Рішення

від 18.12.2020 по справі 420/9408/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/9408/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» (вул. Миколи Боровського, 33, м. Одеса, 65031, а/с 57, код ЄДРПОУ 39020883) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 39765871) про визнання протиправними та скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з позовом, за результатом якого просить суд: визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держгеокадастру в Одеській області за №454-ДК/0143Пр/03/01/-20 від 20.08.2020 року.

Позивач вважає припис Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №454-ДК/0143Пр/03/01/-20 від 20.08.2020 не законним, у зв`язку із тим, що земельне законодавство не визначає, що використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів є порушенням земельного законодавства України.

Також позивач зазначає, що припис та обставини викладені в Акті є незаконними, адже відповідно до ст. 211 Земельного кодексу України такого порушення як використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, ані земельне законодавство, а ні інші закони не визначають. Ст. 211 Земельного кодексу України та інші закони не містять вказівку, що використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів є порушенням земельного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц також дійшла до висновку, що не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані .

Оскаржуваний припис порушує права ТОВ Одеський завод залізобетонних виробів , адже невиконання цього незаконного припису приведе до незаконного притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 188-5 КУпАП.

На думку позивача, відповідач не зазначивши, що саме має виконати ТОВ Одеський завод залізобетонних виробів прирікає до постійних позапланових перевірок, як наслідок - притягнення його до відповідальності, а можливо і до більш сурових наслідків, враховуючи, що перевірку було ініційовано за заявою Одеської місцевої прокуратури №2 від 06.07.2020 року.

Також позивач вказує на те, що враховуючи обставини та надані відповідачу документи та пояснення, можна зробити висновок, що не має вини позивача в тому, що на сьогоднішній день договір оренди між ТОВ Одеській завод залізобетонних виробів та Одеською міською радою не укладено.

Ухвалою від 25.09.2020 року справу було призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

21.10.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд у задоволенні позовних вимог ТОВ Одеський завод залізобетонних виробів відмовити у повному обсязі.

Відповідачем зазначено, що з урахуванням документів отриманих в ході перевірки, встановлено, що ТОВ ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ ВИРОБІВ (код ЄДРПОУ 39020883), використовує земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:14:002:0053 площею 8,6620 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. М. Боровського, 33 без правовстановлюючих документів, що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Стаття 120 ЗК України передбачає, що у разі набуття права особи на жилий будинок, будівлю або споруду, право на земельну ділянку виникає в набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об`єкти.

Статтями 125, 126 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, що оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

Статтею 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

З урахуванням того, що позивачу належить будівлі, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. М. Боровського, 33, отже, на нього розповсюджуються вимоги статей 125, 126 ЗК України.

При цьому, на думку відповідача, позивач не виконав свого обов`язку щодо належного та своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою на якій знаходиться належне йому нерухоме майно, та проявив бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством заходів щодо цього. Водночас, наявність у позивача права власності на будівлі ні яким чином не впливає на його обов`язок щодо усунення вказаних порушень.

Головне управління наголошує на тому, що у мотивувальній частині припису зазначено, що позивач використовує земельну ділянку без належним чином оформлених правовстановлюючих документів, що є порушенням статті 125, 126 ЗК України. При цьому, порядок надання земельних ділянок у користування передбачений статтями 116, 123, 124, 134 ЗК України, а порядок реєстрації прав на земельну ділянку встановлений Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідач звертає увагу, що зміст порушення конкретизований та викладений у приписі відповідно до норм законодавства, водночас, Головне управління не обмежує права позивача щодо вибору способу і усунення вимог порушення законодавства, а також на звернення до Головного управління за відповідним тлумаченням змісту припису.

Від позивача 28.10.2020 надійшла відповідь на відзив, згідно якої вважає, що не відповідають дійсності та є не аргументованими викладені у відзиві обставини та пояснення. Позивач зазначає, що ТОВ ОЗЗБВ з 2014 року відразу після купівлі будівель та споруд на вищезазначеній земельній ділянці було направлено звернення з усіма необхідними документами до ОМР щодо укладення договору оренди, лише у 2017 році було прийнято по суті неправильне рішення, хоча про неможливість укладення договору оренди можливо було вказати вже у 2014 році після отримання такого клопотання.

Також позивач вважає, що ТОВ ОЗЗБВ було вказано виконано усі дії для оформлення права та належного користування земельною ділянкою. Також, після отримання листа №01-18/179 від 07.04.2020 року, щодо пропозиції звернутись до ОМР з клопотанням надати згоду на розподіл земельної ділянки ТОВ ОЗЗБВ було виконано і цю пропозицію. Зараз це питання подано Департаментом комунальної власності ОМР на розгляд на сесії Одеської міської ради.

