Ухвала

від 18.12.2020 по справі 910/19993/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі наказу

м. Київ

18.12.2020Справа № 910/19993/20

Суддя Господарського суду міста Києва Селівон А.М. , розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дісна" (02160, місто Київ, ПРОСПЕКТ СОБОРНОСТІ, будинок 15, код ЄДРПОУ 31566495) про видачу судового наказу за вимогою до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рестхол" 02099, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОРИСПІЛЬСЬКА, будинок 4, код ЄДРПОУ 42752855) про стягнення за Договором поставки товару № 230/19 від 12.11.2019 року 6332,57 грн. боргу, а саме 4678,90 грн. основного боргу, 482,21 грн. пені, 935,78 грн. штрафу, 103,55 грн. процентів річних, 132,13 грн. втрат від інфляції та 210,20 грн. судового збору,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дісна" про видачу судового наказу за вимогою до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рестхол" про стягнення 6332,57 грн. боргу, а саме 4678,90 грн. основного боргу, 482,21 грн. пені, 935,78 грн. штрафу, 103,55 грн. процентів річних, 132,13 грн. втрат від інфляції за Договором поставки товару № 230/19 від 12.11.2019 року.

За приписами ч. 1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

У відповідності до приписів ч.1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 148 ГПК України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Також суд зазначає, що згідно п.п. 4 та 5 ч. 2 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, а також перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги; відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.

Відтак, безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 74 ГПК України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому достовірними доказами є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Як встановлено судом, заява ТОВ "Фірма "Дісна" про видачу судового наказу обґрунтована, зокрема, наявністю заборгованості боржника з оплати поставленого за Договором поставки товару № 230/19 від 12.11.2019 року товару, а саме за видатковою накладною № РН-0004138 від 27.02.2020 року.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Наявність спору про право вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.

Разом з тим, зазначаючи у заяві про видачу судового наказу та доданому розрахунку про суму основного боргу в розмірі 4678,90 грн., яка, як вбачається зі змісту поданої заяви, є частиною загальної суми поставки за спірною накладною № РН-0004138 від 27.02.2020 року на суму 6178,90 грн., заявником надано суду не всі докази на підтвердження вказаних обставини, зокрема, не надано доказів часткової оплати за Договором або доказів на підтвердження існування інших підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення основної заборгованості, виходячи з вартості поставки за спірною видатковою накладною.

Таким чином, за висновками суду заявлена до стягнення сума у розмірі 4678,90 грн. основного боргу з оплати поставленого товару є непідтвердженою, оскільки з матеріалів заяви не вбачається наявності обставин неоплати товару за Договором саме на вказану суму, позаяк виходячи зі змісту наданих доказів суд позбавлений можливості визначити підстави та документальне обґрунтування виникнення залишку неоплаченого товару, поставленого заявником, саме на вказану суму.

Пунктом 1 ч.1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо заяву подано з порушеннями вимог ст.150 цього Кодексу.

За змістом п. 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказ.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що заявником не дотримано вимог, передбачених ст.150 ГПК України, до заяви не додано відповідних доказів, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, а також вимоги за заявою про видачу наказу не мають ознак безспірності та відсутні докази, які б підтверджували відсутність спору про право, суд доходить висновку про відмову у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дісна" до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рестхол" на підставі п.п.1,8 ч.1 ст.152 ГПК України.

Пунктом 1 ч.1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо заяву подано з порушеннями вимог ст.150 цього Кодексу.

За змістом п. 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказ.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що заявником не дотримано вимог, передбачених ст.150 ГПК України, до заяви не додано відповідних доказів, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, а також вимоги за заявою про видачу наказу не мають ознак безспірності, суд доходить висновку про відмову у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дісна" про видачу судового наказу за вимогою до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рестхол" про стягнення 6332,57 грн. боргу на підставі п.п.1,8 ч.1 ст.152 ГПК України.

Суд звертає увагу, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ст.ст. 147, 148, 150, 152-155 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дісна" у видачі судового наказу за вимогою до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рестхол" про стягнення 6332,57 грн. боргу за Договором поставки товару № 230/19 від 12.11.2019 року та 210,20 грн. судового збору,

2. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання 10.12.2020 року та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Суддя А.М.Селівон