Постанова

від 09.12.2020 по справі 420/5106/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/5106/20 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Цандура М.Р.,

представників апелянта/відповідача - Коліогла П.П., позивача - Григор`єва В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року (суддя Токмілова Л.М., м. Одеса, повний текст рішення складений 18 серпня 2020 року ) по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Автодоркомплекс до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

16 червня 2020 року ТОВ Автодоркомплекс звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0007595104 від 06.02.2020 року; №0034205101 від 27.03.2020 року; №0034185104 від 27.03.2020 року; №0034175104 від 27.03.2020 року; №035705104 від 31.03.2020 року; №0035695104 від 31.03.2020 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року адміністративний позов ТОВ Автодоркомплекс був задоволений частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області №035705104 від 31.03.2020 року та №0035695104 від 31.03.2020 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням в частині задоволення позову ГУ ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати в цій частині рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову ТОВ Автодоркомплекс .

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач зазначає, що судом першої інстанції проігноровано те, що за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за серпень 2019 року, встановлено, що ТОВ Автодоркомплекс занизило податкове зобов`язання (р. 18) на 371881 грн. та завищило податковий кредит (р. 21) на 435070 грн. Відповідальність платника передбачена пунктом 1201.1 статті 1201 , пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України. За результатами перевірки складено акт від 22.01.2020 №645/15-32-51-04/40854648. На підставі зазначеного акту перевірки були складені податкові повідомлення-рішення: від 31.03.2020 №0035705104 про порушення абзацу а) пункту 50.1, статті 50, Розділу 2 Податкового кодексу України (форма Р ) на загальну суму штрафу у розмірі - 464851,25 грн. та від 31.03.2020 №0035695104 про порушення пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200, пунктів 201.10, 201.14, 201.15 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (форма В4 ) на загальну суму штрафу у розмірі - 108767,50 грн. Окремо відповідач зазначає, що всі акти перевірок направлялися позивачеві засобами поштового зв`язку

Позивач рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не оскаржував, відзив на апеляційну скаргу не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представників апелянта/відповідача - Коліогла П.П., позивача - Григор`єва В.В., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Автодоркомплекс , місцезнаходження: 65006, Одеська обл., м. Одеса, вулиця Академіка Воробйова, будинок 36, зареєстроване в якості юридичної особи Юридичним департаментом Одеської міської ради 27.09.2016 р., номер запису 1 556 102 0000 059994, перебуває на обліку в якості платника податків у Головного управління ДПС в Одеській області, Північне управління у м. Одесі, Суворовська ДПІ (Суворовський район м. Одеси).

ГУ ДПС в Одеській області проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування ТОВ АВТОДОРКОМПЛЕКС в Єдиному реєстрі податкових накладних, дата виписки яких припадає на 2019 р., за результати якої складено Акт №1533/15-32-51- 04/40854648 від 25.11.2019.

Перевіркою встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених ст. 201 ПК України (із змінами та доповненнями), платником податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації. Відповідальність платника податків за порушення, передбачена п. 120.1 ст. 120 ПК України.

На підставі зазначеного акту перевірки складено податкове повідомлення- рішення від 06.02.2020 №0007595104 про порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних (форма Н ) на загальну суму штрафу у розмірі - 19568,36 грн.

Також за результатами перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування встановлено порушення ТОВ Автодоркомплекс граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбачених статтею 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ (із змінами і доповненнями), платником податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації. Відповідальність платника податку на додану вартість за зазначене порушення визначена пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України та складено акт від 13.01.2020 №45/15-32-51-04/40854648. На підставі зазначеного акту перевірки складено податкове повідомлення-рішення від 27.03.2020 №0034185104 про порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних (форма Н ) на загальну суму штрафу у розмірі - 4602,03 грн.

Крім того за результатами камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість встановлено, що ТОВ Автодоркомплекс несвоєчасно подало податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2019 року. Відповідальність платника передбачена пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України та складено акт від 08.01.2020 №18/15-32-51-04/40854648. На підставі зазначеного акту перевірки складено податкове повідомлення-рішення від 27.03.2020 №0034205104 про порушення підпункту 49.18.1, пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України (форма ПС ) на загальну суму штрафу у розмірі - 170 грн. Згідно з Інтегрованою карткою платника податків (далі - ІКП) та Квитанцією №2 про прийняття декларації з податку на додану вартість за листопад 2019 року - Позивачем подано декларацію 17.01.2020.

За результатами камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток встановлено, що ТОВ Автодоркомплекс порушило терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на прибуток протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України. Несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов`язання з податку на прибуток в загальній сумі 9017,6 грн. за звітний (податковий) період 2018 рік. Відповідальність за несплату узгодженої суми податкових зобов`язань протягом граничних строків передбачена пунктом 126.1 статті 126 розділу II Податкового кодексу України та за результатами перевірки складено акт від 15.01.2020 №192/15-32-51-04/40854648 на підставі якого складено податкове повідомлення- рішення від 27.03.2020 №0034175104 про порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на прибуток (форма Ш ) на загальну суму штрафу у розмірі - 901,76 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0007595104 від 06.02.2020 року; №0034205101 від 27.03.2020 року; №0034185104 від 27.03.2020 року; №0034175104 від 27.03.2020 року контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки позивачем судове рішення в частині відмови в апеляційному порядку не оскаржувалось, колегія суддів не надає оцінки правовідносинам у цій частині відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України.

Так, з матеріалів справи вбачається, що податковим органом на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 200.10 статті 200 та у порядку ст. 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за серпень 2019, за результатами якої складено акт від 22.01.2020 №645/15-32-51-04/40854648.

