Рішення

від 17.12.2020 по справі 910/14853/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.12.2020Справа № 910/14853/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Київтехноторг" до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 761 246,44 грн.,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Київтехноторг" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору на постачання товару № 53-123-01-20-06199, укладеного 16 березня 2020 року між ним та державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Підприємство), позивач поставив відповідачу у власність товар на загальну суму 756 225,60 грн. Оскільки Підприємство взяте на себе за вказаною угодою зобов`язання по оплаті вартості цього товару не виконало, позивач, посилаючись на статті 11, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 552, 610-613, 617, 625, 629, 631, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 173, 174, 180, 193, 216-218, 220, 230, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу, а також 5 020,84 грн. трьох процентів річних, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків. Крім того, у своїй позовній заяві Товариство просило суд стягнути з відповідача 30 000,00 грн. понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу та сплачену суму судового збору.

Господарський суду міста Києва ухвалою від 30 вересня 2020 року позовну заяву залишив без руху та надав позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

7 жовтня 2020 року через загальний відділ канцелярії суду позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 30 вересня 2020 року подано документи для усунення її недоліків.

У зв`язку з наведеними обставинами ухвалою Господарського суду міста Києва від 8 жовтня 2020 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14853/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 8 жовтня 2020 року про відкриття провадження у справі № 910/14853/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3.

Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами пункту 3 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Копія вищенаведеної ухвали Господарського суду міста Києва від 8 жовтня 2020 року була отримана уповноваженим представником відповідача 16 жовтня 2020 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення цього судового відправлення.

Проте Підприємство у встановлений строк відзиву на позов не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на те, що Підприємство належним чином було повідомлене про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2020 року між Підприємством та Товариством був укладений договір на постачання товару № 53-123-01-20-06199, за умовами якого останнє взяло на себе обов`язок поставити відповідачу конструкції, їх частини (елементи риштувань будівельних), у кількості, асортименті та по цінам, зазначеним у специфікації № 1 до договору, яка є невід`ємною частиною цієї угоди, а Підприємство - прийняти і своєчасно оплатити вказану продукцію. Рік виготовлення товару - не раніше 2020 року.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін.

За умовами пункту 2.1 вказаного договору його загальна вартість становить 756 225,60 грн. разом з ПДВ.

Згідно з пунктом 2.2 зазначеної угоди оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 та виконання постачальником умов пунктів 3.2, 5.1 договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

Відповідно до пункту 3.1 договору постачання здійснюється протягом 70 днів з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 18 серпня 2020 року.

З товаром постачальник надає покупцю видаткову накладну (у трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД попозиційно; електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про довірчі послуги" у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН; документ, який підтверджує якість товару (пункт 3.2 договору).

Пунктом 3.3 договору встановлено, що датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою у накладній на відвантаження товару.

Приймання товару по кількості та якості здійснюється відповідно до інструкції П-6 "Про порядок приймання продукції по кількості" і П-7 "Про порядок приймання продукції по якості", СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції, Організація Вхідного контролю продукції АЕС" (пункт 5.1 договору).

Згідно з пунктами 12.1-12.3 вказаної угоди остання діє з моменту її підписання сторонами до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного правочину позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 756 225,60 грн. (у т.ч. ПДВ).

Факт поставки вказаного товару з його кресленнями підтверджується наявними у матеріалах даної справи копією видаткової накладної від 4 травня 2020 року № 2, підписаною уповноваженими представниками сторін та скріпленою печатками цих підприємств, а також копією податкової накладної від 5 травня 2020 року, яка була в установленому законом порядку зареєстрована 19 травня 2020 року. Факт реєстрації даної податкової накладної підтверджується належним чином завіреною копією квитанції про реєстрацію податкової накладної. Зі змісту вказаної видаткової накладної вбачається, що спірна продукція була прийнята відповідачем 5 травня 2020 року, що підтверджується відбитком відповідного штемпеля на даному товаророзпорядчому документі. Також до позовної заяви Товариство додало належним чином засвідчені сертифікати якості зазначеної продукції.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором постачання товару від 16 березня 2020 року № 53-123-01-20-06199, також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

21 серпня 2020 року Товариство звернулося до Підприємства з претензією від 20 серпня 2020 року № 07-20/27 щодо оплати заборгованості за поставлену останньому продукцію. Проте вказана претензія була залишена відповідачем без задоволення.

Проте всупереч положенням вищенаведеного правочину відповідач взятий на себе обов`язок по оплаті вартості поставленого йому товару не виконав, заборгувавши таким чином Товариству 756 225,60 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором постачання товару від 16 березня 2020 року № 53-123-01-20-06199, яка складає 756 225,60 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної поставки товару, позивач також просив суд стягнути з Підприємства три проценти річних у розмірі 5 020,84 грн. нарахованих у період з 10 липня 2020 року по 28 вересня 2020 року на суму основного боргу в розмірі 756 225,60 грн.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було встановлено судом, на виконання однієї з умов пункту 3.2 спірного договору, позивачем 19 травня 2020 було зареєстровано електронну податкову накладну. Водночас за даним договором оплата мала відбуватися протягом 45 робочих днів після постачання товару та виконання відповідачем всіх умов пункту 3.2 даної угоди. Отже, кінцевою датою розрахунку за поставлений товар, з урахуванням встановлених обставин, є 23 липня 2020 року, а відтак нарахування трьох процентів річних повинно здійснюватися з 24 липня 2020 року.

Здійснивши перерахунок трьох процентів річних, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною сумою цієї компенсаційної виплати, яка підлягає стягненню з Підприємства на користь позивача, є три проценти річних у розмірі 4 153,04 грн., нараховані на суму основного боргу в розмірі 756 225,60 грн. у період з 24 липня 2020 року по 28 вересня 2020 року (дата, визначена Товариством у його позовній заяві).

Разом із тим, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 867,80 грн. слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

За таких обставин позовні вимоги Товариства підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, у своїй позовній заяві Товариство просило суд стягнути з відповідача суму понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

До матеріалів справи позивачем долучено копію договору про надання юридичних послуг від 24 вересня 2020 року № 411-09/02 укладеного між позивачем і адвокатським об`єднанням "Адвокатська фірма "Статус", на надання юридичних послуг Товариству, пов`язаних із невиконанням Підприємством своїх зобов`язань за договором на постачання товару від 16 березня 2020 року № 53-123-01-20-06199, ордер від 28 вересня 2020 року серії КВ № 818621 на ім`я адвоката Даниленка Олександра Володимировича, виданого на підставі зазначеного договору про надання юридичних послуг; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 7 листопада 2008 року № 272; платіжне доручення від 24 вересня 2020 року № 254 на суму 30 000,00 грн., а також копію підписаного акта надання послуг від 28 вересня 2020 року № 99 до договору про надання юридичних послуг.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведені обставини, беручи до уваги часткове задоволення пред`явлених Товариством позовних вимог, а також зважаючи на відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у зв`язку, зокрема, з їх неспіврозмірністю, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про покладення на Товариство 29 965,80 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Київтехноторг" (04215, місто Київ, проспект Г. Гонгадзе, будинок 30, квартира 40; ідентифікаційний код 37393803) 756 225 (сімсот п`ятдесят шість тисяч двісті двадцять п`ять) грн. 60 коп. основного боргу, 4 153 (чотири тисячі сто п`ятдесят три) грн. 04 коп. трьох процентів річних, 11 405 (одинадцять тисяч чотириста п`ять) грн. 68 коп. судового збору, а також 29 965 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять) грн. 80 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Київтехноторг" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17 грудня 2020 року.

Суддя Є.В. Павленко