Рішення

від 08.12.2020 по справі 910/3034/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.12.2020Справа № 910/3034/20 За позовом заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури Грисюк Ю. в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю ДІСАН

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Рівненська міська рада

про стягнення 990 417, 17 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судового засідання Саницька Б.В.

представники учасників справи:

від прокуратури: Колодчина Р.В.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури Грисюк Ю. в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ДІСАН (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 990 417, 17 грн, з яких: 624 765, 80 грн заборгованість по суборендній платі та 365 651, 37 пеня.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 13, 14, 131-1 Конституції України, ст.23 Закону України Про прокуратуру , ст. 283, 284, 286, 288 Господарського кодексу України, ст.1, 8, 15, 22, 24, Закону України Про оренду землі , ст. 549, 759, 762, 774, 792 Цивільного кодексу України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором суборенди земельної ділянки від 26.11.2015, в частині своєчасної сплати орендних платежів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2020 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

17.03.2020 на електронну адресу суду та 18.03.2020 (оригінал) від заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури Грисюк Ю. надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2020 відкрито провадження та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.04.2020. Залучено до участі в справі в якості третьої сооби, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Рівненську міську раду (надалі - третя особа).

14.04.2020 від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв`язку з поширенням коронавірусу COVID-19.

Засідання призначене на 15.04.2020 не відбулося, в зв`язку із перебуванням судді Карабань Я.А. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2020 підготовче засідання призначено на 16.06.2020.

16.06.2020 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

У підготовче засідання 16.06.2020 з`явився прокурор. Інші учасники справи в засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Суд відклав підготовче засідання на 30.06.2020.

25.06.2020 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи виписки банку про рух коштів між ним та відповідачем.

30.06.2020 у підготовче засідання з`явився прокурор. Інші учасники в засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Суд відклав підготовче засідання на 14.07.2020.

01.07.2020 від прокуратури надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи детального розрахунку заявленої до стягнення пені.

14.07.2020 у підготовче засідання з`явився прокурор. Інші учасники справи в засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Суд відклав підготовче засідання на 28.07.2020.

17.07.2020 на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 30.06.2020.

У підготовче засідання 28.07.2020 з`явились прокурор та представник позивача. Відповідач та третя особа в засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Суд відклав підготовче засідання на 11.08.2020.

11.08.2020 від позивача надійшли письмові пояснення

11.08.2020 у підготовче засідання учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомили. Суд відклав підготовче засідання на 02.09.2020.

02.09.2020 у підготовче засідання з`явився прокурор. Інші учасники справи в засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2020, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.09.2020.

07.09.2020 від позивача надійшли письмові пояснення.

Засідання призначене на 29.09.2020 не відбулося, в зв`язку із перебуванням судді Карабань Я.А. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 судове засідання призначено на 10.11.2020.

10.11.2020 у судове засідання з`явився прокурор, інші представники сторін не з`явились в судове засідання, про місце, час та дату розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд встановлено, що відповідач після відкриття провадження у справі змінив місцезнаходження, в зв`язку з чим, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи суд відклав судове засідання на 24.11.2020.

24.11.2020 усудове засідання з`явився прокурор, інші представники сторін в судове засідання не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 судове засідання відкладено на 08.12.2020.

У судовому засіданні 08.12.2020 прокурор підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила позов задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд дійшов висновку, що неявка позивача, відповідача та третьої сооби в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 08.12.2020 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення прокурора, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.08.2015 між третьою особою (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено додатковий договір про поновлення договору оренди земельної ділянки (надалі- договір оренди) відповідно до п. 1. якого орендодавець на підставі рішення Рівненської міської ради (четверте скликання) від 26 січня 2005 року № 1149 передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва житлових будинків з торговим комплексом, з правом укладання договору суборенди, яка знаходиться в м. Рівному у мікрорайоні №92 Ювілейний (IV містобудівельний комплекс).

Відповідно до п. 2. в оренду передається земельна ділянка загальною площею 10 214 квадратних метрів, за рахунок земельни житлової та громадської забудови. Кадастровий номер 5610100000:01:001:0100.

Договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендарі (відповідачі) мають переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендарі повинні не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити дію (п.8 договору).

