Постанова

від 10.12.2020 по справі 826/7041/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7041/18 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Парінова А.Б.,

суддів: Бабенка К.А.,

Ключковича В.Ю.,

при секретарі судового засідання Гужві К.М.,

за участю учасників судового процесу:

від позивача: не з`явились,

від відповідача (апелянта): Макаренко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Веріас" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Торговий дім "Веріас" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києва, у якій просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 06 лютого 2018 року № 0005251404 № 0002571404, № 0005301404, № 0005291404, № 0005281404.

Позовні вимоги мотивовано тим, що податковим органом зроблено безпідставні висновки щодо відсутності настання реальних наслідків за правочинами укладеними позивачем з ТОВ "РОЛАНДО", ТОВ "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАРОДНА", ТОВ "НАФТОГАЗОВА КОМПАН "НАРОДНА", ТОВ "ВАРДА ТРЕЙД", ТОВ "ФЛОРІЗЕЛЬ"; ТОВ "БІ-СМАРТ", ТОВ "КЛАВЗУЛА", ТОВ "МАЛАРІС", ТОВ "ОСІНЬ ЗОЛОТА", ТОВ "ДЕВОН ПЛЮС", ТОВ "БЕТАЛІНК", ТОВ "КАПЛ", ТОВ "ЛАН ВІН", ТОВ "ТЕХ ІНВЕСТМЕНТ".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2019 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, ГУ ДФС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Свої доводи обґрунтовує тим, що матеріалами досудових розслідувань, у тому числі наданими в ході розслідування показаннями водія ТОВ "ТД "Веріас" ОСОБА_1 , підтверджується фіктивність господарських операцій ТОВ "ТД "Веріас" з численними контрагентами. Підкреслює, що у разі реєстрації з порушенням граничного терміну, встановленого приписами ПК України терміну, податкової накладної, складеної для виправлення помилок в полі "ІПН покупця", до продавця/постачальника застосовується фінансова відповідальність.

За наведених обставин, Офіс великих платників податків Державної податкової служби вважає, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2020 року підлягає скасуванню.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 16 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ДФС задовольнив, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2019 року скасував та постановив нове, яким у задоволенні позову Товариства про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовив.

Постановою Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Веріас" задоволено частково. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року в частині ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Веріас" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 6 лютого 2018 року №№ 0005251404, 0005271404, 0005301404, 0005291404 скасовано та направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд. В іншій частині, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року скасовано та залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2019 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2019 року призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, посадовими особами контролюючого органу у період з 30 жовтня 2017 року по 14 грудня 2017 року проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2014 року по 30 червня 2017 року, валютного - за період з 01 липня 2017 по 30 червня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 липня 2014 року по 30 червня 2017 року, про що складено акт від 21 грудня 2017 року № 911/26-15-14-04-03/33346828, яким встановлено порушення позивачем вимог:

- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755-VI із змінами і доповненнями, у результаті чого позивачем завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування від усіх видів діяльності за 2014 рік на суму 243 737,00 грн;

- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 337 697,00 грн., в тому числі за 2014 рік в сумі 154 054,00 грн., за 2015 рік в сумі 1 284 605,00 грн., за 2016 рік в сумі 829 693,00 грн., за І півріччя 2017 року в сумі 69 345,00 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями, занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 799 563,00 грн., у тому числі в серпні 2014 року в сумі 11 217,00 грн., в жовтні 2014 року в сумі 145 108,00 грн., в листопаді 2014 року в сумі 59 551,00 грн., в грудні 2014 року в сумі 4 042,00 грн., в січні 2015 року в сумі 81 129,00 грн., в лютому 2015 року в сумі 53 490,00 грн., в березні 2015 року 107 716,00 грн., в травні 2015 року в сумі 63 422,00 грн., в червні 2015 року в сумі 121 662,00 грн., в липні 2015 року в сумі 139 183,00 грн., в серпні 2015 року в сумі 142 623,00 грн., в вересні 2015 року в сумі 150 003,00 грн., в жовтні 2015 року в сумі 99 278,00 грн., в листопаді 2015 року в сумі 206 895,00 грн., в грудні 2015 року в сумі 181 933,00 грн., в січні 2016 року в сумі 154 323,00 грн., в лютому 2016 року в сумі 310 287,00 грн., в березні 2016 року в сумі 103 987,00 грн., в квітні 2016 року в сумі 110 018,00 грн., в травні 2016 року в сумі 197 392,00 грн., в червні 2016 року в сумі 103 160,00 грн., в липні 2016 року в сумі 30,00 грн., в серпні 2016 року в сумі 18 594,00 грн., в вересні 2016 року в сумі 63 633,00 грн., в жовтні 2016 року в сумі 111 139,00 грн., в листопаді 2016 року в сумі 60 748,00 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями, у результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 77 050,00 грн., у тому числі за червень 2017 року в сумі 77 050,00 грн;

- пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами і доповненнями, у результаті чого порушено граничні терміни реєстрації податкових накладних в ЄРПН, а саме до 15 календарних, що настають за днем виписки податкової накладної на загальну суму ПДВ 4 335,60 грн. та з перевищенням терміну реєстрації від 61 до 365 календарних днів, що настають за днем виписки податкової накладної на загальну суму ПДВ 8 634,68 грн.

При цьому, за результатами проведеної перевірки контролюючим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 06 лютого 2018 року:

1) № 0005251404, яким позивачу зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 243 737,00 грн.;

2) № 0005271404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за податковим зобов`язаннями 2 337 697,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 263 273,00 грн.;

3) № 0005301404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням 2 579 645,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 644 911,25 грн.;

4) № 0005291404, яким зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 77 050,00 грн.;

5) № 0005281404, яким за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, застосовано штрафні санкції в розмірі 10% у сумі 433,56 грн. та в розмірі 40% у сумі 3 453,87 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Рішенням Державної фіскальної служби України від 12 квітня 2018 року скаргу позивача залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення - рішення - без змін. Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як вбачається із змісту акту перевірки, висновки податкового органу щодо заниження зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість обґрунтовано відсутністю настання реальних наслідків за правочинами укладеними між позивачем та ТОВ "РОЛАНДО", ТОВ "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАРОДНА", ТОВ "НАФТОГАЗОВА КОМПАН "НАРОДНА", ТОВ "ВАРДА ТРЕЙД", ТОВ "ФЛОРІЗЕЛЬ"; ТОВ "БІ-СМАРТ", ТОВ "КЛАВЗУЛА", ТОВ "МАЛАРІС", ТОВ "ОСІНЬ ЗОЛОТА", ТОВ "ДЕВОН ПЛЮС", ТОВ "БЕТАЛІНК", ТОВ "КАПЛ", ТОВ "ЛАН ВІН", ТОВ "ТЕХ ІНВЕСТМЕНТ" в силу відсутності у останнього матеріальної технічної та іншої можливості виконати свої зобов`язання за такими правочинами.

Крім того, спірним податковим повідомленням-рішенням № 0005281404 до позивача застосовано штрафні санкції за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних.

Як вбачається із змісту постанови Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року, скасовуючи постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року суд касаційної інстанції встановив протиправність податкового повідомлення-рішення № 0005281404 від 06.02.2018 року, а тому питання правомірності такого не є предметом дослідження даного судового розгляду.

Поряд із цим, скасовуючи постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.02.2018 року Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції в частині відсутності настання реальних наслідків за правочинами укладеними між позивачем та ТОВ "РОЛАНДО", ТОВ "ВАРДА ТРЕЙД", ТОВ "ФЛОРІЗЕЛЬ"; ТОВ "БІ-СМАРТ", ТОВ "КЛАВЗУЛА", ТОВ "МАЛАРІС", ТОВ "ОСІНЬ ЗОЛОТА", ТОВ "ДЕВОН ПЛЮС", ТОВ "БЕТАЛІНК", ТОВ "КАПЛ", ТОВ "ЛАН ВІН", ТОВ "ТЕХ ІНВЕСТМЕНТ".

Однак, вказано на необхідність дослідження питання настання реальних наслідків за правочинами укладеними між позивачем ТОВ "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАРОДНА" та ТОВ "НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ "НАРОДНА", наявності обвинувальних вироків щодо посадових осіб вказаних суб`єктів господарювання чи порушених кримінальних проваджень за ознаками фіктивного підприємництва.

З огляду на викладену позицію Верховного Суду викладену у постанові від 27 жовтня 2020 року предметом дослідження даного апеляційного розгляду є саме перевірка правомірності податкового кредиту та волових витрат позивачем у перевіряє мий період саме за результатом взаємовідносин з ТОВ "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАРОДНА" та ТОВ "НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ "НАРОДНА".

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАРОДНА" (постачальник) укладено договір на поставку дизельного палива від 12.11.2014 №14/615-БД.

Суми податку на додану вартість по податковим накладним від ТОВ "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАРОДНА" включено позивачем до податкового кредиту грудня 2014 року, що відображено у Додатку 5 до Декларації "Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за грудень 2014 від 20.01.2015 №9078647715 та відповідно в Декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 від 20.01.2015 №9078647780.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано податкові та видаткові накладні, рахунки фактури на оплату, платіжні доручення.

