Рішення

від 01.12.2020 по справі 160/4772/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року Справа № 160/4772/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Врони О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Віста Дніпро до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Віста Дніпро (далі - ТОВ Віста Дніпро , позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0010550519 від 23.12.2019р., яким збільшено суму грошового зобов`язання: за податковими зобов`язаннями на суму 6607,00 грн., за штрафними санкціями 1651,75 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0010560519 від 23.12.2019р., яким збільшено суму грошового зобов`язання: за податковими зобов`язаннями на суму 31104,00 грн., за штрафними санкціями 7776,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0010570519 від 23.12.2019р., яким зменшено від`ємне значення по податку на додану вартість на суму 27953,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки перевірка була проведена за пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, в той час як підстава для проведення перевірки у зв`язку з відмовою у наданні документів визначена пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. В ході перевірки було використано вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2019 року, який не набрав законної сили на момент перевірки та в подальшому був скасований 13.11.2019 року Дніпровським апеляційним судом на підставі скасування кримінальної відповідальності за діяння, вчинене особою. ТОВ Продукт Групп було складено та надано в адресу покупця TOB Віста Дніпро податкову накладну № 86 від 29.11.2017 р., взаємовідносини між ТОВ Продукт Групп та ТОВ Віста Дніпро підтверджуються первинною документацією: договір поставки №29/11-17 від 29.11.2017 р., видаткова накладна № РН-1129/04 від 29.11.2017 р., а також іншою документацією: оборотно-сальдова відомість № 631 від 29.11.2019 р., рахунок на оплату № 1129/04 від 29.11.2017 р., оприбуткування товарів № 29/11 від 29.11.2017р., виписка про сплату за товари згідно рахунку № 1129/04 від 29.11.2017р. За таких обставин ТОВ Віста Дніпро мало всі підстави для віднесення сум по зазначеним взаємовідносинам до складу витрат та податкового кредиту у відповідних звітних періодах. Відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів реальність здійснення господарських операцій. На підставі викладеного, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню судом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2020 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк, протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.

19.05.2020 року на адресу суду надійшло клопотання з додатками про усунення недоліків позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом сторони повідомлені належним чином.

Представником відповідача 22.10.2020 року подано відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи тим, що в ході перевірки встановлено, що податкова звітність подана за листопад 2017 року ТОВ Продукт Групп підписана керівником ОСОБА_1 . До перевірки не надано товарно-транспортні накладні на перевезення товару, що не дає можливості підтвердити замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, пункт навантаження, пункт розвантаження, сертифікат якості на товар, довіреності. До перевірки не надано оборотну сальдову відомість по рахунку 631 Розрахунок з вітчизняними постачальниками та платіжні документи на оплату, де не є можливим встановити чи здійснено розрахунок з ТОВ Продукт Групп . В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено, що у ТОВ Продукт Групп відсутні управлінський та технічний персонал, відсутні оборотні кошти, відсутні виробничі активи та складські приміщення, відсутнє придбання товарів (послуг) необхідних для ведення господарської діяльності, відсутність декларування валового доходу свідчить про відсутність наміру отримання доходу, а здійснення лише документального оформлення господарських операцій, які не здійснювались. Крім того, ГУ ДПС у Дніпропетровській області отримано вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2019 року у справі №202/790/19, яким встановлено, що ОСОБА_1 створила ТОВ Продукт Групп без наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, зафіксовану в статутних документах. З огляду на викладене, відповідач вважає прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними та таким, що не підлягають скасуванню.

Розгляд даної адміністративної справи мав відбутись до 17.08.2020 року за правилами ст. 262 КАС України.

Проте, 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30 березня 2020 року , яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кримінального процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського кодексу України, Цивільного Кодексу України, Кодекс законів про працю тощо.

Суд звертає увагу на те, що вказаним законом доповнено розділ VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України пунктом 3 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) .

Враховуючи те, що станом на 17.08.2020 року до суду не надійшло відзиву відповідача на позовну заяву, судом продовжено розгляд адміністративної справи з метою недопущення порушення права відповідача на подачу відзиву до суду. Лише 22.10.2020 року до суду надійшов відзив відповідача.

У зв`язку з перебуванням судді Врони О.В. на лікарняному, розгляд справи здійснено у перший робочий день судді.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі повідомлення від 12.09.2016 №60, відповідно до наказу №11.09.2020 року №168-п, згідно з п. 19-1.1 ст.19-1, п.п.20.1.4 п.20.1. ст.20, ст.75, п.п.78.1.1, п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, у зв`язку з відмовою у наданні документів ТОВ Віста Дніпро на запит ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 19.07.2019 року №84408/10/04-36-14-09 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ Віста Дніпро з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Продукт Групп за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року.

За результатами перевірки складено акт від 21.10.2019 року №5145/04-36-05-19/39449669.

Перевіркою встановлено порушення:

- п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 6607 грн., в тому числі за листопад 2017 року - 6607 грн.;

- завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 27953 грн., у тому числі за грудень 2017 року - 27953 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, пп.134.1.1, п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2017 рік на загальну суму 31104 грн.

На підставі акту перевірки від 21.10.2019 року №5145/04-36-05-19/39449669 відповідачем сформовано та направлено позивачу податкові повідомлення-рішення від 23.12.2019 року:

- №0010550519 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 8258,75 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 6607 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1651,75 грн.;

- №0010560519 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 38880 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 31104 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 7776 грн.;

- №0010570519 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) з податку на додану вартість на суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду на суму 27953 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПС України, рішенням якої від 19.03.2020 року №10239/6/99-00-08-05-03-06 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Таким чином, звертаючись до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, позивач вправі посилатись на процедурні порушення проведення перевірки та надіслання рішень за результатами перевірки, а суд зобов`язаний надавати правову оцінку таким доводам позивача в першу чергу.

В обгрунтування підстав звернення до суду позивачем, крім іншого, вказано про зазначення неналежного пункту ст. 78 Податкового кодексу України, як на підставу для проведення перевірки.

Надаючи правову оцінку відповідним доводам позивача в першу чергу у відповідності до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки посадових осіб фіскальних органів під час здійснення податкового контролю, врегульовано положеннями Податковий кодексом України (далі - ПК України).

У відповідності до п.п.19-1.1 п. 19-1.1 ст. 19 ПК України контролюючі органи здійснюють, зокрема, адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 79.1 статті 79 ПК України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Вичерпний перелік обставин, за наявності яких у контролюючого органу виникає право на здійснення документальної позапланової перевірки, закріплено у статті 78 ПК України.

Так, відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Таким чином, документальна позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України виникає за наявності таких умов: виявлення фактів, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.

Отже, лише дотримання цих вимог може бути належною підставою для призначення та проведення перевірки.

Суб`єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оскаржити його до суду.

У такому спорі суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб`єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

У свою чергу, невиконання вимог п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої перевірки.

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 27.01.2015 року у справі № 21-425а14.

Судом встановлено, що контролюючим органом надіслано позивачеві запит Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) №84408/10/04-36-14-09 від 19.07.2019 року, на які позивачем не було надано відповіді, що не спростовано позивачем у позовній заяві. Підставою для надіслання запиту стало отримання податковим органом вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2019 року у справі №202/790/19.

Відтак, суд вважає правомірною норму, на яку посилається відповідач в акті перевірки, в якості підстави для проведення перевірки - п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Відповідна підстава проведення перевірки, визначена в акті від 21.10.2019 року №5145/04-36-05-19/39449669 відповідає нормам, визначеним в наказі на проведення перевірки від 11.09.2019 року №60.

Отже, процедурних порушень призначення та проведення перевірки не встановлено.

Надаючи оцінку доводам позивача про протиправність оскаржуваних рішень, з огляду на помилковість висновків контролюючого органу про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ Продукт Групп , суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Віста Дніпро (код ЄДРПОУ 39449669) зареєстровано 21.10.2014 року, перебуває на обліку в Чечелівській ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області, види економічної діяльності: 32.91 Виробництво мітел і щіток (основний); 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 32.99 Виробництво іншої продукції, н. в. і. у.; 33.20 Установлення та монтаж машин і устатковання; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

В рамках видів економічної діяльності, між ТОВ Віста Дніпро (покупець), в особі директора ОСОБА_2 , та ТОВ Продукт Групп (продавець), в особі ОСОБА_1 , було укладено договір поставки від 29.11.2017 року №29/11-17, за яким продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується прийняти й оплатити товар згідно рахунку або видаткової накладної.

Пунктом 1.2 договору визначено, що загальна кількість товару, його часткове співвідношення, асортимент, номенклатура, одиниці виміру, ціна визначаються сторонами у видатковій накладній.

Згідно з пунктом 1.5 договору загальна сума договору визначається загальною сумою вартості товарів, що вказана у видаткових накладних, які є невід`ємними частинами договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору ціна товару встановлюється на основі узгоджених та оплачених рахунків і підписаних покупцем накладних.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що витрати, пов`язані з доставкою товару до покупця здійснюються за рахунок продавця.

Згідно з пунктом 11.2 строк договору починається з моменту його підписання та діє до 31.12.2017 року, а відносно фінансових зобов`язань до повного їх виконання.

На підтвердження виконання умов договору контрагентами складені наступні документи: податкова накладна №86 від 29.11.2017 року та видаткова накладна №1129/04 від 29.11.2017 року на поставку віника сорго у кількості 8000 шт. на загальну суму 207360 грн., в тому числі ПДВ 34560 грн.

