Постанова

від 14.12.2020 по справі 343/1585/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 343/1585/19

Провадження № 22-ц/4808/1091/20

Головуючий у 1 інстанції Лицур І. М.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.,

суддів: Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В.,

за участю секретаря Бойчука Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду, ухвалене суддею Лицур І.М. 6 березня 2020 року в м. Долина у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Гаражного кооперативу №1 Нафтовик в особі голови правління Івасенка Олександра Сергійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , про скасування рішення правління гаражного кооперативу №1 Нафтовик та визнання права на вступ в члени кооперативу і користування гаражем,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та гаражного кооперативу №1 Нафтовик в особі голови правління Івасенка О.С., третя особа, яка не заявляє на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , про скасування рішення правління гаражного кооперативу №1 Нафтовик про вступ ОСОБА_2 до членів кооперативу, визнання за ним права вступу в члени даного кооперативу та права користування гаражем № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі № НОМЕР_2 Нафтовик , що знаходиться по вул. Пушкіна, 1А в м. Долина Івано-Франківської області.

Позов мотивовано тим, що в 1998 році позивач придбав гараж № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі №1 Нафтовик у ОСОБА_4 , який на той час був членом даного кооперативу, та повністю вніс свій пай на рахунок кооперативу. За домовленістю між ними ОСОБА_1 повинен був відшкодувати ОСОБА_4 розмір його пайового внеску - 4000,00 грн., що еквівалентно 2000,00 доларів США, після чого останній зобов`язувався відступити право користування гаражем № НОМЕР_1 , що підтверджується розпискою дружини ОСОБА_4 - ОСОБА_5

24 червня 2016 року позовачу стало відомо, що відповідач ОСОБА_2 без його згоди самовільно зрізав замки із вказаного гаража та гаража № НОМЕР_3 , що належав його батькові, після чого разом із дружиною та невідомими особами вивіз та викинув його особисті речі, двигуни та запасні частини до автомобілів.

27 липня 2016 року він звернувся до голови кооперативу ОСОБА_6 і останній надав йому копії заяви ОСОБА_4 про виключення його з членів кооперативу та заяву ОСОБА_2 про зарахування до членів кооперативу, а також рішення Правління кооперативу про переписання гаражу № НОМЕР_1 на ОСОБА_2 . Тобто, відповідач ОСОБА_2 в шахрайський спосіб вступив у члени гаражного кооперативу і заволодів гаражем та всім майном, що знаходилось у ньому.

Голова кооперативу ОСОБА_6 ігнорує його звернення щодо вступу в гаражний кооператив, загальні збори членів кооперативу не відбуваються. До 25 червня 2016 року він користувався спірним гаражем, ніс всі витрати по його утриманню, провів капітальний ремонт даху, тобто відкрито та безперешкодно користувався гаражем протягом 18 років.

Оскільки в позасудовому порядку він не має можливості відновити своє право на користування гаражем, то змушений звернутися до суду із вказаним позовом, який просив задовольнити.

Рішенням Долинського районного суду від 6 березня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає його таким, що прийняте за неповного з`ясування обставин справи, що призвело до невірного застосування судом норм закону.

Зазначає, що відповідач не надав жодного підтвердження передачі ним грошових коштів за гараж ОСОБА_4 . Натомість, ним надано розписку дружини покійного ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , яка підтверджує, що саме він заплатив гроші за гараж, що не взято судом до уваги.

Крім того, ОСОБА_7 , який був тривалий час головою кооперативу, підтвердив, що саме ОСОБА_1 з 1998 року користувався гаражем № НОМЕР_1 . Не взято до уваги і покази ОСОБА_8 нібито з підстав її неприязних стосунків з відповідачем.

Також ним було надано відео- та фотодокази, що підтверджують те, що він дізнавався про його порушене право лише 27 липня 2016 року, що також залишено судом поза увагою. При цьому, в рішенні зазначено, що позивач міг довідатись про своє порушене право ще у 1998 році, не враховуючи того, що відповідач, скориставшись родинними стосунками та довірою позивача, обманув його, повідомивши, що гараж оформлений на їхню матір.

Вважає, що судом не надано належну оцінку і Довідці з сервісного центру МВС України щодо реєстрації автомобіля Опель , реєстраційний номер НОМЕР_4 , який вказав у своїй заяві на вступ до кооперативу відповідач ОСОБА_2 , за ним - ОСОБА_1 .

На думку апелянта, представником відповідача не було надано і доказів на підтвердження понесених відповідачем витрат на правову допомогу, які в силу частини восьмої статті 141 ЦПК України повинні були бути поданими до закінчення судових дебатів.

