Постанова

від 16.12.2020 по справі 260/381/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/381/20 пров. № А/857/10989/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Кушнерика М. П., Ніколіна В. В.,

з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Велятинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року у справі № 260/381/20 за адміністративним позовом Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області до Велятинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ освіти Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області про застосування заходів реагування,-

суддя в 1-й інстанції - Гаврилко С. Є.,

час ухвалення рішення - 03.08.2020 року,

місце ухвалення рішення - м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення - 07.08.2020 року,

в с т а н о в и в:

Позивач - Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області звернулося в суд з позовом до відповідача- Велятинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області, в якому просило застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення роботи шляхом опечатування входу та відключення від джерел енергоживлення Велятинську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області (Велятинська ЗОШ І-ІІІ ст.), розташованої за адресою: 90453, Закарпатська обл., Хустський район, с. Велятин, вул. Шевченка, 1, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року позов задоволено. Застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення роботи шляхом опечатування входу та відключення від джерел енергоживлення Велятинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню, покликаючись на те, що порушення, встановлені позивачем у акті №5, 6, 15, 16, 17, відповідачем усунуто, що свідчить про добросовісне виконання вказаних у акті порушень, а тривалий час усунення зумовлений тим, що усунення деяких порушень неможливе без проведення процедур, визначених законодавством України. Звертає увагу, що позивач не надав переконливих доказів того, що не усунуті в акті перевірки порушення створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей, а усунення цих порушень не може бути досягнуто в інший спосіб. Захід реагування у вигляді повного зупинення роботи підприємства до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки є крайнім заходом, обрання якого є доцільним лише у разі, якщо виявлені допущені порушення реально створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Просить скасувати рішення першої інстанції та відмовити у задоволенні позову.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи у судове засідання повторно не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, покликання відповідача на відкладення розгляду справи до завершення карантину колегія суддів відхиляє і з цього приводу зазначає, що сторонами не було вжито будь-яких заходів для участі в розгляді справи, зокрема, не заявлено клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції тощо, також відкладення розгляду справи на такий тривалий час є неприпустим, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу Управління ДСНС України у Закарпатській області від 11 грудня 2019 № 353 та посвідчення на проведення перевірки від 11 грудня 2019 № 80 у період з 18 грудня 2019 року по 19 грудня 2019 року працівниками Управління ДСНС України у Закарпатській області здійснено позапланову перевірку територій, приміщень, будівель та споруд Велятинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області з метою додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту.

За наслідками вказаної позапланової перевірки складений акт перевірки щодо дотримання вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки від 19 грудня 2019 № 266, яким зафіксовані порушення вимог Кодексу цивільного захисту України, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30 грудня 2014 року № 1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697, Державних будівельних норм України "Системи протипожежного захисту" затверджених наказом Мінрегіону України від 13 листопада 2014 року № 312, а саме:

пункт 1. Відсутні біля місць розташування пожежних водойм, з нанесеними на них літерним індексом "ПВ", цифровими значеннями запасу води в кубічних метрах та кількості пожежних автомобілів, котрі можуть одночасно встановлюватися на майданчику біля водойми (пункт 2.10 розділу V ППБУ Наказ МВС України № 1417 від 30 грудня 2014 року);

пункт 2. Наявні плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі потребують коригування відповідно до встановлених нормативних документів (пункт 5 розділу II ППБУ Наказ МВС України № 1417 від 30 грудня 2014 року);

пункт 3. Не відкориговані інструкції про заходи пожежної безпеки для кожного приміщення об`єкта (пункт 4 розділу II ППБУ Наказ МВС України № 1417 від 30 грудня 2014 року);

пункт 4. Електрощити, групові електрощитки не оснащені схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і вказівним значенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки) (пункт 1.16 розділу VI ППБУ, Наказ МВС України № 1417 від 30 грудня 2014 року);

пункт 5. Не проведено технічне обслуговування наявних вогнегасників (Розділ V п. 3.17 ППБУ Наказ МВС України № 1417 від 30 грудня 2014 року);

пункт 6. Приміщення не забезпечені системами протипожежного захисту (далі - СПЗ) (пункт 1.2, розділу V ППБУ Наказ МВС України №1417 від 30 грудня 2014 року);

пункт 7. Територію, будівлі, споруди та приміщення не забезпечені в повному обсязі відповідними знаками безпеки. Знаки безпеки, їх кількість, а також місця їх встановлення повинні відповідати ДСТУ ISO 6309:2007 "Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір" (ISO 6309:1987, IDT) та ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности" (пункт 8 розділу II ППБУ, Наказ МВС України № 1417 від 30 грудня 2014 року);

пункт 8. Для зазначення місцезнаходження первинних засобів не встановлено вказівні знаки згідно з ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности". Знаки не розміщено на видних місцях на висоті 2-2,5 м. від рівня підлоги як усередині так і поза приміщеннями (пункт 3.10 розділу IV ППБУ, Наказ МВС України № 1417 від 30 грудня 2014 року);

