Рішення

від 18.12.2020 по справі 908/2640/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/152/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2020 Справа № 908/2640/20

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» , 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ-Сервіс» , 71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мелітопольське шосе, буд. 87-3

про стягнення коштів

без виклику (повідомлення) представників учасників процесу

Суть спору

13.10.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» м. Київ, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ-Сервіс» , 71101, Запорізька область, м. Бердянськ про стягнення заборгованості в розмірі 36 024,61 грн за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» б/н від 27.12.2018, з яких: пеня в розмірі 22 733,23 грн, 15% річних в розмірі 9950,85 грн та інфляційних втрат в розмірі 3340,53 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2020, справу № 908/2640/20 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 908/2640/20. Присвоєно справі номер провадження 15/152/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання.

Заявлені позивачем вимоги, викладені в позовній заяві та мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 27.12.2018, на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог ЦК України та у відповідності до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» , Правил роздрібного ринку електричної енергії. Відповідно до даних отриманих від оператора системи розподілу ПАТ «Запоріжжяобленерго» (лист від 29.01.2019 № 007-52/1267), Товариство з обмеженою відповідальністю «Топ-Сервіс» було споживачем Постачальника з 01.01.2019. На підставі даних ПАТ «Запоріжжяобленерго» , позивачем виставлено на оплату відповідачу рахунок на оплату електричної енергії спожитої у січні та лютому 2019 на суму 110 016,60 грн. Позивачем та відповідачем підписано акт купівлі-продажу електричної енергії за січень - лютий 2019. З підстав несвоєчасного здійснення споживачем розрахунку з постачальником за спожиту електричну енергію за договором за січень - лютий 2019 просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 22 733,23 грн, 15 % річних у розмірі 9950,85 грн та інфляційних втрату розмірі 3340,53 грн. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву б/н від 19.11.2020. В обґрунтування заперечень зазначив, що відповідач не підписував відповідну Комерційну пропозицію, а діючим законодавством не передбачено автоматичного приєднання до таких умов без надання згоди в письмовій формі. Відповідач дізнався про наявність такої пропозиції та про встановлені нею умови тільки із позовної заяви.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання б/н від 19.11.2020 про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 відсотків та розстрочення рішення по справі строком на 6 місяців рівними платежами. Обґрунтовуючи клопотання зазначив, що відповідачем здійснено розрахунки за електроенергію у розмірі 110 016,60 грн, а отже заборгованості за договором у відповідача відсутня. Договірне зобов`язання щодо оплати виконано відповідачем у повному обсязі з незначним простроченням виконання. Зазначав, що ТОВ Топ-Сервіс , відповідно до фінансової звітності за 2019 має збиток у розмірі 990 000,00 грн. Підприємство здійснює роздрібну торгівлю газом з газозаправних станцій у курортному місті і отримання доходів напряму залежить від сезону, проте не дивлячись на це підприємство виплачує заробітну плату працівникам, податки та виконує договірні зобов`язання. Все вищевикладене несе великі перепони та труднощі у провадженні підприємством своєї господарської діяльності, а стягнення всієї суми за рішенням суду одночасно може суттєво ускладнити і без того важке становище підприємства.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання б/н від 19.11.2020 про застосування строків спеціальної позовної давності. У розрахунку здійсненому позивачем та доданим до позову період нарахування пені зазначено з 19.03.2019 по 13.11.2019, в той час як позовна заява надійшла до суду 13.10.2020.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно з ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 18.12.2020.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» визначено постачальником «останньої надії» на період з 01.01.2019 до 01.01.2021.

27.12.2018 на виконання вимог ч. 11 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» в мережі Інтернет за адресою: www.iue.kiev.ua ДПЗД «Укрінтеренерго» розміщено: порядок приєднання до умов договору, договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» , комерційну пропозицію № 2 до договору, додаток до комерційної пропозиції № 2.

