Постанова

від 17.12.2020 по справі 320/5294/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5294/19 Суддя (судді) першої інстанції: Журавель В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТ ГРУП" до Київської митниця Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІСТ ГРУП" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниця Державної фіскальної служби України, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 19 серпня 2019 року № UA 125000/2019/000490/2.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному. Наголосив, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу (здійснення митної формальності - "митне оформлення") на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, визначеного ч. 2 ст. 53 МК України. Вказав на те, що відповідачем під час прийняття Рішення про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000490/2 від 19 серпня 2019 року не було досліджено документи, які були подані позивачем на підтвердження визначеної митної вартості в митній декларації від 15 серпня 2019 року № UA125200/2019/625003.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Свої доводи обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки тому факту, що декларантом до митного оформлення не надано належні транспортні (перевізні) документи, які підтверджують числове значення витрат на транспортування товару до кордону, передбачені розділом III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Мінфіну від 24 травня 2012 № 599. Підкреслює, що декларантом не надано до митного оформлення, для підтвердження складової митної вартості (витрат на транспортування) передбачених статтею 53 МК України, транспортні перевізні документи зокрема: заявку на перевезення передбачену п. 2.1.2 Договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 10 червня 2014 № 06/02-2014 та є невід`ємною його частиною; акт виконаних робіт, який також передбачений п. 6.4 Договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 10 червня 2014 № 06/02-2014 та Інші можливі документи, які б могли підтвердити числові значення вартості транспортних витрат до пункту перетину кордону України, як складової митної вартості товару. Відтак, надання визначеного митницею переліку документів є обов`язком декларанта, який визначений МК України, та не ставиться у залежність від бажання декларанта чи його власної думки щодо доцільності надання таких документів. Вказує, що у зв`язку з ненаданням додаткових документів згідно з переліком, зазначеним у частинах 2, 3 ст. 53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості товару, відповідно до норм ч. 2 ст. 58 та ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів прийняв рішення про коригування митної вартості № UА125000/2019/110039/2 від 21 жовтня 2019 та відмовив у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що відповідачем не наведено об`єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару. Підкреслює, що навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документа є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість. Однак відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів ним було надано.

Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Так, гідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України було утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Водночас, установлено, що Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року № 858 Про утворення територіальних органів Державної митної служби реорганізовано Київську митницю ДФС шляхом її приєднання до Київської митниці Держмитслужби та установлено, що територіальні органи, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної митної служби.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1217-р Питання Державної митної служби уряд погодитися з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08 грудня 2019 року Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України (Офіційний вісник України, 2019 року , № 26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

З урахуванням наведеного суд вважає за можливе допустити заміну Київської міської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 38661040) її правонаступником Київською митницею Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що 04 січня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІСТ ГРУП" (покупцем) та компанією Nano-MetreIndustrialLimited (Китай) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 200-UK (надалі - Контракт).

Відповідно до п. 1.1 розділу 1 Контракту продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товари за кількістю, асортиментом і вартістю, узгоджений сторонами в інвойсі щодо кожної поставки.

Згідно з п. 2.1 та 2.2 розділу 2 Контракту ціни на кожну конкретну партію товару, визначені в інвойсі, встановлені в USD. Загальна вартість цього Контракту складається з сумарної вартості всіх партій поставки товару, поставлених продавцем покупцю протягом терміну дії Контракту, і становить 495 000 доларів США. Загальна вартість Контракту може мінятися, що вказується в додаткових угодах.

Цей Контракт набуває чинності з моменту його підписання і діє до 30 грудня 2019 року включно, але втрачає свою силу не раніше повного виконання сторонами зобов`язань по контракту (п. 12.1 розділу 12 Контракту).

На виконання умов вказаного Контракту продавцем був поставлений товар - рукавички робочі трикотажні та бавовняні, загальною вартістю 19 175,16 доларів США за рахунком-фактурою (інвойсом) № 28511 від 1 липня 2019 року.

