Постанова

від 10.12.2020 по справі 756/5039/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у І інстанції Луценко О.М.

Провадження №22-ц/824/12209/2020 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Мельника Я.С., Поливач Л.Д.,

при секретарі: Ковтун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Дженесіс Фінанс , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ВЕРОНА про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом, в якому просив суд визнати недійсним кредитний договір у формі заяви-приєднання №232174 від 29 серпня 2018 року, укладений між ним та ТОВ Дженесіс Фінанс , та застосувати наслідки недійсності правочину.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що у липні 2019 року від працівників обслуговуючого банку йому стало відомо, що у нього є борг перед відповідачами. Разом з тим, позивач ніколи не укладав жодних кредитних договорів з відповідачами та не підписував їх ні в якому вигляді, в тому числі і відповідно до документообігу електронним цифровим підписом, не складав заяву-анкету на отримання позики, не користувався, не був ознайомлений з умовами договору і взагалі не знав про його існування.

Представником позивача було направлено адвокатський запит до відповідача ТОВ Дженесіс Фінанс про отримання інформації, а саме витребування належним чином завіреної копії кредитного договору, щоденного розрахунку заборгованості станом на день надання відповіді, правил надання грошових коштів у відповідача, завірених копій правовстановлюючих документів, на підставі яких видавався кредит. Лист повернувся за закінченням терміну зберігання. Також, було направлено адвокатський запит до відповідача ТОВ ФК Верона щодо надання щоденного розрахунку заборгованості станом на день надання відповіді на запит, надання належним чином завірених Правил надання грошових коштів у кредит ТОВ ФК Верона , та надання належним чином завірених копій установчих документів, на підставі яких видавався кредит.

Згідно відповіді на вказаний запит ТОВ ФК Верона повідомила позивача про те, що згідно даних облікової та реєструючої системи між ОСОБА_1 та ТОВ ФК Верона кредитний договір №232174 не укладався.

29 серпня 2018 року між ТОВ Дженесіс Фінанс та позивачем було укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №232174.

Між ТОВ Дженесіс Фінанс та ТОВ ФК Верона було укладено договір про відступлення прав вимоги №07-23/05 від 23 травня 2019 року, відповідно до якого право вимоги виконання ОСОБА_1 грошового зобов`язання за договором № 232174 від 29 серпня 2018 року було відступлено ТОВ ФК Верона .

Позивач в позові посилався на те, що з направлених документів чітко вбачається, що заява-приєднання № 232174 від 29 серпня 2018 року, нібито укладена між позивачем та відповідачем ТОВ Дженесіс Фінанс , зі сторони ОСОБА_1 не підписувалась. Також відсутній будь-який електронний підпис позивача. Крім того, відповідачем не надано платіжне доручення, яке б підтверджувало факт перерахування грошових коштів ТОВ Дженесіс Фінанс на картковий рахунок позивача.

25 липня 2019 року позивач звернувся до Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві із заявою щодо отримання невідомою особою від його імені декількох кредитів.

Оскільки позивач не отримував кредит у відповідача ТОВ Дженесіс Фінанс і кредитний договір з цим товариством не підписував, позивач і звернувся до суду з позовом про визнання цього договору недійсним.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09 липня 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ ФК Верона в особі директора Хлебнікової О.І. просила апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, як законне та обґрунтоване.

В апеляційному суді позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Боброва К.Л. апеляційну скаргу підтримали та просили про її задоволення з наведених у ній підстав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про задоволення скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 24 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського УП із заявою про те, що у жовтні 2018 року невстановлена особа, діючи умисно, протиправно, шляхом обману використала паспортні дані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та оформила кредит готівкою на суму, яка встановлюється (а.с.12).

Також судом у рішенні зазначено, що відповідно до заяви-приєднання №232174 до Примірного договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (публічна пропозиція (оферта) від 29 серпня 2018 року) ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , оформленням і підписанням даної заяви-приєднання акцептував (прийняв) Публічну пропозицію (оферту) ТОВ Дженесіс Фінанс на укладання договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, який складається з Внутрішніх правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, Публічної пропозиції (оферти) Кредитодавця на укладання договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, та цієї заяви, форма якої опублікована на інтернет-сайті Кредитодавця https://credition.org.ua/, чим підтвердив свої наміри про приєднання до його умов та отримання грошових коштів в платне, тимчасове, строкове користування (кредит) з його поверненням та сплатою процентів у встановлені Договором строки; сума кредиту - 1 500,00; строк дії договору - 29.08.2018-27.09.2018 (а.с.16).

Суд, ухвалюючи рішення, дійшов висновку, що із наданої позивачем заяви-приєднання вбачається, що ОСОБА_1 підписав кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором - 56292 (а.с.16), що свідчить про укладення договору та виключає можливість визнання цього договору недійсним з підстав, зазначених позивачем у заяві.

Однак з вищенаведеними висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України Про електронну комерцію (в редакції, яка була чинна на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України Про електронну комерцію ).

Частина 5 статті 11 Закону України Про електронну комерцію передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Правила надання грошових коштів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю Дженесіс Фінанс перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Також, приписами ст.12 Закону України Про електронну комерцію визначено поняття підпис у сфері електронної комерції . Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди). Різновидом договору є кредитний договір, який укладається в письмові формі (ст.ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що кредитний договір у виді заяви-приєднання не містить його підпису і кошти за цим договором він не отримував.

Такі доводи позивача відповідають матеріалам справи, з яких вбачається, що договір укладений в електронній формі, без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою Логіна Особистого кабінету і Пароля Особистого кабінету.

Крім того, представником ТОВ ФК Верона до відзиву на апеляційну скаргу було долучено Інформаційну довідку від 23.11.2020 року (а.с.116), з якої вбачається, що 29.08.2018 року о 18-44 була проведена успішна транзакція типу виплата у розмірі 1 500,00 грн. на рахунок у ПриватБанку № НОМЕР_2 . Разом з тим, позивачем апеляційному суду надано докази того, що картка з вищевказаним номером у ПриватБанку на його ім`я не відкривалась, що, зокрема, підтверджується довідкою АТ КБ ПриватБанк від 26.11.2020 року (а.с.128), в якій зазначено, що клієнту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у АТ КБ ПриватБанк картка № НОМЕР_2 не відкривалась, а також довідками АТ КБ ПриватБанк (а.с.124, 126-127) про усі відкриті на ім`я ОСОБА_1 рахунки, серед яких картка з № НОМЕР_2 не значиться.

Вищенаведені обставини, в їх сукупності, дають суду апеляційної інстанції підстави для висновку про те, що Заява-приєднання №232174 від 29.08.2018 року ОСОБА_1 не підписувалася, що свідчить про відсутність у нього волевиявлення на укладення даного договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України, яка визначає підстави для визнання правочинів недійсними, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Враховуючи те, що позивачем на підтвердження підстав його вимог надано належні, допустимі, достовірні та достатні докази, які не були спростовані в ході розгляду справи відповідачами, колегія суддів вважає його вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції, розглядаючи справу, допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, внаслідок чого ухвалив помилкове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи те, що судом при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, рішення суду про відмову у задоволенні позову підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09 липня 2020 року - скасувати та постановити по справі нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір у формі заяви-приєднання №232174 від 29 серпня 2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Дженесіс Фінанс та ОСОБА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: