Рішення

від 18.12.2020 по справі 908/2342/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/135/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2020 Справа № 908/2342/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін матеріали справи №908/2342/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГ" (54001, м. Миколаїв, вул.Адміральська, буд. 19, кв. 3, ідентифікаційний код 40913556)

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕНИКС ТРАНС" (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 47, кв. 46, ідентифікаційний код 38699969)

про стягнення 342541,50 грн.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІГ" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕНИКС ТРАНС" про стягнення 342541,50 грн., з яких 314416,36 грн. - основний борг, 9492,74 грн. - інфляційні нарахування, 13231,33 грн. - 3% річних, 5401,07 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору на відпуск нафтопродуктів №08/02-18 від 08.02.2019 щодо оплати нафтопродуктів, поставлених позивачем відповідачу за видатковими накладними в період з 10.02.2019 по 07.04.2019 на загальну суму 319816,36 грн. На оплату товару позивач виписав рахунки на загальну суму 319816,36 грн., які оплачені відповідачем частково на суму 5400,00 грн. Залишок заборгованості складає 314416,36 грн., який позивач просить стягнути в даному позові. За прострочення оплати товару в період з 15.04.2019 по 07.09.2020 позивач нарахував та просить стягнути з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати в сумі 9492,74 грн. та 3% річних у сумі 13231,33 грн. Також на підставі ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі облікової ставки НБУ за період з 15.04.2019 по 07.09.2020 в сумі 5401,07 грн.

Позов заявлено на підставі норм ст. ст. 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.231 Господарського кодексу України.

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2020 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.

Ухвалою від 18.09.2020 позовну заяву залишено без руху на підставі ст. ст. 174, 234 ГПК України та надано позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У встановлений строк від позивача надійшла позовна заява в уточненій редакції з доказами на виконання вимог суду.

В уточненій позовній заяві позивач заявив до стягнення меншу суму - 336875,87 грн., яка складається з основного боргу в сумі 314416,36 грн., інфляційних нарахувань в сумі 8713,58 грн. та процентів від простроченої суми в розмірі 13745,93 грн. При цьому позивач змінив період нарахування інфляційних втрат та процентів, розрахувавши їх від суми заборгованості по кожному рахунку спірного періоду, а також не заявив до стягнення пеню, яка була заявлена в первісному позові.

Враховуючи те, що позивач усунув виявлені судом недоліки позовної заяви, уточнена позовна заява була прийнята до розгляду судом.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2342/20. Присвоєно справі номер провадження 28/135/20. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання. Встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; для надання заперечень на відповідь на відзив з доказами направлення заперечень позивачу - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Повідомлено сторін, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення, необхідно подати у строк до 19.11.2020.

Позивач отримав копію ухвали суду 05.11.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Копія ухвали суду, яка була надіслана відповідачу (на адресу: 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 47, кв. 46), повернулася до суду без вручення з відміткою поштової станови про закінчення терміну зберігання.

Вказана адреса відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань значиться як адреса місцезнаходження відповідача. Відомості про іншу адресу місцезнаходження відповідача в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідач не надав відзиву на позов.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд визнав, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті. Враховуючи те, що відзив на позов відповідачем не подано, а строк розгляду справи спливає 21.12.2020, суд дійшов висновку розглянути справу 18.12.2020 за наявними матеріалами.

Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

08.02.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІГ" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЕНИКС ТРАНС" (покупець, відповідач) укладено договір №08/02-19 на відпуск нафтопродуктів (відомість, передоплата), за умовами пунктів 1.1 - 1.3 якого постачальник зобов`язується організувати і забезпечити безперебійну заправку нафтопродуктами автотранспорт покупця, а покупець - сплатити і прийняти нафтопродукти відповідно до умов цього договору. Відпуск нафтопродуктів проводиться за відомістю на відпуск нафтопродуктів за формою №16-НП. Кількість відпущених нафтопродуктів фіксується у відомості, яка ведеться безпосередньо на АЗС, що підтверджується підписами оператора АЗС та водія (представника покупця). Право власності на нафтопродукти у покупця виникає з моменту фактичної передачі нафтопродуктів представнику покупця.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2, 2.5 договору постачальник організує цілодобову заправку автотранспорту покупця на своїх АЗС. Відпуск нафтопродуктів покупцю здійснюється в межах попередньо оплаченої кількості. Кількість відпущених покупцеві нафтопродуктів визначається за показами лічильників паливороздавальних колонок.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору покупець здійснює 100% передоплату постачальнику вартості нафтопродуктів, зазначених у рахунку-фактурі, в день отримання такого рахунку. У разі пропуску дати оплати за рахунком-фактурою на відпуск нафтопродуктів, нафтопродукти відпускаються за ціною на день отримання грошових коштів від покупця, а в разі незгоди проводиться їх повернення.

Сторони погодили в пунктах 6.4, 6.5 договору, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019. Якщо жодна із сторін не заявить письмово про розірвання даного договору за 20 днів до закінчення терміну його дії, то договір вважається пролонгованим на наступний рік на цих самих умовах.

В період з 10.02.2019 по 27.02.2019 позивач відпустив відповідачу дизельне пальне на загальну суму 314416,36 грн., що підтверджується відомостями на відпуск нафтопродуктів та видатковими накладними:

- №39 від 10.02.2019 на суму 5400,00 грн. (200 л);

- №128 від 15.02.2019 на суму 5400,00 грн. (200 л);

- №147 від 16.02.2019 на суму 16200,00 грн. (600 л);

- №226 від 21.02.2019 на суму 5400,00 грн. (200 л);

- №254 від 22.02.2019 на суму 9450,00 грн. (350 л);

- №302 від 25.02.2019 на суму 5400,00 грн. (200 л);

- №337 від 27.02.2019 на суму 21870,28 грн. (810,01 л);

- №433 від 04.03.2019 на суму 24300,00 грн. (900 л);

- №473 від 06.03.2019 на суму 1620,00 грн. (60 л);

- №554 від 11.03.2019 на суму 21600,00 грн. (600 л);

- №597 від 13.03.2019 на суму 21600,00 грн. (800 л);

- №684 від 18.03.2019 на суму 22950,00 грн. (850 л);

- №733 від 21.03.2019 на суму 20250,00 грн. (750 л);

- №799 від 25.03.2019 на суму 21600,00 грн. (800 л);

- №855 від 28.03.2019 на суму 32400,00 грн. (1200 л);

- №872 від 29.03.2019 на суму 10800,00 грн. (400 л).

- №922 від 01.04.2019 на суму 21060,00 грн. (780 л);

- №941 від 02.04.2019 на суму 10800,00 грн. (400 л);

- №971 від 04.04.2019 на суму 21600,00 грн. (800 л);

- №983 від 05.04.2019 на суму 5266,08 грн. (195,04 л);

- №987 від 05.04.2019 на суму 10800,00 грн. (400 л);

- №1005 від 07.04.2019 на суму 4050,00 грн. (150 л).

Накладні підписані з боку відповідача керівником Гостіщевою Ю.Б. та засвідчені печаткою товариства.

На оплату товару позивач виписав рахунки №1 від 08.02.2019 на суму 10800,00 грн., №63 від 28.02.2019 на суму 58320,28 грн., №102 від 15.03.2019 на суму 69120,00 грн., №138 від 31.03.2019 на суму 108000,00 грн., №162 від 15.04.2019 на суму 73576,08 грн., всього на суму 319816,36 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату товару на суму 5400,00 грн. на підставі рахунку №1 від 08.02.2019.

Товар на суму 314416,36 грн. не оплачено, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 342541,50 грн., з яких 314416,36 грн. - основний борг, 9492,74 грн. - інфляційні нарахування, 13231,33 грн. - 3% річних, 5401,07 грн. - пеня.

В уточненій позовній заяві позивач заявив до стягнення меншу суму - 336875,87 грн., яка складається з основного боргу в сумі 314416,36 грн., інфляційних нарахувань в сумі 8713,58 грн. та процентів від простроченої суми в розмірі 13745,93 грн. При цьому позивач не заявив до стягнення пеню, яка була заявлена в первісному позові.

Суд прийняв до розгляду уточнену позовну заяву.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором поставки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу норми ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 3.1 договору покупець здійснює 100% передоплати постачальнику вартості нафтопродуктів, зазначених у рахунку-фактурі, в день отримання такого рахунку.

Як пояснив позивач в уточненій позовній заяві, за домовленістю сторін автотранспорт відповідача заправлявся в борг. За отримане дизельне пальне позивач виписував та направляв відповідачу на електронну адресу feniksplus@ukr.net рахунки таким чином: за дизельне пальне, отримане в період з 01 по 15 число, рахунки надсилалися 16 числа, а за дизельне пальне, отримане в період з 16 по 30/31 число місяця, рахунки надсилалися 01 числа наступного місяця. На підтвердження надсилання рахунків позивач надав скріншоти з екрана комп`ютера. Також доказом отримання рахунків позивач вважає факт оплати відповідачем рахунка № 1 від 08.02.2019 на суму 10800,00 грн., який був надісланий відповідачу в такий самий спосіб.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що електронна адреса feniksplus@ukr.net належить відповідачу. У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про електронну адресу відповідача.

Враховуючи викладене, надані позивачем скріншоти з екрана комп`ютера не є належними доказами надсилання рахунків саме відповідачу.

Часткова оплата відповідачем рахунка № 1 від 08.02.2019 на суму 10800,00 грн. свідчить про його отримання відповідачем, однак не доводить, у який спосіб такий рахунок отримано. Крім того, факт отримання відповідачем одного рахунка, не підтверджує факт отримання відповідачем інших спірних рахунків, які не оплачені.

Доказів надсилання відповідачу на юридичну адресу або доказів вручення відповідачу інших спірних рахунків позивач не надав.

Разом із тим, суд враховує, що позивач здійснив поставку товару достроково, а отже умови договору щодо 100% передоплати товару в даному випадку судом не можуть бути застосовані.

З огляду на це, підлягають застосуванню загальні положення законодавства, зокрема ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України щодо здійснення оплати товару після його прийняття.

Як свідчать матеріали справи, весь товар прийнятий відповідачем без зауважень. Відповідач не надав доказів повернення товару позивачу.

Отже, на момент звернення позивача до суду з даним позовом строк оплати товару настав.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач не надав суду доказів оплати товару на суму 314416,36 грн. або обґрунтованих заперечень проти позову.

Враховуючи викладене, суд визнав обґрунтованими та задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений товар в сумі 314416,36 грн.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення інфляційні нарахування в сумі 8713,58 грн. за період з лютого 2019 року по серпень 2020 року та 3% річних від простроченої суми в розмірі 13745,93 грн., які розраховані від суми заборгованості по кожному рахунку за загальний період з 11.02.2019 по 07.09.2020.

Як пояснив позивач в уточненій позовній заяві, рахунок №1 від 08.02.2019 на суму 10800,00 грн. відповідає видатковим накладним №39 від 10.02.2019 на суму 5400,00 грн. та №128 від 15.02.2019 на суму 5400,00 грн.

Рахунок №63 від 28.02.2019 на суму 58320,28 грн. відповідає видатковим накладним №147 від 16.02.2019 на суму 16200,00 грн., №226 від 21.02.2019 на суму 5400,00 грн., №254 від 222.02.2019 на суму 9450,00 грн., №302 від 25.02.2029 на суму 5400,00 грн., №337 від 27.02.2019 на суму 21870,28 грн.

Рахунок №102 від 15.03.2019 на суму 69120,00 грн. відповідає видатковим накладним №433 від 04.03.2019 на суму 24300,00 грн., №473 від 06.03.2019 на суму 1620,00 грн., №554 від 11.03.2019 на суму 21600,00 грн., №597 від 13.03.2019 на суму 21600,00 грн.

Рахунок №138 від 31.03.2019 на суму 108000,00 грн. відповідає видатковим накладним №684 від 18.03.2019 на суму 22950,00 грн., №733 від 21.03.2019 на суму 20250,00 грн., №799 від 25.03.2019 на суму 21600,00 грн., №855 від 28.03.2019 на суму 32400,00 грн., №872 від 29.03.2019 на суму 10800,00 грн.

Рахунок №162 від 15.04.2019 на суму 73576,08 грн. відповідає видатковим накладним №922 від 01.04.2019 на суму 21060,00 грн., №941 від 02.04.2019 на суму 10800,00 грн., №971 від 04.04.2019 на суму 21600,00 грн., №983 від 05.04.2019 на суму 5266,08 грн., №987 від 05.04.2019 на суму 10800,00 грн., №1005 від 07.04.2019 на суму 4050,00 грн.

Враховуючи те, що рахунки виписані до здійснення поставок і позивач не надав суду доказів виставлення відповідачу рахунків, суд вважає, що строк оплати товару з урахуванням приписів ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України настав після прийняття товару за кожною спірною видатковою накладною.

Позивач здійснив розрахунок 3% річних за загальний період з 11.02.2019 по 07.09.2020 в сумі 13745,93 грн.

Суд перевірив розрахунок 3% річних та визнав вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 13745,93 грн. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем нараховані інфляційні втрати на суми неоплачених рахунків за загальний період з лютого 2019 року по серпень 2020 року в сумі 8713,58 грн.

У пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань роз`яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

У листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р роз`яснено, що при застосуванні індексу інфляції слід враховувати, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок здійснюється з наступного місяця - червня.

Виходячи з наведених роз`яснень, індекс інфляції застосовується тільки за повні місці прострочення, а за весь період прострочення, протягом якого існувала сума боргу, визначається середній індекс інфляції шляхом перемноження індексів інфляції за місяці, що входять до періоду розрахунку.

