Ухвала

від 17.12.2020 по справі 747/307/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 грудня 2020 року

м. Київ

справа №747/307/18

провадження № 61-18355ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 29 липня 2020 року та на постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Березівська сільська рада Талалаївського району, про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в якому просили визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 3/4 частини земельної ділянки площею 0,6 га, кадастровий № 7425380500:01:001:0222, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , видане ОСОБА_6 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 ; на 1/4 частину земельної ділянки площею 0,6 га, кадастровий № 7425380500:01:001:0222, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , видане ОСОБА_8 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 , і стягнути з відповідачів відшкодування судових витрат..

Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 29 липня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 29 липня 2020 рокузмінено в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог.

У грудні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали касаційну скаргу на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 29 липня 2020 року та на постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року,в якій просять оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволдьнити.

Вивчивши касаційну скаргу, суд дійшов висновку, що вона не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху, виходячи з таких підстав.

Для касаційних скарг, поданих після 08 лютого 2020 року, законодавцем встановлений новий порядок подання та підстави звернення особи з касаційною скаргою до суду.

Право на касаційне оскарження та підстави касаційного оскарження судових рішень визначені положеннями статті 389 ЦПК України.

Цивільний процесуальний закон містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги, за умови дотримання яких касаційна скарга може бути прийнята судом до розгляду (стаття 392 ЦПК України). Положеннями цієї статті передбачено, що у касаційній скарзі повинні бути зазначені підстави касаційного оскарження.

У даній справі скаржник оскаржує в касаційному порядку судове рішення, право на касаційне оскарження якого передбачене пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Положення пункту першого, третього частини другої статті 389 ЦПК України передбачають, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, за умови, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Скаржниками не виконано в повній мірі вимоги вищевказаної норми процесуального закону, оскільки узагальнено вказано, яких висновків дійшов Верховний Суд у певній справі, натомість, не вмотивовано, в чому полягає неправильність застосування норми права судом апеляційної інстанції відповідно до кожного з наведених правових висновків. Крім того, касаційна скарга містить інші доводи касаційного оскарження судових рішень, які випливають з надання скаржником власної оцінки обставинам справи, встановленим судами, а також доказам у справі, яким суди надали неправильну оцінку, натомість, скаржник не зазначає, якої з підстав касаційного оскарження стосуються зазначені доводи.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на положення статті 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Верховний Суд роз`яснює скаржнику положення статті 400 ЦПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За правилами частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що коректне зазначення скаржником підстав для касаційного оскарження та їх відповідного належного мотивування є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для подальшого розгляду касаційної скарги.

Виконання вищенаведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.

Скаржником не виконано в повній мірі вимоги законодавства стосовно зазначення підстав касаційного оскарження, в зв`язку з чим касаційна скарга не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України.

Суд касаційної інстанції роз`яснює, що скаржнику для усунення даного недоліку, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, необхідно надати до суду уточнену касаційну скаргу, в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити підставу(и) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування .

Тобто, заявнику слід чітко зазначити конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) для подачі даної касаційної скарги та відповідне обґрунтування (посилання на норму закону, правові висновки Верховного Суду, висловлені в подібних правовідносинах тощо) з урахуванням вимог цієї ухвали .

За таких підстав касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки скаржником не виконані в повній мірі вимоги статті 392 ЦПК України щодо оформлення касаційної скарги.

За правилами частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала

З урахуванням вищенаведеного касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку на усунення вищевказаних недоліків.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 29 липня 2020 року та на постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя А. А. Калараш