Рішення

від 08.12.2020 по справі 357/8527/20

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/8527/20

2/357/3423/20

Категорія 67

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

08 грудня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Кривенко О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Пилипчанська сільська рада Білоцерківського району про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що він з ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з 25.11.2011 року, від якого мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та, наразі, виник спір між батьками про місце проживання їх дитини. Позивач зазначає, що син проживає разом з ним, відповідач по справі, яка є матір`ю дитини, не бере участі в його вихованні та матеріальному утриманні, смоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків. На початку 2019 року відповідач залишила місце їх фактичного проживання з сином в с.Городище та виїхала у невідомому напрямку. Позивач вказує, що дитина має свої особливості, потребує додаткової уваги, оскільки має порушення інтелектуального розвитку до рівня легкої форми у дитини з аутизмом, тому навчається в Білоцерківській спецільній загальноосвітній школі №19, потрібує постійного догляду. Позивач має можливість і бажання здійснювати такий догляд, його присутність і участь у вихованні позитивно впливає на дитину. Позивач вказує, що на даний час, його син перебуває на повному матеріальному забезпеченні свого батька, тобто позивача по справі, який опікується життям та здоров`ям сина, а мати дитини не приймає участі у вихованні сина, в утриманні, ігнорує потреби дитини, бо зайнята виключно собою. В листопаді 2019 року відповідач приїздила з візитом до сина, та повідомила позивача, що працює за кордоном, мала намір забрати дитину з собою, а тому позивач просить визначити місце проживання сина разом з батьком, а також, оскільки відповідач не утримує сина, - просив суд стягнути аліменти з відповідача на утримання малолітнього сина в розмірі 1 / 4 частини з усіх видів заробітку ОСОБА_2 , але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28.08.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Позивач та представник позивача, адвокат Каракой Т.В., в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити.

В судове засідання відповідач повторно не з`явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином, також, була викликана до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, жодних клопотань чи заперечень суду не подала, та відповідно до положень ч.11 ст.128,130 ЦПК України вважається, що відповідач повідомлена належно про розгляд справи.

Представник третьої особи - орган опіки та піклування Пилипчанської сільської ради в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду клопотання, в якому просить прийняти рішення на розсуд суду без участі представника сільської ради.

На підставі ст. 280 ЦПК України, з урахуванням думки позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення учасників справи, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Так, судом встановлено, що сторони по справі є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наведене стверджується свідоцтвом про народження дитини, серії НОМЕР_1 , яке видане виконавчим комітетом Пилипчанської сільської ради Білоцеорківського району Київської області, актовий запис № 8 від 28.12.2011р. (а.с.8).

В судовому засіданні встановлено, що сторони по справі перебували в шлюбі, який 08.02.2019 року було розірвано. Наведене підтверджується копією рішення Білоцерківського міськрайонного суду №357/14310/18 2/357/138/19. (а.с.9).

Встановлено, що дитина наразі проживає разом з батьком - ОСОБА_1 та бабою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.11).

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 27.02.2020р., у помешканні ОСОБА_1 створені належні умови для проживання і розвитку дитини.(а.с.10).

Встановлено, що з 13.12.2018 року по 22.11.2019 рік ОСОБА_1 працював в ТОВ Транссіті на посаді водія, дохід за період з січня 2019 року по грудень 2019 року склав 54 528,36 грн., що також стверджується матеріалами справи. (а.с.14, 15-17). За місцем проживання ОСОБА_1 характеризується позитивно. (а.с.12).

Встановлено, що ОСОБА_1 має на праві приватної власності житловий будинок загальною площею 72,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,2084 га, кадастровий номер 3220485103:06:006:0010, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,2211 га кадастровий номер 3220485103:06:006:0015 та земельну ділянку площею 7,0289 га кадастровий номер 3220485100:01:015:0008, які знаходяться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Пилипчанська сільська рада (а.с.31-33).

Встановлено, що ОСОБА_1 має на праві власності транспортний засіб марки БАЗ 079-04 /пасажирський/ НОМЕР_2 . ( а.с.13).

В судовому засіданні встановлено, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається в Білоцерківській спеціальній загальноосвітній школі №19, в 3-А класі, що підтверджується довідкою Білоцерківсько СЗОШ №19 від 30.06.2020 року №87 (а.с.18).

Згідно Витягу з протоколу засідання психолого-медико-педагогічної консультації, складеним Білоцерківьскою міською психолого-медико-педагогічною консультацією від 31.05.2018 року №14 ОСОБА_3 , має порушення інтелектуального розвитку до рівня легкої форми у дитини з аутизмом. Розлади соціальної взаємодії, уваги, активності, комунікативних функцій.Системний недорозвиток мовлення (ЗНМ 1 рівня), що стверджується матеріалами справи та інформацією з медичної картки ОСОБА_3 .( 19, 24-26).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 суду пояснив, що перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою з 25.11.2011 по 08.02.2019 рік, від шлюбу народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 деякий час сторони проживали однією сім`єю і разом виховували сина. На даний час, дитина проживає разом з позивачем, оскільки відповідач на початку 2019 року виїхала у невідомому напрямку. Позивач вказує, що дитина має свої особливості, пов`язані з аутизмом, тому потрібний постійний догляд, який надають батько та баба. Відповідач півтора року не цікавиться життям сина, не відвідує дитину, не телефонує позивачу. В листопаді 2019 року відповідач приїздила з короткочасним візитом до сина, привезла солодощі дитині, та повідомила позивача, що працює за кордоном, мала намір забрати дитину з собою, не маючи ні фінансових можливостей, ні роботи, ні житла. Відповідач не мала чітких планів щодо виховання, лікування їх сина, хоча про хворобу сина відомо з 2016 року. Відповідач самоусунулася від виконання своїх обов`язків, як матері, не захотіла продовжувати лікування сина, змінила свої інтереси, приділяла більше часу собі, ніж дитині. Наразі, відповідач взагалі не знає нічого про життя дитини, давно не приїздила, не цікавилася життя і здоров`ям дитини. Позивач вказує, що любить свого сина, віддає йому весь свій вільний час, возить до спецшколи, лікарів.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 , яка приходиться позивачу двоюрідною сестрою, суду повідомила, що дитина сторін від народження проживає з батьком, має прихильність до нього, а мати вихованням дитини не займалася. Малолітній ОСОБА_3 не зможе обійтися без батька. Мати позивача допомагає у вихованні та догляді дитини. Зі слів родичів свідку відомо, що ОСОБА_2 знаходиться в Польщі. Свідок вважає, що, лише, в інтересах дитини визначити його місце проживання з батьком. Свідок ОСОБА_7 , який проживає по сусідству з позивачем, суду показав, що позивач дуже турботливий батько для свого сина, разом проводять час, читають, навчаються. Позивач постійно зайнятий своїм сином, а матір дитини бачив три роки тому. На той час, вона не сильно піклувалася про дитину, а потім геть зникла, поїхала за кордон, мабуть працює в Польщі.

При вирішенні вказаного спору суд виходить з наступного.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно положень ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

За ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

У ч. 1 ст.157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Згідно ст.141 цього Кодексу мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень ЄСПЛ, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.

Так, рішенням у справі М. С. проти України від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

Відповідно до ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

В ст.150 СК України передбачені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Так у вказаній статті зазначено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Згідно ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. В ч. 2 цієї ж статті вказано, що орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Згідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

При вирішенні спору щодо місця проживання дитини, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дитини, стан її здоров`я, матеріальне забезпечення батьків, інші обставини, що мають істотне значення.

Як було встановлено судом, з народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав в будинку свого батька, спочатку з обома батьками, а останні півтора роки, - лише, з батьком і бабою. Поважних причин щодо відсутності участі матері в житті дитини, судом не виявлено. При визначенні місця проживання дитини, суд враховує, що дитина має особливості розвитку та спілкування, ніколи не розлучалася з батьком, не змінювала місця проживання, позивач самостійно опікується життям, здоров`ям, навчанням свого сина, а відповідач самоусунулася від виконання своїх обов`язків, як мама. Доказів в спростування таких висновків суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що саме з метою забезпечення інтересів дитини, враховуючи вік, стать дитини, її фізичний та психологічний стан, необхідно визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Також, суд вважає за потрібне в рішенні попередити обох батьків дитини про обов`язковість виконання ними своїх батьківських обов`язків стосовно малолітнього ОСОБА_3 , лише, в його інтересах.

За ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Визначаючи розмір аліментів, суд виходить з того, що позивач утримує дитину одноособово, відповідач проживає окремо, самоусунулася від виховання та утримання сина. З урахуванням наведеного, даючи аналіз доказам по справі, за відсутності будь-яких заперечень, суд вважає, що вимога про стягнення аліментів з відповідача на утримання дитини підлягає до задоволення.

За ст.191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви, в даному випадку - з 28.08.2020 року.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає до стягнення в дохід держави судовий збір за позовну вимогу про стягнення аліментів та позивач просить покласти на відповідача понесені ним судові витрати.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 7,141,150,157,159, 160,161СК України, . 4, 12, 76 - 82, 141,158, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 280-282, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визначити місце проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН невідомий) на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1\ 4 частини всіх видів заробітку ОСОБА_2 , але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.08.2020 року і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 840 грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути скасоване Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яку може бути подано до суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд -якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 15.12.2020 року.

СуддяО. Я. Ярмола