Поряд із цим, в рамках кримінального провадження № 42015100010000341 від 26 жовтня 2015 року порушеного за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 366 КК України, встановлено, що ТОВ "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАРОДНА" створено з ознаками фіктивності.

Крім того, в рамках вказаного кримінального провадження встановлено, що ТОВ "НК "НАРОДНА" у 2014-2015 роках, відповідно до звітної документації придбавали треверде, рідке та газоподібне паливо у ПрАТ "КОМПАНІЯ ІНТЕРЛОГОС". Натомість посадовими особами ПрАТ "КОМПАНІЯ ІНТЕРЛОГОС" фактично реалізацію паливних матеріалів не здійснювалось, службовими особами підприємства, в супереч покладених на них повноважень, як службових осіб вчинили зловживання своїх службових обов`язків під час повсякденної діяльності.

В рамках кримінального провадження встановлено, що маючи власні виробничі потужності, які розташовуються за наступними адресами: м. Київ, пров. Деревообробний, 3 та м. Біла Церква, вул. Храначанська, 70Б, службові особи ПрАТ "КОМПАНІЯ ІНТЕРЛОГОС" організували злочинну схему, яка полягала в тому, що на території вказаних нафтобаз з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво бензинів А-92 і А-95 та ДП, всупереч інтересам служби, не маючи відповідних дозволів, передбачених Законом України "Про об`єкти підвищеної небезпеки", з використанням хімічних компонентів, які не відповідають чинним на території України ДСТУ для бензинів автомобілів та дизельного пального, здійснили штучне зниження якості бензинів А-92 і А-95 та ДП, який було закуплено у офіційних імпортерів з Республіки Білорусія, шляхом змішування закупленого бензину та дизельного пального з хімічними компонентами.

У подальшому отриманий в результаті змішування закупленого бензину та дизельного пального з хімічними компонентами службові особи ПрАТ "КОМПАНІЯ ІНТЕРЛОГОС" на підставі завідомо неправдивих відомостей щодо відповідності указаної продукції вимогам ДСТУ 4839:2007 та 4840:2007 здійснювали реалізацію бензину та дизельного пального через мережу своїх АЗК. Грошові кошти отримані від реалізації бензину та дизельного пального сумнівної якості, перераховувалися на розрахункові рахунки суб`єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності за операції, що викликають сумніви у їх достовірності, зокрема до ТОВ "НК "НАРОДНА" при цьому службові особи ПрАТ "КОМПАНІЯ ІНТЕРЛОГОС" вносили в документи первинної фінансово - господарської діяльності завідомо неправдиву інформацію, так як фактично взаємовідносини не відбувалося.

Між позивачем (покупець) та ТОВ "НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ "НАРОДНА" (постачальник) укладено договір поставки дизельного палива від 21.07.2015 №15/52-БД.

Суми податку на додану вартість по податковим накладним від ТОВ "НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ "НАРОДНА" включено позивачем до податкового кредиту липня 2015 року, що відображено у Додатку 5 до Декларації "Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за липень 2015 року від 20.08.2015 №9175686040 та відповідно в Декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року від 20.08.2015 №9175698619, у жовтні 2015 року, що відображено у Додатку 5 до Декларації "Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за жовтень 2015 року від 21.03.2016 №9039661181 та відповідно в Декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року від 21.03.2016 №9039661181, у лютому 2016 року, що відображено у Додатку 5 до Декларації "Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за лютий 2015 року від 21.03.2016 №9039661181 та відповідно в Декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року від 21.03.2016 №9039661181 та в березні 2016 року, що відображено у Додатку 5 до Декларації "Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за березень 2016 року від 20.04.2016 №9060668327 та відповідно в Декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року від 20.04.2016 №9060668426.

Рахунки між підприємствами проведені в безготівковій формі.

Позивачем на рахунок ТОВ ТОВ "НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ "НАРОДНА" перераховано грошові кошти у розмірі 76 325,00 грн як оплата за отримані товари та зазначені операції відображені позивачем у бухгалтерському обліку згідно картки рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" за період липень 2015 - квітень 2016 року.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано податкові та видаткові накладні, рахунки фактури на оплату.