Відповідно до п. 5, 9. договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 135 760, 27 грн - витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 02-17/339, виконаний управлінням Держземагентства у м. Рівному станом на 01.01.2015. За оренду земельної ділянки орендар сплачує орендодавцю орендну плату виключно у грошовій формі. Розмір орендної плати в рік за земельну ділянку становить 64 072, 81 грн, що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Між орендодавцем та орендарем підписаний акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду до додаткового договору про поновлення договору оренди землі від 12.08.2015.

26.11.2015 між позивачем (орендар) та відповідачем (суборендар) укладений договір суборенди земельної ділянки (надалі - договір суборенди), за п. 1.1. якого орендар зобов`язався за плату передати суборендареві земельну ділянку у строкове платне володіння і користування без змін цільового призначення, а суборендар зобов`язався прийняти та використовувати її відповідно до умов цього договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до п. 1.2. договору суборенди земельна ділянка передається в суборенду на підставі рішення Рівненської міської ради від 26.01.2005 № 1149, яка знаходиться у володінні та користуванні орендаря у відповідності до додаткового договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 12.08.2015, укладеного між орендарем і орендодавцем.

Згідно з п. 1.3. договору суборенди зазначена земельна ділянка перебуває у комунальній власності, виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку, розташована: м. Рівне, мікрорайон №92 Ювілейний (IV містобудівельний комплекс). Кадастровий номер: 5610100000:01:001:0100.

Відповідно до п. 1.8. договору суборенди нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 135 760, 27 грн у відповідності до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 02-17/397, виконаноного управлінням Держземагентства у місті Рівному станом на 01.01.2015.

Розділом 2 договору суборенди передбачено, що термін суборенди - 5 (п`ять) років, але не довше строку дії договору оренди, укладеного між Рівненською міською радою та Управлінням капітального будівництва. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Відповідно до п.3.1. суборендна плата становить у рік: 64 072, 81 грн, що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, - згідно розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку №02-17/397-1, виконаного управлінням Держгеокадастру у місті Рівному Рівненської області станом на 24.11.2015. Розрахунок дійсний на період будівництва (протокол 14 від 24.11.2015).

Річна суборендна плата не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється чинним законодавством України або розміру орендної плати, яку сплачує орендар Рівненській міській раді згідно з договором оренди землі від 12.08.2015.

Відповідно до п.п. 3.2., 3.3. договору суборендар сплачує суборендну плату виключно у грошовій формі. Передача продукції та надання послуг в рахунок суборендної плати оформляється окремими угодами. Суборендна плата сплачується суборендарем щомісячно рівними частками протягом 5 (п`яти) календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Зміна отримувача суборендної плати та його банківських реквізитів може здійснюватися орендарем в односторонньому порядку і не потребує внесення змін до цього договору. Суборендар зобов`язується уточнювати платіжні реквізити, назву отримувача суборендної плати і суму суборендної плати перед кожною сплатою суборендної плати.

Згідно до п.3.4. розмір суборендної плати може змінюватися за згодою сторін (шляхом внесення змін до цього договору) або в односторонньому порядку на вимогу орендаря. Пропозиції про перегляд розміру суборендної плати надсилаються не частіше, ніж один раз на місяць.

Розмір суборендної плати переглядається у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни нормативної грошової оцінки земель у місті Рівному;

- зміни розмірів земельного податку або орендної плати за земельну ділянку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини суборендаря, що підтверджено документами;

- введення або нарахування нових податків;

- в інших випадках, передбачених законом та цим договором.

У випадку настання обставин, передбачених попереднім абзацом, орендар має право в односторонньому порядку змінити суборендну плату, повідомивши суборендаря. Після отримання повідомлення суборендарем зобов`язується сплачувати суборендну плату в новому розмірі.

Відповідно до п.3.5. договору суборенди обчислення розміру суборендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. Зміна розміру суборендної плати при її індексації проводиться без внесення змін до цього договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

Пунктом 3.6. договору суборенди передбачено, що у разі невнесення суборендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення платежу. Окрім того, суборендар відшкодовує орендарю усі збитки, пов`язані із простроченням сплати суборендної плати (збитки від сплати штрафних санкцій за прострочення орендарем перерахування орендної плати за земельну ділянку тощо).

Договір набирає чинності з моменту його державної реєстрації (п.12.1. договору суборенди).

На виконання умов договору суборенди між орендарем та суборендарем підписаний акт приймання-передачі земельної ділянки.

30.11.2015 було здійснено державну реєстрацію договору суборенди.

Враховуючи, що згідно з умовами укладеного договору суборенди земельної ділянки від 26.11.2015 суборендна плата в рік становила 64 072, 81 грн (тобто 5 339, 40 грн в місяць), а також індексацію нормативної грошової оцінки земельної ділянки за період перебування останньої в суборенді, суборендна плата за вказану земельну ділянку становила:

- у 2016 році - 7 651, 36 грн (5 339, 40 грн х коефіцієнт індексації 1, 433);

- у 2017 - 8 110, 44 грн (7 651, 36 грн х коефіцієнт індексації 1, 06);

- у 2018- 2019 роках - 8 110, 44 грн (коефіцієнт індексації 1,0).

Обґрунтовуючи позов прокурор зазначає, що на підставі рішення Господарського суду Рівненської області від 30.01.2019 внесено зміни до додаткового договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 12 серпня 2015 року (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди від 18 листопада 2015 року № 12106216) та окремі його пункти викладено в наступній редакції:

- п. 5. нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 06 червня 2018 року становить: кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:001:0100 - 16 220 885 грн 68 коп. (шістнадцять мільйонів двісті двадцять тисяч вісімсот вісімдесят п`ять грн. 68 коп.) - витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 1866 від 07 червня 2018 року, виданий Відділом у м. Рівному Міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області;

- п. 9. за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендодавцю орендну плату виключно у грошовій формі. Розмір орендної плати в рік за земельну ділянку складає 681 277 грн. 20 коп. (шістсот вісімдесят одна тисяча двісті сімдесят сім грн. 20 коп.), що становить 4,20 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку № 03-04/158, виданий управлінням земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради відповідно до протоколу № 9 від 15 серпня 2018 року засідання контрольної комісії Рівненської міської ради з питань встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки.

Таким чином, у зв`язку з прийняттям вказаного рішення, яке набрало законної сили 27.02.2019, відповідач повинен сплачувати суборендну плату з 27.02.2019 у розмірі 56 773, 10 грн щомісячно.

Спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором суборенди, в частині повної та своєчасної суборендної плати за земельну ділянку за період з 06.09.2018 по 23.01.2020, в зв`язку з чим позивач, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 624 765, 80 грн та 365 651, 37 грн пені.

Згідно з ч. 1, 6, 9 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда). Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Статтею 792 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частинами 1-5 ст. 8 Закону України "Про оренду землі" установлено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

За ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У силу вимог ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 206 Земельного кодексу України унормовано, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата справляється у грошовій формі (ч. 1-3 ст. 21 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України "Про оренду землі" розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

Приписами ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (п. в ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України).

Відповідно до п. 287.1. ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У пункту 288.1. - 288.6. ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки. Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.

Згідно зі ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до листів Державної служби України з питань геодезії; картографії та кадастру № 22-28-0.22-125/2-19 від 04.01.2019 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель" та № 6-28-0.22-38/2-20 від 03.01.2020 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2019 рік" за п. 9 підрозділу 6 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 23.11.2018 N 2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів") індекс споживчих цін за 2017 - 2023 роки, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується із значенням 100 відсотків. Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за 2018-2019 роки становить 1,0. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 2015 рік - 1,433, 2016 рік - для земель несільськогосподарського призначення - 1,06, 2017 рік - 1,0.

Статтею 11 Цивільного кодексу України унормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом установлено, що заборгованість відповідача зі сплати суборендної плати за період з 06.09.2018 по 23.01.2020 (період нарахування серпень 2018 року по грудень 2019 року), з урахуванням нормативної грошової оцінки та її індексації, становить 134 663, 26 грн.

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 30.01.2019 було внесено зміни до договору оренди землі в частині нормативно грошової земельної ділянки в розмірі 16 220 885, 68 грн та відповідно встановлено розмір орендної плати за земельну дідянку 681 277, 20 грн, таким чином на думку позивача автоматично змінено розмір суборендної плати, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Розкриваючи зміст засад свободи договору у статтях 6 і 627 Цивільного кодексу України, положення вказаних статей визначають, що свобода договору полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів і погодженні умов договору.

Сторонами у пункті 3.1. договору суборенди передбачено, що суборендна плата становить у рік - 64 072, 81 грн.