Розділом 1 договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» визначено, що цей Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (далі - Договір) є публічним договором приєднання споживача до цього Договору і регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі «Постачальник» ), Споживачу, у разі, якщо обраний Споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання Споживачем нового електропостачальника або до припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи цим Договором випадках. Цей Договір укладається сторонами (керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України) шляхом приєднання Споживача до цього Договору. Далі по тексту цього Договору Постачальник або Споживач іменуються - Сторона, разом - Сторони (п.1.1). Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 р. № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів України (п.1.2).

Пунктом 2.1. Договору визначено, що за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).

Відповідно до п. 3.1. Договору, Постачальник здійснює постачання електричної енергії Споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії Споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2. цієї глави.

Положеннями п. 3.2. Договору визначено, що Постачальник забезпечує гарантоване та безперервне постачання електричної енергії Споживачу протягом всього строку постачання, зокрема, у разі: закінчення строку дії ліцензії, призупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника.

Пунктом 3.6. Договору закріплено, що з першим рахунком за електричну енергію, який надає Постачальник Споживачу, Постачальник має надати Споживачу інформацію про: ціни (тарифи) та термін дії договору (не більше 90 діб); оплату послуг з розподілу через Постачальника з наступним переведенням цієї оплати оператору системи; право Споживача змінити Постачальника. Постачальник не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої оплати за електричну енергію, що не визначена цим Договором.

Початок постачання електричної енергії Споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ у разі укладення Договору між сторонами (п. 3.7. Договору).

Відповідно до п. 3.8. Договору, оплачений Споживачем рахунок за спожиту електричну енергію, наданий Постачальником, є прийняттям (акцептуванням) умов цього Договору з боку Споживача.

Згідно з пунктами 5.1., 5.7., 5.8. Договору, Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» , яка є Додатком 1 до Договору (п.5.1). Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатись Постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим Договором, у т.ч. у разі її зміни (п. 5.7). Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п.5.8).

У абз. 1 п. 5.10. Договору визначено, що оплата виставленого Постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.

Згідно з п. 13.1. Договру, цей Договір приєднання Споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 днів.

Додатком 1 до Договору є комерційна пропозиція № 2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» , умовами якої зокрема передбачено, що Споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання Споживачем рахунку. Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Вбачається, що зазначений вище Договір та Додаток № 1 до нього оформлений за підписом та печаткою позивача (Постачальника).

Листом від 29.01.2019 № 007-52/1267 ПАТ «Запоріжжяобленерго» надало ДПЗД «Укрінтеренерго» інформацію про споживачів «останньої надії» в січні 2019 за формою Додатка №1 до листа ДПЗД «Укрінтеренерго» за № 11/09-352/ПОН від 11.01.2019 станом на 29.01.2019, у т.ч. і про Товариство з обмеженою відповідальністю «Топ-Сервіс» .

На виконання зазначеного Договору ДПЗД «Укрінтеренерго» на підставі даних про фактичне споживання ТОВ «Топ-Сервіс» електричної енергії, отриманих від Оператора системи розподілу (передачі) , складені Акти купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період та рахунки на оплату, а саме:

- Акт № 000392 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2019, відповідно до якого відповідачем спожито електричної енергії в обсязі - 14 967,00 кВт год. по 2 класу, рахунок № 000024518256/07/О01/03314 від 09.02.2019 на оплату 47 227,06 грн, які були отримані боржником 12.03.2019 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0100171731954;

- Акт № 001891 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2019, відповідно до якого відповідачем спожито електричної енергії в обсязі - 19 899.00 кВт год. по 2 класу, рахунок № 000024518256/07/О02/05504 від 16.03.2019 на оплату 62 789,57 грн, які були отримані боржником 26.03.2019 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 010072924845.

Зазначені Акти купівлі-продажу електроенергії № 000392 від 31.01.2019 на суму 47 227,06 грн та № 001891 від 28.02.2019 на суму 62 789,54 грн до договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії від 27.12.2018 засвідчено підписом позивача (постачальника) та його печаткою, а також підписом та печаткою відповідача (споживача).

Відповідач здійснив оплату за електричну енергію спожиту в січні - лютому 2019 згідно рахунків № 000024518256/07/001/03314 та № 000024518256/07/О02/05504, що підтверджується доданими до позовної заяви платіжними дорученнями: № 473 від 13.11.2019 на суму 57 789,54 грн, № 459 від 30.10.2019 на суму 7227,06 грн, № 460 від 30.10.2019 на суму 5000,00 грн, № 435 від 29.10.2019 на суму 20 000,00 грн, № 455 від 28.10.2019 на суму10 000,00 грн, № 393 від 17.09.2019 на суму 10 000,00 грн.

31.03.2020 позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу про сплату штрафних санкцій на суму 36 024,61 грн за вих. № 44/10-788/Пон від 31.03.2020 Зазначена вимога залишена відповідачем без задоволення.

Простроченням сплати боргу за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» стало підставою звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії» .

За приписами п. 66 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» , постачальник «останньої надії» , визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

Статтею 4 Закону встановлено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» .

Частинами 1-10 ст. 64 Закону передбачено, що постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам, зокрема, у разі завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника.

Визначення постачальника «останньої надії» здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України за результатами конкурсу, проведеного у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Постачальник "останньої надії" призначається на строк до трьох років.

Постачальник «останньої надії» зобов`язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, та включає, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника «останньої надії» , ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.

Для забезпечення постачання електричної енергії споживачам постачальник «останньої надії» здійснює купівлю-продаж електричної енергії на ринку електричної енергії за вільними цінами. Методика (порядок) розрахунку ціни електричної енергії, що застосовується постачальником «останньої надії» при формуванні ціни постачання електричної енергії споживачам, затверджується Регулятором.

Ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» , мають бути економічно обґрунтованими, прозорими та недискримінаційними і не повинні перешкоджати конкуренції на ринку електричної енергії. Ціна (тариф) на послуги постачальника «останньої надії» визначається за результатами конкурсу.

Постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» , що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» , споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу.

Постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Постачальник «останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник «останньої надії» припиняє електропостачання споживачу.

Порядок заміни електропостачальника на постачальника «останньої надії» визначається правилами роздрібного ринку.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №10-23-р від 12.12.2018 ДПЗД «Укрінтеренерго» визначено постачальником «останньої надії» на період з 01.01.1209 до 01.01.2021.

Розділом 6 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), встановлений порядок зміни електропостачальника.

Пунктом 6.2.3 Правил передбачено, що в разі не обрання споживачем електропостачальника після розірвання договору з попереднім електропостачальником або незабезпечення власного споживання шляхом купівлі електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на організованих сегментах ринку адміністратор розрахунків в одноденний термін переводить такого споживача на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» шляхом зміни записів у реєстрі точок комерційного обліку електропостачальника щодо постачальника «останньої надії» у порядку, визначеному Правилами ринку, з одночасним повідомленням операторів системи.

При цьому п. 6.2.4 Правил визначено, що початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача (споживачів) на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.

Відповідно до п. 1.2.9 Правил роздрібного ринку електричної енергії, постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» , який розробляється постачальником «останньої надії» на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» .

Наявні у матеріалах справи № 908/2640/20 докази не свідчать, що станом на 01.01.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «Топ-Сервіс» було обрано іншого електропостачальника. А отже, його переведення на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» з 01.01.2019 є правомірним.

Як зазначено вище, п. 8 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Частиною 1 ст. 634 Цивільного кодексу України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника «останньої надії» відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.

У даному випадку, відповідач, після припинення йому електропостачання ПАТ «Запоріжжяобленерго» , споживав у січні - лютому 2019 електроенергію, отриману від постачальника «останньої надії» , про що був обізнаний, і це підтверджується підписаним ним актами купівлі-продажу за вказаний період, а також сплатою Товариством з обмеженою відповідальністю «Топ-Сервіс» позивачу вартості спожитої у січні - лютому 2019 електричної енергії на загальну суму 110 016,60 грн згідно виставлених ДПЗД «Укрінтеренерго» на оплату рахунків № 000024518256/07/О01/03314 від 09.02.2019 та № 000024518256/07/О02/05504 від 13.03.2019.

На підставі викладеного, судом визнано необґрунтованими доводи відповідача стосовно не укладення договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 27.12.2018.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 27.12.2018 щодо строків здійснення розрахунків за поставлену позивачем електричну енергію у січні - лютий 2019 у сумі 110 016,60 грн.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема, у випадку прострочення виконання.

У відповідності з вимогами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.11. Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором. Споживач має сплатити за вимогою Постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції.

У Додатку № 1 до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (Комерційна пропозиція № 2 від 27.12.2018) закріплено, що за внесення платежів, передбачених умовами Договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України (НБУ) від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Пеня Споживачем сплачується н6а підставі рахунків Постачальника, а у разі незгоди Споживача, стягується в судовому порядку.

З урахуванням викладеного, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 19.03.2019 по 13.11.2019 за допомогою ІПС «Законодавство» , суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 22 733,23 грн пені.

Стосовно заявленого клопотання відповідача про застосування до вимог позивача про стягнення штрафної санкції строку позовної давності.

Статтею 256 Цивільного кодексу України закріплено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 2 ст. 258 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Додатком № 1 до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (Комерційна пропозиція № 2 від 27.12.2018) встановлено строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю два роки.

Враховуючи, що договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 27.12.2018, до якого приєднався відповідач за фактом споживання електричної енергії у січні - лютому 2019 та який набрав чинності 01.01.2019 встановлено спеціальну позовну давність у 2 роки щодо вимог про стягнення штрафної санкції (пені), суд дійшов висновку, що у даному випадку ДПЗД «Укрінтеренерго» при зверненні до суду з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ-Сервіс» пені за порушення грошового зобов`язання по оплаті електричної енергії за січень грудень 2019 не пропущено строку позовної давності.

Як наслідок, судом відмовлено у задоволені заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню, на 90 %, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, правовий аналіз наведеної норми свідчить про те, що зменшення розміру неустойки це право суду, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обґрунтовуючи подане клопотання відповідач зазначає, що збитки позивачу не були завдані, вважає, що застосування до підприємства санкцій у розмірі визначеному позивачем, призведе до сплати надмірно великих штрафних санкцій.

Дослідивши наведені відповідачем обставини та подані в їх обґрунтування докази, суд вважає, що надані документи не свідчать про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості і здійсненні з його боку конкретних дій щодо вжиття усіх можливих заходів для виконання зобов`язань за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 27.12.2018.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що представлені відповідачем в обґрунтування свого клопотання докази не свідчать про винятковість розглядуваного випадку та наявність об`єктивних обставин, що виключали б можливість виконавця належним чином виконати свої зобов`язання за договором. Крім того, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, є співрозмірним з порушенням.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 15 % річних у розмірі 9950,85 грн за загальний період з 19.03.2019 по 13.11.2019 та інфляційних витрат у розмірі 3340,53 грн. за період з 01.04.2019 по 01.11.2019.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

У розділі «Додаткові зобов`язання Споживача» Додатка № 1 до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (Комерційна пропозиція № 2 від 27.12.2018) передбачено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Сплата процентів річних від простроченої суми та інфляційних нарахувань передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. А тому, до вказаних вимог застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільний кодекс України).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 15 % річних за загальний період з 19.03.2019 по 13.11.2019 та інфляційних витрат за період з 01.04.2019 по 01.11.2019 за допомогою ІПС «Законодавство» , суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 15 % річних у розмірі 9950,85 грн та інфляційних витрат у розмірі 3340,53 грн.

За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Сторонами надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

вирішив

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ-Сервіс» (71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мелітопольське шосе, буд. 87-3; ідентифікаційний код юридичної особи 24518256) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85; ідентифікаційний код юридичної особи 19480600) пеню у розмірі 22 733,23 грн (двадцять дві тисячі сімсот тридцять три гривні 23 коп.), 15 % річних у розмірі 9950,85 грн (дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят гривень 85 коп.), інфляційні витрати у розмірі 3340,53 грн (три тисячі триста сорок гривень 53 коп.), витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18 грудня 2020 року.

Суддя І. С. Горохов