Ухвала

від 17.12.2020 по справі 910/19936/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

м. Київ

17.12.2020Справа №910/19936/20

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інлегпром" про вжиття заходів забезпечення позову у справі №910/19936/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інлегпром"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім.Текс"

про стягнення 1 630 000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інлегпром" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім.Текс" про стягнення 1 630 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Інлегпром" вказує, що відповідачем систематично порушувались та порушуються свої зобов`язання із повернення наданих позивачем згідно договору поворотної фінансової допомоги №04/10-2019 від 04.10.2019 у позику коштів, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім.Текс" суми неповернутої фінансової допомоги у розмірі 1 630 000,00 грн. в судовому порядку.

У змісті своєї позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Інлегпром" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач очікує понести судові витрати, пов`язані із розглядом даної справи, на оплату судового збору та професійну правничу допомогу у загальному розмірі 123 956,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 відкрито провадження у справі №910/19936/20; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; встановлено сторонам строк для подання заяв по суті спору; підготовче засідання призначено на 12.01.2021.

Разом із позовом Товариством з обмеженою відповідальністю "Інлегпром" було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім.Текс", які знаходяться на банківських рахунках відповідача; накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно відповідача в межах ціни позову.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд прийшов до висновку про необхідність відмовити у її задоволенні з огляду на наступне.

Приписами ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову").

Тобто, з метою збалансування інтересів сторін у справі законодавцем визначено умови, за яких постановлення ухвали про забезпечення позову є правомірним, а саме - наявність обставин, які прямо свідчать, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. А тому відсутність доказів на підтвердження таких умов та вжиття заходів до забезпечення позову на підставі лише припущень матиме наслідком порушення прав та інтересів особи, щодо якої вжиті такі заходи.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.11.2011.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем у своїй заяві взагалі не наведено фактичних обставин, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, в той час як сама про собі потенційна можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інлегпром" у своїй заяві про вжиття заходів забезпечення позову вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ім.Текс" має на виконанні діючі договори з контрагентами та ініціює стягнення заборгованості із своїх боржників в судовому порядку, тобто активно здійснює господарську діяльність.

Більше того, за інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень впродовж 2019-2020 років Товариство з обмеженою відповідальністю "Ім.Текс" жодного разу не приймало участь у розгляді справи в якості відповідача та щодо нього не приймалось рішень про стягнення коштів на користь інших осіб, що характеризує відповідача як добросовісного суб`єкта господарських правовідносин.

Натомість звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім.Текс" до господарського суду із позовом до іншої особи про стягнення коштів жодним чином не свідчить про незадовільний фінансовий стан відповідача. Тим більше, виконання чи невиконання контрагентом відповідача певних господарських зобов`язань перед ним не може слугувати підставою для вжиття заходів забезпечення позову щодо відповідача.

В свою чергу, значна ціна позову не може слугувати самостійною та достатньою підставою для втручання судом у право власності відповідача, а допущення виникнення простроченої заборгованості не свідчить про наміри відповідача ухилятись у майбутньому від виконання рішення суду.

Тобто, мотивування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інлегпром" фактично зводяться до непідтверджених припущень щодо можливості невиконання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім.Текс" в майбутньому рішення суду у даній справі, ухваленого на користь позивача, та такі припущення базуються на сумнівних доводах.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що реалізація позивачем права на забезпечення позову не може бути використана в якості тиску на відповідача для спонукання його до здійснення оплати заборгованості до винесення рішення суду за наслідками розгляду справи по суті.

Відтак, Товариством з обмеженою відповідальністю "Інлегпром" не надано доказів та не викладено фактів, які б вказували на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не наведено документального обґрунтування, яке свідчило б про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а тому заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інлегпром" про вжиття заходів забезпечення позову відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (17.12.2020) та може бути оскарження протягом десяти днів шляхом подання у відповідності до п. 17.5 ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.

Суддя Р.В. Бойко