Ухвала

від 17.12.2020 по справі 462/66/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 грудня 2020 року

м. Київ

справа №462/66/18

провадження № 61-18356ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у справі №462/66/18,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Залізничного районного суду м. Львова перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова про стягнення заробітної плати.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова 13 квітня 2018 року стягнуто з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь ОСОБА_1 16000 (шістнадцять тисяч) грн заборгованості з заробітної плати за період з серпня до грудня 2017 року та судові витрати.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 06 березня 2020 року замінено сторону виконавчого провадження, а саме: боржника Комунальну 3-ю стоматологічну поліклініку м. Львова на Львівську міську раду та Управління охорони здоров`я Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради у справі №462/66/18 за позовом ОСОБА_1 до Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова про стягнення заробітної плати.

Постановою Львівського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 06 березня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року, в якій скаржник просить оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, розглянувши апеляційні скарги, підписані представником, який не мав на те відповідних повноважень, що було підставою для закриття апеляційного провадження у справі. Крім того, судом апеляційної інстанції не було застосовано в порядку аналогії права правового висновку Великої Плаати Верховного Суду, викладеного в постанові від 04 вересня 2018 року у справі №5023/4388/12, а саме: не враховано, що орган місцевого самоврядування відповідає субсидіарно за зобов`язаннями комунального некомерційного підприємства відповідно до положень статей 77, 78 ГК України перед кредиторами таких підприємств у разі недостатності коштів, які є у розпорядженні такого комунального підприємства. Львівська міська рада є власником підприємства відповідача, проте, позбавила останнє правосуб`єктності, що унеможливлює виконання рішення суду про стягнення заробітної плати.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Скасовуючи ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 06 березня 2020 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до статті 442 ЦПК України заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником можлива у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження.

Процедура заміни сторони виконавчого провадження передбачена цивільним процесуальним законодавством та Законом України Про виконавче провадження .

Одним з елементів, який слугує підставою для заміни сторони виконавчого провадження, є вибуття такої сторони виконавчого провадження.

Під вибуттям однієї із сторін у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї із сторін (стягувача або боржника) у зв`язку з переходом прав та обов`язків від правопопередника до іншої особи, що раніше не брала участі у виконавчому провадженні.

Частиною 5 статті 15 Закону України Про виконавче провадження також встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

За змістом статті 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб (в тому числі - і шляхом приєднання) майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд апеляційної інстанції вказав на те, що доводи заявника ґрунтувалися виключно на твердженнях, що підприємство-відповідач перебуває у стані припинення. Натомість, заявником не підтверджено належними та допустимими доказами факт вибуття боржника 3-ї стоматологічної поліклініки м. Львова у виконавчому провадженні та факт переходу прав та обов`язків від правопопередника (в даному випадку - боржника 3-ї стоматологічної поліклініки м. Львова, яка має вибути) до іншої особи (в даному випадку - до Львівської міської ради та Управління охорони здоров`я Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, які також є юридичними особами).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявником у передбачений законом спосіб не доведено остаточне припинення боржника у виконавчому провадженні та перехід його прав до Львівської міської ради та Управління охорони здоров`я Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради в зв`язку з припиненням.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 431 ЦПК України).

Повноваження з виконання судового рішення покладаються на державних, а у визначених Законом України Про виконавче провадження випадках на приватних виконавців (стаття 1 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів ).

За змістом частини 1 (пункт 2) статті 37 Закону України Про виконавче провадження , якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, то виконавчий документ повертається стягувачу.

В зв`язку з вищенаведеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова державного чи приватного виконавця про повернення виконавчого листа стягувачу - з підстав відсутності в останнього майна, на яке може бути звернено стягнення (відповідно - і грошових коштів), може бути належним та допустимим доказом майнового стану боржника, який унеможливлює примусове виконання судового рішення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 отримувала виконавчий лист та пред`явила його для виконання, а тому суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження.

Зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення та доданих до касаційної скарги матеріалів вбачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтями 261, 394 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у справі №462/66/18.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді А. А. Калараш

Є. В. Петров

О. С. Ткачук