Рішення

від 18.12.2020 по справі 910/14256/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.12.2020Справа № 910/14256/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/14256/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іберія Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина"

про стягнення 158746,79 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іберія Груп" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" (далі - відповідач) про стягнення 158746,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договорами про надання охоронних послуг №58/3 від 31.01.2019, №58/4 від 12.02.2019 та №58/5 від 12.02.2019 не в повному обсязі здійснив оплату отриманих послуг, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення борг у розмірі 134400,00 грн, пеню у розмірі 16602,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 3324,48 грн та 3% річних у розмірі 4420,31 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду, відкрито провадження у справі №910/14256/20 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.10.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01011, м. Київ, вул. Печерський узвіз, буд. 19.

З наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва від 19.10.2020 була отримана відповідачем - 28.10.2020.

Втім відповідач, у визначений судом строк, не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2019 та 12.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іберія Груп" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" (замовник) було укладено договори про надання охоронних послуг №58/3 (далі - договір-1), №58/4 (далі - договір-2) та №58/5 (далі - договір-3), за умовами п. 1.1 яких замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов`язки по підтримці громадського порядку, майна замовника і охороні багатоквартирного будинку та території прилеглої до нього, за адресою: м. Київ, вул. Олени Пчілки, 3-Б (надалі Об`єкт) (договір-1); м. Київ, вул. Сім`ї Кульженків, 31-А; м. Київ вул. Сім`ї Кульженків, 31-Б; підземного паркінгу, м. Київ, вул. Петра Калнишевського, 5 (надалі Об`єкт) (договір - 2, в редакції додаткової угоди №1 від 05.06.2019, та м. Київ, вул. Деміївська, 18 (надалі Об`єкт) (договір-3) на умовах і в порядку, передбаченими цим договором.

Розділом 2 договорів сторони погодили вартість і порядок розрахунків за послуги.

Так, пунктом 2.1 договорів встановлено, що загальна вартість послуг за місяць складає за договором №58/3 від 31.01.2019 - 24000,00 грн в тому числі ПДВ (20%) - 4000,00 грн; за договором №58/4 від 12.02.2019, в редакції додаткової угоди №1 від 05.06.2019, - 96000,00 грн в тому числі ПДВ (20%) - 16000,00 грн та договором №58/5 від 12.02.2019 - 24000,00 грн в тому числі ПДВ (20%) - 4000,00 грн.

Фактичне виконання виконавцем робіт фіксується сторонами в двосторонньому акті про приймання робіт, що складається в останній день поточного місяця. Замовник зобов`язаний протягом трьох робочих днів, з моменту отримання відповідного акту приймання-передачі наданих послуг, підписати його, скріпити печаткою та повернути один примірник виконавцю, або надати мотивовану письмову відмову в підписанні цього акта (п.2.2 договорів).

Згідно п.2.5 договорів розрахунок із виконавцем проводиться щомісячно шляхом перерахування замовником коштів на поточний рахунок виконавця до 20-го числа кожного місяця в якому надавались послуги.

Строк дії договорів встановлено в п. 9.1, а саме: договір №58/3, в редакції додаткової угоди №2 від 31.07.2019, з 15.02.2019 по 31.08.2019; договір №58/4, в редакції додаткової угоди від 30.04.2019, з 15.02.2019 по 15.07.2019 та договір №58/5, в редакції додаткової угоди №2 від 31.07.2019, з 15.02.2019 по 31.08.2019.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, на виконання умов даних договорів, позивач надав відповідачу обумовлені договором охоронні послуги на загальну суму 134400,00 грн., що підтверджується актами надання послуг №113 від 31.08.2019 (за договором №58/3) на суму 24000,00 грн, №87 від 30.06.2019 (за договором №58/4) на суму 86400,00 грн та №114 від 31.08.2019 (за договором №58/5) на суму 24000,00 грн, які підписані сторонами договору без зауважень та скріплені печатками.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договорами свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договорів щодо порядку надання охоронних послуг.

Позаяк, відповідач свого обов`язку з оплати наданих послуг за вказаними актами належним чином не виконав.

04.09.2019, з метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено відповідачу претензії №07 (за договором №58/3), №08 (за договором №58/4), №09 (за договором №58/5) про погашення заборгованості, які залишені відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами надання послуг, а відповідно до п. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 2.5 договорів сторони визначили, що розрахунок із виконавцем проводиться щомісячно шляхом перерахування замовником коштів на поточний рахунок виконавця до 20-го числа кожного місяця в якому надавались послуги.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту п. 2.5 договорів строк виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих охоронних послуг за актами №113 від 31.08.2019, №87 від 30.06.2019 та №114 від 31.08.2019 на момент розгляду справи настав.

Втім, як встановлено судом, відповідач, у встановлені договорами строки, оплату наданих послуг за вказаними актами належним чином не здійснив.

Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачеві обумовлених договорами послуг та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині повної оплати отриманих послуг у встановленому договорами порядку, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 134400,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати наданих послуг, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 4420,31 грн та інфляційні втрати у розмірі 3324,48 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині в сумі, за розрахунком суду, 4409,27 грн, а саме: на суму боргу 24000,00 за період з 21.09.2019 по 14.09.2020 в сумі 708,75 грн; на суму боргу 86400,00 грн за період з 21.07.2019 по 14.09.2020 в сумі 2991,77 грн та на суму боргу 24000,00 грн за період з 21.09.2019 по 14.09.2020 в сумі 708,75 грн, оскільки позивачем не вірно визначено початок періоду прострочення, так як прийменник "до" з прив`язкою до календарної дати в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС від 08.10.2018 у справі №927/490/18).

Частковому задоволенню підлягають і вимоги в частині заявлених інфляційних втрат, оскільки, за результатом перевірки наданого позивачем розрахунку, судом встановлено, що, в межах визначеного позивачем періоду заборгованості інфляційні втрати складають 3039,90 грн.

Таким чином, за розрахунком суду, стягненню з відповідача підлягають 3% річних в сумі 4409,27 грн та інфляційні втрати в сумі 3039,90 грн, в іншій частині цих позовних вимог позивачу належить відмовити.

Окрім того, оскільки оплата послуг не здійснена у передбачений договорами строк, позивач нарахував пеню у загальному розмірі 16602,00 грн.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пеня, за визначенням ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

З ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, в тому числі пені.

За змістом ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Тобто, пеня стягується тільки у тому разі, коли її розмір визначено в договорі. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18.

Наразі, судом встановлено, що умовами договорів про надання охоронних послуг сторони не передбачали забезпечення виконання зобов`язань з оплати послуг за вказаними договорами пенею у розмірі облікової ставки Національного банку України у формі, що передбачена чинним цивільним законодавством.

Таким чином, оскільки контрагентами не було визначено відповідальність відповідача у формі пені у разі несвоєчасного виконання грошового зобов`язання (порядок її сплати та розмір) і законодавством, яке регулює дані правовідносини відповідний обов`язок не встановлений, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені в сумі 16602,00 грн., у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем належними та допустимими доказами доведено факт порушення відповідачем своїх зобов`язань за договорами щодо оплати наданих послуг, в той час як відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов`язку сплати заборгованості у заявленому позивачем розмірі.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 178, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Іберія Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" про стягнення 158746,79 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" (01011, м. Київ, вул. Печерський узвіз, буд. 19; ідентифікаційний код 36520848) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іберія Груп" (03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 14-Б; ідентифікаційний код 38937625) основний борг в розмірі 134400 (сто тридцять чотири тисячі чотириста) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 4409 (чотири тисячі чотириста дев`ять) грн 27 коп., інфляційні втрати у розмірі 3039 (три тисячі тридцять дев`ять) грн 90 коп та судовий збір у розмірі 2127 (дві тисячі сто двадцять сім) грн 74 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.12.2020.

Суддя Т.В. Васильченко