Рішення

від 27.10.2020 по справі 369/9429/18

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/9429/18

Провадження № 2/369/1324/20

РІШЕННЯ

Іменем України

27.10.2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Одинцов О.С.

за участі представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа приватне підприємство Агрофірма-Додола про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , третя особа приватне підприємство Агрофірма-Додола про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в :

У серпні 2018 року позивачка звернулась до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі з 2012 року. Мають спільну дитину ОСОБА_6 , 2012 року народження. Спільне життя не склалось, проживають окремо. На її утриманні залишалась дитина. За час спільного проживання ними набуто нерухоме та рухоме майно: критий тік в с.Милове Бериславського району Херсонської області; житловий будинок та земельна ділянка в с.Тарасівка Києво-Святошинського району Київської області; автомобіль Toyota Prado, державний номерний знак НОМЕР_1 , Toyota Corola, державний номерний знак НОМЕР_2 . За час шлюбу був відкритий рахунок в АТ Райффайзен Банк Аваль , на якому зберігаються спільні грошові кошти. Крім того, у серпні 2013 року за час шлюбу за рахунок її коштів на ім`я ОСОБА_5 придбано частку статутного капіталу ПП Агрофірма-Додола у розмірі 50%, та відповідач був зареєстрований як засновник підприємства. За підприємство зареєстровано і рухоме, і нерухоме майно. Тому все майно, у тому числі право на частку в статутному капіталі є також об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

У добровільному порядку дійти згоди щодо його розподілу не можуть. Тому спільне майно підлягає поділу в судовому порядку. При поділі майна просила врахувати наступні обставини: вони почали проживати однією сімєю в її квартирі, з 2013 року (коли відповідач втратив роботу та відмовлявся шукати нову) вона одна працювала та забезпечувала їх родину. Тому частка у статутному капіталі придбана за її рахунок, а відповідач не мав заробітку без поважних причин. Саме вона, розуміючись на агробізнесі, хоч і офіційно не займала жодної посади на підприємстві, вирішувала всі питання закупівлі насіння, засобів захисту рослин, обладнання, техніки, домовлялась про збут товару, тощо. Натомість відповідач ніде не працював і лише в 2017 році офіційно влаштувався на фірму і почав отримувати заробітну плату в розмірі 7000 грн. Під час спільного проживання, відповідач постійно її зраджував, вів розгульний спосіб життя. Після припинення шлюбних відносин за їх спільні кошти придбав автомобіль своїй коханці, намагаючись приховати обсяг спільно нажитого ними майна. Також на її утриманні перебуває їх спільна дитина. Відповідач не надає коштів на утримання дитини, не приймає участі в її вихованні.

Просила суд:

виділити в її особисту приватну власність: житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 ; автомобіль Toyota Prado, державний номерний знак НОМЕР_1 , Toyota Corola, державний номерний знак НОМЕР_2 ; ѕ частки у розмірі 50% від статутного капіталу ПП Агрофірма-Додола , що складає 37,5% від частки статутного капіталу ПП Агрофірма-Додола або стягнути з ОСОБА_5 на її користь грошову компенсацію цієї частки, виходячи з реальної вартості активів ПП Агрофірма-Додола на день пред`явлення позову; стягнути з ОСОБА_5 на її користь 50% усіх сум, що знаходяться на його депозитах;

виділити у особисту приватну власність ОСОБА_5 : критий тік, літ.Г, загальною площею 853 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; ј частки у розмірі 50% від статутного капіталу ПП Агрофірма-Додола , що складає 12,5% від частки статутного капіталу ПП Агрофірма-Додола або залишити у його власності 50% статутного капіталу ПП Агрофірма-Додола за умови виплати ОСОБА_5 на її користь грошову компенсацію цієї частки, виходячи з реальної вартості активів ПП Агрофірма-Додола на день пред`явлення позову; 50% усіх сум, що знаходяться на депозитах ОСОБА_5

26 листопада 2018 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_5 . Свої вимоги мотивував тим, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , мають спільного сина ОСОБА_6 , 2012 року народження. Фактично шлюбні відносини через аморальну поведінку дружини, її розгульний спосіб життя, між ними були припинені 01 березня 2018 року. За час шлюбу ОСОБА_4 працювала, але кошти від неї він не бачив. Родину забезпечував постійно лише він. В інтересах сімї ним отримували в ПП Агрофірма-Додола грошові кошти у якості позики, які витрачались на придбання майна, відпочинок, придбання брендового одягу, харчування, тощо. Станом на листопад 2018 року борг становив 1 382 643 грн. Вказав, що з 2008 року він постійно вкладав свої особисті кошти в ПП Агрофірма-Додола на загальну суму близько 450 000 грн. Тому частку в статутному капіталі товариства він придбав ще до шлюбу з ОСОБА_4 і є його особистою власністю. Також особистою власністю його є критий тік, який він придбав ще у серпні 2001 року. Тому воно не підлягає поділу між ними. Також зазначив, що за час шлюбу ними були придбані житловий будинок та земельна ділянка в с.Тарасівка у рівних частинах кожний - по Ѕ частині, тому дане майно перебуває у спільній частковій власності і не може бути між ними поділено. У період зареєстрованого шлюбу ними за спільні кошти придбано два автомобілі. Згоди щодо їх поділу вони досягти не можуть, тому автомобіль Toyota Prado, державний номерний знак НОМЕР_1 , слід виділити йому у власність, а Toyota Corola, державний номерний знак НОМЕР_2 - ОСОБА_4 та стягнути з нього різницю у вартості автомобілів в розмірі 276 550 грн. Зазначив, що у нього відсутні будь-які кошти на рахунках в АТ Райффазен Банк Аваль .

Просив суд визнати за ним право особистої власності на частку у статутному капіталі та майні ПП Агрофірма-Додола в розмірі 50%; визнати за ним право особистої власності на критий тік, літ.Г, загальною площею 853 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; виділити йому у приватну власність Toyota Prado, державний номерний знак НОМЕР_1 ; виділити у особисту приватну власність ОСОБА_4 автомобіль Toyota Corola, державний номерний знак НОМЕР_2 ; стягнути з нього на користь ОСОБА_4 різницю між вартістю автомобілів в розмірі 276 550 грн.

05 квітня 2019 року до суду надійшла заява щодо уточнення зустрічних позовних вимог. ОСОБА_5 зазначив, що ним було допущено арифметичну помилку. Так, загальна вартість автомобілів становить 1 112 950 грн. Вартість Toyota Prado, державний номерний знак НОМЕР_1 - 694 750 грн., вартість Toyota Corola, державний номерний знак НОМЕР_2 - 418 200 грн. Тому різниця в частці складає 138 275 грн.

Остаточно просив суд визнати за ним право особистої власності на частку у статутному капіталі та майні ПП Агрофірма-Додола в розмірі 50%; визнати за ним право особистої власності на критий тік, літ.Г, загальною площею 853 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; виділити йому у приватну власність Toyota Prado, державний номерний знак НОМЕР_1 ; виділити у особисту приватну власність ОСОБА_4 автомобіль Toyota Corola, державний номерний знак НОМЕР_2 ; стягнути з нього на користь ОСОБА_4 різницю між вартістю автомобілів в розмірі 138 275 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив позов задоволити.

У судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували. Просили відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні представник ПП Агрофірма-Додола позовні вимоги ОСОБА_4 підтримали. Суду пояснили, що підприємство зареєстровано з 2008 року, ОСОБА_5 став співзасновником у 2013 році, трудову діяльність здійснює з 2016 року. Зарплату має невелику, сплачує аліменти на утримання дітей. Відповідач отримував позику, яку не повернув ще у повному обсязі. Позивачка завжди приймала участь в діяльності підприємства, погоджувала отримання кредитів. Щодо тверджень ОСОБА_5 про придбання частки у товаристві лише за його кошти заперечував, оскільки можливо в ті часи й надходили грошові кошти від відповідача, але це не була оплата корпоративних прав підприємства. Просив задоволити позов ОСОБА_4 .

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги та вимоги за зустрічним позовом підлягають до задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі Христов проти України суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

При розгляді справи судом встановлено, що 05 вересня 2012 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у відділі реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м.Києві.

Батьками неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Положення частини другої статті 3 СК України, згідно з яким подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно, стосуються лише офіційно зареєстрованих шлюбів.

