Рішення

від 18.12.2020 по справі 640/24367/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2020 року м. Київ № 640/24367/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СІГМА-БІЛДІНГ

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю СІГМА-БІЛДІНГ з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати у податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 24.09.2019р. № 005714405 та № 005717405.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки щодо завищення суми від`ємного значення, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 3 283, 00 грн. та щодо заниження сплати податку до бюджету на суму 283 069, 00 грн. є помилковими, оскільки вказана сума включена до складу податкового кредиту на підставі зареєстрованої у встановленому законом порядку податкової накладної, а допущена технічна описка в декларації з ПДВ за квітень 2019р. в частині невірно зазначеного податкового періоду (2014 замість вірного 2019) не свідчить про умисні дії платника податків, які призвели до недоїмки по сплаті податків. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі таких висновків, підлягають скасуванню.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, а відтак відсутні підстави для скасування такого рішення та задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головим управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку позивача за результатом якої складено акт від 19.06.2019р. № 6395/26-15-12-06 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ СІГМА-БІЛДІНГ за квітень 2019р. у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 3 283, 00 грн. та до заниження сплати податку до бюджету на суму 283 069, 00 грн. Штрафна санкція розрахована відповідно до п. 123.1 ст. 123 розділу V ПК України. (а.с. 44-46)

На підставі висновків вищезазначеного акта відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 24.09.2019р.:

- № 005714405, яким згідно з п. 54.3.2. п. 54.3 ст. 54 та п. п. 123.1 ст. 123 ПК України та акта перевірки від 19.06.2019р. № 6395/26-15-12-06 встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 та п. 201.1, п. 201.10, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 ПК України у зв`язку з чим збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 353 836, 25 грн. (за податковим зобов`язанням на суму 283 069, 00 грн. та за штрафними фінансовими санкціями на суму 70 767, 25 грн.); (а.с. 47)

- № 005717405, яким згідно з п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 та згідно з абз. 2 п. 123.1 ст. 123 ПК України та акта перевірки від 19.06.2019р. № 6395/26-15-12-06 встановлено порушення позивачем п. 200.4 ст. 200 ПК України у зв`язку з чим зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ в розмірі 3 283, 00 грн. (а.с. 49)

Позивач вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію зведених податкових накладних.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність.

Згідно з п.п. 20.1.4, 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення та запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Згідно з п. 76.1, п. 76.2 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 86.2 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Отже, камеральна перевірка є окремим самостійним видом перевірок і не належить ні до планових, ні до позапланових.

Водночас, відповідно до абз. 1 п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Зазначена норма зобов`язує платника податку надіслати до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою уточнюючого розрахунку, чинного на час подання, або виправити помилку шляхом відображення уточнюючих показників у складі поточної декларації за будь-який наступний податковий період.

Пунктом 50.2 ст. 50 ПК України визначено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Отже, п. 50.2 ст. 50 ПК України, встановлено обмеження щодо подачі уточнення показників поданої звітності лише у разі проведення документальної планової або позапланової перевірки.

Відтак у випадку отримання акта камеральної перевірки щодо певної податкової декларації платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації.

Таким чином, після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки платник має право подавати уточнюючі розрахунки, а контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками такої камеральної перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 03.09.2020р. у справі № 808/2156/17, адміністративне провадження № К/9901/53942/18.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено камеральну перевірку позивача за результатом якої складено акт від 19.06.2019р. № 6395/26-15-12-06 в якому зазначено, що згідно з даними податкової декларації з ПДВ за квітень 2019р. ТОВ СІГМА-БІЛДІНГ в розділі ІІ Податковий кредит у рядку 10.1 зазначена сума ПДВ у розмірі 293 931, 00 грн. За даними додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за квітень 2019р. ТОВ СІГМА-БІЛДІНГ включено податкові накладні з періодом виписки - квітень 2014р. на суму ПДВ 286 352, 00 грн.

З огляду на вказане контролюючий орган приходить до висновку про те, що позивачем порушено п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 3 283, 00 грн. та до заниження сплати податку до бюджету на суму 283 069, 00 грн.

На підставі висновків вищезазначеного акта відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.09.2019р. № 005714405 та № 005717405.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Водночас, позивач зазначив, що при заповненні декларації, а саме додатку 5, останнім фактично було допущено описку, а саме не вірно зазначено в розділі ІІ (Таблиця 2) період складання податкової накладної по постачальнику з ІПН 405437626553 2014р., замість вірного 2019р., що на думку позивача не є підставою для визнання його таким, що порушив п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Однак, суд вважає такі доводи позивача помилковими, з огляду на таке.

Відповідно до абз. 1 п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з абз. 1, 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 ПК України, платники податку зобов`язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об`єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Так, суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивачем 14.05.2019р. подано до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за квітень 2019р., яка прийнята контролюючим органом.

Водночас, при заповнені додатку 5 декларації, а саме розділу ІІ (Таблиця 2) період складання податкової накладної по постачальнику з ІПН 405437626553 позивачем зазначено 2014р., замість 2019р., оскільки в матеріалах справи наявна податкова накладна по вказаному контрагенту від 30.04.2019р.на суму ПДВ 286 352, 36 грн.

Попри вищевикладене, суд наголошує, що оскільки додатки до декларації є складовою частиною такої декларації, лише правильно заповнені додатки до податкової декларації створюють для платника правові наслідки, зокрема додаток 5 щодо податкового кредиту.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи (підпункту 47.1.1 пункту 47.1 статті 47 ПК України).

Згідно з пунктом 48.1 статті 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Стаття 50 ПК України регламентує порядок внесення змін до податкової звітності. Так, відповідно до частин першої та другої підпункту 50.1 цієї статті у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Аналогічні положення містяться і у пунктах 1-3 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289 (далі - Порядок №21).

Крім того, у пункті 6 розділу І Порядку №21 встановлено, що до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать:

- податкова декларація з податку на додану вартість з додатками;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками;

- розрахунок податкових зобов`язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 розділу II Кодексу. У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути додані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників (пункти 2, 3 розділу ІV Порядку №21).

Порядок заповнення уточнюючого розрахунку визначено у Розділі VІ Порядку №21.

Пунктом 76.3 статті 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Із змісту наведених правових норм слідує, що подання платниками податків податкової звітності здійснюється саме в порядку та за формою, встановленою ПК України та Порядком №21 (чинного на час спірних правовідносин). При цьому уточнюючий розрахунок слід вважати невід`ємною частиною податкової декларації у разі, якщо останній був прийнятий контролюючим органом за відсутності підстав для відмови у його прийнятті, передбачених підпунктом 49.11 статті 49 ПК України. Існування вимог, зокрема, до форми подання податкової декларації та уточнюючого розрахунку до неї спрямоване на забезпечення правильного відображення контролюючим органом задекларованих платником податків показників податкової звітності.

При цьому Податковим кодексом України передбачено лише два способи виправлення помилок у податковій звітності: подання уточнюючого розрахунку або відображення уточнених показників в податкових деклараціях наступних податкових періодів.

Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду викладеним в постанові від 24.02.2020р. у справі № №520/1186/19, адміністративне провадження №К/9901/22787/19,

Водночас, в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження факту виконання позивачем обов`язку з виправлення помилки у податковій звітності, а відтак станом на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, так і станом на момент винесення рішення в цій справі, відомості зазначені в додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за квітень 2019р. залишились незмінними. Доказів протилежного до суду не надано.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість висновків контролюючого органу викладених в акті перевірки на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Доводи позивача про те, що останнім допущено описку, що не може мати наслідком притягнення його до відповідальності за порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України, суд вважає помилковими, оскільки, як зазначено вище, факт виправлення помилки, про яку зазначає позивач, не підтверджено.

Більше того, позивача притягнуто до відповідальності за не підтвердження права на податковий кредит податковою накладною зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних за період квітень 2014р. по постачальнику з ІПН 405437626553 на суму ПДВ 286 352, 36 грн. (п. 198.6 ст. 198 ПК України) , що є встановленим та не оспорюється, оскільки позивач наголошує на наявності описки.

Проте враховуючи факт того, що така описка не була виправлена позивачем у встановленому законом порядку, адміністративний позов задоволенню не підлягає, оскільки наразі має місце (до моменту виправлення описки) не підтвердження позивачем права на податковий кредит податковою накладною зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних за період квітень 2014р. по постачальнику з ІПН 405437626553 на суму ПДВ 286 352, 36 грн.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд вважає, що відповідач при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно та своєчасно, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що не підлягають скасуванню.

Одночасно, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Керуючись ст. 242, 243, 251, 255 КАС України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю СІГМА-БІЛДІНГ - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 255 КАС України та може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська