Ухвала
від 10.12.2020 по справі 757/38975/20-к
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/38975/20-к Слідчий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/5346/2020 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні прокурора четвертого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчиненні у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2020 року,

за участю:

прокурора ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2020 року відмовлено слідчому першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 у задоволенні клопотання про арешт майна.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді старший групи прокурорів у кримінальному провадженні прокурор четвертого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчиненні у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.09.2020 у справі № 757/38975/20-к. Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 та накласти арешт на нерухоме майно, яке на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Євробуд Інвестмент» (код ЄДРПОУ 36694052), а саме на 1/2 нежитлових будівель, розташованих на земельних ділянках площею 277 356 кв.м. за адресою: Донецька область, м. Слов`янськ, м. Святогірськ, вул. Островського, буд. 74.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною. Без накладення арешту на майно ТОВ «Євробуд Інвестмент», яке у належний процесуальний спосіб визначено органом досудового розслідування як речовий доказ у кримінальному провадженні, досягнути виконання завдань кримінального провадження буде неможливо, оскільки після з`ясування усіх важливих для кримінального провадження відомостей, вказане майно вочевидь буде відчужено іншій особі (особам), що стало підставою для звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.

Втрата речового доказу призведе до неможливості застосування спеціальної конфіскації, конфіскації майна, як виду покарання у майбутньому та відшкодування заподіяної учасниками злочинної організації ОСОБА_9 шкоди, спричиненої вчиненими кримінальними правопорушеннями (подача цивільного позову потерпілим).

При розгляді клопотання слідчого слід врахувати те, що накладення арешту на майно ТОВ «Євробуд Інвестмент» не має наслідку заборони володіти та користуватись таким майном, а лише обмежує право його відчуження.

Також апелянт зазначає, що загальна норма права, визначена у ч. 2 ст. 64-2 КПК України(«Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна») є недосконалою з точки зору граматичної побудови речення та, як наслідок, є не неоднозначною. Тому з урахуванням ч. 6 ст. 9 КПК України, зі змісту спеціальної норми, визначеної ст. 171 КПК України, вбачається безпосереднє право слідчого на звернення до слідчого судді, суду з клопотанням, погодженим із прокурором, про арешт майна третьої особи. До того ж, ч. 3 ст. 171 КПК України надає таке право і цивільному позивачу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити в повному обсязі, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів клопотання, що слідчими першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12013110060002990 від 02.04.2013, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 376-1, ч. 1 ст. 382 КК України.

Нагляд за додержанням законів при проведенні досудового розслідування у формі процесуального керівництва у вказаному кримінальному провадженні забезпечено прокурорами Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора.

У ході досудового розслідування встановлено, що приблизно в кінці 2010 року початку 2011 року Голова Вищого господарського суду України ОСОБА_9 створив стійке ієрархічне об`єднання, до якого залучив окремих суддів, у тому числі керівників господарських судів України, працівників апарату цих судів, адвокатів, арбітражних керуючих, членів родини та інших близьких осіб, члени якого та структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, а також здійснював керівництво та координацію злочинної діяльності цих та інших осіб, забезпечував функціонування як самої організації, так і інших злочинних груп.

Діяльність злочинної організації очолюваної ОСОБА_9 була спрямована на постановлення суддями господарських судів України, насамперед Вищого господарського суду України, судових рішень на виконання вказівок вищих посадових осіб держави, а також з метою отримання неправомірної вигоди.

З цією метою ОСОБА_9 було розроблено план злочинної діяльності, якийполягав у тому, щоб на ключові адміністративні посади господарських судів України, а також на посади суддів Вищого господарського суду України як касаційної інстанції, яка приймала остаточні рішення у господарських спорах, були призначені лояльні до нього особи або які готові були виконувати його незаконні вказівки щодо прийняття потрібних, у тому числі неправосудних, рішень, або безпосередньо втручатися у діяльність окремих суддів цих судів з метою добитися ними винесення таких рішень, а також впровадження механізму контрольованого розподілу окремих господарських справ на конкретного суддю, шляхом незаконного втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду.

Також згідно розробленого ОСОБА_9 плану отримання неправомірної вигоди за прийняття цих судових рішень у вигляді грошових цінностей, об`єктів нерухомості, дольової участі в діяльності підприємств та управління їх майновими активами тощо, вони повинні були оформлюватися на підставних осіб, а також на довірених осіб, у тому числі (в основному) пов`язаних з ним родинними стосунками.

З метою реалізації цього злочинного плану ОСОБА_9 залучив осіб із свого близького оточення, які окремо вчинювали злочини, пов`язані із заволодінням державним та іншим майном, шляхом постановлення суддями господарських судів України потрібних, у тому числі неправосудних, рішень, тиску на суддів з метою схилення їх до винесення таких рішень, незаконного втручання в автоматизовану систему документообігу суду з метою розподілення господарських справ на потрібного суддю, а також окремо які отримували безпосередньо неправомірну вигоду за такі рішення та вчиняли подальшу їх легалізацію (відмивання), створивши таким чином структурні частини злочинної організації.

З метою винесення суддями господарських судів першої та апеляційної інстанції потрібних, у тому числі неправосудних, рішень, ОСОБА_9 маючи підтримку вищих посадових осіб держави, сприяв у призначенні на окремі посади голів цих судів, осіб зі свого близького оточення, з яким тривалий час перебував у дружніх та довірливих стосунках.

При цьому ОСОБА_9 повідомив зазначеним особам, з планом злочинної діяльності, спрямованої на винесення за вказівкою вищих посадових осіб держави або з метою отримання неправомірної вигоди, потрібних, у тому числі неправосудних, рішень, які ознайомившись з цим планом надали свою згоду на його реалізацію.

Водночас усвідомлюючи, що остаточні рішення в господарських справах приймають судді Вищого господарського суду України, ОСОБА_9 використовуючи своє службове становище, а також підтримку зі сторони вищих посадових осіб держави, у тому числі Президента України ОСОБА_10 , сприяв переведенню до цього суду окремих суддів, з Донецького апеляційного господарського суду, господарського суду Донецької області, господарського суду Луганської області та суддів Донецької області інших юрисдикцій, які були лояльні до виконання його незаконних вказівок або беззаперечно погоджувалися виконувати такі вказівки, у тому числі за відповідну матеріальну винагороду.

Крім того, з метою забезпечення розподілення справ у Вищому господарському суді на потрібного суддю до своєї злочинної діяльності ОСОБА_9 залучив керівника апарату вказаного суду, а також окремих працівників апарату суду, які мали доступ до автоматизованої системи документообігу ВГСУ та були наділені повноваженнями самостійно здійснювати автоматизований розподіл конкретних господарських справ.

Ознайомившись з планом злочинної діяльності очолюваного ОСОБА_9 злочинного об`єднання та визначеної їй ролі по організації незаконного втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду з метою контрольованого розподілу господарських справ на конкретного суддю керівник апарату ВГСУ та вищезазначені працівники апарату цього суду, надали згоду на реалізацію цього плану.

З метою реалізації плану в частині отримання неправомірної вигоди за винесення суддями господарських судів України потрібних, у тому числі неправосудних рішень, ОСОБА_9 залучив раніше знайомого арбітражного керуючого ОСОБА_11 , з яким тривалий час перебував у довірливих стосунках та яких володів спеціальними знаннями господарського права та ведення підприємницької діяльності.

Згідно визначеної ролі, ОСОБА_12 повинен був безпосередньо отримувати від сторони у господарській справі, на користь якої за домовленості з ОСОБА_9 приймалося потрібне, у тому числі неправосудне, рішення, неправомірну вигоду.

Така неправомірна вигода надавалася у вигляді грошових коштів, об`єктів нерухомості, частки у діяльності окремих підприємств тощо.

З цією метою ОСОБА_11 повинен був у залежності від виду неправомірної вигоди, створювати або придбавати суб`єкти підприємницької діяльності, відкривати банківські рахунки та банківські скриньки, здійснювати оформлення об`єктів нерухомості як на себе так і на підставних осіб, а також вчинювати дії по легалізації (відмиванню) зазначених доходів, одержаних злочинним шляхом.

Ознайомившись з планом злочинної діяльності очолюваного ОСОБА_9 злочинного об`єднання та визначеної ролі, ОСОБА_11 надав згоду на реалізацію цього плану.

Крім цього до реалізації плану з отримання неправомірної вигоди за прийняті суддями господарських судів України судових рішень та легалізації (відмивання) таких злочинних доходів, ОСОБА_9 спільно з ОСОБА_11 залучили інших осіб, пов`язаних з ними довірливими та родинними стосунками, які усвідомлювали злочинний характер цих доходів, однак не були ознайомленні із загальним планом діяльності злочинної організації, та які фактично здійснювали оформлення на себе одержані ОСОБА_9 злочинні доходи та здійснювали їх легалізацію (відмивання).

Зокрема, органом досудового розслідування встановлено обставини шахрайського заволодіння злочинною організацією, очолюваною ОСОБА_9 , майном ЗАТ «Зуївський енергомеханічний завод» ЄДРПОУ 34359707, яке у подальшому легалізовано через підконтрольних осіб.

Так, приблизно у 2005 2006 роках житель міста Донецька ОСОБА_13 звернувся до голови Донецького апеляційного господарського суду ОСОБА_9 з проханням вплинути на суддів господарського суду Донецької області, Донецького апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України у ряді господарських спорів, стороною в яких виступало ЗАТ «Зуївський енергомеханічний завод», зокрема в господарській справі № 40/250пд (суддя господарського суду Донецької області ОСОБА_14 ) за позовом колективного підприємства «Зуївський енергомеханічний завод» м. Зугрес Донецької області до вказаного товариства про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, укладених між КП «Зуївський енергомеханічний завод» та ЗАТ «Зуївський енергомеханічний завод» від 19.05.2006 (реєстрові №№ 2051, 2047, 2043, 2039), договору купівлі-продажу виробничого обладнання від 19.05.2006, укладеного між зазначеними підприємствами та інше.

На вказану пропозицію ОСОБА_13 , ОСОБА_9 погодився, за умови передачі йому в майбутньому частки в статутному капіталі ЗАТ «Зуївський енергомеханічний завод».

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.08.2006 у справі № 40/250пд (суддя ОСОБА_14 ), залишеного в силі Донецьким апеляційним господарським судом (судді ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ) та Вищим господарським судом України (судді ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ) у задоволенні позовних вимог КП «Зуївський енергомеханічний завод» до ЗАТ «Зуївський енергомеханічний завод» відмовлено.

У подальшому ОСОБА_13 продовжував звертатися до ОСОБА_9 з приводу розгляду господарських справ у господарському суді Донецької області, у тому числі стороною в яких виступало ЗАТ «Зуївський енергомеханічний завод», з проханнями вплинути на суддів цього суду та Донецького апеляційного господарського суду щодо прийняття необхідних йому судових рішень. На вказані пропозиції ОСОБА_9 надавав свою згоду, за умови збільшення частки у статутному фонді зазначеного товариства та оформлення такої частки у майбутньому на підконтрольне ОСОБА_9 підприємство.

Таким чином станом на вересень 2009 року, відповідно до усної домовленості ОСОБА_9 та ОСОБА_13 , умовна частка у статутному фонді ЗАТ «Зуївський енергомеханічний завод» ОСОБА_9 склала 40+1% акцій.

У цей час ОСОБА_9 висунув ОСОБА_13 умову в офіційному оформлені зазначеної частки акцій ЗАТ «Зуївський енергомеханічний завод» на підконтрольне йому підприємство та познайомив ОСОБА_13 з ОСОБА_11 як особою, яка буде його офіційно представляти в такому підприємстві.

Оскільки станом на вересень 2009 року власником нерухомості, основних засобів та обладнання ЗАТ «Зуївський енергомеханічний завод» було товариство з обмеженою відповідальністю «Класика», ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_13 також про необхідність оформлення 40% частки у цьому товаристві на підконтрольне йому підприємство, представником якого буде виступати ОСОБА_11 .

Таким чином, відповідно до домовленостей ОСОБА_9 та ОСОБА_13 , у вересні 2009 року між товаришем ОСОБА_13 ОСОБА_21 , який офіційно володів 40 % частки в ТОВ «Класика» місто Донецьк ЄДРПОУ 13522421 та між підконтрольним ОСОБА_9 підприємством ТОВ «Інтеграл Інвест» місто Донецьк ЄДРПОУ 36560739, укладено договір купівлі-продажу частки в ЗАТ «Зуївський енергомеханічний завод».

У результаті цього власниками ТОВ «Класика», що володіла об`єктами нерухомості, основними засобами і обладнанням ЗАТ «Зуївський енергомеханічний завод», стали підконтрольне ОСОБА_13 підприємство ТОВ «ДЛ Холдінг» місто Донецьк ЄДРПОУ 23604404 у розмірі 60% частки у статутному фонді та підконтрольне ОСОБА_9 підприємство ТОВ «Інтеграл Інвест» місто Донецьк ЄДРПОУ 36560739 у розмірі 40% частки у статутному фонді.

Після обрання 25 лютого 2010 року Президентом України ОСОБА_10 , між членами його сім`ї та ОСОБА_13 виникли неприязні стосунки, пов`язані з придбанням останнім підприємства у місті Донецьку, що займалося пасажирськими перевезеннями та до якого мав відношення безпосередньо ОСОБА_10 .

У зв`язку з цим правоохоронними органами було порушено ряд кримінальних справ, пов`язаних з діяльністю підприємств, власником чи акціонером яких був ОСОБА_13 , у тому числі щодо ЗАТ «Зуївський енергомеханічний завод».

Передбачаючи, що у ОСОБА_13 можуть бути проблеми у ведені бізнесу в Україні, у тому числі перешкоди зі сторони правоохоронних і фіскальних органів у діяльності ЗАТ «Зуївський енергомеханічний завод», ОСОБА_9 умовив ОСОБА_13 щодо передачі 100% частки майнових активів цього товариства на підконтрольне ОСОБА_9 підприємство.

При цьому ОСОБА_9 переконав ОСОБА_13 , що у подальшому він допоможе йому уникнути кримінальної відповідальності та буде сприяти в залагоджуванні стосунків ОСОБА_13 з Президентом України ОСОБА_10 і його оточенням.

ОСОБА_13 довіряючи ОСОБА_9 , погодився в оформленні 100% частки майнових активів ЗАТ «Зуївський енергомеханічний завод» на підконтрольне злочинній організації ОСОБА_9 підприємство та у період серпня - грудня 2010 року через свого товариша ОСОБА_21 передав на ТОВ «Інтеграл Інвест» 60 % частки таких майнових активів, які 03.12.2010 було оформлено на ТОВ «Ексімпром» місто Донецьк ЄДРПОУ 32931654, співзасновником та директором якого є довірена особа ОСОБА_9 , учасник його злочинної організації ОСОБА_11 .

Зважаючи на викладене, у період вересня 2009 року по 3 грудня 2010 року у місті Донецьку ОСОБА_9 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_11 , шляхом зловживання довірою ОСОБА_13 і ОСОБА_21 , заволодів майновими активами ЗАТ «Зуївський енергомеханічний завод», власником якого станом на 03.12.2010 стало підконтрольне злочинній організації ОСОБА_9 підприємство ТОВ «Ексімпром», загальною вартістю понад 40 млн. грн., що у понад як шістсот разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто в особливо великому розмірі.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що з метою легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, керівник злочинної організації ОСОБА_9 залучив ОСОБА_11 до створення підконтрольної злочинній організації та йому особисто юридичної особи ТОВ «Євробуд Інвестмент» (код ЄДРПОУ 36694052), майно якої було здобуто учасниками злочинної організації злочинним шляхом.

У ході досудового розслідування, на підставі достатніх доказів, 02.10.2018 здійснено повідомлення про підозру ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 375, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 376-1, ч. 4 ст. 368 (в редакції від 07.04.2011), ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 368-2 КК України.

16.10.2018 ОСОБА_11 , на підставі достатніх доказів, здійснено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255 КК України.

Матеріали досудового розслідування щодо підозрюваних ОСОБА_9 та ОСОБА_11 виділені прокурором в окреме провадження 22.11.2018 та 28.02.2019 відповідно.

11 вересня 2020 року слідчий першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором четвертого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_22 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на нерухоме майно, яке на праві власності належить ТОВ «Євробуд Інвестмент» (код ЄДРПОУ 36694052), а саме на нежитлових будівель, розташованих на земельних ділянках площею 277 356 кв.м. за адресою: Донецька область, м. Слов`янськ, м. Святогірськ, вул. Островського, буд. 74.

На обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що злочинна діяльність злочинної організації ОСОБА_9 , у тому числі обставини легалізації її учасниками доходів, отриманих злочинним шляхом, є предметом доказування у кримінальному провадженні № 12013110060002990, що зумовлює звернення у цьому кримінальному провадженні до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.

У рамках кримінального провадження № 12013110060002990, органом досудового розслідування встановлено, що за ТОВ «Євробуд Інвестмент» значиться нерухоме майно, а саме: нежитлових будівель, розташованих за адресою: Донецька область, м. Слов`янськ, м. Святогірськ, вул. Островського, буд. 74, на земельних ділянках площею 277 356 кв.м.

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на вищевказаного нерухомого майна належить ТОВ «Євробуд Інвестмент» (код ЄДРПОУ 36694052).

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21 вересня 2020 року у задоволенні клопотання слідчого відмовлено.

Приймаючи рішення, слідчий суддя зазначив, що з клопотанням про арешт майна третьої особи мав звернутися прокурор, а не слідчий, у зв`язку з чим відсутні підстави для накладення арешту на майно.

Таке рішення слідчого судді, колегія суддів вважає законним, обґрунтованим і вмотивованим, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч.ч. 1-3ст. 64-2 КПК України третьоюособою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права і обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна, які виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення у кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Як убачається з матеріалів судового провадження, підозру у кримінальному провадженні № 12013110060002990, на час розгляду слідчим суддею клопотання, не оголошено нікому, а тому власник майна, на яке слідчий просить накласти арешт на даному етапі досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні бере участь у статусі третьої особи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про те, що з клопотанням про арешт майна повинен був звернутися прокурор, а не слідчий першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 .

Доводи апеляційної скарги прокурора не спростовують висновок слідчого судді про відсутність підозри, оскільки з матеріалів судового провадження вбачається, що у кримінальному провадженні № 12013110060002990 підозра нікому не пред`явлена, а матеріали досудового розслідування відносно підозрюваних ОСОБА_9 та ОСОБА_11 виділені прокурором в окреме провадження 22.11.2018 та 28.02.2019 відповідно.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя всупереч доводам апеляційної скарги прокурора, обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, а тому доводи викладені в апеляційній скарзі про незаконність ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргупрокурора, з урахуванням усіх викладених в ній доводів, - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 307, 309,376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2020 року, якою відмовлено слідчому першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 у задоволенні клопотання про арешт майна, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні прокурора четвертого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчиненні у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:




ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Дата ухвалення рішення10.12.2020
Оприлюднено14.02.2023

Судовий реєстр по справі —757/38975/20-к

Ухвала від 10.12.2020

Кримінальне

Київський апеляційний суд

Фрич Тетяна Вікторівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні