Рішення

від 18.12.2020 по справі 942/1071/20

НОВОПСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 18.12.2020

ЄУ № 942/1071/20

Провадження №2/942/499/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Проньки В.В.,

за участю секретаря судового засідання Колесник Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про позбавлення права користування житловим приміщенням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Новорозсошанська сільська рада Новопсковського району Луганської області,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить позбавити відповідачів права користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . В зазначеному житловому будинку зареєстровані відповідачі ОСОБА_2 , 1964 року народження, ОСОБА_3 , 1966 року народження, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач посилається на те, що відповідачі з січня 2020 року не проживають в належному йому будинку, однак в добровільному порядку знятися з реєстрації місця проживання не бажають. Позивач вказує, що у зв`язку з реєстрацією відповідачів в його будинку він фактично позбавлений права отримати субсидію на оплату комунальних послуг, у зв`язку з чим змушений звернутися до суду.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 22.09.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі, розпочато підготовче провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 22.10.2020, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

22.10.2020суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.11.2020.

18.11.2020 судове засідання відкладено до 18.12.2020 у зв`язку з неявкою відповідачів.

Позивач до судового засідання не з`явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, відзивів на позов, заяв чи клопотань суду не надавали.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України

Дослідивши наявні у справі письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 16.03.2020 придбав у ОСОБА_5 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами від 16 березня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Новопсковського районного нотаріального округу Луганської області Куліковою Я.В., зареєстрований в реєстрі за № 197; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №204238834 від 16.03.2020.

Таким чином позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно зі ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання та проживання членів своєї сім`ї.

З довідки, виданої Новорозсошанською сільською радою Новопсковського району Луганської області 08.07.2020 за вих. № 774, вбачається, що в належному позивачу будинку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 , 1964 року народження, ОСОБА_3 , 1966 року народження, та ОСОБА_4 , 1987 року народження. але фактично не проживають за вказаною адресою з січня 2020 року.

Згідно з актом підтвердження проживання, складеним комісією Новорозсошанської сільської ради в складі голови комісії - сільського голови Ізюмського І.В., секретаря сільської ради Золотарьової О.В., депутата сільської ради Вакуленка Є.В., сусідів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично не проживають за вказаною адресою з січня 2020 року. Вказаний акт зареєстрований у Новорозсошанській сільській раді Новопсковського району Луганської області 24.02.2020 за № 9.

У Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності ( статті 13, 41 Конституції України).

Відповідно до статті 13 Конституції України власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. У такій редакції конституційна норма не лише покладає на власника обов`язки, а й орієнтовно вказує на його зобов`язання.

Основоположні принципи здійснення повноважень власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над майном, не пов`язана з використанням його властивостей.

Право користування власністю - це юридично забезпечена можливість власника добувати з належного йому майна корисні властивості.

Під правом розпоряджатися розуміють юридично забезпечену можливість власника визначати долю майна.

Відповідно до п. № 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди, як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

У відповідності до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. п. 34, 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , під час розгляду позовів про визнання особо такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (п. 3 ч. 1 ст. 346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і немає права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім`ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї.

Саме такою правовою позицією керувався Верховний Суд України у своїй постанові по справі № 6-158цс14, яка відповідно до приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України, враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд встановив, що в розумінні чинного законодавства відповідачі не є членами родини позивача, оскільки згідно Сімейного Кодексу України до членів родини віднесені особи, що проживають разом, поєднанні спільним побутом, мають спільні права і обов`язки, а також які мають кровний зв`язок.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Разом з цим згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відтак за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жилого приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім`ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім`ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім`ї власника без поважних причин понад один рік.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що відповідачі не є власниками житлового будинку, не є членами сім`ї позивача, не мешкають без поважних причин в житловому приміщенні, що належить на праві власності позивачу, тому суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , позбавивши відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки реєстрація відповідачів чинить позивачу перешкоди у користуванні власністю, яку він придбав.

Доказів на спростування вказаних обставин відповідачі суду не надали.

Відповідно до вимог ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

У Постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства ( статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР, стаття 405 ЦК України). Отже у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши водночас одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Закон України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані зі зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до всіх правовідносин виникнення, зміни чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи або її законного представника, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, свідоцтва про смерть. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.

За таких обставин, приймаючи до уваги вимоги позивача, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі по 280,27 грн з кожного, понесений ним при зверненні до суду.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 77-81, 89, 141, 229, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про позбавлення права користування житловим приміщенням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Новорозсошанська сільська рада Новопсковського району Луганської області, задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , права користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 280,27 грн (двісті вісімдесят грн 27 коп.) в рахунок відшкодування понесеного судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 280,27 грн (двісті вісімдесят грн 27 коп.) в рахунок відшкодування понесеного судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 280,27 грн (двісті вісімдесят грн 27 коп.) в рахунок відшкодування понесеного судового збору.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Новопсковським РВ УДМС України у Луганській області 21.10.2015, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Новопсковським РВ УМВС України у Луганській області 25.08.1999, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Новопсковським РВ УМВС України у Луганській області 25.08.1999, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , паспорт серії НОМЕР_7 , виданий Новопсковським РВ УМВС України у Луганській області 18.05.2005, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Новорозсошанська сільська рада Новопсковського району Луганської області, код ЄДРПОУ 04336582, місце знаходження: вул. Ювілейна, 20, с. Новорозсош Новопсковського району Луганської області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: В.В. Пронька