грн. інфляційних втрат та 1 469,85 грн. 3 % річних .

Відзив на позов або будь які заперечення від відповідача до суду не надійшли.

Згідно з безкоштовним витягом з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань отриманих судом з офіційного сайту Міністерства юстиції України, який долучено судом до матеріалів справи № 908/2538/20, станом на 06.10.20 (час відкриття провадження у справі) місцезнаходженням ГО «Козацьке військо Запорізьке низове» є: 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 80.

З метою належного повідомлення відповідача про дату, місце та час розгляду справи № 908/2538/20 господарським судом на юридичну адресу відповідача в порядку ст.ст. 12, 120, 176, 234, 247, 250, 252 ГПК України направлявся екземпляр ухвали господарського суду Запорізької області від 07.10.20 про відкриття провадження у справі.

Однак, ухвала, яка надсилалась господарським судом на вказану адресу відповідача від 07.10.20 повернулись 12.10.20 у зворотньому порядку на адресу суду із відміткою відповідного відділення «Укрпошта» - «адресат відсутній за вказаною адресою» .

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження , місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку , якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідні процесуальні документи надіслані судом згідно з поштовими реквізитами відповідача.

Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі залежні від нього заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи № 908/2538/20.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/2538/20 дозволяють розглянути справу по суті спору.

За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 07.12.20.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

10.10.02 між Концерном «Міські теплові мережі» (Теплопостачальна організація) та громадською організацією «Козацьке військо Запорізьке низове» (Споживач) укладено договір про постачання та використання теплової енергії № 1606.

За умовами договору Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпускати Споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягу, а Споживач зобов`язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими цінами (тарифами) в терміни, передбачені цим договором. Основним споживачем теплової енергії є Житлово-експлуатаційне підприємство, на балансі якого знаходяться внутрішньо будинкові теплові мережі ( п. 1. Договору).

Відповідно до п. 3.2.2. договору, Споживач зобов`язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п.п. 6.4., 6.5. договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Концерну «Міські теплові мережі» вартість зазначеної в договорі планової кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

01.10.03 позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду № 2 до договору № 1606 від 10.10.02 відповідно до якої п. 6.5. договору доповнено наступним реченням: «Кінцевий розрахунок здійснюється Споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця» .

Відповідно до п. 6.6. договору, Споживач розраховується за показаннями приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад планове та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення оплачується Споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця;

- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче планового та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактично спожиту теплову енергію за показаннями приладів обліку.

Відповідно до п. 6.7. Договору, Споживачі, що не мають приладів обліку, розраховуються за кількість фактично спожитої теплової енергії, згідно з договірними навантаженнями розрахунковим методом. Термін оплати визначений у п.п. 6.5, 6.6 цього Договору.

У відповідності до п. 6.8. договору, Сторони щоквартально з ініціативи Енергопостачальної організації проводять звірку взаємних розрахунків за фактично спожиту теплову енергію з підписанням акту звірки для визначення заборгованості.

Згідно із п. 10.1. Договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання. Договір вважається пролонгований на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

Судом прийнято до уваги те, що в установленому законом порядку договір не оспорювався, не визнавався недійсним та його дія не припинена. Доказів зворотнього жодною із сторін суду не надано та матеріали справи не мцстять.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази) суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Як свідчать наявні матеріали справи, на виконання умов договору позивачем у період з листопада 2016 р. по квітень 2020 р. включно поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 48 278,78 грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії за вказані періоди (копії яких долучені до матеріалів справи).

На підставі зазначених актів приймання-передачі теплової енергії концерном «МТМ» виставлено відповідачу рахунки на оплату відпущеної теплової енергії.

Вищевказані акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки були направлені позивачем на юридичну адресу Споживача (відповідача), що підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями реєстрів на відправлення рекомендованих листів.

Споживач на адресу позивача підписаних актів приймання-передачі теплової енергії не повернув, заперечень щодо їх підписання не надав.

Як зазначено в актах приймання-передачі теплової енергії, в разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін встановлений Договором, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим.

Відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії на адресу Концерну «МТМ» не надав, належним чином оформлені акти приймання - передачі теплової енергії за спірний період не повернув. Тобто, фактично погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами нарахованими Позивачем до оплати за відповідні періоди.

Відповідно до п.п. 6.4., 6.5. договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Концерну «Міські теплові мережі» вартість зазначеної в договорі планової кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

01.10.03 позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду № 2 до договору № 1606 від 10.10.02 відповідно до якої п. 6.5. договору доповнено наступним реченням: «Кінцевий розрахунок здійснюється Споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця» .

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Разом з тим, відповідач взятих на себе договірних зобов`язань належним чином не виконав, оплату за спожиту теплову енергію за період з листопада 2016 р. по квітень 2020 р. включно не здійснив в повному обсязі, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 48 278,78 грн.

Факт наявності 48 278,78 грн. заборгованості підтверджується матеріалами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов`язання. Зобов`язання відповідача оплатити надані послуги не припинено.

Враховуючи те, що станом на час розгляду спору в суді зобов`язання відповідача оплатити спожиту у період з листопада 2016 р. по квітень 2020 р. включно теплову енергію не припинено, відповідач оплату спожитої теплової енергії суду не довів, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 48 278,78 грн. за вказаний період обґрунтованими, заснованими на законі та договорі, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1 469,85 грн. за період із 20.12.17 по 11.03.20 включно (розрахунок міститься в матеріалах цієї справи) та 2 677,93 грн. індексу інфляції за січень 2018 р. - лютий 2020 р. р. включно (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Перевіривши розрахунок розміру 3 % річних за допомогою ІПС «Законодавство» , суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача щодо стягнення з відповідача загальної суми 3 % річних у розмірі 1 457,23 грн. за спірний період.

Відповідачем не коректно було пораховано суму 3 % річних, а саме визначено не той період нарахування 3 % річних.

01.10.03 позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду № 2 до договору № 1606 від 10.10.02 відповідно до якої п. 6.5. договору доповнено наступним реченням: «Кінцевий розрахунок здійснюється Споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця» .

Однак, позивачем розрахунок був зроблений із 20-го числа місяця.

Як наслідок, вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних за спірний період задовольняються судом частково в розмірі 1 457,23 грн. В іншій частині стягнення 3 % річних судом відмовляється як необґрунтовано заявлена сума.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 2 677,93 грн. індексу інфляції за січень 2018 р. - лютий 2020 р. включно (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Перевіривши (за допомогою інформаційно-пошукової системи Законодавство ) наданий позивачем розрахунок індексу інфляції за загальний період з січня 2018 р. - лютий 2020 р. включно, встановлено, що позивачем вірно розраховано інфляційні втрати за вказаний період.

Однак, відповідачем не коректно було пораховано суму інфляційних втрат, а саме додано суми за кожен період нарахування.

Як наслідок, вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат за спірний період задовольняються судом частково в розмірі 2 677,92 грн. В іншій частині стягнення інфляційних втрат судом відмовляється як необґрунтовано заявлена сума.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з громадської організації «Козацьке військо Запорізьке низове» (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 80, код ЄДРПОУ 20508870) на користь концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський , буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання НОМЕР_1 у Філії - Запорізьке обласне управління АТ Ощадбанк , код МФО 313957 ) - 48 278 (сорок вісім тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 78 коп. основного боргу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з громадської організації «Козацьке військо Запорізьке низове» (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 80, код ЄДРПОУ 20508870) на користь концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458, р/р НОМЕР_2 у ПАТ АБ УКРГАЗБАНК , код МФО 320478 ) - 1 457 (одну тисячу чотириста п`ятдесят сім) грн. 23 коп. 3 % річних, 2 677 (дві тисячі шістсот сімдесят сім) грн. 92 коп. інфляційних втрат та 2 101 (дві тисячі сто одна) грн. 49 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ ГПК України.

Повний текст рішення складено 16.12.20.

Суддя В.Л. Корсун