В порушення даних вимог позивач здійснив розрахунок інфляційних втрат на суму заборгованості 5400,00 грн. за рахунком №1 від 08.02.2019, починаючи з лютого 2019 року, у той час як прострочення оплати товару за видатковою накладною №128 від 15.02.2019 виникло 16.02.2019, тому нарахування інфляційних втрат слід здійснювати з березня 2019 року, оскільки в лютому 2019 року прострочення становило менше місяця.

У зв`язку з цим суд здійснив перерахунок інфляційних втрат на суму боргу 5400,00 грн. за видатковою накладною №128 від 15.02.2019 за період з березня 2019 року по серпень 2020 року (середній індекс 1,0373844127), що склало 201,86 грн.

Решта інфляційних втрат розрахована позивачем вірно, а саме: від суми боргу 58320,28 грн. за період з березня 2019 року по серпень 2020 року в розмірі 2180,27 грн., від суми боргу 69120,00 грн. за період з квітня 2019 року по серпень 2020 року в розмірі 1944,43 грн., від суми боргу 108000,00 грн. за період з квітня 2019 року по серпень 2020 року в розмірі 3038,17 грн., від суми боргу 73576,08 грн. за період з травня 2019 року по серпень 2020 року в сумі 1320,82 грн.

Таким чином, з урахуванням здійсненого судом перерахунку інфляційних втрат, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 8685,55 грн. У стягненні інфляційних втрат в сумі 28,03 грн. суд відмовляє, оскільки вони нараховані необґрунтовано.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви в розмірі 2102,00 грн покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Так, відповідно до уточнених позовних вимог позивач заявив до стягнення 336875,87 грн. При поданні уточненої позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір в сумі 5138,12 грн. платіжним дорученням №1460 від 09.10.2020.

Звідси з відповідача на користь позивача покладається судовий збір, виходячи з такого розрахунку: 336847,84 грн. (задоволені вимоги)/ 336875,87 грн. (заявлені вимоги) * 5053,14 грн. (судовий збір за розгляд заявлених вимог) = 5052,72 грн. Решта судового збору в сумі 0,42 грн. покладається на позивача.

Також позивачем заявлені до стягнення витрати на правову допомогу в розмірі 10600,00 грн.

За приписами ч. ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представництво позивача у справі №908/2342/20 здійснювалось адвокатом Радченком Р.М. на підставі ордеру на надання правової допомоги серії ВЕ№1021554 від 08.09.2020, який виписано на підставі договору про надання правової допомоги №08/09-20 від 08.09.2020.

Платіжним дорученням №1890 від 08.09.2020 позивач перерахував оплату за юридичні послуги адвокату Радченку Р.М. згідно з договором №Ю01/04-20 від 01.04.2020.

Разом із цим, позивачем не подано суду ні договору про надання правової допомоги №08/09-20 від 08.09.2020, на підставі якого виписано ордер, ні договору №Ю01/04-20 від 01.04.2020, на підставі якого здійснена оплата. Також позивач не надав детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, на підставі яких суд визначає витрати на правову допомогу відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України.

Отже, позивач не підтвердив обсяг наданої адвокатом правової допомоги та розмір заявлених до стягнення витрат на правову допомогу, тому в їх стягненні суд відмовляє.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕНИКС ТРАНС" (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 47, кв. 46, ідентифікаційний код 38699969) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГ" (54001, м. Миколаїв, вул.Адміральська, буд. 19, кв. 3, ідентифікаційний код 40913556) заборгованість за поставлений товар в сумі 314416,36 грн. (триста чотирнадцять тисяч чотириста шістнадцять грн. 36 коп.), 3% річних у сумі 13745,93 грн. (тринадцять тисяч сімсот сорок п`ять грн. 93 коп.), інфляційні втрати в сумі 8685,55 грн. (вісім тисяч шістсот вісімдесят п`ять грн. 55 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 5052,72 грн. (п`ять тисяч п`ятдесят дві грн. 72 коп.).

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Відмовити у стягненні 28,03 грн. інфляційних втрат.

Судовий збір в сумі 0,42 грн. покласти на позивача.

Відмовити у стягненні витрат на правову допомогу в розмірі 10600,00 грн.

Набрання рішенням законної сили, строк на апеляційне оскарження та порядок подачі апеляційної скарги визначені статтями 241, 256, 257 ГПК України з урахуванням положень пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення ГПК України.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області.

Повне судове рішення складено 18.12.2020.

Суддя О.В.Федорова