Як вбачається з матеріалів справи, щодо взаємовідносин з ТОВ "НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ "НАРОДНА" від оперативного управління ГУ ДФС у м. Києві листом від 10 листопада 2017 року № 3455/26-15-21-09 отримано матеріали допиту директора ТОВ "НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ "НАРОДНА" Фрая С.В. який надав пояснення щодо реєстрації ТОВ "НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ "НАРОДНА" за грошову винагороду та зазначив про непричетність до діяльності підприємства.

В підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАРОДНА", ТОВ "НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ "НАРОДНА" до заперечення додатково надано копії подорожних листів типової форми № 2-ТН, складених ТОВ "ТД "ВЕРІАС" (т.2-5).

У наданих копіях подорожніх листів, встановлено відсутність обов`язкового реквізиту первинного документа передбаченого статтею 9 Закону № 996, а саме: "...посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення...". В рядках подорожніх листів "посвідчення водія перевірив, завдання видав, видати пального літрів", "Підпис диспетчера". "Виїзд дозволений" наявні підписи без зазначення ПІБ та посад.

Крім того, із змісту вказаних подорожніх листів вбачається, що всі перевезення пального здійснено одним транспортним засобом, автомобілем марки Івеко д.н.з. НОМЕР_1 , без причепу та одним водієм - ОСОБА_1 , що враховуючи об`єми поставок є технічно неможливо.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, про відсутність правових підстав для донарахування позивачу витрат та податкового кредиту, за результатами дослідження реального виконання господарських взаємовідносин останнього із зазначеними контрагентами, а також від`ємного значення об`єкту оподаткування.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо позиції суду першої інстанції про наявність доказів реальності господарських операцій з контрагентами колегія суддів зауважує наступне.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, а також витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, при вирішенні питання про правомірність формування податкових зобов`язань суд повинен встановити, насамперед, реальність господарської операції, про що мають свідчити належним чином оформлені первинні документи. При цьому чинне законодавство передбачає перелік необхідних первинних документів з огляду на предмет господарських відносин.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписи п. 135.1 ст. 135 ПК України визначають, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За правилами п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З наведеного вбачається, що в силу положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не дають право на формування податкового кредиту операції, не підтверджені належним чином оформленими документами. При цьому, судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Також слід зауважити, що відсутність настання реальних наслідків за правочинами укладеними між позивачем та ТОВ "РОЛАНДО", ТОВ "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАРОДНА", ТОВ "НАФТОГАЗОВА КОМПАН "НАРОДНА", ТОВ "ВАРДА ТРЕЙД", ТОВ "ФЛОРІЗЕЛЬ"; ТОВ "БІ-СМАРТ", ТОВ "КЛАВЗУЛА", ТОВ "МАЛАРІС", ТОВ "ОСІНЬ ЗОЛОТА", ТОВ "ДЕВОН ПЛЮС", ТОВ "БЕТАЛІНК", ТОВ "КАПЛ", ТОВ "ЛАН ВІН", ТОВ "ТЕХ ІНВЕСТМЕНТ" підтверджується висновком експерта № 3820/19-72 від 15 лютого 2019 року, яким встановлено, що фактично поставка товарів між позивачем та зазначеними суб`єктами господарювання не здійснювались, а мало місце формальне складання документації.

Надаючи оцінку посиланню ГУ ДФС у м. Києві на матеріали вказаних вище кримінальних проваджень, у рамках яких посадовими особами контрагентів ТОВ "ТД "Веріас" надані пояснення та показання щодо заперечення участі у господарській діяльності підпрриємств, судовою колегією враховується, що первинні документи, виписані від імені підприємства та від особи, яка, по-перше, заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, по-друге, не мала можливості їх підписати, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг.

Наведена позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 14 березня 2019 року у справі № 825/2042/14 та у справі № 808/2159/17.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11 також міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено в постанові Верховного Суду України від 26 січня 2016 року у справі № 21-4781а15 та у подальшому підтримано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 826/6986/14, від 18 квітня 2018 року у справі № 2а/0470/14206/12, від 08 травня 2018 року у справі № 802/3954/15-а, від 15 травня 2018 року у справі № 815/5318/17, від 15 травня 2018 року у справі № 826/10170/17.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не було доведено реальності здійснення господарських операцій, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ТОВ "ТД "Веріас" правових підстав для формування податкового кредиту та витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, що свідчить про необґрунтованість твердження суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 лютого 2018 року № 0005251404 № 0002571404, № 0005301404.

Аналогічна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 826/3632/17.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає за необхідне подану до суду апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції, прийнявши нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2019 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 6 лютого 2018 року №№ 0005251404, 0005271404, 0005301404, 0005291404 скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: К.А. Бабенко

В.Ю. Ключкович