Оплата товару здійснена 15.12.2017 року та 10.01.2018 року, що підтверджується заключними виписками банківської установи за вказаний період.

Товарно-транспортні накладні або інші докази перевезення товару суду не надано.

Позивач зазначає, що отриманий товар від ТОВ Продукт Групп було поставлено Приватному акціонерному товариству Металургійний комбінат Азовсталь згідно з видатковою накладною №136 від 02.04.2018 року, рахунком на оплату №145 від 02.04.2018 року та податковою накладною №2 від 02.04.2018 року.

Суд звертає увагу, що поставка товару - віника сорго, Приватному акціонерному товариству Металургійний комбінат Азовсталь відбувалась за ціною за одиницю у розмірі 12,45 грн. без ПДВ, в той час, як закупівля вінику сорго у ТОВ Продукт Групп здійснювалась за ціною 21,60 грн. без ПДВ.

Тобто, позивачем здійснювалась закупівля товару у ТОВ Продукт Групп майже в два рази дорожче ніж реалізована в подальшому підприємству-покупцю.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобовязаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару. Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

Суд зазначає, що, відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704 (далі - Положення №88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно зі ст. 1 Закону №996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Надаючи оцінку доводам платника податків щодо реальності відображених у бухгалтерському та податковому обліку операцій, суд зазначає, що встановлення мети та факту порушення встановленого порядку оподаткування, ухилення від оподаткування або створення умов для порушення чинного законодавства, відсутності наміру здійснити реальну господарську операцію та її нездійснення із штучним складанням первинних документів може служити підставою для висновку про відсутність оподатковуваної операції та/або відсутність належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або витрат, зменшення фінансового результату.

Окремою підставою для відсутності у платника податків права на отримання зазначених податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, суттєві недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Витрати для обрахування податку на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтвердженими фактично здійсненими господарськими операціями та належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність їх здійснення.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Господарські операції для визначення податкового кредиту та бази оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Первинний документ має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Вищенаведеним вимогам досліджені операції платника податків не відповідають.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, первинних документів, платник податків відповідно до встановленого обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства.

Відображення у податковому обліку оподатковуваних операцій має бути підтверджено первинними, відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. У разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), податковий кредит та витрати можуть вважатись не підтвердженими.

В розглянутому спорі підставою для донарахування контролюючим органом податкових зобов`язань, у зв`язку із визнання такими, що не мають правових наслідків первинних документів, є оформлення від імені контрагентів позивача первинних документів за відсутності змісту господарської операції.

Верховний Суд, в постанові від 05.12.2019 р. у справі №2а-0870/5489/11, визнає, що при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції. Але віднесення таких операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною, нижчою за виробничу собівартість.

За правилами пп. 14.1.231 ст. 14 ПКУ розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності, кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності.

Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою у межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені у межах господарської діяльності. А отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а також створення умов для такого приросту (збереження) у майбутньому.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.10.2019 року у справі №813/1066/16.

Судом встановлено, що позивачем здійснювалась закупівля віників у кількості 8000 шт. у контрагента-постачальника ТОВ Продукт Групп на суму вартості однієї одиниці - 21,60 грн. без ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-1129/04 від 29.11.2017 року та рахунком на оплату № 1129/04 від 29.11.2017 року.

В той час, як стверджує позивач, отриманий товар було реалізовано Приватному акціонерному товариству Металургійний комбінат Азовсталь за ціною за одиницю у розмірі 12,45 грн. без ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №136 від 02.04.2018 року, рахунком на оплату №145 від 02.04.2018 року та податковою накладною №2 від 02.04.2018 року.

Судом не встановлено отримання доходу (прибутку) від здійснення господарської операції, більше того, вказана операція є збитковою, а позивачем не обґрунтовано здійснення господарської операції із закупівлі товару за ціною більшою майже в два рази ніж ринкова вартість такого товару.

Відтак, у вказаних правовідносинах відсутня мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності.

Також, судом встановлено, що всі первинні документи від імені ТОВ Продукт Групп підписано ОСОБА_1 , як директором підприємства.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області отримано вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2019 року у справі №202/790/19, яким ОСОБА_1 визнати винною у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України та призначено їй узгоджене сторонами у покарання у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

З вказаного вироку відомо, що:

- на початку липня 2017 року, в денний час доби, більш точну дату та час встановити не надалось можливим, ОСОБА_1 погодилась на пропозицію невстановленої під час досудового розслідування особи, за грошову винагороду в сумі 2 000 грн. стати засновником та директором ТОВ Продукт Групп (ЄДРПОУ 41445134), тобто створити (зареєструвати) вказане підприємство, не маючи наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, зафіксовану в статутних документах вказаного товариства;

