Рішення

від 09.12.2020 по справі 522/10702/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

09.12.20

Справа № 522/10702/20

Провадження № 2/522/5224/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді Чернявської Л.М.

при секретарі судового засідання Пейкова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ТСВ ЕКСПОРТ-ІМПОРТ , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Другий Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту,

ВСТАНОВИВ:

06 липня 2020 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна. Позивач просить скасувати обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , накладеного постановою № В-8/471 від 07.08.2009 року державного виконавця Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (номер запису про обтяження: 8979454, дата державної реєстрації обтяження 19.08.2009 року).

За результатами автоматизованого розподілу матеріали справи надійшли в провадження судді Чернявської Л.М..

Ухвалою від 07 липня 2020 року позов залишений без руху.

14 липня 2020 року заявником усунені недоліки заяви. До суду надійшла позовна заява в новій редакції до Товариства з обмеженою відповідальністю ТСВ ЕКСПОРТІМПОРТ , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Другий Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту.

15 липня 2020 року ухвалою суду відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ТСВ ЕКСПОРТ-ІМПОРТ , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Другий Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту,

В позовній заяві про зняття арешту (у новій редакції), позивач просить суд скасувати обтяження у вигляді арешту нерухомого майна позивача, накладеного постановою № В-8/471 від 07.08.2009 року державного виконавця Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (номер запису про обтяження: 8979454, дата державної реєстрації обтяження 19.08.2009 року)

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло (р № 8-19487), виданого 08 листопада 2006 року Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради позивачу належить на праві спільної часткової власності 1/2 квартири, площею 50,7 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Інша 1/2 квартири відповідно до вказаного свідоцтва належала нині померлій матері позивача - ОСОБА_2 . Позивач звернувся до Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі з метою отримати свідоцтво про право на спадщину після померлої матері на 1/2 вищевказаної квартири. Спадкова справа № 21л/2020 була зареєстрована у спадковому реєстрі. Під час оформлення свідоцтва про право на спадщину позивачу стало відомо, що все нерухоме майно позивача перебуває під арештом на підставі Постанови Другого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції № В-8/471 від 07.08.2009 року. Позивач звертався до Другого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із відповідними заявами про надання можливості ознайомитись із виконавчими провадженнями, на підставі яких був накладений арешт на все нерухоме майно позивача, а також із проханням зняти арешт з нерухомого майна. Другим Приморським відділом ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції були надані відповіді, згідно з якими всі виконавчі провадження щодо позивача як боржника були знищені за закінченням строку зберігання відповідно до вимог діючого законодавства. Щодо зняття арешту повідомлено, що оскільки виконавчі провадження знищені за закінченням терміну зберігання відповідно до вимог Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року №2274/5 , в редакції, діючій на момент знищення, тому повідомити більш детальну інформацію про можливість проведення виконавчих дій при примусовому виконанні вищевказаних виконавчих проваджень не виявляється можливим. Запропоновано звернутись до суду із відповідною заявою про зняття арешту з майна.

Відзив на позов до суду не надходив.

09 грудня 2020 року представник позивача звернулась до суду з заявою про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі, не заперечувала проти винесення заочного рішення.

Відповідач повторно до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи до суду також повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч.3 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Згідно ч.5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК Україна, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За одночасним існуванням умов, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечував проти такого вирішення справи.

Суд, на підставі ст. 281 ЦПК України, ухвалив розглядати справу заочно.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка була власником 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Інша 1/2 квартири площею 50,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить позивачу на підставі свідоцтва про право власності на житло (р № 8-19487), виданого 08 листопада 2006 року Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради.

Державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі за письмовою заявою позивача 23.01.2020 р. було відкрито спадкову справу №21л/2020.

Згідно інформаційної довідки № 216037790 від 13.07.2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається, що на нерухоме майно позивача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) накладено арешт, про що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься реєстраційний номер обтяження 8979454; підстава обтяження: постанова, В-8/471, 07.08.2009 рік, Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції; тип обтяження: арешт нерухомого майна; об`єкт обтяження: невизначене майно, накласти арешт на все нерухоме майно.

Позивач звернувся до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі з метою зняття арешту з майна.

З листів Другого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 16569 від 20.02.2020 року, та № 21777 від 18.03.2020 року вбачається, що у відповідності до бази АСВП (автоматизованої системи виконавчого провадження) на примусовому виконанні перебували такі виконавчі провадження, боржником в яких був позивач, виконавче провадження № 17964348 з примусовго виконання виконавчого листа № 2-3774 від 19.03.2009 року про стягнення грошових коштів у сумі 15 586,09 грн. та виконавче провадження № 8692154 з примусовго виконання виконавчого листа № 2-н-5034/07 від 28.08.2007 року про стягнення з позивача грошових коштів у розмірі 1 542,28 грн. ВП № 17964348 було завершено 14.02.2012 року, про що державним виконавцем, керуючись п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на той момент) було винесено Постанову про повернення виконачвого документу стягувачу. Після винесення вказаної постанови стягувач повторно в межах встановленого законом строку не звертався. У зв`язку із тим, що виконавчі провадження були знищені за закінченням строку зберігання відповідно до вимог Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року №2274/5, в редакції, діючій на момент знищення, надати більш детальну інформацію щодо проведених виконавчих дій під час примусового виконання вищевказаних виконавчих проваджень не надається можливим. Інших виконавчих проваджень відносно позивача не перебуває на примусовому виконанні у Другому Приморському ВДВС у м.Одесі ПМУМЮ (м. Одеса). З зазначених відповідей Другого Приморського відділу ДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) не вбачається по якому саме виконавчому провадженню накладено арешт та внесено вищевказане обтяження №8979454.

Судом також встановлено, що позивачем на підставі відповідних квитанцій від 02 червня 2020 року повністю була сплачена заборгованість разом із виконавчим збором за виконавчим провадженням № 17964348 у сумі 17 414, 00 гривень та виконавчим провадженням № 8692154 у сумі 1 966,00 гривень.

Однак, незважаючи на це, листом другого Приморського ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) № 37538 від 23.06.2020 року позивачу було повідомлено, що у зв`язку з тим, що виконавчі провадження були знищені за закінченням строку зберігання відповідно до вимог Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року №2274/5, в редакції, діючій на момент знищення, надати більш детальну інформацію щодо проведених виконавчих дій під час примусового виконання вищевказаних виконавчих проваджень не надається можливим та запропоновано звернутись до суду з відповідною заявою про зняття арешту з майна.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як роз`яснено п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про зняття арешту з майна №5 від 03.06.2016, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За змістом ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з приписами ч.ч.1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не можу бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Нормами статті 391 ЦК України, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року, в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України Про виконавче провадження , арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 59 Закону України Про виконавче провадження , підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи зазначене, а також те, що на сьогоднішній день матеріали виконавчого провадження знищені, відповідно до ст. 59 Закону України Про виконавче провадження арешт може бути знятий лише за рішенням суду.

На підставі ч.2 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Таким чином, матеріали виконавчих проваджень знищено, відомості щодо зняття арешту відсутні, що унеможливлює захист права позивача у позасудовому порядку.

Отже, в даному випадку, не було виконано вимоги вищенаведених норм законодавства, тобто не було реально вжито заходів по зняттю арешту та обтяження по закінченню виконавчого провадження.

В зв`язку зі знищенням виконавчого провадження, в рамках якого було накладено арешт та обтяження на майно ОСОБА_1 , суд вважає, що відсутні підстави для подальшого застосування арешту та обтяження майна.

Наразі всі виконавчі провадження закінчені та матеріали знищені.

Позивач не може реалізувати свої права та інтереси щодо арештованого майна, зокрема, не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, у зв`язку з тим, що накладений арешт на все нерухоме майно позивача.

Суду не надано доказів, що на теперішній час пред`явлені до виконання виконавчі документи. З огляду на це, суд вважає, що відсутність відкритого виконавчого провадження по виконанню рішення суду дає підстави для звільнення майна з під арешту.

Суд, враховуючи те, що при знищенні матеріалів виконавчого провадження не було вирішено питання про скасування арешту майна, вважає за можливим позов задовольнити.

У зв`язку з вказаними обставинами, суд вважає можливим зняти арешт з майна позивача, так як власник майна відповідно до ст. 319, 321 Цивільного кодексу України в праві розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

За таких обставин, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, суд робить висновок, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного керуючись ст.ст.15, 16, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. 59 Закону України Про виконавче провадження , ст.ст. 4, 5, 81, 89, 258-259, 263-265, 280-282, 289 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю ТСВ ЕКСПОРТ-ІМПОРТ (ідентифікаційний код юридичної особи: 23863318) про зняття арешту задовольнити.

Скасувати обтяження у вигляді арешту нерухомого майна , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 накладеного постановою № В-8/471 від 07.08.2009 року державного виконавця Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (номер запису про обтяження: 8979454, дата державної реєстрації обтяження 19.8.2009 року).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 18 грудня 2020 року.

Суддя Л.М. Чернявська