Рішення

від 16.12.2020 по справі 280/7941/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року Справа № 280/7941/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Енергоімпульс до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Енергоімпульс (далі-позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відповідність ТОВ ВКФ Енергоімпульс критеріям ризиковості платника податку від 20.08.2020 №22334;

зобов`язати відповідача виключити позивача з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості.

Ухвалою суду від 06.11.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, а розгляд справи призначено без повідомлення/виклику представників сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним отримано через електронний кабінет платника податків рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №22334 від 20.08.2020, відповідно до якого визначено відповідність позивача критеріям ризиковості, відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Позивач зазначає, що у зв`язку із отриманням зазначеного рішення позивачем до контролюючого органу було подано додаткові документи для спростування твердження контролюючого органу про відповідність критеріям ризиковості. Разом з тим, не зважаючи на подання додаткових документів комісією ГУ ДПС прийнято рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, з посиланням на те, що платником податку та/або його контрагентами, згідно даних ЄРПН, здійснено реалізацію товарів/послуг, відмінних від придбаних. Разом з тим, позивач вважає прийняті рішення протиправними, оскільки такі не містять належної мотивації віднесення позивача до ризикових платників податків. Крім того, позивач вказував на те, що господарські операції з ТОВ Ликвимол , ТОВ Текс-Фран , ТОВ Салабріус Гранд , ТОВ А Імідж Груп , ТОВ Бізнес Компьюнітас ЛТД , ТОВ Савент , ТОВ Чемістік , ТОВ НВП Укрметрстандарт , ТОВ Електро-технічна компанія Потенціал , які поставлені під сумнів контролюючим органом, підтверджуються документально належним чином оформленими документами бухгалтерського та податкового обліку. Позивач вказує, що він не здійснював реалізацію товарів/послуг, відмінних від придбаних, що виключає наявність підстав для віднесення підприємства до категорії ризикових. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що рішенням комісії ГУ ДПС у Запорізькій області позивача включено до переліку ризикових платників за критерієм у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній/розрахунку коригування (п.8). Також, представник відповідача вказував і на відсутність підстав для задоволення позовної вимог про зобов`язання ГУ ДПС у Запорізькій області виключити позивача з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість, оскільки рішення про віднесення позивача до переліку ризикових платників не порушує прав та законних інтересів платника податків, а є лише службовою інформацією, яка розміщується в автоматизованих системах контролюючого органу. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази та пояснення представників сторін, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що 20.08.2020 комісією ГУ ДПС у Запорізькій області прийнято рішення №22334 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, яким визначено відповідність ТОВ ВКФ Енергоімпульс критеріям ризиковості платника податку, відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. У графі податкова інформація зазначено - платником податку та/або його контрагентами, згідно даних ЄРПН, здійснено реалізацію товарів/послуг, відмінних від придбаних.

Не погодившись з правомірністю прийняття спірного рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів (далі-Порядок №1165).

Згідно положень додатку 1 Порядку №1165, критерії ризиковості платника податку на додану вартість:

1. Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.

4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово-господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.

5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).

6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України.

8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Так, спірні рішення прийнято з огляду на відповідність підприємства - позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, а саме зазначено, що платником податку та/або його контрагентами, згідно даних ЄРПН, здійснено реалізацію товарі/послуг, відмінних від придбаних.

Проте з урахуванням положень наведених норм, суд зауважує, що комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку за результатами розгляду інформації та копій документів платника податку. Отже контролюючий орган має зажадати від платника податку документів та пояснень на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, пов`язаних з легальністю діяльності юридичної особи, вказавши які саме аспекти належить висвітлити платнику податків у своїх поясненнях.

Також аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що рішення комісії контролюючого органу повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Проте, спірне рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку не містить переліку конкретних фактичних даних про підприємство позивача, які б могли свідчити про наявність ознак ризиковості, ані відповідного законодавчого обґрунтування.

