Постанова

від 17.12.2020 по справі 675/2551/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 675/2551/19

Провадження № 22-ц/4820/1901/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Журбіцький В.О.,

з участю представниці позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представниць третіх осіб ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області як органу опіки та піклування в інтересах дітей, позбавлених батьківського піклування, - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , треті особи - Служба у справах дітей Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області, Ізяславський районний центр соціальних служб, Дитячий будинок Хмельницької обласної ради, про позбавлення батьківських прав за апеляційною скаргою Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2020 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року Ізяславська районна державна адміністрація Хмельницької області як орган опіки та піклування (далі - Орган опіки та піклування) звернулася до суду з позовом в інтересах дітей, позбавлених батьківського піклування, - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , треті особи - Служба у справах дітей Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області (далі - Служба у справах дітей), Ізяславський районний центр соціальних служб (далі - Центр соціальних служб), Дитячий будинок Хмельницької обласної ради (далі - Дитячий будинок), про позбавлення батьківських прав.

Орган опіки та піклування зазначив, що відповідачі є батьками малолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які з 11 травня 2018 року перебувають на повному державному утриманні у Дитячому будинку. Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 12 вересня 2018 року дітей відібрано у ОСОБА_2 і ОСОБА_8 . Протягом року після ухвалення судом цього рішення відповідачі не виконують батьківські обов`язки, не цікавляться розвитком і станом здоров`я дітей, не дбають про їх інтереси, не відвідують синів у дитячому закладі, не беруть участі в їх вихованні та утриманні. За місцем проживання ОСОБА_2 і ОСОБА_8 характеризуються з негативної сторони, зловживають спиртними напоями, не працюють, ведуть антигромадський спосіб життя, неодноразово притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення протиправних дій, прояви насильства, вживання алкогольних напоїв і неналежне виконання батьківських обов`язків. Крім того, ОСОБА_2 перебуває на обліку у лікаря-нарколога Ізяславської центральної районної лікарні.

За таких обставин Орган опіки та піклування просив суд позбавити ОСОБА_8 , ОСОБА_2 батьківських прав щодо їх дітей і передати малолітніх ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Дитячому будинку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2020 року позов задоволено частково.

Позбавлено ОСОБА_8 батьківських прав відносно її дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави 768 грн 40 коп. судового збору.

В позові Органу опіки та піклування до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовлено.

Суд виходив з того, що ОСОБА_8 ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей, не цікавиться їх життям, станом здоров`я та вихованням, не відвідує синів у дитячому закладі, внаслідок чого її слід позбавити батьківських прав. Водночас, враховуючи інтереси дітей і поведінку ОСОБА_2 , який намагається створити належні умови для виховання та розвитку синів, пройшов курс добровільного лікування від алкогольної залежності, сплачує частково аліменти, підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відсутні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Орган опіки та піклування просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у позбавленні ОСОБА_2 батьківських прав та ухвалити нове рішення про задоволення цього позову посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, однак, суд не застосував норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Орган опіки та піклування не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про позбавлення ОСОБА_8 батьківських прав, а тому згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку в цій частині рішення суду не переглядається.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_2 , Служба у справах дітей, Центр соціальних служб і Дитячий будинок не подали відзив на апеляційну скаргу.

2 Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

Встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_8 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З 11 травня 2018 року малолітні ОСОБА_6 і ОСОБА_7 перебувають на повному державному утриманні у Дитячому будинку.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 12 вересня 2018 року відібрано дітей у відповідачів і передано їх у Дитячий будинок. Стягнуто з ОСОБА_2 і ОСОБА_8 на користь дитячого соціального закладу або осіб, де будуть утримуватися діти, аліменти у розмірі по 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 18 травня 2018 року та до повноліття дітей. У позові Органу опіки та піклування до ОСОБА_2 і ОСОБА_8 про позбавлення батьківських прав відмовлено.

Розпорядженням Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області від 25 жовтня 2018 року №728/2018-р надано малолітнім ОСОБА_6 і ОСОБА_7 статус дітей, які позбавлені батьківського піклування.