15 серпня 2019 року позивачем до відповідача подано електронну митну декларацію № UA125200/2019/625003, якою заявлено до митного оформлення в режимі імпорт наступний товар:

1) Рукавички робочі трикотажні з обливом ПВХ: Рукавички з захистом від порізів, матовий полімер, L - 6960 пароку ;

2) Рукавички робочі бавовняні з обливом ПВХ: Рукавички, б/п, крупне плетіння, текстурний ущільнений латекс, L - 15240 пароку

На підтвердження митної вартості згаданих товарів позивачем до митного оформлення разом з митною декларацією № UA125200/2019/625003 відповідно до вимог МК України подано наступний перелік наявних у нього документів, а саме:

- пакувальний лист від 1 липня 2019 року б/н;

- рахунок-фактура (інвойс) від 1 липня 2019 року № 28511;

- коносамент від 9 липня 2019 року G0119070459В;

- автотранспортна накладна від 15 серпня 2019 року №6960/2;

- декларація про походження товару від 1 липня 2019 року №28511;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 6 серпня 2019 року № 438;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 4 січня 2016 року № 200-UK;

- договір (контракт) про перевезення від 10 червня 2014 року № 06/02-2014.

Відповідач за наслідками розгляду поданих документів направив позивачеві електронне повідомлення від 6 серпня 2019 року, у якому зазначив про необхідність подати додатково наявні у позивача документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, в якому зазначено, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності та запропоновано надати транспортні (перевізні) документи, так як довідка про транспортні витрати не надає можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат. Не надано акту виконаних робіт, заявки за здійснення послуг по доставці, рахунок-фактура, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, виписка з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти виробника, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, та/або інформація біржових організацій про вартість сировини.

16 серпня 2019 року позивачем було додатково надано відповідачу наступні документи щодо підтвердження митної вартості товару (заява від 16 серпня 2019 року № 16/08): заявка-договір на перевезення від 10 червня 2014 року № 06/02-2014; довідка про транспортні витрати від 6 серпня 2019 року № 438; прайс-лист виробника від 1 червня 2019 року б/н; рахунок-фактура № 28511 від 1 серпня 2019 року ; копія митної декларації країни відправника від 4 липня 2019 року №223120190002235944.

Крім того, в заяві були надані пояснення, щодо неможливості надання інформації біржових організацій про вартість товару або сировини, оскільки товар не реалізується в порядку біржової торгівлі, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, оскільки товар додатково не страхувався, виписку з бухгалтерської документації надати позивач не мав можливості надати, так як до розмитнення, товар на облік не ставиться. Окрім цього в поясненні зазначено про неможливість надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається та рахунки про здійснення платежів, через відсутність таких у позивача.

19 серпня 2019 року відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості № UA125000/2019/000490/2, яким застосовано резервний метод для визначення митної вартості товару.

У п. 33 цього Рішення відповідачем зазначено наступне: за ЕМД від 15 серпня 2019 року №UA 125200/2019/625003 встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме:

1) відповідно до інвойсу 1 липня 2019 року № 28511 оплата за товар повинна бути здійснена протягом 30 днів з дати транспортного документа (коносамент від 9 липня 2019 року №G0119070459В), проте до митного оформлення жодного платіжного документа надано не було;

2) згідно з п.4.1 Контракту № 200-UK продавець зобов`язується поставляти з кожною партією товару копію митної декларації країни відправлення, при цьому зазначеного документа до митного оформлення надано не було;

3) пунктом 1.2 транспортного договору від 10 червня 2014 року № 06/02-2014 передбачена наявність заявки на здійснення транспортно-експедиційних послуг, яка відсутня. Відповідно до частини 2 статті 53 МК України декларантом для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599: - акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - заявка на здійснення послуг по доставці товарів; рахунок-фактура (інвойс) на щодо транспортно-експедиційних послуг; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

Тому відповідач зазначив, що з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимогам ч. 2 та ч. 3 ст.53, ст. 57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні.

Однак у строк, встановлений ч. 3 ст. 53, п.2 ч.2 ст. 255 МК України, декларантом не надано всі запитувані додаткові документи, а надані додатково прайс-лист виробника та копія митної декларації країни відправлення не усувають виявлених розбіжностей, тому що прайс-лист від 6 січня 2019 року виданий лише на дану поставку та адресований отримувачу, тоді як для підтвердження ціни, як дійсної вартості товару у розумінні статті VII Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, органом доходів і зборів можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців.

Згідно з загальноприйнятою світовою практикою прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикулякість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки, тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок виробника, умов поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів. Крім того, копія митної декларації країни відправлення надана без врахування вимог статті 254 МКУ (без перекладу).

В рішенні відповідач зазначає, що декларант листом від 13 серпня 2019 року №1308 повідомив, що надати всі додаткові документи не має можливості та письмово запропонував винести рішення раніше встановленого терміну. Крім того декларантом надано копію митної декларації країни відправлення лише на 1 інвойс- №МS19/0006.

З цих підстав відповідач вважає, що подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо. Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч.4 ст.57 МК України. Жодних вимог у порядку ч. 6 ст. 55 МК України від декларанта не надходило. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 26 - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст. 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами ст.ст. 62, 63 МК України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає ч.2 ст.64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ-резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: товар №2 - МД від 4 червня 2019 року № UA 100020/2019/370738 та МД від 14 серпня 2019 року №UA305200/2019/39753 - 10,11 дол.США/кг (розрахунок 10,11дол.США/кг*1651 кг/15240пар=1,09525дол.США/пару). Рішення винесено без урахуванням термінів, передбачених ст.53 МК України, на письмове прохання декларанта (лист від 16 серпня 2019 №16/08).

Відповідач вважає, що декларант має право на випуск товарів у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X МК України. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості товарів у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду. Перелік вимог щодо подання додаткових документів, передбачених ст. 53 МК України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана: - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявка); - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - виписку з бухгалтерської документації; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Наголошує про право органу доходів і зборів щодо потреби в уточненні будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митної оцінки, визначене статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, яка є невід`ємною частиною Угоди про заснування Світової організації торгівлі.

Крім того, відповідач прийняв Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125200/2019/00146.

Позивачем відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України використано можливість випуску товару у вільний обіг шляхом надання гарантій та подачі ВМД від 19 серпня 2019 року № UA125200/2019/625199.

Не погоджуючись з правомірністю рішення Київської митниці Державної фіскальної служби від 19 серпня 2019 року № UA 125000/2019/000490/2 про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів ним було надано, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого Митницею рішення про коригування митної вартості товарів.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Приписами ч. ч. 2, 3, 5 ст. 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Прямо передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

У ч.ч. 1, 3, 4 ст. 368 Митного кодексу України закріплено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.

У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.

Пунктами 3.16, 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (далі - Конвенція) визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розд. 4 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 631 (далі - Порядок №631), перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Частиною 1 ст. 54 Митного кодексу України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно п. 1 ч. 4, ч. 5, 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному ст.ст. 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч. 2, 4, 5, 10 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Частинами 1, 2 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 (далі - Правила № 598), у графі 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у ст. 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог ст.ст. 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У п. 5 Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11 вересня 2015 року № 689 (далі - Методичні рекомендації), визначено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації:

- спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС;

- спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку;

- інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів;

- інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару;

- інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи;

- інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС;

- цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

- інформація отримана з мережі Інтернет.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митним законодавством визначено порядок декларування товарів, що імпортуються фізичними особами на територію України для власних потреб та визначення їх митної вартості. При цьому, відповідне регулювання здійснюється загальними нормами Митного кодексу України, зокрема ст.ст. 49 - 58, із застосуванням спеціальних положень розділу ХІІ Митного кодексу України.

У свою чергу, правова регламентація спірних правовідносин дає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання до митного оформлення неповного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Стаття 368 Митного кодексу України не містить визначеного виключного переліку документів роздрібної торгівлі, якими має підтверджуватися фактурна вартість імпортованого товару.

При цьому суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу (здійснення митної формальності - "митне оформлення") на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, визначеного ч. 2 ст. 53 МК України.

Суд зазначає, що з аналізу ст.ст. 53, 54 МК України вбачається, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження мають здійснюватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у п. 33 оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості відповідачем зазначено, що за результатами опрацювання документів, поданих разом з митною декларацією від 15 серпня 2019 року UA125200/2019/625003, встановлено, що надані документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: 1) до митного оформлення жодного платіжного документа надано не було; 2) не надано копію митної декларації країни відправлення; 3) відсутня заявка на здійснення транспортно-експедиційних послуг. Крім того, не надано перевізні (транспортні) документи.

