Постанова

від 08.12.2020 по справі 440/3888/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 р.Справа № 440/3888/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,

за участю: секретаря судового засідання - Губарєвої В. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 року (суддя Костенко Г.В.; м. Полтава) по справі № 440/3888/19

за позовом Головного управління ДПС у Полтавській області

до ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

15.10.2019 Головне управління ДПС у Полтавській області (надалі - ГУ ДПС у Полтавській області, позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення податкового боргу з транспортного податку в розмірі 25000,00 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року позов Головного управління ДПС у Полтавській області - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) податковий борг з транспортного податку у розмірі 25000,00 (двадцять п`ять тисяч гривень) на р/р UA 538999980000031411715016006, отримувач УК у м.ГорішніПлав/м.ГорішніПлав/18011000, код отримувача (ЄДРПОУ) 37802029, банк отримувача Казначейство України (ЕАП).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ГУ ДПС у Полтавській області у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не було з`ясовано підстави виникнення податкового боргу, чи було встановлено рішенням місцевої ради м. Горішні Плавні транспортний податок на 2016 рік і у якому саме розмірі, чи дійсно належний позивачу автомобіль є об`єктом оподаткування транспортним податком.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що за гр. ОСОБА_1 обліковується податковий борг з транспортного податку в розмірі 25000,00 грн, який виник внаслідок несплати узгодженого податкового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням № 281-13/1665, яким ОСОБА_1 , визначено суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25000,00 грн за 2016 рік (а.с.13).

Оскільки суми податкового боргу не були сплачені у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має податковий борг за узгодженим грошовим зобов`язанням з транспортного податку в розмірі 25000,00 грн, а відповідач дотримався процедури її стягнення, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Як передбачено підпунктом 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Таким чином, у разі незгоди з податковим повідомленням-рішенням, яким платнику податків визначено грошове зобов`язання, зокрема і з транспортного податку, останній має право оскаржити таке податкове повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку. Протягом строку оскарження грошове зобов`язання вважається неузгодженим.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, узгоджене грошове зобов`язання, проте не сплачене платником податків у добровільному порядку в строки визначені законодавством набуває статусу податкового боргу, з метою стягнення якого контролюючий орган має право звертатись з відповідним позовом до суду.

Загальні строки сплати податкового зобов`язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до пункту 57.3 якої передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Разом з тим, спеціальною нормою, а саме підпунктом 268.7.1 пункту 268.7 статті 268 Податкового кодексу України, визначено, що транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

За правилами пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, у разі несплати платником податків протягом 60 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, яким визначено до сплати транспортний податок, або ж закінчення процедури його оскарження, визначених контролюючим органом грошових зобов`язань, такі податкові зобов`язання вважаються узгодженими. Факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк.

Згідно із приписами статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Згідно приписів пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У справі, що переглядається, судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення отримане відповідачем 11.08.2016 (а.с.13), отже, грошове зобов`язання визначене податковим повідомленням-рішенням від 27.07.2016 №281-13/1665 є узгодженим.

На виконання положень п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, ГУ ДФС в Полтавській області винесено податкову вимогу №11547-51 від 22.12.2018 на суму узгодженого податкового боргу у розмірі 25000,00 грн, яка направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача та повернулася з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с.14).

Вищевказана вимога вважається врученою відповідачу з огляду на приписи абзацу 3 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України.

Доказів оскарження зазначених податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги в адміністративному та/або судовому порядку матеріали справи не містять.

Посилання відповідача, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, на те, що ним 13.09.2016 було подано до податкового органу заяву про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.07.2016 № 281-13/1665, однак за результатами її розгляду позивачем не було прийнято жодного рішення, отже відповідно до положень п. 56.9 ст. 56 ПК України скарга вважається задоволеною, а податкове повідомлення-рішення - скасованим, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідачем не надано доказів надіслання та вручення відповідної скарги контролюючому органу, а долучена до апеляційної скарги заява від 13.09.2016 не містять жодної відмітки Кременчуцької ОДПІ про те, що вона була прийнята та зареєстрована контролюючим органом.

Таким чином, враховуючи наявність податкового боргу у ОСОБА_1 , що підтверджено матеріалами справи, а також враховуючи дотримання контролюючим органом порядку стягнення боргу (відповідачу направлено податкову вимогу), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстави для стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 25 000,00 грн.

Доводи скаржника про необхідність перевірки судом правомірності прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення від 27.07.2016 № 281-13/1665 колегія суддів відхиляє, адже згідно з ч. 2, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування в даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку: встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.

При цьому питання правомірності збільшення контролюючим органом сум грошових зобов`язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкове повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень, згідно з яким відповідну суму збільшено, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 року по справі № 440/3888/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді (підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 17.12.2020 року