18 листопада 2019 року Орган опіки та піклування склав висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 і ОСОБА_8 батьківських прав відносно їх дітей.

Застосовані норми та джерела права

Частиною 3 статті 51 Конституції України встановлено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 11 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ Про охорону дитинства сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

За змістом ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу п . 2 ч. 1 ст. 164 СК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно з п.п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція про права дитини) , яка в силу положень ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (п. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини).

Із положень ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини та ч. 4 ст. 10 ЦПК України слідує, що суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі Мамчур проти України ( "Mamchur v. Ukraine" , заява №10383/09, рішення від 16 липня 2015 року, п. 100) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Також у рішенні від 7 грудня 2006 року у справі Хант проти України ( Hunt v. Ukraine , заява №31111/04, п.п. 57-58) Європейський суд з прав людини вказав на те, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до сина.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що проживання дитини разом із батьками в сім`ї відповідає якнайкращим її інтересам, оскільки дитина має право на особисте піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Розлучення дитини з батьками може бути обумовлене лише виключними обставинами, в тому числі неправомірною поведінкою батьків, яка призводить до грубого порушення економічних, соціальних і культурних прав дитини, створює загрози для безпечних умов її проживання та розвитку, перешкоджає належному матеріальному забезпеченню дитини.

Позбавлення батьківських прав є одним із заходів сімейно-правової відповідальності, яка спрямована на захист прав та інтересів дитини, настає при винній поведінці батьків на підставах і у порядку, передбачених законом, та породжує настання невигідних для батьків наслідків, у тому числі втрату права, заснованого на спорідненості з дитиною.

Однією з підстав позбавлення батьківських прав є ухилення батьків від виконання своїх обов`язків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначенні чинники повинні мати систематичний та постійний характер.

З матеріалів справи вбачається, що протягом 2017-2018 років ОСОБА_2 не виконував належним чином свої батьківські обов`язки, зловживав алкогольними напоями та вчиняв насильство у сім`ї, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. Малолітні ОСОБА_6 і ОСОБА_7 не відвідували школу, систематично перебували в оточенні людей, які вживають алкогольні напої та ведуть антигромадський спосіб життя, а умови проживання дітей загрожували їхньому життю та здоров`ю.

У зв`язку з цим Ізяславський районний суд Хмельницької області рішенням від 12 вересня 2018 року відібрав дітей у відповідачів, не позбавляючи їх батьківських прав.

Після відібрання дітей і поміщення їх до Дитячого будинку ОСОБА_2 не був працевлаштований, отримував нерегулярний, мінливий дохід, продовжував зловживати спиртними напоями та притягувався до адміністративної відповідальності.

Водночас, він заперечує проти позбавлення батьківських прав, спілкується з дітьми та відвідував їх у дитячому закладі, частково сплачував аліменти на дітей, пройшов добровільно курс лікування від алкоголізму, намагається створити належні умови для виховання та розвитку синів.

З 22 лютого 2020 року ОСОБА_2 перебуває в центрі ресоціалізації та інтеграції при Благодійному фонді Свобода-Хофеш . Із характеристики цього Фонду слідує, що ОСОБА_2 виявляє себе порядною та чемною людиною, наркотики та алкоголь не вживає, не палить, став на шлях виправленння.

Встановивши ці обставини та врахувавши інтереси дітей, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що підстави для застосування до ОСОБА_2 крайнього заходу сімейно-правової відповідальності у виді позбавлення батьківських прав відсутні.

При цьому суд обґрунтовано не погодився з висновком Органу опіки та піклування від 18 листопада 2019 року про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей.

Посилання Органу опіки та піклування на доведеність своїх вимог і неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають фактичним обставинам справи.

Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги про те, що суд не дотримався норм матеріального права, є помилковими.

3. Висновки суду апеляційної інстанції та межі розгляду справи

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області залишити без задоволення, а рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 грудня 2020 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

А.В. Купельський

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції - Пашкевич Р.В.

Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 52