Постанова

від 17.12.2020 по справі 344/9421/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/9421/20

Провадження № 22-ц/4808/1411/20

Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М.

Суддя-доповідач Горейко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Мелінишин Г.П., Томин О.О.

секретаря Петріва Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Рогатинавто про відшкодування матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Рогатинавто на рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене у складі судді Антоняка Т.М. 29 вересня 2020 року в м. Івано-Франківську,

в с т а н о в и в:

23 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ПрАТ Рогатинавто про відшкодування матеріальної шкоди.

Позов мотивувала тим, що 14 лютого 2018 року в м. Івано-Франківську по вул. Галицькій, 67 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю її транспортного засобу марки BMW , модель Х3 , д.р.н. НОМЕР_1 , та транспортного засобу марки БАЗ А079.23 , д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого її транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень. Між нею та ОСОБА_2 , як учасниками ДТП, була досягнута домовленість про укладання на спеціальному бланку повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - європротокол), згідно якого ОСОБА_2 особисто визнав свою вину. За даними європротоколу, вказаними водієм ОСОБА_2 , транспортний засіб марки БАЗ А079.23 , д.р.н. НОМЕР_2 , на момент ДТП був застрахований в ПАТ СК Країна згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів (поліс №АК/7825728) від 24 листопада 2017 року, укладеного між ПАТ СК Країна та ПрАТ Рогатинавто (власник застрахованого транспортного засобу).

15 лютого 2018 року на ім`я голови правління ПАТ СК Країна було подано повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду потерпілої особи. За результатами проведеного огляду транспортного засобу марки BMW , модель Х3 , д.р.н. НОМЕР_1 , було визначено збитки в розмірі 11 409,63 грн.

Не погодившись з даними такої оцінки та визначеним розміром збитків, вона подала скаргу до ПАТ СК Країна про необґрунтоване заниження суми страхового відшкодування. За результатами розгляду скарги ПАТ СК Країна в листі б/н вказала на можливість перегляду визначеного розміру страхового відшкодування у випадку надання незалежної експертної оцінки пошкоджень, завданих її транспортному засобу в результаті ДТП 14 лютого 2018 року.

31 січня 2019 року нею на адресу ПАТ СК Країна направлено звіт №05/19 про оцінку матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу BMW , модель Х3 , д.р.н. НОМЕР_1 , від 29 січня 2019 року, складений незалежним експертом ПП ОСОБА_3 , та лист, в якому вона просила при визначенні страхового відшкодування врахувати дані такої незалежної експертизи. Листом від 08 лютого 2019 року вих. №1569/19 її повідомлено, що страховою компанією не взято до уваги наданий нею висновок експерта. При цьому, не було наведено жодних обґрунтувань причин не погодження з висновком незалежної експертизи. Листом від 10 травня 2019 року №5566 ПАТ СК Країна повідомило її про відмову у виплаті страхового відшкодування, мотивуючи відмову тим, що заява про виплату страхового відшкодування за вх. №7238/19 подана 29 березня 2019 року, а з моменту скоєння ДТП пройшло більше року.

Посилаючись на те, що страхова компанія, в якій застраховано транспортний засіб відповідача, незважаючи на вжиття нею всіх передбачених законом заходів, не забезпечила відновлення їй порушеного права, позивач просила стягнути з відповідача на її користь майнову шкоду, завдану їй внаслідок ДТП 14 лютого 2018 року, в розмірі 16 269,18 грн та витрати на проведення експертного дослідження в розмірі 1 500 грн, а всього 17 769,18 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 29 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Рогатинавто на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 16 269,18 грн, витрати на проведення експертного дослідження в розмірі 1 500 грн. та понесені витрати по оплаті судового збору у розмірі 840,80 грн.

Рішення мотивовано тим, що потерпілому внаслідок ДТП, як кредитору, належить право вільно, на власний розсуд обирати спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності підстав, передбачених статтею 1194 ЦК України. Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. Таке право потерпілого є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду, ПрАТ Рогатинавто подало апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зокрема зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд не врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, про те, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, визначеній статтею 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Також судом не враховано, що відповідно до пункту 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки кожен водій транспортного засобу повинен мати поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і якщо є такий поліс, то суд повинен за заявою позивача залучити до участі у справі страхову компанію, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність винуватця. При цьому наголошено, що непред`явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Апелянт вказує, що позивач не зверталася до ПАТ СК Країна із заявою про виплату страхового відшкодування, чим в подальшому спричинила відмову у такій виплаті. При цьому, вона не оскаржувала дії страховика в судовому порядку та не залучила його до участі у даній справі в якості співвідповідача. Тому її вимоги до ПрАТ Рогатинавто є безпідставними.

Також апелянт стверджує, що суд не дав належної оцінки звіту про оцінку вартості матеріального збитку №05/19 від 29 січня 2019 року, не врахував, що вказаний документ складено через рік після ДТП, він відображає стан транспортного засобу через рік, а не після ДТП, у зв`язку з чим не є достовірним доказом заподіяної шкоди. В постанові від 06 липня 2018 року у справі №924/675/17 Верховний Суд вказав, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Проте таких доказів у матеріалах справи немає.

Крім того, судом не враховано і судову практику щодо повернення ПДВ потерпілому, яке сплачується йому після надання документів про оплату запчастин/відновлювального ремонту на суму, що включає ПДВ, і стягнув відповідну суму, незважаючи на те, що позивач не надала відповідних документів.

З наведених підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Позивач надіслала суду відзив на апеляційну скаргу ПрАТ Рогатинавто , однак в порушення частини 4 статті 360 ЦПК України до даного відзиву не додала докази надсилання (надання) копій відзиву іншим учасникам справи.

Цивільним процесуальним кодексом України не передбачено надання судом строку на усунення недоліків відзиву, а тому, оскільки відзив не відповідає вимогам частини 4 статті 360 ЦПК України, він не береться судом до уваги.

В засідання апеляційного суду учасники справи не з`явились, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Представник апелянта не повідомив суд про причину неявки в судове засіданн.я

Позивач, у поданому нею відзиві, просила розгляд справи проводити без її участі.

З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 14 лютого 2018 року о 15 год. 45 хв. в м. Івано-Франківську по вул. Галицькій, 67 сталася ДТП за участю транспортного засобу марки BMW , модель Х3 , д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу марки БАЗ А079.23 , д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Між позивачем та водієм ОСОБА_2 , як учасниками ДТП, було досягнуто домовленості про укладання на наданому спеціальному бланку повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду - європротоколу.

15 лютого 2018 року ОСОБА_1 подала на ім`я голови правління ПАТ СК Країна Наконечного О.В. повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду потерпілої особи (а.с. 34).

За даними цього повідомлення ДТП сталася з вини водія транспортного засобу марки БАЗ А079.23 , д.р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , що особисто ним визнано та підтверджено в узгодженому сторонами даної ДТП європротоколі від 14 лютого 2018 року. ОСОБА_2 також вказано, що транспортний засіб марки БАЗ А079.23 , д.р.н. НОМЕР_2 , на момент ДТП був застрахований в ПАТ СК Країна , номер полісу АК/7825728.

За результатами огляду транспортного засобу марки BMW , модель Х3 , д.р.н. НОМЕР_1 , була складена ремонтна калькуляція №48680 від 26 лютого 2018 року, згідно якої розмір збитків, завданих позивачу внаслідок ДТП, становить 11 409,63 грн (а.с. 35-37).

Згідно рахунку №АО-0000049 від 15 березня 2018 року, виданого ПП ОСОБА_4 , вартість товарів для ремонту автомобіля BMW Х3, д.р.н. НОМЕР_1 , становить 19 393 грн (а.с. 30).

Відповідно до рахунку №468 від 09 липня 2018 року, виданого ПП Христина , вартість товарів (робіт, послуг) для ремонту автомобіля позивача становить 23 416,18 грн (а.с. 29).

Зі звіту №05/19 про оцінку вартості матеріального збитку від 29 січня 2019 року, складеного ПП ОСОБА_3 , вбачається, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу BMW ХЗ, д.р.н. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП 14 лютого 2018 року з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, становить 16 269,18 грн з ПДВ 20% та 15 635,39 грн без ПДВ 20%. Витрати за проведення оцінки транспортного засобу становлять 1 500 грн (а.с. 10-15).

Беручи до уваги рахунки, видані приватними підприємцями про вартість товарів (робіт, послуг) для відновлювального ремонту автомобіля, та звіт про оцінку вартості матеріального збитку, позивач звернулася до ПАТ СК Країна зі скаргою про необґрунтоване заниження суми страхового відшкодування, в якій просила провести перевірку в частині дотримання страхового законодавства щодо об`єктивності калькуляції суми пошкодження транспортного засобу (а.с. 38-39).

В листі за вих. №1569/19 від 08 лютого 2019 року ПАТ СК Країна повідомило позивача, що розглянуло наданий нею висновок про вартість матеріального збитку від 29 січня 2019 року ПП ОСОБА_3 , однак з даним висновком експерта не погоджується (а.с. 42).

29 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ СК Країна із заявою на виплату страхового відшкодування (а.с. 43).

Однак, страхове відшкодування не виплачено.

Як зазначила позивач, листом від 10 травня 2019 року вих. №5566 ПАТ СК Країна повідомило її про прийняте рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування. В обґрунтування такого рішення зазначено, що заява про виплату страхового відшкодування за вх. №7238/19 була подана 29 березня 2019 року, а з моменту скоєння ДТП пройшло більше року.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В силу положень частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини п.1. ч.1 статті 1188 ЦК України Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частиною 1 статті 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Судом першої інстанції установлено та не заперечується сторонами, що власником транспортного засобу марки БАЗ А079.23 , д.р.н. НОМЕР_2 , є ПрАТ Рогатинавто . На момент ДПТ вказаним транспортним засобом керував працівник цього товариства ОСОБА_2 .

Також встановлено, що даний транспортний засіб був застрахований в ПАТ СК Країна згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів (поліс №АК/7825728) від 24.11.2017 року.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовано Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 зазначеного Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 даного Закону неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 73 постанови від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц дійшла висновку, згідно якого покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

При цьому, в пункті 72 вищенаведеної постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37).

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ СК Країна велося листування щодо розміру страхового відшкодування (а.с. 38-42), однак із заявою про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 звернулася до страховика лише 29 березня 2019 року (а.с. 43), тобто з пропуском строку, встановленого підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Таким чином, позивач втратила право на відшкодування шкоди страховиком винної особи та має право на відшкодування шкоди на загальних підставах, передбачених статтями 1166, 1172, 1188 ЦК України.

З урахуванням вищенаведених положень закону та висновків Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що особа, потерпіла внаслідок ДТП, має право на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка її завдала, таке право є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апелянта про те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, а також роз`яснення, які містяться в пункті 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки , не заслуговують на увагу, оскільки в даному випадку позивач втратила право на отримання відшкодування шкоди від страховика винуватця ДТП, однак таке відшкодування можливе на загальних підставах за рахунок винної особи за принципом генерального делікту.

Не приймаються до уваги також і твердження апелянта про те, що суд не дав належної оцінки звіту про оцінку вартості матеріального збитку №05/19 від 29 січня 2019 року, не врахував, що вказаний документ складено через рік після ДТП, він відображає стан транспортного засобу через рік, а не після ДТП, у зв`язку з чим не є достовірним доказом заподіяної шкоди, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що технічний стан пошкодженого транспортного засобу позивача з часу ДТП і на час його огляду оцінювачем змінився, а відповідач, не погоджуючись зі звітом, вправі був клопотати про призначення судової автотоварознавчої експертизи.

Звіт про оцінку вартості матеріального збитку №05/19 від 29 січня 2019 року, складений ПП ОСОБА_3 , який має відповідний сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, на замовлення ОСОБА_1 у зв`язку з її незгодою з розміром матеріального збитку, завданого їй внаслідок ДТП 14 лютого 2018 року, визначеного ПАТ СК Країна . В листі за вих. №1569/19 від 08 лютого 2019 року ПАТ СК Країна повідомило позивача, що не погоджується із зазначеним звітом, однак не навело жодних обґрунтувань такої незгоди. Не наведено таких обґрунтувань і апелянтом, зокрема не вказано порушення яких вимог Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395 (з відповідним змінами), допустив ПП ОСОБА_3 у зв`язку з чим вказаний звіт не є достовірним доказом у справі.

В пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року №8 Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах роз`яснено, що при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Судом не встановлено обставин недотримання оцінювачем вимог закону при складанні звіту про оцінку вартості матеріального збитку №05/19 від 29 січня 2019 року або обставин, які виключають його участь у проведенні дослідження.

Апеляційним судом не приймаються до уваги і посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не врахував судову практику щодо повернення ПДВ потерпілому, яке сплачується йому після надання документів про оплату запчастин/відновлювального ремонту на суму, що включає ПДВ, а позивач таких доказів не надала.

За змістом підпункту 14.1.178 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість (ПДВ)- це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент).

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (частина 2 статті 22 ЦК України).

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач провела ремонт транспортного засобу та у зв`язку з цим понесла відповідні витрати, однак для відновлення транспортного засобу вона змушена понести витрати на придбання товарів (робіт, послуг) в ціну яких входить ПДВ.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, Заява №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене та з урахуванням положень частини 1 статті 375 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ПрАТ Рогатинавто слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Частиною 6 статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Керуючись статтями 374, 375, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Рогатинавто залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 29 вересня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча М.Д. Горейко

Судді: Г.П. Мелінишин

О.О. Томин

Повний текст постанови складено 18 грудня 2020 року