Рішення

від 18.12.2020 по справі 914/2478/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2020 справа № 914/2478/20

За позовом: Приватного підприємства «Спец Метал» , м. Дніпро

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Камаз-Львів» , смт. Куликів, Жовківський район, Львівська область

про: стягнення боргу в розмірі 166494,79грн за договором №2202/1-18 від 17.12.2017

Суддя Ділай У.І.

Без участі представників сторін

На розгляд господарського суду Львівської області надійшов позов Приватного підприємства «Спец Метал» , до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Камаз-Львів» , про стягнення боргу в розмірі 166494,79грн за договором №2202/1-18 від 17.12.2017.

Ухвалою від 29.09.2020 позов залишено без руху.

15.10.2020 від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви .

Ухвалою суду від 19.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.

03.11.2020 від позивача до суду надійшли оригінали документів, копії яких долучені до позовної заяви.

27.11.2020 судом повторно на адресу ТзОВ «Камаз-Львів» , яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (вул. Шевченка, 65, смт.Куликів, Жовківський район, Львівська область, 80362) скеровано лист з копією ухвали про відкриття провадження у справі від 19.10.2020. Станом на дату прийняття рішення відповіді судом не отримано.

Також 27.11.2020 судом скеровано Керівнику Львівської дирекції ПАТ «Укрпошта» лист з проханням повідомити інформацію щодо вручення чи підстав невручення поштової кореспонденції відповідачу. 15.12.2020 від Львівської дирекції ПАТ «Укрпошта» до суду надійшла відповідь, в якій зазначено, що рекомендоване відправлення 79014 13506 410 не вручено оскільки, під час доставки поштового відправлення адресат був відсутній за вказаною адресою.

30.11.2020 поштовий конверт з ухвалою про відкриття провадження від 19.10.2020 повернутий поштовим відділенням до суду із відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» .

Відзив від відповідача до суду не надходив.

Суд звертає увагу, що Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 12 березня 2020 року на всій території України установлено карантин, який продовжений до 28 лютого 2021 року.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 18.06.2020 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" N 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» та рекомендацій Ради суддів України з метою попередження розповсюдження коронавірусної інфекції (COVID-19) розгляд справи №914/2478/20 відкладався в межах розумного строку.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Натомість відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Також суд зазначає, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком учасників справи.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершується 19.12.2020. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

01.12.2017 між сторонами укладено Договір поставки № 2202/1-18, відповідно до пунктів 1.1 якого позивач зобов`язався в порядок і терміни, встановлені цим договором, передати у власність відповідачу товар в певній кількості, відповідної якості й по цінах, що вказані в специфікаціях, а покупець зобов`язався прийняти товар і сплатити її на умовах визначених в цьому договорі.

На виконання умов договору позивачем було передано (поставлено) товар на загальну суму 250 040,00 грн. В підтвердження зазначеного до позову долучено копії видаткових накладних: № С-00000067 від 22.02.2018 на суму 1540,00 грн; № С-00000072 від 02.04.2018 на суму 2900,00 грн; № С-00000097 від 19.06.2018 на суму 50600,00 грн; № С-00000099 від 26.06.2018 на суму 85800,00 грн; від 10.07.2018 на суму 78000,00 грн; № С-00000127 від 23.10.2019 на суму 31200,00 грн (оригінали оглянуто судом).

У п. 3.1 договору передбачено, що покупець розраховується за товар по факту поставки або на умовах, що вказані у специфікації.

Як зазначено в позовній заяві поставка товару виконана належним чином, накладні були підписані без зауважень. Однак, отриманий товар відповідачем оплачений лише частково, в результаті утворилась заборгованість в розмірі 109200,00грн.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушенням умов договору не оплатив позивачу вартості поставленого товару. Відтак, ПП «Спец Метал» подало позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 109200,00грн основного боргу.

Крім того, відповідно до п. 7.4 договору, позивач нарахував 51675,98грн пені та відповідно до ст. 625 ЦК України 5618,80грн 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали Договір поставки № 2202/1-18 від 01.12.2017, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У п. 3.1 договору сторони узгодили, що покупець розраховується за товар по факту поставки або на умовах, що вказані у специфікації.

В матеріалах справи відсутні відомості про підписання між сторонами специфікацій.

Позивач свої зобов`язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджується копіями видаткових накладних, долученими до матеріалів справи (оригінали оглянуто судом).

Відповідач про дійсність отриманого товару та проти наявності заборгованості у розмірі 109200,00грн не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Підписання відповідачем накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати заборгованості за поставлений товар у розмірі 109200,00грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки. За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 3278,80грн 3% річних за період з 23.11.2019 до 08.09.2020. В задоволенні решти позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 51675,98грн пені суд зазначає наступне.

За умовами п. 7.4. договору, за невчасну сплату поставленого товару, Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування, від суми несплаченої в строк товару за кожний день прострочення.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як встановлено судом позивачем проведено нарахування суми пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за видатковою накладною № С-00000107 від 10.07.2018 на суму 78000,00 грн за період з 10.08.2018 до 08.09.2020, а також за видатковою накладною № С-00000127 від 23.10.2019 на суму 31 200,00 грн за період з 23.11.2019 до 08.09.2020.

Однак, враховуючи відсутність підписаних специфікацій, визначений позивачем період не відповідає умовам п.3.1 договору та вимогам чинного законодавства (ч. 6 ст. 232 ГК України), тобто сторони не передбачали в договорі іншого терміну нарахування штрафних санкцій, відтак нарахування суми пені слід припинити через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Так, за видатковою накладною № С-00000107 від 10.07.2018 у відповідача обов`язок оплати настав 11.07.2018, відтак з 12.07.2018 у позивача виникло право для нарахування пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого товару та яке припинилося 12.01.2019. Також за видатковою накладною № С-00000127 від 23.10.2019 у відповідача обов`язок оплати настав 24.10.2019, відтак з 25.10.2019 у позивача виникло право для нарахування пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого товару та яке припинилося 25.04.2020.

Судом враховано обраний позивачем початок періоду для нарахування сум пені з вищевказаними накладними та самостійно проведено розрахунок суми пені з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якого за видатковою накладною № С-00000107 від 10.07.2018 з відповідача слід стягнути на користь позивача 3191,88грн за період з 12.08.2018 до 12.01.2019. А також за видатковою накладною № С-00000127 від 23.10.2019 з відповідача слід стягнути на користь позивача 11941,48грн за період з 23.11.2019 до 25.04.2020. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Камаз-Львів» (80362, Львівська область, Жовківський район, смт. Куликів, вул. Шевченка, 65; ідентифікаційний код 23964640) на користь Приватного підприємства «Спец Метал» (49038, м. Дніпро, вул. Краснозаводська, 7; ідентифікаційний код 34315963) 109200,00грн основного боргу, 15133,36грн пені, 3278,80грн 3% річних та 1914,18 грн судового збору

3.У задоволенні 2340,00грн 3% річних та 36542,62грн пені відмовити.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України. Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 18.12.2020.

Суддя У.І. Ділай