- ОСОБА_1 достовірно знаючи, що здійснювати заявлену в статуті ТОВ Продукт Групп фінансово-господарську діяльність та працювати (фактично виконувати обов`язки) на посаді директора товариства не буде, виконуючи частину досягнутої з невстановленою особою злочинної змови, діючи умисно, з корисливих мотивів, передала останній вищезазначені документи для здійснення реєстрації ТОВ Продукт Групп , за що в подальшому отримала грошову винагороду в сумі 2 000 грн.;

- підписані ОСОБА_1 протокол №1 від 06.07.2017 року установчих зборів ТОВ Продукт Групп , та інші документи надали юридичні підстави посадовим особам Костянтинівської районної державної адміністрації Донецької області 07.07.2017 року здійснити державну реєстрацію ТОВ Продукт Групп визначивши ОСОБА_1 одноосібним засновником та директором вказаного підприємства та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №12691020000005281;

- незважаючи на те, що ТОВ Продукт Групп було зареєстровано в державних органах влади як суб`єкт підприємницької діяльності - юридична особа, ОСОБА_1 створила вказане підприємство без наміру здійснення господарської діяльності, пов`язаної з продажем товарів, виконанням робіт чи наданням послуг, а виключно з метою прикриття незаконної діяльності не встановлених досудовим розслідуванням осіб, діючи за попередньою змовою в інтересах не встановлених слідством осіб;

- вищезазначені умисні дії ОСОБА_1 , які виразились у створенні (реєстрації) суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ Продукт Групп з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненні за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, призвели до того, що не встановлені органом досудового розслідування особи отримали можливість здійснювати фінансові операції за межами податкового контролю від імені формально призначеного засновника та директора в порушення встановленого законодавством порядку;

- ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразилися у фіктивному підприємництві, тобто створенні суб`єкта підприємницької діяльності за попередньою змовою групою осіб, з метою прикриття незаконної діяльності, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України.

Суд зазначає, що в подальшому вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2019 року у справі №202/790/19 було скасовано ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13.11.2019 року, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 205 КК України, закрито на підставі п.4 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з тим, що набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

Суд зазначає, що вказаний вирок скасований через декриміналізацію статті ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 205 КК України, встановлені у вироці обставини під час кримінального провадження № 32019041660000004 від 30.01.2019 року судом апеляційної інстанції не досліджувались та не спростовані.

Первинні документи (акти виконаних робіт, податкові накладні), які стали підставою для формування валових витрат та податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платників податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до валових витрат та податкового кредиту є безпідставним.

Відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2015 року.

Крім того, згідно висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року (справа К/9901/1478/18), статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 1 грудня 2015 року по справі №826/15034/14 та в постанові від 12.01.2016р. по справі № 21-3706а15.

В даному випадку податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платників податків, зокрема й у підписанні будь - яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним (постанова Верховного суду України від 22 вересня 2015 року по справі № 21-887а15, а також постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року по справі № 826/13126/17 (К/9901/49553/18).

Відтак, з огляду на те, що директор ПП Продукт Групп ОСОБА_1 визнала себе винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 205 КК України, та підтвердила вищевикладені обставини створення та діяльності ПП Продукт Групп , суд приймає встановлені під час кримінального провадження факти.

Первинні документи, складені ТОВ Продукт Групп по взаємовідносинам з ТОВ Віста Дніпро є неправомірно складеними, носять формальний характер та не можуть підтверджувати факт здійснення будь-яких господарських операцій між вказаними підприємствами.

Отже, ТОВ Продукт Групп при укладанні з ТОВ Віста Дніпро договору на придбання товарів, робот (послуг) не мало підтверджень ділової репутації, гарантій виконання зобов`язань, необхідних ресурсів, відповідного досвіду та інших ознак комерційної привабливості для обрання ТОВ Віста Дніпро саме цього контрагента. Таким чином, встановлено відсутність належної обачності при виборі контрагента ТОВ Віста Дніпро , що є ознакою штучного характеру оформленого договору, мета укладання якого формування документообігу по нереальній господарській операції.

Вищезазначене свідчить про те, що досліджувані господарські операції не містять розумних економічних причин (ділової мети), тобто відсутня кваліфікуюча ознака господарської діяльності - отримання доходу. Таким чином, вони не можуть вважатися вчиненими в межах господарської діяльності платника податків, оскільки для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою.

Таким чином, дослідженими у справі доказами та/або фактом їх відсутності, судом підтверджені висновки, викладені в акті перевірки від 21.10.2019 року №5145/04-36-05-19/39449669, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене та приписи ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судовий збір на користь позивача стягненню не підлягає.

Керуючись, ст.ст. 139, 241 - 246, 250,262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю Віста Дніпро (49089, м. Дніпро, вул. А.Янгеля, 28, код ЄДРПОУ 39449669) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона