Рішення

від 10.12.2020 по справі 321/996/20

МИХАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/996/20

Провадження № 2/321/402/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.12.2020 смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кравченко Н.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Цаплі Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пришибської селищної ради Михайлівського району Запорізької області, ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Пришибської селищної ради Михайлівського району Запорізької області, в якому просить суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Свої вимоги позивач мотивує тим, що в 2007 році вона переїхала проживати до житлового будинку по АДРЕСА_1 . Власник вказаного будинку ОСОБА_2 придбала вказаний будинок у ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі-продажу від 17.08.1995 року. Після придбання будинку ОСОБА_2 в ньому не проживала, а поселила інших осіб, у яких у 2007 році позивач придбала вказаний будинок без нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Тобто, між нею та особами, яким власник будинку ОСОБА_2 надала право користування будинком, було укладено усний договір купівлі-продажу житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . З того часу вона стала проживати у вказаному будинку та проживає там на даний час, користується присадибною ділянкою, провела у будинку ремонт. Позивач вважає, що вона добросовісно заволоділа чужим нерухомим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти та користуватися ним протягом десяти років, а тому просить суд визнати за нею право власності на це майно за набувальною давністю.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надавши заяву про розгляд справи за її відсутності. Просила позов задовольнити, визнати право власності на житловий будинок за набувальною давністю.

Представник відповідача Пришибської селищної ради Михайлівського району Запорізької області в судове засідання не з`явився, проте від нього на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, будучі належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи. Причини неявки не повідомлені.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали даної цивільної справи, вивчивши правові норми, що регулюють дані правовідносини, приходить до наступних висновків.

Відповідно до договору купівлі - продажу від 17 серпня 1995 року власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом, в його обґрунтування посилається на те, що вона з 2007 року проживає у спірному будинку та відкрито ним користується, вважає себе повноцінним власником цього будинку, оскільки користується ним понад 10 років, а тому вважає, що є такою особою, яка набула право власності на нерухоме майно відповідно до ст. 344 ЦК України.

Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК).

Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК) (п. 9 Постанови).

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. (п. 11 Постанови)

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

На підтвердження користування зазначеним будинком та утриманням його, позивачем надано довідки про відсутність заборгованості за комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6, 7).

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за вказаною адресою проживає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2007 року постійно, без реєстрації. Громадянка ОСОБА_4 розрахувалась за даний будинок грошима з попереднім власником та не оформила на себе документально, так як не мала коштів на переоформлення (а.с. 5).

Відповідно до технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 03.07.2020 року, замовником технічної інвентаризації є ОСОБА_1 (а.с. 8).

Згідно довідки Пришибської селищної ради Михайлівського району Запорізької області від 02.07.2020 року № 06-06/555, за ОСОБА_2 числиться у користуванні земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) (а.с. 9).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 17.08.1995 року ОСОБА_2 дійсно придбала будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11, 12).

Відповідно до повідомлення з КП Михайлівське районне архітектурно-планувальне та техінвентаризаційне бюро від 13.07.2020 року № 539, право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 17.08.1995 року № 1196 (а.с. 15).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 10.12.2020 року, стосовно будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відомості відсутні.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Відповідно до пункту 1Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України цей Кодекс України набирає чинності з 10 січня 2004. Згідно пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила ст. 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином, правила про набувальну давність можуть поширюватись на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності Цивільним кодексом України, тобто, відлік строків, про які йдеться в частині першій статті 344 цього Кодексу, зокрема, 10-річного, може починатися не раніше, ніж з 01 січня 2001, отже, позовні вимоги про визнання права власності на нерухомий об`єкт за набувальною давністю можуть бути предметом розгляду саме з цієї дати.

Беручи до уваги вищевикладене, суд, враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 дійсно відкрито і добросовісно володіє житловим будинком АДРЕСА_1 з 2007 року, утримує його, сплачує всі комунальні послуги, що підтверджується наданими доказами, з чого слідує, що позивач є добросовісним набувачем. Також судом встановлено, що інші особи, які б претендували на будинок не встановлені, тому суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання права власності на житловий будинок за позивачем за набувальною давністю підлягають задоволенню.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першо їстатті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень."

Керуючись ст. ст. ст. 12, 13, 76, 78, 81, 258, 259 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до Пришибської селищної ради Михайлівського району Запорізької області, Код ЄДРПОУ 24912119, місцезнаходження: Запорізька область, Михайлівський район, смт Пришиб, вул. Центральна, 75, ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресогю: АДРЕСА_1 , право власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 17 грудня 2020 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Михайлівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області Н.О.Кравченко