Відповідно до висновків Акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення вимог п. 198.6 абз. 5 ст. 198, п 200.1, п 200.2, ст. 200, п. 201.10, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання (р. 18) на 371881 грн. та завищення податкового кредиту (р. 21) на 435070 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом складено податкові повідомлення- рішення:

- від 31.03.2020 №0035705104 про порушення абзацу а) пункту 50.1, статті 50, Розділу 2 Податкового кодексу України (форма Р ) на загальну суму штрафу у розмірі - 464851,25 грн.

- від 31.03.2020 №0035695104 про порушення пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200, пунктів 201.10, 201.14, 201.15 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 (форма В4 ) на загальну суму штрафу у розмірі - 108767,50 грн.

Вважаючи вищенаведені рішення відповідача протиправним ТОВ Автодоркомплекс звернулось до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи у вказаній частині позовні вимоги підприємства суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не обґрунтовано правомірності податкових повідомлень-рішень від 31.03.2020 №0035705104 та №0035695104, при цьому, суд наголосив, що в разі виникнення певних невідповідностей задекларованих даних відповідач мав право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків, чого останнім зроблено не було.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість підприємства за серпень 2019 року встановлено, що у II розділі декларації ТОВ Автодоркомплекс відобразило ПДВ по податковим накладним від контрагента ТОВ ВІКОНТЕ ІМПУЛЬС (код ЄДРПОУ: 42185214), які зареєстровані з порушенням строку, визначеного п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Як вбачається з таблиці, відображеної в Акті перевірки від 22.01.2020 (арк. 2) - ТОВ ВІКОНТЕ ІМПУЛЬС зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних 16.09.2019 (на суму ПДВ - 806952 грн.), дата виписки яких припадає на 16.08.2019; 17.08.2019, 18.08.2019, 19.08.2019 та 20.08.2019, а саме порушено терміни реєстрації податкових накладних на 1 день.

Відповідно до п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Системний аналіз положень п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України дає підстави вважати, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

В акті перевірки відповідач посилається на несвоєчасну реєстрацію податкових накладних контрагентом позивача ТОВ ВІКОНТЕ ІМПУЛЬС , що призвело до негативних наслідків для позивача.

Разом з тим, колегія суддів, як і суд першої інстанції, зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, адже на господарюючих суб`єкт не покладається обов`язок та не надається йому право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Відповідно до ст. ст. 46-49 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому ПК України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов`язання в порядку статті 54 ПК України та його узгодження.

Такий висновок у повній мірі кореспондується з положенням статті 61 Конституції України, згідно якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Більш того, відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 6 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності ( див. п. 71 рішення ЄСПЛ у справі Булвес АД проти Болгарії (заява №3991/03).

Керуючись викладеним та беручи до уваги встановлені фактичні обставини, можна дійти висновку, що позивачем виконано зобов`язання за договорами, укладеними з вищезазначеним контрагентом, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, які містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та п. 201.7 ст. 201 ПК - України, що свідчить про реальність господарських операцій по виконанню зазначених договорів.

Крім того, як вбачається з акта перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Автодоркомплекс , контролюючим органом встановлено розбіжності між сумами податкових зобов`язань, задекларованих позивачем та сумами податкових зобов`язань по виписаним податковим накладним, які були направлені до Єдиного реєстру податкових накладних, але не зареєстровані та зареєстровані із запізненням терміну реєстрації таких накладних постачальниками позивача, а також внаслідок допущення технічної помилки в рядку 15 уточнюючого розрахунку, тобто, відповідачем зроблено висновок щодо дотримання вимог правильності нарахування та сплати податку на додану вартість, що відповідно до підпункту 75.1.2 Податкового кодексу України, є предметом документальної перевірки, а не камеральної.

Системний аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи дає підстави для висновку про те, що у межах камеральної перевірки відповідачем досліджувались документи, факти та обставини, які повинні встановлюватись при проведенні документальної перевірки. А тому, відповідачем порушено порядок проведення податкової перевірки, визначений чинним законодавством України, з чим погоджується апеляційний суд.

Отже, відповідачем не обґрунтовано правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, при цьому, суд першої інстанції вірно зауважив, що в разі виникнення певних невідповідностей задекларованих даних відповідач мав право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків, чого останнім зроблено не було.

Разом з тим, виявлення в Єдиному реєстрі податкових накладних під час проведення камеральної перевірки податкової накладної, сума податку на додану вартість за якою не задекларована у поданій податковій звітній декларації з цього податку, є саме тим випадком, який слід кваліфікувати, як виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних, що є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Відтак, при збільшенні Товариству спірним податковим повідомленням-рішенням суми грошового зобов`язання відповідачем порушено спосіб реалізації владних управлінських функцій. Суд правильно зазначив, що виявлення розбіжностей під час співставлення даних, що містяться у податкових деклараціях платника податків та даних Єдиного реєстру податкових накладних не доводять склад податкового правопорушення, яке за своєю суттю може бути встановлене на підставі дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку Товариства. Адже достовірність, повнота нарахування та сплати, зокрема, податку на додану вартість, є предметом документальної перевірки відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

Зазначене доводить протиправність податкового повідомлення-рішення, внаслідок недоведеності складу податкового правопорушення та порушення способу встановлення податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №804/6286/17.

Апеляційний суд також звертає увагу, що відповідач в апеляційній скарзі не навів, які саме конкретні порушення матеріального чи процесуального права допустив суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ТОВ Автодоркомплекс .

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, оскаржуване рішення прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя І.П.Косцова

Суддя Ю.В.Осіпов

Повне судове рішення складено 17 грудня 2020 року.