Судом встановлено, що на перевезення товару відповідачу було надано договір про перевезення № 06/02-2014 року Крім того, відповідно до п. 2.1.2 Договору № 06/02-2014 на транспортне перевезення, Приватне підприємство ТРАНСКАРГО зобов`язується організувати перевезення експортно-імпортних та транзитних товарів різними видами транспорту по території України та за її межами у відповідності до заявок або доручень позивача.

На підтвердження дійсності перевезення товару, позивачем до відповідача додатково було подано заяву на транспортні послуги від 16 серпня 2019 року № 16-08, рахунок на оплату № 1458 від 13 серпня 2019 року та довідку про транспортні витрати № 438 від 6 серпня 2019 року Отже, твердження відповідача не підтверджується матеріалами справи.

Щодо посилань відповідача на невиконання позивачем вимог наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач вважає, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 визначено обов`язкові документи, що підтверджують вартість транспортування оцінюваних товарів, а саме: акт виконаних робіт (надання послуг); заявка на здійснення послуг по доставці товару; рахунок-фактури (інвойс); банківські платіжні документи.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення встановлено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Окрім цього, судова колегія звертає увагу, що оплата товару проводилася з відстроченням платежу 21 календарний день після доставки вантажу позивачу. За таких обставин на день подання митної декларації позивач міг ще не надати рахунок-фактури, що містить реквізити сторін, суми та умови платежу.

Суд також зазначає, що не подання банківських та платіжних доручень не може бути підставою для невизнання заявленої митної вартості, оскільки відповідно до ст. 53 МК України одним із документів, що підтверджує митну вартість є банківські платежі документи, що стосуються оцінюваного товару, за умови якщо вони сплачені на момент подання декларації. Так, судом першої інстанції встановлено, що оплата за товар була здійснена з простроченням платежу.

Проте, колегія суддів зазначає, що факт несвоєчасної оплати між суб`єктами господарювання є цивільно-правовими правовідносинами між такими суб`єктами і не може вплинути на митну вартість товару, що поставляється на митну територію України. Отже, твердження відповідача, що оплата за товар мала бути, але була відсутня, не спростовує заявленої митної вартості.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем під час прийняття Рішення про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000490/2 від 19 серпня 2019 року не було досліджено документи, які були подані позивачем на підтвердження визначеної митної вартості в митній декларації від 15 серпня 2019 року № UA125200/2019/625003.

Щодо висновків відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на запит не надав в повному обсязі витребувані документи, а саме: копію митної декларації країни відправлення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Дослідивши вказане положення, колегія суддів звертає увагу відповідача, що декларація країни відправника потребує перекладу на державну мову, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Разом з тим, дослідивши декларацію країни відправника, суд зазначає, що ця деклараціє містить необхідні дані і не потребує перекладу. Крім того, в оскаржуваному рішенні відповідач не навів підстав для такого перекладу.

Щодо посилання відповідача на окремі недоліки прайс-листа, судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що чинним законодавством не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись продавцем у довільній формі та на власний розсуд, а також висновків щодо цінової пропозиції. Крім того, ч. 2 ст. 53 Митноко кодексу України до переліку обов`язкових документів для підтвердження заявленої митної вартості не віднесено прайс-лист.

Твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування також стало те, що позивач у відповідь на запит митного органу не надав витребувані ним висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, судова колегія вважає помилковим, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.

З огляду на зазначені обставини колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що з урахуванням документів і пояснень, наданих позивачем в порядку ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України, відповідачем не доведено обґрунтованість рішення про коригування митної вартості товару в частині наявності підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, відсутність її документального вирахування і підтвердження.

Щодо правомірності застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 №598).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19 червня 2018 в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31 січня 2018 в справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02 березня 2018 по справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дата та номер вказаної вище митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митної декларації є протиправним.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

На підстав вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідач як суб`єкт владних повноважень не навів переконливих доводів та не надав доказів на підтвердження правомірності своїх дій, у зв`язку з чим колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної без задоволення.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов