Постанова

від 17.12.2020 по справі 160/6349/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 160/6349/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року (суддя Озерянська С.І., м. Дніпро, повний текст рішення виготовлено 16.09.2020 року) у справі № 160/6349/20 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Сандріон про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю,-

в с т а н о в и в:

11.06.2020 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом до ТОВ Сандріон , в якому просило стягнути з відповідача на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю за 2019 рік у розмірі 51087,56 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги обґрунтував тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт вважав, що згідно до вимог діючого законодавства, за робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції. Апелянт вказував, що у боржника існує обов`язок по створенню робочих місць для інвалідів, створення виробничих програм для реабілітації інвалідів, чого відповідачем здійснено не було. Штрафні санкції роботодавець повинен сплачувати незалежно від подання звітів до центру зайнятості та незалежно від пошуку інвалідів для працевлаштування державними органами, оскільки безпосереднє працевлаштування інвалідів здійснює роботодавець.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що ТОВ Сандріон вжиті заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, звіти про наявність вакантних місць своєчасно подавались до центру зайнятості. Суд першої інстанції вказував, що підприємством не було відмовлено у працевлаштуванні інвалідів, які направлялись центром зайнятості. На виконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідачем у 2019 році вживалися всі можливі і залежні від нього заходи для працевлаштування інвалідів, створено робочі місця для інвалідів. Суд першої інстанції вказував, що не слід ототожнювати обов`язок по створенню робочих місця для осіб з інвалідністю з відмовою у працевлаштуванні осіб з інвалідністю.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ Сандріон надало до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік, в якому: середньооблікова кількість штатних працівників становить 41 особи, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 2 особи, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ Сандріон протягом 2019 року звітувало до Криворізького міського центру зайнятості про наявність вакансій для осіб з обмеженими фізичними можливостями за формою № 3-ПН, подавало звітність від 26.07.2019 року, від 29.08.2029 року, від 18.09.2019 року, від 11.10.2019 року, від 11.11.2019 року, від 24.12.2019 року у яких, вказувалось про наявні вакансії для осіб з інвалідністю (одна, дві особи на посаду прибиральника виробничих приміщень).

Встановлено, що Криворізьким міським центром зайнятості 10.09.2019 року направлялась до ТОВ Сандріон особа з інвалідністю для можливого працевлаштування, згідно направлення № 04701907290013001. Згідно корінця направлення на працевлаштування, особа з інвалідністю, направлена центром зайнятості, відмовилась від працевлаштування.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач вживав заходи щодо можливого працевлаштування інвалідів, одна особа працює у позивача.

Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів не надано доказів того, що ТОВ Сандріон протягом 2019 року відмовлялось працевлаштовувати осіб, яким встановлена інвалідність, неправомірно звільняло інвалідів, чи відмовлено у працевлаштуванні осіб, яким встановлено інвалідність, за направленням Фонду або служби зайнятості.

Відповідно до ст. 19, 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку. Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 18-1 вищевказаного Закону пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань здійснює державна служба зайнятості. Особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна. Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Пунктами 3 - 5 Порядку подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316, передбачено, що форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку. Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем на протязі 2019 року було створено умови для працевлаштування осіб з інвалідністю, одна особа з встановленою інвалідністю працевлаштована на підприємстві. Відповідач у 2019 році звітував до центру зайнятості про наявну вакансію, до нього направлялись особи з інвалідністю для працевлаштування, які відмовились працевлаштовуватись у відповідача не з його вини.

ТОВ Сандріон вказує та проти цього не заперечує Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, що ним створено умови для працевлаштування осіб з інвалідністю. Колегія суддів зазначає, що обов`язок відповідача щодо створення умов для працевлаштування інвалідів та надання оголошень про наявність місць для працевлаштування не слід сприймати, як обов`язок по самостійному пошуку осіб, яким встановлено інвалідність. Відповідальність настає за відмову працевлаштувати особу з інвалідністю.

Докази відмови відповідача від працевлаштування інвалідів, направлених до відповідача органами державної служби зайнятості відсутні, а тому відсутні підстави для стягнення з підприємства адміністративного-господарських санкцій у зв`язку з відсутністю вини відповідача у порушенні Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні та іншого законодавства щодо питань захисту інвалідів.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Не передбачено повернення судових витрат здійснених суб`єктом владних повноважень, крім пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 314, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 160/6349/20 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку ст.ст. 328 - 329 КАС України.

Головуючий - суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова