Рішення

від 17.12.2020 по справі 499/1110/20

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/1110/20

Провадження № 2/499/430/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 грудня 2020 року смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області в складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю помічника суді Березовської І.В., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в смт. Іванівка Іванівському районі Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Павлинської сільської ради Іванівського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із позовною заявою до Павлинської сільської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, так як ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 .

Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 .

Позивач є спадкоємцем за заповітом.

Отримати свідоцтво про право на спадщину за законом позивач не може оскільки відсутні правовстановлюючі документи на вказаний житловий будинок. Та вони не можуть бути видані після смерті власника, що суперечить ст. 25 ЦК України, згідно якої цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Позивач у судове засідання не з`явилася, проте надала до суду заяву про слухання справи у її відсутність, на позовних вимогах наполягала.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, проте надав до суду заяву про слухання справи у його відсутність, позов визнав в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, за таких обставин судове засідання по справі було проведено без засобів технічної фіксації судового процесу.

Оскільки сторони надали заяви про розгляд справи у їх відсутність, то їх неявка в судове засідання, згідно з ч. 3 ст.218 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.3, 4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206, 207 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи та з урахуванням положень ч.1 ст. 81 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ч.1 ст. 13 ЦПК України, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, приходить до висновку, що наявні законні підстави для задоволення позову та позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

В судовому засіданні відповідно до матеріалів справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою з погосподарської книги , особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Позивач є спадкоємцем майна померлого за заповітом, що підтверджується копією заповіту від 14.02.2013 року, відповідно до якого померлий заповідав вищевказаний житловий будинок позивачу.

Позивач спадщину прийняла, оскільки вчасно звернулася до нотаріуса, а також отримала у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину на частину спадкового майна, а саме на земельну ділянку площею 8,14 га.

Інших осіб, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 судом не встановлено, що підтверджується матеріалами спадкової справи та довідкою, відповідно до якої спадкодавець на момент смерті проживав один.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб -спадкоємців.

Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з ст.1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Заповіт на даний момент чинний та не скасований.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування, заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Оформлення спадкового майна не є можливим в нотаріальному порядку, оскільки відповідно до ст.42 Закону України Про нотаріат та п.1 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Відповідно до відповіді нотаріуса, з якої вбачається, що для оформлення свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 , позивачу, крім іншого необхідно надати нотаріусу оригіналу документів, що підтверджували б право власності на спірний будинок на ім`я ОСОБА_2 , оскільки згідно довідки з КП Іванівське БТІ право власності на вказаний житловий будинок не реєструвалося.

Однак, як зазначив позивач у позовній заяві, за життя ОСОБА_2 не встиг оформити право власності на вказаний вище житловий будинок та документи про право власності на житловий будинок не можуть бути видані після смерті власника, що суперечить ст. 25 ЦК України, згідно якої цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30 травня 2008 р. у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У випадку, коли перехід права власності від спадкодавця до спадкоємців не може бути оформлено в нотаріальному порядку, зокрема у зв`язку з тим, що спадкодавець за життя не завершив процедуру оформлення права власності, спадкоємець може вимагати визнання права власності в судовому порядку.

Житловий будинок, що входить у склад спадщини, був внесений у по господарську книгу, особовий № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою з погосподарської книги, долученою до матеріалів справи.

Відповідно до п. 6 Інструкції ЦСУ СРСР від 15.05.1985 року № 5-24/26, жилі будинки, господарські, побутові будівлі у сільській місцевості, включені у господарські книги, до категорії самовільних відноситися не можуть.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, зареєстроване в Мінюсті 18.07.2002 року за № 157/6445.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01.07.2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відсутність державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами не дає підстав для висновку про те, що останній не був власником даного житлового будинку, оскільки даний житловий будинок внесений в погосподарську книгу та побудований до 1991 року.

Ця позиція повністю відповідає практиці Верховного Суду України. Так, постановою ВСУ від 15 січня 2014 року у справі № 6-145цс13 сформована єдина правова позиція по даній категорії справ.

З огляду на вищенаведене, померлий 19.06.2019 року ОСОБА_2 володів будинком за адресою АДРЕСА_1 , тобто йому належало право власності на зазначений будинок.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилався позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, доведені в судовому засіданні належними та допустимими доказами.

За таких обставин суд вважає за можливе позовну заяву задовольнити.

Керуючись ст.ст.16, 328, 1216, 1218, 1221, 1222, 1223 ЦК України, п.23 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30 травня 2008 р., ст. ст. 4, 76, 81, 89, 206, 247, 264, 265, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) до Павлинської сільської ради Іванівського району Одеської області (с.Павлинка, Іванівського району, Одеської області, код ЄДРПОУ 04378451)про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , та яке складається із житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 .

Рішення є підставою для реєстрації права власності та внесення змін до технічної документації житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

СуддяІ. В. Погорєлов