Відповідно до п.3.5. договору суборенди обчислення розміру суборендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. Зміна розміру суборендної плати при її індексації проводиться без внесення змін до цього договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

Пунктом 3.4. договору суборенди сторонами погоджено, що розмір суборендної плати може змінюватися за згодою сторін (шляхом внесення змін до цього договору) або в односторонньому порядку на вимогу орендаря . Пропозиції про перегляд розміру суборендної плати надсилаються не частіше, ніж один раз на місяць.

Розмір суборендної плати переглядається у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни нормативної грошової оцінки земель у місті Рівному;

- зміни розмірів земельного податку або орендної плати за земельну ділянку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини суборендаря, що підтверджено документами;

- введення або нарахування нових податків;

- в інших випадках, передбачених законом та цим договором.

У випадку настання обставин, передбачених попереднім абзацом, орендар має право в односторонньому порядку змінити суборендну плату, повідомивши суборендаря. Після отримання повідомлення суборендарем зобов`язується сплачувати суборендну плату в новому розмірі .

Доказів внесення змін до договору суборенди в частині розміру суборендної плати матеріали справи не містять та прокурором чи позивачем суду в порядку передбаченому ГПК України не надано.

Відповідач не був стороною в справі №918/708/18, в рамках якої було ухвалено рішення про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач повідомлявся про ухвалене рішення від 30.01.2019.

До позову додано лист від 27.02.2019 за №55 зі змісту якого вбачається, що позивачем було складено відповідачу повідомлення про зміну розміру суборендної плати за користування земельною ділянкою відповідно до рішення від 30.01.2019 у справі №918/708/18, однак доказів направлення такого повідомлення відповідачу (опису вкладення поштового відправлення, розрахункового документу поштового відділення) матеріали справи не містять та позивачем суду не надано, в письмових пояснення (а.с.165-168) позивач зазначив, що такі докази в нього відсутні.

Таким чином, вказаний лист не може свідчити про виконання позивачем свого обов`язку, передбаченого пунктом 3.4. договору суборенди та суд позбавлений можливості встановити факт направлення та отримання такого повідомлення відповідачем.

Посилання позивача на пункт 3.3. договору суборенди, щодо того, що суборендар зобов`язується уточнювати платіжні реквізити, назву отримувача суборендної плати і суму суборендної плати перед кожною сплатою суборендної плати, судом до уваги не приймаються, оскільки положеннями договору саме на позивача, як орендаря, покладено обов`язок повідомлення суборендаря (відповідача) про зміну розміру суборендної плати та саме після отримання такого повідомлення суборендар зобов`язується сплачувати суборендну плату в новому розмірі.

Доказів повідомлення відповідача про зміну розміру суборендної плати на підставі рішення Господарського суду Рівненської області від 30.01.2019 позивачем у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України суду не надано.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що на даний час відсутні підстави для застосування позивачем нового розміру суборендної плати для розрахунку заборгованості починаючи з 27.02.2019.

Отже, враховуючи те, що сума основного боргу відповідача перед позивачем за укладеним між сторонами договором суборенди землі в розмірі 134 663, 26 грн підтверджена належними доказами, відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості, суд дійшов про обґрунтованість позовних вимог саме в такому розмірі, а відтак позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Крім того, в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасного погашення суборендної плати, позивач просив суд стягнути з відповідача 365 651, 37 грн пені розрахованої за загальний період з 06.09.2018 по 23.01.2020.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3.6. договору суборенди землі передбачено, що у разі невнесення суборендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення платежу.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

За ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України).

За змістом наведених норм можна зробити висновок про те, що особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, обмежується правила ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України, якщо інше не встановлено договором. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано (з урахуванням святкових, вихідних та неробочих днів), і по переддень фактичного виконання грошового зобов`язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.

Окрім того, приписами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України унормовано, що розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

За розрахунком пені, наданим позивачем, останній застосував пеню в розмірі 120% річних облікової ставки НБУ, що перевищує розмір, встановлений ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України.

Ураховуючи наведене, оскільки передбачена в пункті 3.6. договору база нарахування пені суперечить нормам цивільного та господарського законодавства, то застосуванню підлягає пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

У зв`язку з викладеним, враховуючи шестимісячний строк нарахування пені від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, судом було здійснено настпний власний розрахунок пені, з урахування строку оплати визначеного пунктом 3.3. договору суборенди та розміру існуючої заборгованості:

4 896, 22 грн (заборгованість за серпень 2018 року) з 06.09.2018 по 06.03.2019 - 878, 77 грн;

8 110, 44 грн (заборгованість за вересень 2018 року) з 06.10.2018 по 06.04.2019 - 1 463, 88 грн;

8 110, 44 грн (заборгованість за жовтень 2018 року) з 06.11.2018 по 06.05.2019 - 1 453, 44 грн;

8 110, 44 грн (заборгованість за листопад 2018 року) з 06.12.2018 по 06.06.2019 - 1 454, 55 грн;

8 110, 44 грн (заборгованість за грудень 2018 року) з 06.01.2019 по 06.07.2019 - 1 439, 88 грн;

8 110, 44 грн (заборгованість за січень 2019 року) з 06.02.2019 по 06.08.2019 - 1 428, 77 грн;

8 110, 44 грн (заборгованість за лютий 2019 року) з 06.03.2019 по 06.09.2019 - 1 438, 99 грн;

8 110, 44 грн (заборгованість за березень 2019 року) з 06.04.2019 по 06.10.2019 - 1 410, 77 грн;

8 110, 44 грн (заборгованість за квітень 2019 року) з 06.05.2019 по 06.11.2019 - 1 394, 55 грн;

8 110, 44 грн (заборгованість за травень 2019 року) з 06.06.2019 по 06.12.2019 - 1 360, 11 грн;

8 110, 44 грн (заборгованість за червень 2019 року) з 06.07.2019 по 06.01.2020 - 1 318, 11 грн;

8 110, 44 грн (заборгованість за липень 2019 року) з 06.08.2019 по 23.01.2020 - 1 183, 01 грн;

8 110, 44 грн (заборгованість за серпень 2019 року) з 06.09.2019 по 23.01.2020 - 948, 81 грн;

8 110, 44 грн (заборгованість за вересень 2019 року) з 06.10.2019 по 23.01.2020 - 728, 83 грн;

8 110, 44 грн (заборгованість за жовтень 2019 року) з 06.11.2019 по 23.01.2020 - 506, 85 грн;

8 110, 44 грн (заборгованість за листопад 2019 року) з 06.12.2019 по 23.01.2020 - 300, 20 грн;

8 110, 44 грн (заборгованість за грудень 2019 року) з 06.01.2020 по 23.01.2020 - 107, 70 грн.

Отже, за перерахунком суду розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 18 817, 22 грн, за вказаних підстав позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 134 663, 26 грн основної заборгованості за договором суборенди та 18 817, 22 грн пені.

Щодо участі прокурора у цій справі, оцінка обґрунтованості порушення інтересів держави в особі органу, визначеного прокурором позивачем.

Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 1311, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною четвертою статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Системне тлумачення положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду № 904/5598/18 від 20.07.2020

24.02.2020 заступником керівника місцевої прокуратури на адресу Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради було направлено повідомлення, в якому зазначалось, що Рівненською місцевою прокуратурою встановлено підстави для представництва інтересів держави в суді. Прокуратурою ініціюється подання до суду позову в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради до ТОВ ДІСАН про стягнення 624 765, 80 грн основної заборгованості та 365 651, 37 грн пені за договором суборенди земельної ділянки від 26.11.2015 (а.с.41).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року по справі № 912/2385/18 зазначила, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи звернення прокуратури до Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради, як сторони договору суборенди від 26.11.2015, відсутність звернення Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради до суду з позовом, позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26 травня 2020 року по справі № 912/2385/18 ВС КГС у постанові № 904/5598/18 від 20.07.2020, суд вважає звернення прокурора до суду обґрунтованим, а факт не звернення Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради до суду є достатнім аргументом для підтвердження її бездіяльності.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДІСАН (33023, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 285-А, ідентифікаційний код 32311815) на користь Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (33028, місто Рівне, вулиця Лермонтова, будинок 6, ідентифікаційний код 05517742) 134 663 (сто тридцять чотири шістсот шістдесят три) грн 26 коп. заборгованості по суборендній платі за користування земельною ділянкою та 18 817 (вісімнадцять тисяч вісімсот сімнадцять) грн 22 коп. пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДІСАН (02002, місто Київ, вулиця Академіка Туполєва, будинок 17, ідентифікаційний код 32311815) на користь Рівненської обласної прокуратури (33026, місто Рівне, вулиця 16 липня, будинок 52, ідентифікаційний код 02910077) 2 302 (дві тисяч триста дві) грн 21 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 18.12.2020.

Суддя Я.А.Карабань