Суд зазначає, що у запереченнях на позовну заяву контролюючий орган зазначив, що підставою для віднесення позивача до ризикових платників податків стала інформація отримана з Олександрівського управління ГУ ДПС, зокрема про ризиковість операцій з ТОВ Високовольтний союз - РЗВА , ТОВ Ликвимол , ТОВ Текс-Фран , ТОВ Салабріус Гранд , ТОВ Промюніон , ТОВ Електро-Технічна компанія Потенціал , ТОВ А Імідж Груп , ТОВ Бізнес Комьюнітас ЛТД , ТОВ Савент , ТОВ Чемістік , ТОВ НВП Укрметрстандарт , ТОВ Херсон-Ремстройлюкс , ТОВ Парадіз ХХІ , ТОВ Солар Енерджі-Мирів , ТОВ Віненергоналадка , ТОВ Енергоцентр РВ , ТОВ Завод низьковольтної апаратури Лідер Електрик , ПрАТ Миколаївцемент , ТОВ АСУ Інжиніринг , ПП Уенерго .

Разом з тим, відповідач не обґрунтовує та не надає суду доказів на підтвердження того, що саме викликало сумніви контролюючого органу щодо господарських операцій з зазначеними контрагентами, як і не зазначено в чому полягало порушення законодавства по таких операціях з боку підприємства - позивача, що зумовило його віднесення до категорії ризикових.

Аналізуючи викладене слід дійти висновку, що оскаржуване рішення відповідача не містить належної мотивації підстав та причин відповідності позивача критеріям ризиковості платника податку.

Вирішуючи спір, суд виходить з основних принципів податкового законодавства України, регламентованих статтею 4 ПК України, зокрема, рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків та презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Суд наголошує, що будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, повинні містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.

З огляду на вище зазначене, суд вважає, що рішення комісії ГУ ДПС у Запорізькій області про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №22334 від 20.08.2020 про відповідність ТОВ ВКФ Енергоімпульс критеріям ризиковості платника податку, прийнято з порушенням порядку встановленого нормами чинного законодавства, без наявності правових підстав та порушує права позивача як платника податку, у зв`язку з чим, є протиправними та підлягають скасуванню.

За приписами абз.21 пункту 6 Порядку №1165, у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

З огляду на викладене позовні вимоги про зобов`язання Головне управління ДПС у Запорізькій області виключити позивача з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість не підлягають задоволенню, оскільки достатнім та належним способом захисту в даному випадку є визнання протиправним та скасування рішення комісії ГУ ДПС у Запорізькій області про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, а обов`язок виключення позивача із переліку ризикових платників беззаперечно виникне у контролюючого органу після отримання рішення суду, яке набрало законної сили, про скасування рішення, яким позивача віднесено до переліку ризикових.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на постанови Верховного Суду зазначені у відзиві, оскільки вказані рішення Верховного Суду стосуються норм застосування Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018 року, який втратив чинність 01.02.2020 року, в той час як оскаржувані рішення винесено у червні 2020 року. Тобто при вирішенні законності такого рішення слід використовувати новий нормативний акт, зокрема на підставі якого таке рішення і винесено - Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ ВКФ Енергоімпульс .

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивачем у зв`язку із розглядом даної адміністративної справи понесено судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. (адвокат Хілько А.В.), а саме: складання позовної заяви - 4000,00 грн.; відповідь на відзив - 1000,00 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі East/West Alliance Limited проти України , оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі Ятрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), № 31107/96).

Зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн є не співмірними зі складністю адміністративної справи та часом витраченим на надання правничої допомоги, у зв`язку з чим підлягають зменшенню до 2000,00 грн., а саме за складання позовної заяви 1500,00 грн. та 500,00 грн за надання відповіді на відзив.

За таких обставин, судовий збір сплачений позивачем в розмірі 2102,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн., стягується, відповідно до статті 139 КАС України, на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, яким прийнято протиправні рішення про відмову в реєстрації спірних податкових накладних, а саме - ГУ ДПС у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Енергоімпульс (69002, м.Запоріжжя, вул.Фортечна, буд.58, кв.28, код ЄДРПОУ 37129184) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Енергоімпульс критеріям ризиковості платника податку від 20.08.2020 №22334.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Енергоімпульс судовий збір в розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова