Постанова

від 14.12.2020 по справі 280/2559/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 280/2559/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства УКР ЕНЕРГО ТРАНС на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року в адміністративній справі № 280/2559/20 (головуючий суддя першої інстанції Сацький Р.В., рішення в повному обсязі складено 22.06.2020 року) за позовом Приватного підприємства УКР ЕНЕРГО ТРАНС до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 15.04.2020 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області та Державної податкової служби, в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- скасувати рішення №1467105/42326330 від 26.02.2020 року Головного управління ДПС у Запорізькій області про відмову у реєстрації податкової накладної №3 від 14.02.2020 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №3 від 14.02.2020 року, яка подана позивачем.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних спірну податкову накладну, проте отримано квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, в якій зазначено, що документи прийнято, але їх реєстрація зупинена. Позивач вважає, що ним було надано усі документи необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, а відповідачем належної оцінки цим документам не надано, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняте постанову про задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у позові. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Головне управління ДПС у Запорізькій області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, а тому в суді апеляційної інстанції справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів в порядку письмового провадження, про що сторони повідомлені належним чином.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Позивач - Приватне підприємство УКР ЕНЕРГО ТРАНС (код ЄДРПОУ 42326330) є юридичною особою, зареєстрований 24.07.2018 року, номер запису: 1 103 102 0000 045010, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.44).

Відповідачі - Головне управління ДПС у Запорізькій області, Державна податкова служба України є суб`єктами владних повноважень, які в даних правовідносинах реалізують надані їм Податковим кодексом України повноваження.

11.02.2020 року між Приватним підприємством УКР ЕНЕРГО ТРАНС (постачальник) та ТОВ Хотел Менеджмент Груп ЛЛС (покупець) укладено договір поставки товарів №11/02/20-1 (а.с.14-16).

Згідно п.2.4 додаткової угоди від 11.02.2020 року до договору поставки товару постачання товару здійснюється автотранспортом Покупця (а.с.17).

Приватне підприємство УКР ЕНЕРГО ТРАНС на підставі рахунку №3 від 11 лютого 2020 року отримало оплату поставки товару на суму 163944,00 грн. з ПДВ (а.с.18, 19, 20).

За результатами фінансово - господарської операції ПП УКР ЕНЕРГО ТРАНС була виписана податкова накладна №3 від 11.02.2020 року на суму 163944,00 грн., яку 14.02.2020 року направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних для реєстрації (а.с.9-10).

За результатами обробки реєстрацію податкової накладної зупинено, а саме: Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація ПН зупинена. ПН відповідає критеріям оцінки ступеня ризику. За результатами опрацювання СМКОР запропоновано ПП УКР ЕНЕРГО ТРАНС надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК .

24.02.2020 року ПП УКР ЕНЕРГО ТРАНС надало до ДПС пояснення та документи на підтвердження інформації, зазначеній в податковій накладній, реєстрацію якої зупинено.

26.02.2020 року ДПС у Запорізькій області прийнято рішення №1467105/42326330 про відмову у реєстрації податкової накладної №3 від 14.02.2020 року. Підставу для відмови в реєстрації зазначено: відсутні первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки - фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; Додаткові відомості відсутні документи щодо транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи) у тому числі рахунки-фактури (а.с.11).

Не погодившись з рішенням контролюючого органу про відмову в реєстрації спірної податкової накладної, позивач оскаржив його до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що обсяг поданих позивачем документів та їх зміст не дозволяє однозначно з`ясувати фактичні обставини поставки товару, а тому суд вважає обґрунтованим висновок комісії, що надані позивачем документи були недостатніми для прийняття рішення про реєстрацію спірної податкової накладної..

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Податковий кодекс України).

Згідно із пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У відповідності до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

За приписами пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520 (далі по тексту - Порядок №520), перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Згідно із пунктом 11 Порядку №520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

- та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

- та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що рішення Комісії Державної податкової служби України повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваним рішенням комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області відмовлено у реєстрації спірної податкової накладної, а підставою цього рішення зазначено відсутність первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки - фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; Додаткові відомості: відсутні документи щодо транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи) у тому числі рахунки-фактури (а.с.9-10).

В позовній заяві та апеляційній скарзі позивач посилається на неправомірність рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 13.02.2020 року №231 щодо включення позивача до переліку ризикових платників, проте предметом позову у цій справі є виключно оскарження рішення №1467105/42326330 від 26.02.2020 року про відмову у реєстрації податкової накладної №3 від 14.02.2020 року.

Позивач у даній справі не заявляв вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу щодо включення позивача до переліку ризикових платників, та і взагалі не надавав ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції доказів щодо наявності такого рішення, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Позивач в позові та апеляційній скарзі посилається на ту обставину, що ним на підтвердження реальності господарської операції з контрагентом було надано до контролюючого органу необхідні документи, що підтверджується повідомленням про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено.

На підтвердження вказаного позивачем додано до адміністративного позову скріншот з електронного кабінету платника податків (а.с.13).

Колегія суддів звертає увагу, що з вказаного документу не можливо встановити щодо якої податкової накладної подані в електронному кабінеті повідомлення з чотирьох перелічених, а також не вбачається, які саме документи були додані до повідомлення, оскільки скріншот не містить ані переліку таких документів, ані зазначає їх зміст, а тому вказаний скріншот судом апеляційної інстанції не може бути прийнятий до уваги як належний, допустимий та достатній доказ.

Таким чином, позивачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та вимог апеляційної скарги, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Беручи до уваги те, що обсяг поданих позивачем документів та їх зміст не дозволяє однозначно з`ясувати фактичні обставини поставки товару, суд вважає обґрунтованим висновок комісії про те, що надані позивачем документи були недостатніми для прийняття рішення про реєстрацію вищевказаних податкових накладних.

Щодо позовних вимог про зобов`язання зареєструвати податкову накладну, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Оскільки суди дійшли висновку про те, що Головним управлінням ДПС у Запорізькій області рішення було прийняте на підставі, у межах та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та є обґрунтованим, вказана вимога також задоволенню не підлягає.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Оскільки дана справа судом першої інстанції визнана незначною, розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства УКР ЕНЕРГО ТРАНС на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року в адміністративній справі № 280/2559/20 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року в адміністративній справі № 280/2559/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак