Рішення

від 18.12.2020 по справі 909/637/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.12.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/637/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпроект ІФ"

до відповідача: Приватного підприємства "Імпорт-плюс"

про стягнення заборгованості в сумі 40000,00 грн.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будпроект ІФ" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємства "Імпорт-плюс" про стягнення заборгованості в сумі 40000,00 грн.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Позовну заяву (вх.№10599/20) прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та запропонував сторонам подати заяву у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням (ухвала про відкриття провадження у справі від 27.07.2020). Ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем - 12.08.2020; даний факт підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за заявкою-договором на перевезення №92 від 19.11.2019 щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг, в результаті чого виникла заборгованість.

Свою позицію позивач обґрунтовує положеннями ст. 307 ГК України, ст. 526, 909, 916 ЦК України.

Позиція відповідача.

Згідно з ухвалою про відкриття провадження у справі від 27.07.2020 суд встановив відповідачу строк до 15 днів з дня отримання цієї ухвали для надання суду відзиву.

Відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не надіслав.

Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив таке.

19 листопада 2019 року, Приватне Підприємство "Імпорт-Плюс" як замовник та Товариство з обмеженою відповідальністю "Будпроект ІФ" як виконавець, підписали заявку-договір на перевезення № 92.

Згідно з умовами вказаної заявки-договору виконавець здійснює перевезення вантажу "картон в рулонах 22,5 т" за маршрутом Німеччина (Врексен) - Калуш (Україна)" згідно СМR, марка автомобіля та номер (автомобіля і причіпа) MAN AT3748СР/ НОМЕР_1 , водій - ОСОБА_1 , вартість наданих послуг - 2000 євро на день розмитнення, дата завантаження - 20.11.2019.

Вказаний договір-заявка підписана представниками сторін та скріплена їх печатками.

На виконання умов договору позивачем надано передбачені сторонами послуги вартістю 2000 євро по курсу НБУ на день розмитнення - 25.11.2019, становить 53441,68 грн (сума заокруглена сторонами до 53440,00 грн).

Надання послуг позивачем підтверджується, наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями наступних документів: рахунком - фактурою № СФ-0000007 від 25 листопада 2019 року (а.с. 12), актом № ОУ-0000008 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29 листопада 2019 року (а.с. 11), міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) від 20 листопада 2019 року (а.с. 10); дані у накладній відповідають даним, які погоджені сторонами в заявці-договорі.

Позивач в позовній заяві зазначає, що оригінали документів, отримання яких за змістом заявки-договору є підставою для здійснення оплати, були направлені на адресу замовника перевезення відразу ж після його завершення, однак, до моменту звернення до суду були втрачені. В порушення умов договору, замовник прийняті на себе договірні зобов`язання належним чином не виконав, 21.02.2020 року, отримані послуги оплатив частково в сумі 13440,00 грн, що підтверджується копією банківської виписки (а.с.13); в решті 40000,00 грн у відповідача утворилася заборгованість.

Позивач стверджує, що 01.07.2020, на адресу відповідача повторно надіслано документи на оплату. Даний факт підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення поштового відправлення №7600802735416 (а.с.16), з якого також вбачається направлення замовнику претензії №01/07 від 01.07.2020. Проте сума боргу залишилась не погашеною, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення. Висновок суду.

Предметом спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 307 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ч. 1 ст. 909 ЦК України.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст. 173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства (ч. 2 ст. 307 ГК України, ч. 3 ст. 909 ЦК України).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань не надав, доводи позивача не спростував.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до норм ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

В контексті наведеного, з огляду на те, що відповідач не сплатив в повному обсязі вартість наданих послуг з перевезення, розмір заборгованості в сумі 40000,00 грн. відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально та не спростований відповідачем, вимога про стягнення боргу є обґрунтованою, а позов підлягає задоволенню. Судові витрати.

Згідно з приписами пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За поданий позов позивач сплатив судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Враховуючи задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

При поданні позовної заяви позивач вказав, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Будпроект ІФ" понесені попередні витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5500,00 грн.

Також, позивач зазначив, що у договорі про правову допомогу сторони домовилися про премію (гонорар успіху) який повинен бути сплачений адвокату у випадку вирішення спору на користь клієнта. Гонорар успіху становить 2000,00 грн.

На підтвердження здійснених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про правову допомогу №б/н від 09.07.2020 (а.с.18-19), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будпроект ІФ", як довірителем (клієнтом) та ОСОБА_2 , як повіреним (адвокатом), акт приймання-передачі наданих послуг від 17.07.2020 (а.с.20) в пункті 1.3 якого зазначено, що підписанням цього акту сторони підтверджують факт належного надання послуг повіреним, відповідно до положень договору про правову допомогу №б/н від 09.07.2020 та оплату наданих послуг готівкою, згідно прибуткового касового ордера (а.с.21).

Пунктом 1.1 договору про правову допомогу №б/н від 09.07.2020 сторони погодили, що повірений зобов`язується від імені і за рахунок довірителя здійснити наступні дії: надати правову допомогу у спорі з ПП "Імпорт Плюс". З цією метою:

1. Здійснити огляд, вивчення та попередню оцінку документів за їх місцезнаходженням (4 години).

2. Провести заходи досудового врегулювання, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (1 година).

3. Підготувати пакет документів, необхідних для звернення до суду, підготувати позовну заяву (7 годин).

4. Провести арифметичні розрахунки (1 година).

5. Вчинити інші дії необхідні для розгляду справи в суді та на етапі примусового виконання судового наказу (6 годин).

Винагорода та порядок розрахунків визначені в розділі 2 договору.

За здійснення дій, що визначені у п.1.1 цього договору, довіритель сплачує повіреному винагороду у розмірі 5500,00 грн (п.2.1 договору).

У випадку задоволення позову довіритель сплачує повіреному премію (гонорар успіху) в розмірі 2000,00 грн.

При дослідженні вищевказаного договору судом встановлено, що гонорар успіху в розмірі 2000,00 грн. обумовлений сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тобто належить до судових витрат. При цьому загальна сума витрат на адвокатські послуги, передбачена договором, складає 7500,00 грн, що не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Положеннями статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно -виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Зважаючи на належну підготовку адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем документів для подання до суду та виклад правової позиції, підтвердження розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідними документами та на відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру цих витрат, враховуючи задоволення позову, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7500,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 86, 123, 126, 129, 165, 232, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпроект ІФ" до Приватного підприємства "Імпорт-плюс" про стягнення заборгованості в сумі 40000,00 грн - задоволити.

Стягнути з Приватного підприємства "Імпорт-плюс" (вул. Б. Хмельницького, 109Ж, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, ідентифікаційний код 39122877) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпроект ІФ" (вул. Автоливмашівська 2-А, с. Хриплин, Івано-Франківська область, 76495, ідентифікаційний код 39372551) - заборгованість в сумі 40000,00 (сорок тисяч гривень), судовий збір в сумі 2102,00 (дві тисячі сто дві гривні) та 7500,00 (сім тисяч п`ятсот гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 18.12.2020.

Суддя Л.М. Неверовська