Рішення

від 02.12.2020 по справі 212/10671/19

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/10671/19

2/212/1269/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого Пустовіта О.Г., за участю: секретаря судового засідання Безкоровайної О.Т., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Морозової О.С., представника відповідача - адвоката Колесніченко І.В., представників третіх осіб - Довгополова А.В., Мотуз О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", треті особи Первинна профспілкова організація Незалежної профспілки гірників України ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат", міська організація Незалежної профспілки гірників України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до публічного акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Мотивуючи свою заяву тим, що з 30.06.1974 року працював на підприємстві відповідача ПАТ Криворізький залізорудний комбінат на посаді охоронника 4 розряду дільниці №1 управління забезпечення режиму та охорони. 14 листопада 2019 року вийшовши на роботу у свою робочу зміну з 07 годин и 00 хвилин до 19 години 00 хвилин, представник адміністрації запропонувала йому, ознайомитися з Наказом про його звільнення. 22 листопада 2019 року прийшовши до відділу кадрів він ознайомився з наказом в.о. голови правління О.В. Капуки №1987-к від 14 листопада 2019 року Про звільнення , відповідно до якого його було звільнено із займаної посади згідно п .1 ст. 40 КЗпП України, в зв`язку зі скороченням штату працівників. Після чого йому було видано трудову книжку. Зі своїм звільненням і відповідно із зазначеним наказом не погоджується, вважає його незаконним, у зв`язку з чим він підлягає поновленню на роботі судом з огляду на наступне.

23 серпня 2019 року відповідачем було прийнято Наказ № 4533 від Про оптимізацію чисельності управління забезпечення режиму та охорони , яким передбачалось, що з 28 жовтня 2019 року виключається організаційна структура ПАТ Кривбасзалізрудком управління забезпечення режиму та охорони, тому з метою виконання цього наказу зі штатного розпису управління забезпечення режиму та охорони виключається 480 штатних одиниць, серед яких 459 охоронників. Впродовж двох місяців відповідач мав вжити усіх можливих заходів за для переведення його на іншу роботу, зокрема шляхом неодноразового пропонування наявних на підприємстві вакансій, однак відповідачем не були запропоновані усі наявні на підприємстві вакантні посади.

Крім того, доказом того, що його неможливо перевести на іншу роботу є його особиста відмова як працівника підприємства саме від будь-якого переведення на підприємстві, а відповідної відмови він не надавав, так як зацікавлений у продовжені трудових відносин з відповідачем. Проте, відповідачем було проігноровано вище вказану процедуру та на власний розсуд визначено, неможливість його переведення. Крім того, він є членом виборного органу Первинної профспілкової організації Незалежної профспілки гірників України Публічного акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат . Відповідач звертався з поданням про надання згоди на його звільнення до профспілки та 07 листопада 2019 року вих.. № 275 профспілкою на адресу відповідача було надано відмову щодо його звільнення. Посилання відповідача про необґрунтованість відмови профспілки є безпідставною та недоречною з огляду на наступне. Профспілка надаючи свою відповідь на подання виходила з того, що подання відповідача про надання згоди на його звільнення, обумовлено тим, що з 28 жовтня 2019 току виключається зі штатного розпису управління забезпечення режиму та охорони 480 штатних одиниць, серед яких 459 охоронників. Звільнення працівників буде проводитись з 28 жовтня 2019 року, тобто до цього часу він та інші працівники мають залишатися працювати на своїх робочих місцях. З огляду на це, станом на 10 жовтня 2019 року, коли було подане дане подання відповідачем до профспілки фактично не відбулося жодних змін в організації виробництва та праці, а тому відсутні будь-які причини для звільнення його та інших працівників відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вказане свідчить, що надане відповідачем подання від 10 жовтня 2019 року вих.. № 1210 є передчасним заходом щодо вирішення питання наявності або відсутності підстав для його звільнення з огляду на те, що положення Наказу передбачає внесення змін до організаційної структури лише з 28 жовтня 2019 року, тому до цього часу обставини можуть змінитися. Ознайомившись зі змістом подання та додатками до нього, профспілкою не було виявлено жодних доказів того, що комбінатом було враховано наявність або ж відсутність у нього переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку зі змінами в організації праці, відповідно до ст. 42 Кодексу законів про працю України. Надане подання про надання згоди на розірвання трудового договору з ним, не містило в собі жодних доказів того, що ПАТ Кривбасзалізрудком впродовж двох місяців до можливого його звільнення, вживало заходи за для його переведення на іншу роботу, шляхом запропонування йому вакантних посад на підприємстві та отримання особистої його відмови від переведення. Також відповідачеві було відомо, що він є членом виборного органу ППО НПГУ ПАТ Кривбасзалізрудком , а саме є заступником Голови ППО НПГУ ПАТ Кривбасзалізрудком , що підтверджується листуванням між ним, профспілкою та відповідачем, де містяться відомості не лише про його основну роботу, а також про виборну досаду, яку він обіймає у профспілці (копії листів додаються). Для його звільнення з основної роботи, на нього поширюються гарантії вище вказаної статті, а тому відповідач мав погодити його звільнення не лише з первинною профспілковою організацією членом якої він є, а також з вищестоящим виборним органом даної профспілки, а саме з Міською організацією Незалежної профспілки гірників України м. Кривого Рогу. Однак, відповідачем не було дотримаю даної процедури, та не погоджено його звільнення з МО НПНУ м. Кривого Рогу, що також вбачається зі змісту наказу про його звільнення де відповідач не наводить аргументів стосовно відмови, чи погодження, чи взагалі не отримання відповіді на подання відповідача стосовно його звільнення від вище вказаного виборного вищестоящого органу профспілки.

Вважає діє підприємства дискримінаційними, не обґрунтованими та не законними та просить поновити його на роботі і стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі. Уточнивши свої позовні вимоги 02 грудня 2020 року в частині стягнення середньої заробітної плати в сумі 94210 гривень 56 копійок за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі та покласти судові витрати по справі на відповідача.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.12.2019 року позовну заяву прийнято до свого провадження та призначено розгляд в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Представники відповідача скористалися правом надання відзиву, в якому просили у задоволенні позовних вимог відмовити у зв`язку з тим, що вони не обґрунтовані та не законні. В обґрунтування зазначили, що користуючись правом самостійної господарської ініціативи, реалізуючи законодавчо закріплене право визначати чисельність і штат працівників, відповідно до наказу №2313 від 06.05.2019 року Про створення управління забезпечення режиму та охорони та відділу вхідного контролю , з 01.07.2019 року на підприємстві було створено новий структурний підрозділ Управління забезпечення режиму та охорони на базі відділу забезпечення режиму та охорони та дільниці охорони структурних підрозділів комбінату.

Наказом № 2320 від 31.05.2019 року "Про внесення змін до наказу № 2313 від 06.05.2019 року про створення управління забезпечення режиму та охорони та відділу вхідного контролю , з 01.06.2019 року було створено новий структурний підрозділ Управління забезпечення режиму та охорони на базі відділу забезпечення режиму та дільниць охорони структурних підрозділів комбінату.

Наказом № 2888 від 31.05.2019 року Про внесення змін до штатних розписів структурних підрозділів ПАТ Кривбасзалізрудком , з 01.06.2019 року виключено із штатних розписів структурних підрозділів штатні одиниці та створено у схемі організаційної структури ПАТ Кривбасзалізрудком структурний підрозділ управління забезпечення режиму та охорони, та введено з 01.06.2019 року до штатного розпису управління забезпечення режиму та охорони штатні одиниці.

Відповідно до наказу № 4533 від 23.08.2019 року «Про оптимізацію чисельності управління забезпечення режиму та охорони» з 28.10.2019 року було виключено з організаційної структури ПАТ «Кривбасзалізрудком» Управління забезпечення режиму та охорони, окрім охорони будівель управління комбінату.

З метою виконання цього наказу було виключено із штатного розпису Управління забезпечення режиму та охорони з 28.10.2019 року 480 штатних одиниць.

При цьому, в даному випадку не могло йти мови про переважне право на залишення на роботі відповідно до ст.42 КЗпП України, у зв`язку з виключенням з штатного розпису комбінату цілого Управління забезпечення режиму та охорони.

ОСОБА_1 у період з 10.06.2019 року до 14.11.2019 року перебував у трудових правовідносинах з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на посаді охоронника 4-го розряду дільниці №1 управління забезпечення режиму та охорони. Охоронник 4 розряду дільниці № 1 Управління забезпечення режиму та охорони, ОСОБА_1 , 28.08.2019 року був ознайомлений з наказом № 4533 від 23.08.2019 року «Про оптимізацію чисельності управління забезпечення режиму та охорони» , проте від ознайомлення відмовився, що підтверджується актом про відмову від ознайомлення.