За ст. 18 СК України кожен учасник сімейних правовідносин має право звернутись до суду за захистом свого права або інтересу. Способами захисту є встановлення правовідношення.

Разом із тим, згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 СК України.

Тобто при застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а також якщо вони проживають однією сім`єю без шлюбу в період, протягом якого придбано спірне майно.

При розгляді справи позивачка у своєму позові вказувала, що вона та ОСОБА_5 переїхав проживати до неї ще в 2011 році. Доказів встановленого факту, що має юридичне значення, а саме проживання однією сім`єю з відповідачем суду не надано та суд таких обставин не встановлював, дотримуючись положень ст. 13 ЦПК України, яка визначає диспозитивність цивільного судочинства.

Статтею 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Відповідно до ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 СК України визначено, що при здійснені подружжям права спільної сумісної власності дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Статтями 68, 69 СК України встановлено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. А отже дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до п.п. 22-25 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя №11, від 21 грудня 2007 року поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

П.23 передбачено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Відповідно до п. 24 до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, вв тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

За п.25 вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

28 січня 2013 року був придбаний автомобіль Toyota Land Cruiser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_1 , який був зареєстрований за ОСОБА_5

12 травня 2016 року був придбаний автомобіль Toyоta Corola, 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , який був зареєстрований за ОСОБА_4 .

На підставі рішення державного реєстратора Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Ковша М.В. 04 червня 2018 року було зареєстровано право власності на критий тік, літ.Г, загальною площею 853 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_5

21 вересня 2017 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку загальною площею 145,7 кв.м, житловою площею 80,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За даним договором ОСОБА_5 та ОСОБА_4 придбали житловий будинок в рівних частинах (кожний по Ѕ частці) у спільну часткову власність.

21 вересня 2017 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222486601:01:031:5297. За даним договором ОСОБА_5 та ОСОБА_4 придбали земельну ділянку в рівних частинах (кожний по Ѕ частці) у спільну часткову власність.

Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Отже, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності, а за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю, при цьому тягар доказування, що вказане майно не належить до спільної сумісної власності, покладається на того з подружжя, хто набув спірне майно за кошти, що належали йому особисто.

Зазначені вище норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

У судовому засіданні сторонами не подано доказів того, що дане майно було придбане ними за час перебування сторін в зареєстрованому шлюбі за особисті кошти. Наявність в одного з подружжя доходу не може ототожнюватись з особистими коштами та таких особистих коштів у купівлю майна. Тому суд приходить до висновку, що автомобілі та критий тік є спільним майном подружжя.

Посилання відповідача, що критий тік був ним придбаний ще в 2001 році, тобто до реєстрації шлюбу суд до уваги не бере, оскільки належних та допустимих доказів суду не подано. Так, згідно протоколу №1 зборів власників майнових паїв сільськогосподарської спілки Софіївська від 01 серпня 2001 року передано у володіння ОСОБА_5 майновий пай у розмірі 1100 кв.м у вигляді критого току. При цьому даним протоколом не передавалось майно у власність, а лише у володіння. Про існування будь-яких інших домовленостей, рішень уповноважених органів щодо передачі майна у власність суду не повідомлено та не долучено їх до матеріалів справи, не заявлено клопотань про їх витребування у разі складнощів в їх отриманні. Тому вимоги ОСОБА_5 про визнання критого току особистою власністю задоволенню не підлягають.

Вимоги щодо поділу житлового будинку та земельної ділянки як спільного сумісного майна подружжя, задоволенню також не підлягають, оскільки подружжя при його придбанні визначили і статус майна, і частки кожного із співвласників, тому майно не може бути віднесено до спільної сумісної власності.

Відповідно до ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

При купівлі сторони самостійно визначили вид власності, отримали правовстановлюючі документи на майно та зареєстрували право власності у відповідному реєстрі, тому суд відмовляє у задоволенні позову в частині визнання квартири спільним сумісним майном та її поділу з відступом від зареєстрованих часток.

Також не підлягають задоволенню вимоги про поділ грошових коштів, які знаходяться на рахунка ОСОБА_5 в АТ Райффайзен Банк Аваль , оскільки в матеріалах справи відсутні докази відкриття таких рахунків в період зареєстрованого шлюбу, внесення коштів та наявність коштів на рахунках на час розгляду справи. Відповідач ОСОБА_5 , заперечуючи проти позовних вимог, надав суду довідку з АТ Райффайзен Банк Аваль Бериславське відділення №101 від 16 листопада 2018 року. Доказів на спростування позивачка суду не надала, не заявила клопотань про їх витребування, у разі складнощів в їх отриманні.

Щодо розподілу майна: автомобілів та критого току.

Як ОСОБА_4 , так і ОСОБА_5 просили провести поділ майна, виділивши у власність конкретне майно. Разом з тим, згоди іншого на такий поділ судом при розгляді справи не встановлено. Так, ОСОБА_4 вважала за доцільне залишити їй два автомобілі, а колишньому чоловіку - критий тік, а ОСОБА_5 - кожному з подружжя по одному автомобілю.

Також сторони не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження вартості такого майна. Не може бути прийнятною орієнтовна вартість майна, оскільки інша сторона не визнає такої вартості. При цьому сторони клопотань про призначення експертизи не заявили, не повідомили про неможливість провести самостійно експертизу та подати суду належні та допустимі докази цим обставинам.

За змістом ст.364 ЦК України компенсація частки у спільному майні проводиться виходячи із дійсної вартості нерухомого майна. Відповідно до роз`яснень, викладених у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 р. Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий у даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

Зважаючи на те, що сторонами не погоджена вартість спірного майна автомобілів та критого току, сторонами подані суперечливі докази, не заявлено інших клопотань на підтвердження своїх доводів або заперечень, не внесено коштів на депозитний рахунок суду, тому суд визнає право власності на критий тік та автомобілі по Ѕ частині за кожним з сторін, задовольняючи позовні вимоги та вимоги за зустрічним позовом частково. Пояснення щодо неподільності речі, неможливості спільного користування майном через неприязні стосунки, суд до уваги не бере, оскільки такий розподіл має бути погоджений сторонами, внесено на депозит грошові кошти, визначено вартість майна, для уникнення в подальшому суперечок щодо невиконання судового рішення.

Судом встановлено, що засновником ПП Агрофірма-Додола в тому числі є ОСОБА_5 , що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1004208626 від 14 липня 2018 року та не оспорювалось сторонами при розгляді справи.

За загальним правилом, при розгляді справ про поділ спільного майна подружжя вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Правовідносини щодо здійснення підприємницької діяльності фізичною особою врегульовані главою 5 ЦК України. Згідно зі статтею 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме йому при поділі цього майна. Отже, майно фізичної особи-підприємця (яке використовується для господарської діяльності фізичною особою-підприємцем) вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Згідно зі статтею 115 ЦК України господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Отже, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього товариства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості частки у майні товариства в разі поділу майна подружжя та право вимоги половини отриманого доходу від діяльності товариства.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не довели суду своїх позовних вимог щодо приватного підприємства. Не подали доказів того, що у купівлю були вкладені особисті кошти ОСОБА_5 (подані останнім квитанції не підтверджують цих обставин, а свідчать лише про здійснення певних фінансових операцій, при цьому представник підприємства у судовому засіданні заперечував внесення відповідачем особистих коштів у придбанні частки у статутному капіталі), не вказано вартість майна, яке передавалося подружжям до підприємства, його вартість, тощо. Жодна із сторін не повідомила суд про причини неможливості подати такі докази, не заявлено відповідних клопотань. Тому в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення поданих позовів.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа приватне підприємство Агрофірма-Додола про поділ майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , третя особа приватне підприємство Агрофірма-Додола про поділ майна подружжя задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину автомобіля Toyota Prado, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Визнати за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину автомобіля Toyota Prado, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину автомобіля Toyota Corolla, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Визнати за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину автомобіля Toyota Corolla, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину критого току, літ.Г, загальною площею 853 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину критого току, літ.Г, загальною площею 853 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа приватне підприємство Агрофірма-Додола про поділ майна подружжя та вимог зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , третя особа приватне підприємство Агрофірма-Додола про поділ майна подружжя відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 05 листопада 2020 року.

Суддя