Позивач зазначає, що ТОВ ОЗЗБВ робив на протязі 6 років і робить усе, що передбачено у вказаних відповідачем статтях Земельного кодексу України. Таким чином, на думку позивача, висновки про бездіяльність з боку ТОВ ОЗЗБВ є лише припущенням та власною думкою працівників Відповідача.

Також TOВ ОЗЗБВ наголошує, що ані земельне законодавство, ані інші норми законодавства України не містять такого порушення, яке самостійно визначає у приписі Відповідач. Стаття 211 земельного кодексу України чітко перераховує ці порушення. Така позиція і підтримана позицією Великої Палати Верховного суду у постанові від 23.05.2018 року у справі №629/4628/6-ц.

Ухвалою суду від 11.11.2020 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання 18.11.2020 року сторони не з`явились, про час та місце розгляду повідомлялись належним чином та своєчасно. Від представника позивача 10.11.2020 надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, серед іншого, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття в судове засідання сторін та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Відповідно до ч. 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання 18.11.2020 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, не здійснювалося.

З метою всебічного та об`єктивного розгляду справи, судом досліджено матеріали адміністративної справи, обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та докази, якими він обґрунтовується, і встановлено наступне.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 14.07.2020 № 216169956), право приватної власності на нежилі будівлі та споруди загальною площею 21812,2 м2, які розташовані на земельній ділянці площею 9,4582 га, за адресою: м. Одеса, вул. М. Боровського, 33, зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю Одеський завод залізобетонних виробів (код ЄДРПОУ 39020883).

12.03.2014 ТОВ Одеський завод залізобетонних виробів звернулось до Одеської міської ради із заявою про передачу в оренду земельну ділянку загальною площею 8,66 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням №2114-VII від 26.04.2017 року Одеська міська рада вирішила припинити право постійного користування земельною ділянкою ПАТ ЧОРНОМОРГІДРОЗАЛІЗОБЕТОН , площею 8,6620 га, за адресою: м.Одеса, вул. Миколи Боровського, 33 для експлуатації та обслуговування виробництва будівельних матеріалів, на підставі добровільної відмови та надано дозвіл ТОВ Одеський завод залізобетонних виробів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 8,6000 га. за адресою: АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування виробництва будівельних матеріалів .

11.12.2018 року №1068/172-18 Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області надано відповідь в якій зазначено, що земельна ділянка, площею 8,5205 га відводиться за рахунок земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі за кадастровим №5110137300:14:002:0053.

ТОВ Одеський завод залізобетонних виробів звернулось до Одеської міської ради із заявою про зміну рішення №2114-VІІ від 26.04.2017 р., у зв`язку із тим, що виготовити проект землевідводу на сформовану земельну ділянку, яка має вже кадастровий номер не можливо.

Одеською міською радою було надано відповідь №01-18/179 від 07.04.2020 року, згідно якої зазначено, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 29.11.2018 р. про земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 33 (нині АДРЕСА_1 ), площею 8,6620 га (кадастровий номер 5110137300:14:002:0053) відомості про державну реєстрацію були внесені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на даній земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать ТОВ Одеський завод залізобетонних виробів на праві приватної власності та об`єкт, що належить Державі України в особі Фонду Державного майна України на праві державної власності.

Отже, у зв`язку з тим, що на вищевказаній сформованій земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна різних форм власності, надати земельну ділянку в оренду у даних межах ТОВ Одеський завод залізобетонних виробів не можливо.

Запропоновано здійснити розділ земельної ділянки площею 8,6620 га (кадастровий номер 5110137300:14:002:0053), за адресою: м. Одеса, вуя. Промислова, 33 (нині АДРЕСА_1 ) шляхом її поділу (частина 2 статті 79-1 Земельного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 29.07.2020 № 454-ДК Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:14:002:0053, площею 8,6620 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В ході обстеження земельної ділянки (акт обстеження земельної ділянки від 05.07.2020 № 454-ДК/468/АО/10) встановлено, що земельна ділянка площею 8,6620 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 має конфігурацію багатокутника, огороджена парканом та облаштована в`їзними ворота. На земельній ділянці розташовані нежилі будівлі, споруди та складські приміщення.

За результатом перевірки ГУ Держгеокадастру в Одеській області було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства з а об`єктом земельної ділянки від 07.08.2020 року №454-ДК/320/АП/09/01/-20.

20.08.2020 року Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області було складено припис №454- ДК/0141Пр/03/01/-20 яким встановлено, що ТОВ ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ ВИРОБІВ (код ЄДРПОУ 39020883), використовує земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:14:002:0053 площею 8,6620 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. М Боровського, 33 без правовстановлюючих документів, що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України. Приписано здійснити заходи спрямовані на усунення порушення земельного законодавства у 30 денний термін з дня отримання припису.

04.09.2020 року ТОВ Одеський завод залізобетонних виробів звернулось до Одеської міської ради із клопотанням про внесення змін до рішення Одеської міської ради №2114-VII від 26.04.2017 року, в якому просить змінити п. 2 рішення ОМР №2114-VII від 26.04.2017 р. з Надати дозвіл ТОВ Одеський завод залізобетонних виробів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 8,6000 га, за адресою: м.Одеса, вул.Миколи Боровського (колишня вул. Промислова), 33, для експлуатації та обслуговування виробництва будівельних матеріалів на Надати ТОВ Одеський завод залізобетонних виробів дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 8,6620 га за кадастровим номером 5110137300:14:002:0053 за адресою:м.Одеса, вул,.Миколи Боовського, 33 з подальшим формуванням нових земельних ділянок, а саме:

земельна ділянка №1 орієнтованою площею 8,5205 га за адресою: м.Одеса, вул,. Миколи Боровського

земельна ділянка №2 орієнтованою площею 0,1415 га за адресою: АДРЕСА_1

відповідно п.3 та п. 4 рішення ОМР №2114-VII від 26.04.2017 р. скасувати.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 3 ЗК земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади (частина перша та друга статті 2 ЗК).

Згідно із статтею 188 ЗК державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Відповідно до пункту "а" частини першої статті 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 № 963-IV (далі - Закон № 963-IV) до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема: здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

За приписами статті 9 Закону № 963-IV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 963-IV державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень; складати акти перевірок.

Аналізуючи зазначені норми права, суд дійшов висновку, що державний контроль за охороною та використанням земель може здійснюватися посадовими особами Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, у тому числі, шляхом проведення перевірок. Для реалізації завдань у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель державний інспектор має право, зокрема, видавати приписи, складати акти перевірки або протоколи про адміністративні правопорушення з метою притягнення винних осіб до відповідальності. При цьому, порядок проведення перевірки, види та порядок складання документів за наслідками перевірок у даній сфері, як слідує зі змісту статей 9-10 Закону № 963-IV, визначається іншими нормативно-правовими актами. Приписи про усунення виявлених порушень мають надаватися лише тим особам, які безпосередньо вчинили порушення вимог земельного законодавства.

Таким чином, враховуючи те, що позивач використовує зазначену земельну ділянку без правовстановлюючих документів (на право власності або право оренди), суд дійшов висновку, що оскаржуваний припис відповідач видав на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо тверджень позивача про те, що ним вчиняються усі можливі дії, визначені земельним законодавством України, пов`язані з виготовленням правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку, однак такі документи позивач не може виготовити виключно через дії Одеської міської ради, що в свою чергу на думку позивача підтверджує безпідставність видачі оскаржуваного припису, суд зазначає, що відповідно до статті 125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому, статтею 126 ЗК визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За приписами абзацу шістнадцятого статті 1 Закону № 963-IV самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на земельну ділянку або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є самовільним заняттям земельної ділянки.

При цьому суд зазначає, що відповідно статті 211 ЗК громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

В свою чергу, суд наголошує, що станом на як на час прийняття оскаржуваного припису так і на час розгляду справи судом, позивач використовує зазначену земельну ділянку без правовстановлюючих документів.

Звернення ТОВ Одеський завод залізобетонних виробів до Одеської міської ради із клопотанням від 04.09.2020 року свідчить про те, що позивачем вчиняються дії на виконання припису Головного управління Держгеокадастру в Одеській області за №454-ДК/0143Пр/03/01/-20 від 20.08.2020 року, і жодним чином не свідчит про його протиправність.

Таким чином, суд дійшов висновку, що звернення позивача до Одеської міської ради з заявами про оформлення права власності на вказану земельну ділянку, не породжує у позивача права на її використання до прийняття відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування рішення про оформлення права власності на земельну ділянку або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки, в тому числі не може звільнити особу від обов`язку виконувати положення закону та нести відповідальність за його порушення. При цьому, така особа не позбавлена можливості в подальшому у встановленому законом порядку захищати свої права шляхом стягнення, зокрема, майнової шкоди з винної сторони.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 1940/1655/18, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Водночас, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» (вул. Миколи Боровського, 33, м. Одеса, 65031, а/с 57, код ЄДРПОУ 39020883) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 39765871) про визнання протиправними та скасування припису - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук

.