Позивач був попереджений про наступне вивільнення, допускаючи можливість працевлаштування упродовж строку попередження, підтвердженням чого є документи - попередження про вивільнення від 28.08.2019 року та акт відмови від підпису від 28.08.2019 року. Одночасно з попередженням про наступне вивільнення, а також в подальшому Позивачу неодноразово пропонувалися вакантні місця роботи на підприємстві, що відповідають наявним у підприємства відомостями про кваліфікацію та стан здоров`я Позивача, проте, він відмовлявся від ознайомлення з запропонованими посадами, згоду на переведення на жодну з вакантних посад - не надав.

10.10.2019 року адміністрація ПАТ «Кривбасзалізрудком» звернулась з поданням №53-18/1210 про надання згоди на розірвання трудового договору до Первинної профспілкової організації Незалежної профспілки гірників України ПАТ «Кривбасзалізрудком» , членом якої є ОСОБА_1 , на що отримала лист ППО НПГУ ПАТ Кривбасзалізрудком «Щодо розірвання трудового договору з членом профспілкової організації» вих. №167 від 25.10.2019р. за підписом голови ОСОБА_2 ..

В період часу з 22.10.2019р. по 11.11.20109р. позивач мав тимчасову непрацездатність, тому звільнення позивача відбулося у перший після цього робочий день.

Згідно наказу № 1987-к від 14.11.2019 року позивача було звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України, в зв`язку зі скороченням штату працівників по закінченню першої робочої зміни 14.11.2019р. після тимчасової непрацездатності.

При цьому, від ознайомлення з наказом № 1987-к від 14.11.2019 року «Про звільнення» , отримання трудової книжки та з сумами, нарахованими йому при звільненні і порядком їх отримання, позивач відмовився, про що було складено відповідний акт. 22.11.2019р. ОСОБА_1 вже виявив бажання та отримав копію наказу № 1987-к від 14.11.2019 року «Про звільнення» , трудову книжку та ознайомився з сумами, належними йому до виплати та порядком їх отримання.

В листі ППО НПГУ ПАТ «Кривбасзалізрудком, який до речі має назву «Щодо розірвання трудового договору з членом профспілкової організації» вих. №167 від 25.10.2019р., в останньому абзаці зазначається чітко: «За таких обставин, висновок про наявність підстав для розірвання трудового договору з ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України є безпідставним, у зв?язку з чим Первинна профспілкова організація Незалежної профспілки гірників України Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» не згодна з розірванням трудового договору з охоронником управління забезпечення режиму та охорони ПАТ «Кривбасзалізрудком» ОСОБА_1 (таб. № НОМЕР_1 ) за п.1 ст.40 КЗпП України» , тобто про його будь-яку «виборність» не йдеться в цілому по тексту листа, який був наданий відповідачем.

По тексту зазначеного вище витягу з протоколу відсутні і будь-які доводи з приводу неможливості розгляду подання відповідача третьою особою-1 по справі та необхідності звернення до інших профспілкових організацій, зокрема третьої особи-2.

Довідка про виборний статус ОСОБА_1 №182 від 09.12.2019р., на яку посилається позивач, не дає змогу встановити, з якого моменту ОСОБА_1 було обрано до виборного органу, тобто з урахуванням ст.ст.77,78,79,80 ЦПК України не є належним, допустимим, достатнім та достовірним доказом по справі, який підтверджує статус «виборного» члена позивача, та наявність такого статусу у позивача на час звільнення та його доведення до відповідача.

Отже, ПАТ Кривбасзалізрудком , виходячи з наявної у адміністрації офіційної інформації, належним чином виконало обов`язок по зверненню до профспілки за отриманням згоди на звільнення, а «виборний» статус позивача був не підтвердженим на час звільнення з підприємства.

Щодо заявлених вимог позивача про стягнення середнього заробітку представник відповідача заперечувала у зв`язку з тим, що позивачем не сплачено судовий збір з вищевказаної майнової вимоги.

14 лютого 2020 року на адресу суду надійшла від позивача ОСОБА_1 відповідь на відзив, в якому останній зазначає, що фактично відповідач не вживав належних заходів з метою забезпечення його працевлаштування. Дізнавшись про введення штатних одиниць на підприємстві, Первинна профспілкова організація НПСУ, членом якої він є, з метою забезпечення зайнятості працівників підприємства звернулось з відповідним запитом до керівництва підприємства стосовно його зайнятості враховуючи вакантні посади, які були введені наказом від 21.10.2019. однак, відповідачем так і не було надано відповіді на запит. Відповідач свідомо вживав усіх дій з метою не забезпечення його працевлаштування, оскільки належним чином не вживав заходів з метою його працевлаштування, свідомо не надавав йому інформації про вакантні посади, які вводились на підприємстві, що є порушенням діючого законодавства.

Посилання відповідача на те, що йому не відомо чи є він членом виборного органу чи ні, є недоречним, оскільки в листуванні з відповідачем всюди вбачається, що він про себе пише, що він є громадянином України, член НГПУ, заступник Голови ППО НГПУ ПАТ Кривбасзалізрудком , Технічний інспектор НПГУ гірничо-металургійного комплексу України, працівник дільниці охорони управління забезпечення режиму та охорони ПАТ Кривбасзалізрудком . Тобто своїми запитами він постійно нагадував відповідачеві про свій статус.

Ухвалою від 27.02.2020 року закрито підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду та витребувано з Міської організації Незалежної профспілки гірників України м. Кривого Рогу згоду на звільнення ОСОБА_1 .

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечували, щодо позовних вимог вважали їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Просили при вирішенні рішення врахувати відзив на позовну заяву.

Представник третьої особи ОСОБА_3 в судовому засіданні просив задовольнити позов. Пояснив, що позивачу дійсно не було запропоновано відповідної вакансії, звільнення відбулось без згоди профспілки. Згода є законною. На позивача здійснюється тиск, тому що він був виборним працівником.

Представник третьої особи Довгополов А.В. в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, звільнення позивача було незаконним, про що свідчать матеріали справи.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 зазначила, що вона працює начальником відділу кадрів. Був виданий наказ про те, що вони повинні ознайомити позивача з наказом. Були спроби ознайомити, однак він відмовлявся. Потім він пішов на лікарняний, коли вийшов знову були спроби ознайомити його з вакансіями, на що чули відмову позивача. Повідомили, щоб він прийшов до відділу кадрів за трудовою книжкою, він не з`явився. Вона пішла до нього особисто в кімнату охорони, ще раз намагалась умовити його ознайомитись з наказом, однак він сказав, що без ОСОБА_5 нічого підписувати не буде. Були запропоновані нові посади, посаду охоронника не пропонували.

Вислухавши пояснення учасників справи, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру . Стаття 8 Конвенції захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом . Поняття приватне життя в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на приватне життя . (OLEKSANDR VOLKOV v. UKRAINE, № 21722/11, § 165, ЄСПЛ, від 09 січня 2013 року).

Розглядаючи справи про поновлення на роботі, суд повинен з`ясувати, чи відбулася ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; чи дотримано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника; які є докази щодо змін в організації виробництва і праці; про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або ж власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації; чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Зазначена позиція відображена, зокрема, в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по справі №331/8965/15-ц від 14 червня 2017 року, по справі № 332/757/15ц від 27 квітня 2016 року, по справі № 454/308/15-ц від 13 квітня 2016 року, по справи № 756/17911/14ц від 01 червня 2016 року, по справі № 6-36752ск15 від 6 квітня 2016 року, по справі № 501/2476/15-ц від 01 лютого 2017 року.

Аналогічна позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 10 вересня 2018 року у справі № 487/6407/16-ц, у справі № 569/10189/16-ц від 31 жовтня 2018 року, у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 523/18850/14-ц.

Згідно із статтею 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За правилами статті 43 Конституції України , кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст.5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також у збереженні роботи.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбачених трудовим законодавством (статті 2 , 36 , 40 , 41 КЗпП України ). Аналіз указаних норм трудового права дає підстави для висновку, що у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 10.06.2019 року по 14.11.2019 року працював на підприємстві ПАТ КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ охороником та його звільнено з підприємства у зв`язку з скороченням штату на підставі п.1 ст. 40 КЗПП України , що підтверджується копією трудової книги позивача.

28 серпня 2019 року позивача ОСОБА_1 було попереджено, що на підставі Наказу № 4533 від 23.08.2019 року Про оптимізацію чисельності управління забезпечення режиму та охорони робоче місце охоронника мобільної групи управління забезпечення режиму та охорони з 28.10.2019 року виключено з організаційної структури ПАТ Кривбасзалізрудком та запропоновано переведення на вакантні місця згідно штатного розпису станом на 28.08.2019 року та попереджено, що в разі відмові його буде звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України . ОСОБА_1 від ознайомлення відмовився, що підтверджується актом від 28.08.2019 року.

Позивачу було запропоновано перелік вакантних посад на підприємстві ПАТ Кривбасзалізрудком . ОСОБА_1 від ознайомлення відмовився, що підтверджується актом від 01.10.2019 року, атом від 14.11.2019 року.

Підприємство ПАТ Кривбасзалізрудком 10 жовтня 2019 року звернулося з поданням до Первинної профспілкової організації Незалежної профспілки гірників України ПАТ Кривбасзалізрудком про надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 , згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України , в зв`язку зі скороченням штату працівників.

Листом Первинної профспілкової організації Незалежної профспілки гірників України ПАТ Кривбасзалізрудком Щодо розірвання трудового договору з членом профспілкової організації №167 від 25.10.2019 року повідомлено в.о. заступника голови правління ПАТ Криворізький залізорудний комбінат ОСОБА_6 , що висновок про наявність підстав для розірвання трудового договору з ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України є безпідставним, в зв`язку з чим Первинна профспілкова організація Незалежної профспілки гірників України ПАТ Криворізький залізорудний комбінат не згодна з розірванням трудового договору з охоронником управління забезпечення режиму та охорони ПАТ Кривбасзалізрудком ОСОБА_1 (таб № НОМЕР_1 ) за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Також зазначено, що при ознайомленні зі змістом подання та додатками до нього, профспілкою не було виявлено жодних доказів того, що комбінатом було враховано наявність або відсутність у ОСОБА_1 переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку зі змінами в організації праці, відповідно до ст. 42 КЗпП України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У частині першій статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Аналіз даної норми дає підстави дійти висновку про те, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, а саме: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених в цьому пункті цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України ).

Частиною третьою статті 49-2 КЗпП України передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України , суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Отже, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до Наказу ПАТ Криворізький залізорудний комбінат № 5646 від 21.10.2019 року Про внесення змін до штатного розпису апарата управління ПАТ Кривбасзалізрудком створено у структурі апарату управління комбінату Відділ контролю по забезпеченню режиму та охорони та внесені з 28.10.2019 року до штатного розпису до цього відділу 55 штатних одиниць, які на день звільнення ОСОБА_1 останньому не пропонувалися.

Таким чином, суд приходить до переконання, що звільнення позивача за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України було здійснено в порушення вимог ст. 49-2 КЗпП України , оскільки позивачу не були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві з дня попередження про вивільнення і які існували на день його звільнення.

Такий самий висновок зробив Верховний Суд України у справі за № 6-40цс15, Постанова ВСУ від 01.04.2015 року, вказавши, що згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40 , частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника на іншому підприємстві чи після розірвання з працівником трудового договору відповідно до вимог частини другої статті 40 , частини третьої статті 49-2 КЗпП України не є обов`язком роботодавця.

Частиною 3 ст. 252 КЗпП України передбачено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника, (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Згідно ст. 16 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , профспілки легалізуються шляхом повідомлення на відповідність заявленому статусу; для легалізації профспілок, об`єднань профспілок їх засновники або керівники виборних органів подають заяви; на підставі поданих профспілкою, об`єднанням профспілок документів легалізуючий орган у місячний термін підтверджує заявлений статус включає профспілку, об`єднання профспілок до реєстру об`єднань громадян і видає профспілці, об`єднанню профспілок свідоцтво про легалізацію із зазначенням відповідного статусу; легалізуючий орган не може відмовити в легалізації профспілки, об`єднання профспілок.

Відповідач ПАТ Криворізький залізорудний комбінат був обізнаний про виборний статус позивача, як счлена структурного підрозділу профспілкового органу підприємства.

Проте, в порушення вимог ч. 3 ст. 252 КЗпП України відповідачем не надано доказів про звернення до вищого виборного органу професійної спілки.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип процесуальної рівності сторін передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року)

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

На підставі об`єктивно та всесторонньо досліджених доказів наявних в матеріалах справи, суд приходить до переконання, що звільнення позивача ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України проведено із порушенням законодавства про працю.