пункт 9. Сходові клітки, внутрішні відкриті, коридори, проходи та інші шляхи евакуації не забезпечені евакуаційним освітленням. Світильники евакуаційного освітлення повинні вмикатись з настанням сутінків у разі перебування в будинку людей (пункт 2.31 глави 2 розділу III ППБУ Наказ МВС України № 1417 від 30 грудня 2014 року);

пункт 10. На вогнегасники, допущені до введення в експлуатацію, не нанесені облікові (інвентарні) номери за прийнятою на об`єкті системою нумерації (Розділ V пункт 3.18 ППБУ Наказ МВС України № 1417 від 30 грудня 2014 року);

пункт 11. Працівників закладу засобами колективного та індивідуального захисту не забезпечено (стаття 20 частина 1 пункт 2 Кодексу цивільного захисту України);

пункт 12. З`єднання, відгалуження та окінцювання жил електропроводів не виконано за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів, а виконано методом "скрутки" (Розділ IV пункт 1.6 ППБУ, наказ МВС України № 1417 від 30 грудня 2014 року);

пункт 13. Дерев`яні елементи горищного покриття не оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності (пункт 2.5 розділу НІ ППБУ Наказ МВС України № 1417 від 30 грудня 2014 року);

пункт 14. Не проведені заміри опору ізоляції і перевірку спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання. (Розділ IV п. 1.20 ППБУ Наказ МВС України №1417 від 30 грудня 2014 року);

пункт 15. Не проведено ревізію блискавкозахисту відповідно до вимог ДСТУ Б В2.5-38:2008 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд" (Розділ IV, пункт 1.21 ППБУ, Наказ МВС України № 1417 від 30 грудня 2014 року);

пункт 16. Наявні вогнегасники не розміщені шляхом навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5м від рівня підлоги (Розділ V, пункт 3.10 ППБУ, Наказ МВС України № 1417 від 30 грудня 2014 року);

пункт 17. Приміщення незабезпечені вогнегасниками згідно норм належності (Розділ V п.3.8 ППБУ Наказ МВС України №1417 від 30 грудня 2014 року);

пункт 18. Відсутні на фасадах будинків адресні вказівники (назва вулиці, номер будинку) (Розділ III, п. 1.22 ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30 грудня 2014 року);

пункт 19. З другого поверху будівлі корпусу №3 відсутній другий евакуаційний вихід (Розділ VI п.1.4 ППБУ Наказ МВС України №1417 від 30 грудня 2014 року).

Примірник вказаного акту отримано в.о. директорома Велятинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області Химинець О., про що свідчить підпис у вказаному акті перевірки (а.с. 17). Встановлено, що зауваження або заперечення до проведеного позапланового заходу зі сторони керівника не надходили.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що застосування заходу реагування у виді повного зупинення роботи шляхом опечатування входу та відключення від джерел енергоживлення відповідає критеріям пропорційності, оскільки певні порушення, що перелічені в акті перевірки можуть мати своїм наслідком як спричинення пожежі, так і її швидкому розповсюдженню з утрудненим шляхом евакуації людей, у тому числі дітей. При цьому, захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень. Разом з тим, належним, допустимим та достатнім доказом усунення порушень відповідачем є акт перевірки з висновками про відсутність порушень, який може дійсно свідчити про такий факт, оскільки у спірних правовідносинах саме контролюючий орган наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення наявності або відсутності порушень відповідачем законодавства, зокрема, з охорони праці та промислової безпеки, санітарного законодавства з розділу гігієни праці тощо.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Ст.1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності передбачає, що державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч.1 ст.4 цього Закону державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Ч.1, 2 ст.7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності передбачають, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Згідно з ч.7 ст.7 згаданого вище Закону на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності регулюються Кодексом цивільного захисту України (далі - Кодекс).

Відповідно до ст.66 Кодексу центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Ч.1 ст.67 Кодексу передбачає, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Відповідно до ч.2 ст.68 Кодексу у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст.70 Кодексу підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами.

Ч.2 цієї статті передбачає, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідно до першого речення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Крім того, це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення позапланової перевірки позивачем встановлено та зафіксовано в акті порушення вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей та в подальшому можуть призвести до тяжких наслідків у сфері цивільного захисту та пожежної безпеки. А саме, щодо виявлених порушень, управлінням роз`яснено наступне:

пункт 1. З метою якісного та швидкого ліквідування можливої надзвичайної ситуації біля місць розташування пожежних водойм, вказується з нанесеними на них літерним індексом "ПВ", цифровими значеннями запасу води в кубічних метрах та кількості пожежних автомобілів, котрі можуть одночасно встановлюватися на майданчику біля водойми.

пункт 2. Для безпечної та швидкої евакуації розробляється план евакуації працівників.

пункт 3. Інформація про заходи безпеки та відповідну поведінку населення в разі виникнення аварії повинна бути розміщена, задля інформування населення діям під час виникнення надзвичайної ситуації.

пункт 4. Для забезпечення відповідного протипожежного режиму електрощити, групові електрощитки повинні бути оснащені схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і вказівним значенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки).

пункт 5. Не проведене вчасно технічне обслуговування наявних вогнегасників може призвести до їх несправності та під час ліквідації ймовірної пожежі може призвести до її неконтрольованого розповсюдження.

пункт 6. Обладнання приміщень системами протипожежного захисту повинно проводиться відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2016 "Системи протипожежного захисту", задля забезпечення своєчасного її спрацювання під час настання пожежі.

пункт 7. Приміщення повинні забезпечуватися відповідними знаками безпеки для того щоб бачити де знаходяться первинні засоби пожежогасіння.

пункт 8. Для зазначення місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння, повинні знаходитись вказівні знаки, знаки повинні бути розміщені на видимих місцях на висоті 2-2,5 м від рівня підлоги як усередині так і поза приміщеннями (за потреби), задля забезпечення своєчасного гасіння пожежі на первинних етапах.

пункт 9. Сходові клітки, внутрішні відкриті, коридори, проходи та інші шляхи евакуації не забезпечені евакуаційним освітленням, що ускладнює евакуацію людей під час надзвичайної ситуації.

пункт 10. Для зазначення місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння, на них повинні наноситись вказівні знаки.

пункт 11. Керівник об`єкту повинен забезпечити своїх працівників засобами колективного та індивідуального захисту для безпечної їх евакуації та проведення евакуації людей з приміщень під час пожежі (надзвичайної ситуації").

пункт 12. З`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів дозволяється лише за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів, здійснювати методом "скрутки" не дозволяється через небезпеку настання пожежі через коротке замикання.

пункт 13. Дерев`яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) повинні бути оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності для попередження займання матеріалів.

пункт 14. Один раз на 2 роки повинен проводитись замір опору ізоляції і перевірка спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання, задля запобігання короткому замиканню.

пункт 15. Не забезпечено захист будівель від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів що може призвести до пожежі.

пункт 16. Для зазначення місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння, повинні знаходитись вказівні знаки, знаки повинні бути розміщені на видимих місцях на висоті 2-2,5 м від рівня підлоги як усередині так і поза приміщеннями (за потреби), задля забезпечення своєчасного гасіння пожежі на первинних етапах.

пункт 17. Приміщення об`єкту не забезпечено первинними засобами пожежогасіння (вогнегасниками) які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку.

пункт 18. Будівлі повинні забезпечуватися відповідними знаками безпеки для того щоб бачити де знаходяться первинні засоби пожежогасіння.

пункт 19. З метою безперешкодної та безпечної евакуації людей у разі виникнення пожежі, будівлі повинні оснащуватись резервними шляхами евакуації, які мають бути вільними для безперешкодного виходу з поверху (будівлі).

При цьому, як стверджується матеріалами справи, судом враховано ту обставину, що відповідачем частково усунуто та і надалі усуваються виявлені порушення, разом з тим, залишаються неусуненими частина порушень, зокрема, 6 (приміщення не обладнано системами протипожежного захисту), 9 (сходові клітки, внутрішні відкриті, коридори, проходи та інші шляхи евакуації не забезпечені евакуаційним освітленням, що ускладнює евакуацію людей під час надзвичайної ситуації), 12 (з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів не виконано за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів, а виконано методом "скрутки"),13 (дерев`яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) повинні бути оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності для попередження займання матеріалів), 19 ( з другого поверху будівлі корпусу №3 відсутній другий евакуаційний вихід), оскільки доказів на спростування усунення цих порушень суду не надано. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що належним доказом на підтвердження усунення зазначених порушень є акт перевірки з висновком про відсутність вказаних порушень.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що застосований захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення виявлених порушень.

Крім того, застосований до скаржника захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на забезпечення вимог законодавства у сфері пожежної безпеки в закладі освіти. Цей захід не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Такий правовий висновок зазначений у постановах Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі №812/1296/18 та від 05 лютого 2020 року у справі №160/1739/19.

За правилами частини п`ятої статті 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Таким чином, у разі усунення виявлених позивачем порушень, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, відповідач не позбавлений можливості звернутися до органу державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, із повідомленням відновлення господарської діяльності.

На час розгляду справи в суді доказів, які б свідчили про повне усунення саме порушень, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, не було надано, а ті порушення, які залишалися, продовжують створювати загрозу життю та здоров`ю людей.

Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що існують порушення вимог пожежної та техногенної безпеки, які можуть створювати загрозу життю та/або здоров`ю людей, а тому подальша експлуатація приміщення Велятинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області за вказаних обставин неможлива, у зв`язку з чим позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, і підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки апеляційний суд залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 139, 229, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Велятинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року у справі № 260/381/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді М. П. Кушнерик В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 18 грудня 2020 року.