Зважаючи на наведені обставини просить скасувати рішення Долинського районного суду від 6 березня 2020 року та постановити нове, яким задовольнити позов.

Гаражно-будівельний кооператив №1 Нафтовик подав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилається на те, що ОСОБА_6 неправомірно переоформляв гаражі всупереч Статуту і Закону України Про кооперацію , оскільки відсутні відомості щодо обрання ОСОБА_6 головою Правління. Крім того, відсутній і протокол загальних зборів про прийом ОСОБА_2 до членів гаражного кооперативу та надання йому в користування чи у власність гаража № НОМЕР_1 . Однак, є заява ОСОБА_2 від 11 вересня 2017 року про переоформлення гаража № НОМЕР_1 на ОСОБА_3 та заява ОСОБА_3 від 11 вересня 2017 року про прийняття в члени ГК №1, на якій зазначено: Правління ГК №1 Нафтовик вирішило гараж № НОМЕР_1 переписати на ОСОБА_3 і рахувати його власником . Зазначає, що в кооперативі відсутній протокол засідання Правління від 11 вересня 2017 року та протокол загальних зборів, які мали б затвердити вказане рішення Правління. Вказує, що факт користування гаражем ОСОБА_1 підтверджується показами свідків. А стосовно неправомірних дій ОСОБА_2 відкрите кримінальне провадження №12017090160000739.

В судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_9 доводи апеляційної скарги підтримали з мотивів, наведених у ній.

Представник ГБК №1 Нафтовик Горбань О.П. доводи апеляційної скарги підтримав.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, повідомлявся про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Отже, є правові підстави для розгляду справи у його відсутності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, повідомлявся про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у 1998 році передав подружжю ОСОБА_10 4000,00 грн., що еквівалентно 2000,00 доларів США за гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться в гаражному кооперативі № НОМЕР_2 Нафтовик , на підтвердження чого надано копії розписок ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 12).

Згідно копії заяви ОСОБА_4 від 18 червня 1998 року, адресованої голові Правління ГБК №1, останній просив відчужити гараж № НОМЕР_1 і переписати його на ОСОБА_2 , зазначивши, що гараж відчужено за договірною ціною (т. 1, а.с. 28 (зворот)).

Того ж дня ОСОБА_2 написав заяву про прийняття в члени ГБК №1 та оформлення гаражу № НОМЕР_1 на нього. Вказав, що являється власником автомобіля Опель д.н.з. НОМЕР_4 (т. 1, а.с. 28 (зворот)).

Рішенням Правління ГБК №1 було переписано гараж № НОМЕР_1 на ОСОБА_2 та зазначено, що останній є його власником (т. 1, а.с. 28 (зворот)).

Відповідно до копії списку власників гаражів ГК №1 Нафтовик власником гаража № НОМЕР_1 є ОСОБА_2 , а копією витягу з журналу реєстрації оплати внесків членів гаражного кооперативу підтверджено, що ОСОБА_2 сплачував внески за користування даним гаражем по 2015 рік включно. Вказане підтверджується також і Довідкою, виданою головою ГК Нафтовик 26 липня 2016 року (т. 1, а.с. 127, 53, 211).

Судом встановлено також, що згідно копії заяви-пропозиції ОСОБА_1 від 6 липня 2016 року, адресованої ОСОБА_2 , позивач запропонував останньому добровільно переоформити на нього гараж № НОМЕР_1 . Зазначив, що спірний гараж було куплено ним за гроші, виділені йому їхніми батьками, проте у зв`язку з раптовою хворобою у нього була відсутня можливість переоформлення його на себе (т. 1, а.с. 13).

Із копій довідок Медико-санітарної частини Нафтогазовидобувного управління Долинанафтогаз ПАТ Укранафта №140/397 та №23 від 28 червня 2016 року вбачається, що ОСОБА_1 дійсно знаходився на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділі з 6 червня 1998 року по 12 червня 1998 року з діагнозом: гострий розлад мозкового кровообігу по типу ішемічного інсульту у вертебро-базилярній системі та з 14 липня 1998 року по 8 листопада 1998 року з діагнозом: стан після перенесеного гострого розладу мозкового кровообігу по типу ішемічного інсульту (т. 1, а.с. 10).

Відповідно до копії Довідки Долинської ЦРЛ №55 від 09.07.2016 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділі з 13 червня 1998 року по 13 липня 1998 року з діагнозом: ішемічний інсульт з помітним правобічним геміпарезом (т. 1, а.с. 11).

Із копій заяв ОСОБА_1 , адресованих голові Правління ГК №1 Нафтовик 28 травня 2017 року, 30 травня 2017 року, 24 березня 2019 року та 30 серпня 2020 року вбачається, що ОСОБА_4 відчужив йому гараж, однак у зв`язку з перенесеним інсультом він не зміг належним чином переоформити його на своє ім`я, відповідно і вступити в члени кооперативу. Вказує, що безперервно користувався даним гаражем і вважав, що являється його власником. Однак ОСОБА_2 подав заяву про прийняття в члени кооперативу та переоформлення гаража на нього. Зважаючи на наведені обставини просив скликати збори членів кооперативу та запросити його, щоб розглянути вказане звернення (т. 1, а.с. 16, 21, 22; т. 2, а.с. 26).

Відповідно до копії відповіді голови Правління ГБК №1 Нафтовик ініціаторами проведення зборів гаражного кооперативу у відповідності до Статуту можуть бути лише його члени. Запропоновано надати документи, які підтверджують його членство у гаражному кооперативі та право власності або користування гаражем № НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 17).

З копії Довідки №31/9/2635 від 6 липня 2016 року, виданої Територіальним сервісним центром 2642 МВС України вбачається, що згідно Національної бази даних автомобіль марки Opel Kadett 1986 року випуску д.н.з. НОМЕР_4 зареєстровано 19 липня 1995 року за ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 25).

Відповідно до Протоколу загальних зборів членів ГБК №1 Нафтовик від 20 червня 2005 року №2 у зв`язку з неможливість виконання подальших обов`язків головою кооперативу ОСОБА_7 новим головою обрано ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 50).

Згідно відповіді голови Правління гаражного кооперативу №1 Нафтовик Івасенка О.С. від 27 вересня 2016 року протоколи засідань загальних зборів кооперативу за 1998 рік, згідно яких відбулося переоформлення гаражу № НОМЕР_1 на ОСОБА_2 , відсутні, оскільки попередній голова правління кооперативу їх йому не передавав і про їх існування йому нічого не відомо (т. 1, а.с. 15).

З копії списку власників гаражів ГК №1 Нафтовик вбачається, що власником гаража № НОМЕР_1 на даний час являється ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 163).

Згідно відповіді голови правління ГБК №1 Нафтовик на адвокатський запит від 17.11.2020 року в документах ГБК №1 Нафтовик відсутній протокол загальних зборів членів кооперативу про прийом ОСОБА_2 в члени кооперативу та рішення загальних зборів кооперативу щодо призначення ОСОБА_6 головою правління кооперативу. Наявні тільки заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Крім того вказано, що збори з 27 липня 2016 року по 24 березня 2019 року не проводились, відповідно, рішення загальних зборів про переоформлення гаража № НОМЕР_1 на ОСОБА_3 відсутнє, є тільки його та ОСОБА_2 заяви (т. 2, а.с. 77).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що жодних доказів незаконності рішення Правління гаражного кооперативу №1 Нафтовик про вступ ОСОБА_2 до членів кооператив суду не надано, а тому заявлений ОСОБА_1 позов є безпідставним і до задоволення не підлягає. Крім того, звернувшись з даним позовом 26 липня 2019 року, позивач без поважних причин пропустив встановлений законом строк позовної давності.

Однак, апеляційний суд не може погодитись в повній мірі з такими висновками з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону СРСР Про кооперацію в СРСР (в редакції чинній станом на прийняття ОСОБА_2 до членів ГК №1 Нафтовик ) членом кооперативу може бути кожний громадянин, який досяг 16-річного віку, якщо інше не передбачено законодавством Союзу РСР і союзних республік, виявив бажання і здатний брати участь у здійсненні цілей і завдань кооперативу.

Згідно частин другої та третьої статті 14 даного Закону найвищим органом управління кооперативу є загальні збори. До виключної компетенції загальних зборів кооперативу належить, зокрема, прийняття у члени кооперативу, виключення з нього, а також питання, пов`язані з виходом з кооперативу.

Частиною четвертою статті 14 Закону СРСР Про кооперацію в СРСР передбачено, що Правління кооперативу (голова кооперативу, в якому немає правління) здійснює керівництво поточними справами кооперативу і приймає рішення в питаннях, які не віднесені до виключної компетенції загальних зборів.

Відповідно до статті 10 Закону України Про кооперацію (в редакції станом на подання ОСОБА_1 заяв про прийняття в члени ГБК №1 Нафтовик ) членами кооперативу можуть бути громадяни, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

Згідно зі статтею 11 Закону України Про кооперацію вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Згідно пункту 7 Статуту ГК №1 Нафтовик членами кооперативу можуть бути громадяни, які досягли 18-річного віку, постійно проживають на території даного міста та мають автомобіль або мотоцикл, що належить їм на правах особистої власності і зареєстрований в місцевих органах ДАІ МВС України (т.1, а.с. 34 (зворот).

Відповідно до пункту 30 Статуту ГК №1 Нафтовик найвищим органом управління кооперативу є загальні збори, які вирішують, зокрема і питання приймання та виключення з членів кооперативу. Відповідно до пункту 35 даного статуту виконавчим органом кооператив є Правління (т.1, а.с. 36).

З пунктів 20, 21, підпункту а пункту 25 та пункту 27 Статуту ГК №1 Нафтовик вбачається, що кожному члену кооперативу надається в постійне користування бокс або місце стоянки для автомобіля чи мотоцикла, що належить йому у відповідності з внесеним паєм та нормою площі, встановленої для цієї марки автомобіля, мотоцикла. Член кооперативу зобов`язаний внести грошові кошти в розмірі паю повністю до початку будівництва. Розмір паю кожного члена кооператив має дорівнювати вартості будівництва боксу або місця стоянки для одного автомобіля, мотоцикла. Член кооперативу має право добровільно вийти з кооперативу. Члену кооперативу, який вибув з кооперативу, повертається пай, з урахуванням зносу основних фондів, а звільнене гаражне приміщення вибулого члена передається рішенням загальних зборів іншій особі, прийнятій в члени кооперативу (а.с. 35 (зворот).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проаналізувавши вищенаведені норми права та матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що вступ ОСОБА_2 до лав членів ГК №1 Нафтовик відбувся з порушенням порядку, визначеного Законом СРСР Про кооперацію в СРСР та Статутом ГК №1 Нафтовик , а спірний гараж був наданий йому у користування за домовленістю з його колишнім користувачем.

Разом з тим, звертаючись до суду із вказаним позовом та обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідач ОСОБА_2 без належних правових підстав вступив у члени гаражного кооперативу замість нього та заволодів гаражем № НОМЕР_1 , який він придбав у ОСОБА_4 . При цьому, однією з вимог позивача є визнання за ним права користування гаражем № НОМЕР_1 в ГБК №1 Нафтовик .

Як вбачається з матеріалів справи, спірний гараж 11 вересня 2017 року було відчужено ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , який залучений до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Таким чином, позовна вимога про визнання права користування гаражем № НОМЕР_1 за ОСОБА_1 безпосередньо стосується прав та інтересів ОСОБА_3 як користувача спірним гаражем.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року по справі №372/51/16-ц зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України 2004 року). Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 119 ЦПК України 2004 року). Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 30 ЦПК України 2004 року). Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (ч.ч. 1, 4 ст. 51 ЦПК України).

Разом з тим позивачем не було залучено ОСОБА_3 як співвідповідача у даній справі. Натомість, ним було подано клопотання про залучення його в якості третьої особи, яке задоволене судом першої інстанції (т. 1, а.с. 161, 181). Проте, передбачені ЦПК України процесуальні права третьої особи і відповідача є різними за своїми значеннями та впливом на процес; права відповідача значно ширші, ніж права третьої особи. За вимогами процесуального закону на третю особу не можуть бути покладені обов`язки за ухваленим рішенням суду. Таким чином, суд не має права, розглядаючи спір між позивачем та відповідачем, вирішувати питання про права та обов`язки особи, залученої до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а не як співвідповідач.

Суд першої інстанції не роз`яснив позивачу та його представнику наслідків такого незалучення ОСОБА_3 в якості співвідповідача, а розглядаючи позовні вимоги, які були заявлені тільки до ОСОБА_2 та ГБК №1 Нафтовик , порушив принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд.

На стадії апеляційного розгляду апеляційний суд позбавлений права відповідно до частини першої статті 51 ЦПК України залучати осіб до участі у розгляді справи, як і не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

З огляду на викладене апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Долинського районного суду від 6 березня 2020 скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Гаражного кооперативу №1 Нафтовик в особі голови правління Івасенка Олександра Сергійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , про скасування рішення правління гаражного кооперативу №1 Нафтовик та визнання права на вступ в члени кооперативу і користування гаражем - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: Г.П. Мелінишин

О.В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 18 грудня 2020 року.