Тому, порушене право позивача підлягає відновленню, шляхом скасування наказу № 1987-к від 14 листопада 2019 року про звільнення ОСОБА_1 та поновленням його на роботі в займаній посаді з дня його звільнення, тобто з 14 листопада 2019 року.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України , у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом останніх повних двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Таким чином, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, що передували звільненню з урахуванням вимог, викладених у Порядку.

Згідно довідки ПАТ Криворізький залізорудний комбінат №1119 від 24.11.2020 було надано розрахунок середнього заробітку за період з 15.11.2019 року по день винесення рішення 02.12.2020 року у розмірі 84784 грн. 71 коп.

Як вбачається з розрахунку ОСОБА_1 нарахована заробітна плата у вересні 2019 року за 156 відпрацьованих часів - 6244,38 грн., у жовтні 2019 року за 120 відпрацьованих часи - 5040 грн. 94 коп.

Середньогодинна зарплата становить 40,8888 грн. Середньомісячна заробітна плата становить 6869,32 грн.

В силу положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

В судовому засіданні сторонами не заперечувалися обставини щодо періоду вимушеного прогулу з 15.11.219 року по 02.12.2020 року та суми середнього заробітку, а отже суд приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 85784 грн. 71 коп., без віднімання сум податків та зборів, які підлягають нарахуванню відповідно до чинного законодавства та утриманню роботодавцем при виконанні судового рішення.

Згідно п. п. 2, 4 ч.1 ст. 430 ЦПК України , суд допускає негайне виконання рішень у справах про, зокрема присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Відповідно до довідки № 1119 від 24.11.2020 року, наданою ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" середньомісячна заробітна плата, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 становить 6869 грн. 32 коп.

Стосовно питання про судові витрати суд зазначає наступне.

Частина 1статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно позовної заяви ОСОБА_1 , поданої ним у грудні 2019 року, в ній заявлено дві самостійні вимоги: немайнового характеру (скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі) та майнового характеру (стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу).

Пунктом 12 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах передбачено, що у випадках об`єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VIпідлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру. При цьому судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

На час подання позову, відповідно до п.6 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір зі змінами від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ, ставка судового збору із позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою встановлена в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , ставка судового збору із позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою встановлена в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При подачі позову підлягав сплаті судовий збір у розмірі 768,40 грн. за вимогу немайнового характеру та 768,40 грн. - за вимогу майнового характеру, всього 1557,55 грн.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволені, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України , суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 1557 гривень 55 копійок.

Керуючись ст. ст. 3 , 4-7 , 11-13 , 17- 18 , 109 , 131 , 137 , 141 , 211 , 223 , 263-265 , 268 , 352 , 354 , 430 ЦПК України , суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", треті особи Первинна профспілкова організація Незалежної профспілки гірників України ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат", міська організація Незалежної профспілки гірників України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати Наказ публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" від 14 листопада 2019 року №1987-у "про звільнення ОСОБА_1 , з підприємства за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на роботі у публічному акціонерному товаристві "Криворізький залізорудний комбінат" на посаді охоронника 4 розряду дільниці № 1 управління забезпечення режиму та охорони.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь ОСОБА_1 середній заробіток у розмірі 85784 (вісімдесят п`ять тисяч сімсот вісімдесят чотири) гривні 71 коп. за час вимушеного прогулу з 15 листопада 2019 року по 02 грудня 2020 року (сума визначена без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів).

Допустити негайне виконання рішення щодо поновлення на роботі ОСОБА_1 , на посаді охоронника 4 розряду дільниці № 1 управління забезпечення режиму та охорони в публічному акціонерному товаристві Криворізький залізорудний комбінат .

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць в сумі 6869,32 грн.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь держави судовий збір в розмірі 1557 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят сім) гривень 55 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: публічне акціонерне товариство Криворізький залізорудний комбінат , місце знаходження юридичної особи: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а, код ЄРДПОУ 00191307.

Третя особа: Первинна профспілкова організація Незалежної профспілки гірників України ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат", юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а, код ЄРДПОУ26139132.

Третя особа: Міська організація Незалежної профспілки гірників України, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Фадєєва, буд. 5, код ЄДРПОУ 36877271.

Повний текст рішення виготовлено 11 грудня 2020 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт