Рішення

від 16.12.2020 по справі 910/9196/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.12.2020Справа № 910/9196/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙМ КАМПУС" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/9196/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙМ КАМПУС" (04053, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 34, оф. 2, код ЄДРПОУ 42056972)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЛЮКС ЕКСПРЕС ПОШТА" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, буд. 30, код ЄДРПОУ 39949191)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Підприємство із 100% іноземним капіталом "ААЗ Трейдінг Ко" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 30)

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖАСТ ІН" (02090, м. Київ, вул. Бутлерова, 1, код ЄДРПОУ 41567921; 03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 30)

про стягнення 2 281 417,61 грн,

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Кемінь В.В.

Від відповідача: не з`явився

Від третіх осіб: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЙМ КАМПУС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЛЮКС ЕКСПРЕС ПОШТА" про стягнення заборгованості за договором суборенди частини нежитлових приміщень № 11 від 03.06.2019 в розмірі 1 526 170,51 грн, з яких 415 385,90 грн заборгованість по суборендній платі, 21 609,10 грн пеня за прострочення зобов`язання, 36 090,83 грн - 30% річних, 633 860,00 грн заборгованість по компенсації комунальних послуг, 5 759,19 грн - 3% річних, 34 850,72 грн пеня за прострочення зобов`язання по компенсації комунальних послуг, 356 070,00 грн заборгованість по компенсації експлуатаційних платежів, 3 202,90 грн - 3% річних із заборгованості по компенсації експлуатаційних платежів та 19 341,87 грн пеня за прострочення зобов`язання по компенсації експлуатаційних платежів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЛЮКС ЕКСПРЕС ПОШТА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙМ КАМПУС" 1 170 633 грн 00 коп. заборгованості по суборенді платі, 21 359 грн 41 коп. пені за прострочення зобов`язання по сплаті суборендної плати, 35 750 грн 35 коп. 30% річних від суми заборгованості по суборендній платі, 633 860 грн 00 коп. заборгованості по компенсації комунальних послуг, 5 759 грн 19 коп. 3% річних із заборгованості по компенсації комунальних послуг, 34 850 грн 72 коп. пені за прострочення зобов`язання по компенсації комунальних послуг, 356 070 грн 00 коп. заборгованості по компенсації експлуатаційних платежів, 3 173 грн 72 коп. 3 % річних із заборгованості по компенсації експлуатаційних платежів, 19 341 грн 87 коп. пені за прострочення зобов`язання по компенсації експлуатаційних платежів та витрати по сплаті судового збору в розмірі 34 221 грн 26 коп.; в іншій частині позову відмовлено.

30.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙМ КАМПУС" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/9196/20, в якій останній просить суд вирішити питання про судові витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2020 hозгляд заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙМ КАМПУС" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/9196/20 призначено на 16.12.2020.

У судове засідання 16.12.2020 з`явився представник позивача, представники відповідача та третіх осіб не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, явка представників учасників судового процесу у судове засідання обов`язковою судом не визнавалась.

Згідно з ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Представник позивача у судовому засіданні 16.12.2020 підтримав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з розглядом справи, просив суд її задовольнити.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙМ КАМПУС" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9196/20, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1, 3 статті 221 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

За приписами частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Суд встановив, що позивач, на виконання п. 9 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, зазначив, що орієнтовний розмір витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи, становить: 6 440,94 грн судового збору та 34 662,50 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що у розумінні положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії/бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Як встановлено судом, разом з позовною заявою, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано Договір про надання правової допомоги №1960 від 06.02.2020, Додаткову угоду № 1 від 20.03.2020 до вказаного договору, рахунок на оплату № 119 від 23.03.2020 на суму 69 325,00 грн та платіжне доручення № 1910 від 27.03.2020 на суму 69 325,00 грн.

Позивач у позовній заяві зазначав, що докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у зв`язку з розглядом цієї справи, будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із заявою про ухвалення додаткового рішення у цій справі позивачем надано Звіт про надані послуги відповідно до Додаткової угоди № 1 від 20.03.2020 до Договору про надання правової допомоги №1960 від 06.02.2020, укладеного між Адвокатським об`єднанням та ТОВ " ЕЙМ КАМПУС" від 09.10.2020 та Акт надання послуг № 26112020 від 26.11.2020, відповідно до яких вартість професійної правничої допомоги із супроводження справи №910/9196/20 в Господарському суді міста Києва щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором суборенди частини нежитлових приміщень № 11 від 03.06.2019 складає 34 662,50 грн.

З огляду на вищенаведене, оскільки позивачем у встановленому ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України порядку надано докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, посилання відповідача щодо ненадання вказаних доказів позивачем є безпідставними.

Відповідач, будучи обізнаним про розгляд цієї справи, у встановленому процесуальним законом порядку клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, з урахуванням поданої позивачем заяви про ухвалення додаткового рішення, не подав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

При цьому, судом враховано, що відповідно до наданих позивачем Звіту про надані послуги відповідно до Додаткової угоди № 1 від 20.03.2020 до Договору про надання правової допомоги №1960 від 06.02.2020, укладеного між Адвокатським об`єднанням та ТОВ " ЕЙМ КАМПУС" від 09.10.2020 та Акту надання послуг № 26112020 від 26.11.2020 розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідає вищенаведеним критеріям дійсності, необхідності та розумності з урахуванням складності справи.

За висновком суду, беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового розгляду, заявлений до стягнення з відповідача розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову.

При цьому, суд зазначає, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Відповідно до наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 1910 від 27.03.2020, у порядку та на умовах, визначених Договором про надання правової допомоги №1960 від 06.02.2020 та Додатковою угодою № 1 від 20.03.2020 до вказаного договору, позивачем було перераховано грошові кошти в сумі 69 325,00 грн в рахунок оплати вартості наданих Адвокатським об`єднанням послуг та виконаних робіт, зокрема, в рамках даної справи 34 662,50 грн.

Таким чином, обґрунтованими, пов`язаними з розглядом цієї справи та документально підтвердженими є витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в загальному розмірі 34 662,50 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі № 910/9196/20 позов задоволено частково, витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, в розмірі 34 653,08 грн покладаються на відповідача, в іншій частині - на позивача, у зв`язку з чим заява Товариства з обмеженою відповідальністю " ЕЙМ КАМПУС" про ухвалення додаткового рішення у цій справі підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю " ЕЙМ КАМПУС" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9196/20 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЛЮКС ЕКСПРЕС ПОШТА" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, буд. 30, код ЄДРПОУ 39949191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙМ КАМПУС" (04053, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 34, оф. 2, код ЄДРПОУ 42056972) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 34 653 (тридцять чотири тисячі шістсот шістнадцять) грн 08 коп.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного додаткового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на додаткове рішення подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне додаткове рішення складено 18.12.2020

Суддя І.О. Андреїшина