Рішення

від 30.11.2020 по справі 519/1085/18

ЮЖНИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №519/1085/18

2/519/292/20

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕ НЕ М УК РАЇ НИ

01.12.20 року

Южний міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Барановської З.І., секретаря Гнатюк Л.М.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Контрактні матеріали» про моральної шкоди, за участю третіх осіб Головне управління Держпраці в Одеській області, Южненський міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки та зустрічним позовом ТОВ «Контрактні матеріали» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувсядо судуз позовомстягнення заробітноїплати та моральної шкоди,мотивуючи своївимоги тим,що він є працівником ТОВ «Контрактні матеріали» на посаді підсобного робітника. 30.05.2018 позивач був призваний на строкову військову службу, відповідно Указу Президента України «Про звільнення в запас військовослужбовців строкової служби, строки проведення чергових призовів та чергові призови громадян України на строкову військову службу у 2018 році» від 15 лютого 2018 року №33/2018, ст.38 Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», рішення Виконавчого комітету Южненської міської ради від 01.03.2018 №1132. На теперішній час позивач перебуває на строковій військовій службі в військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Законодавством України передбачено соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, зокрема за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом зберігається місце роботи, посада і компенсується середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від форми власності. Позивач зазначає, що середній заробіток на час перебування на військовій службі з 30.05.2018 по 30.09.2018 роботодавцем не виплачувався внаслідок чого порушені права позивача згідност.119 КЗпП України. Відповідно листа Верховного суду №300/1/с/1984 від 19.06.2008 в якому суд визначив свою правову позицію, що в Україні діє особливий період з 17.03.2014. Позивач звертався до ТОВ «Контрактні матеріали» для добровільного урегулювання вищезазначеної ситуації, на що отримав відмову. Крім цього, внаслідок протиправних дій відповідача позивачу завдано моральної шкоди. Позивач повинен був докладати додаткових зусиль для організації свого життя та родини. Зважаючи економічний стан країни, знецінення національної валюти, це було досить важко. Позивач внаслідок незаконних дій відповідача зазнав душевні страждання, наслідком яких стало погіршення фізичного та духовного стану. Позивач оцінює нанесену йому моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

08.01.2019, 25.06.2019 та 07.10.2019 позивач надавав до суду уточнені позовні заяви.

09.12.2019 до суду надійшла уточнена позовна заява, згідно якої позивач зменшив позовні вимоги, просить суд стягнути з ТОВ «Контрактні матеріали» на його користь моральну шкоду в розмірі 30 000 грн., витрати пов`язані з наданням правничої допомоги у розмірі 5000 грн. у зв`язку з тим що 02.11.2018 він отримав кошти у розмірі 24508,24 грн., в січні 2019 року 4774,36 грн.

24.06.2019 та 10.12.2019 до суду надійшли відзиви на позовну заяву та уточнену позовну заяву, аналогічні зустрічним вимогам.

06.02.2019до судунадійшли письмовіпояснення відголовного управліннядержпраці вОдеської області,згідно 21серпня 2018року наадресу Головногоуправління надійшлазаява ОСОБА_1 ,про те,що вінє працівникомТОВ «Контрактніматеріали»,він бувпризваний настрокову військовуслужбу,однак упорушення приписустатті 119Кодексу законівпро працюУкраїни,середню заробітнюплату вінне отримував.30серпня 2018року наказом№ 1292посадовій особіГоловного управлінняСмірновій А.В.наказано здійснитипозаплановий західдержавного контролюза додержаннямзаконодавства пропрацю уТОВ «Контрактніматеріали».14вересня 2018року актомінспекційного відвідування№ОД832/147/АВзафіксовано порушенняТОВ «Контрактніматеріали» вимогист.39Закону України«Про військовийобов`язокі військовуслужбу» тач.3ст.119КЗпП Українивідносно ОСОБА_2 .Приписом проусунення виявленихпорушень №ОД832/147/АВ/Пвід 14.09.2018ТОВ «Контрактніматеріали» булозобов`язаноусунути порушеннястосовно збереженняза ОСОБА_2 середнього заробіткуу зв`язкуіз призовомна строковуслужбу.ТОВ «Контрактніматеріали» надалодо Головногоуправління відомість№104про нарахуваннякоштів ОСОБА_1 за картковимрахунком НОМЕР_2 у сумі24508,24грн.та випискувід АТ«УкрСиббанк» пропереведення платіжуу розмірі24508,24грн.за призначенням«заробітна платата авансиТОВ «Контрактніматеріали»,як доказвиплати пану ОСОБА_2 середньогозаробітку зачас строковоївійськової служби.19листопада 2018року наадресу Головногоуправління надійшлазаява від ОСОБА_1 про те,що вінотримав повідомленняпро звільнення,у порушенняприпису ст.119КЗпП України.Наказом №1800від 04.12.2018посадовій особіГоловного управлінняСлавич Л.А.наказано здійснитипозаплановий західдержавного контролюза додержаннямзаконодавства пропрацю уТОВ «Контрактніматеріали».12грудня 2018року актомінспекційного відвідування№ ОД1246/1600/АВзафіксовано порушенняТОВ «Контрактніматеріали» вимогист.39Закону України«Про військовийобов`язокі військовуслужбу» тач.3ст.119КЗпП Українивідносно ОСОБА_2 .Приписом проусунення виявленихпорушень №ОД1246/1600/АВ/Пвід 19.12.2018ТОВ «Контрактніматеріали» булозобов`язаноусунути порушеннястосовно звільненняпрацівника заскороченням,який проходитьстрокову військовуслужбу підчас діїособливого періоду.ТОВ «Контрактніматеріали» надалодо Головногоуправління лист«Щодо приписупро усуненняпорушень №ОД1246/1600/АВ/П»,в якомуповідомило пропоновлення ранішезвільненого,у зв`язкуіз скороченням,працівника нароботі,та додалонаказ від19.12.2018«Про поновленняна роботі ОСОБА_1 »із відновленнямсередньої заробітноїплати.Відповідно дост.124Конституції Україниправосуддя вУкраїні здійснюютьвиключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Отже, Головне управління не має права надавати оцінку обставинам справи № 519/1085/18 у трудовому спорі між ОСОБА_1 та ТОВ «Контрактні матеріали», оскільки у даному випадку це є прерогативою суду.

10.12.2019 до суду від представника відповідача надійшов зустрічний позов, згідно якого наказом №126/ОС-0000000169 від 23.03.2018 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу з 26.03.2018 на виробничий підрозділ ТІС-Вугілля на посаду підсобного робітника з окладом 5300 грн. 30 травня 2018 року ОСОБА_1 був призваний на строкову військову службу. Таким чином ОСОБА_2 фактично пропрацював в ТОВ «Контрактні матеріали» 2 місяці. 11.09.2018 загальними зборами учасників ТОВ «Контрактні матеріали» прийнято рішення про зміну чисельності працівників у зв`язку зі зміною істотних умов організації праці. На виконання даного рішення було видано наказ про попередження про заплановане звільнення № 1/1309 яким таке попередження адресувалось трьом особам ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , 13.09.2018 попередження було надіслане ОСОБА_1 поштою. 30 листопада 2018 року на підставі наказу № К0000000085-0000000169 з ОСОБА_1 припинено трудовий договір на підставі п.1 ст.40 КЗпПУ за скороченням штату працівників. Відповідно до змісту наказу ОСОБА_1 виплачено вихідну допомогу в розмірі 5300 грн. ОСОБА_1 отримав вихідну допомогу в розмірі передбаченому ст.44 КЗпПУ, за приписами якої при припиненні трудового договору з підстав, зазначених упункті 6 статті 36тапунктах 1,2і6 статті 40цього Кодексу,працівникові виплачуєтьсявихідна допомогау розміріне меншесереднього місячногозаробітку Дані обставини підтверджуються розрахунком при звільнені № К0000000041 від 30.11.2018 відповідно доякого вихіднадопомога становить 5300грн.Відповідно доРозрахунку призвільнені № К0000000041 від 30.11.2018 ОСОБА_1 було нараховано Компенсацію відпустки при звільнені за 16 календарних днів в розмірі 2924 грн. Крім того, здійснено оплату мобілізованому за рахунок організації в розмірі 6326,24 грн., про що свідчить оплата по середньому К0000000017 від 30.11.2018. Загальна сума нарахувань склала 14550,24 грн. Враховуючи те, що ТОВ «Контрактні матеріали» є податковим агентом для ОСОБА_1 , то з зазначеної суми були вирахувані 18 % податку на доходи фізичних осіб та 1,5 % військового збору внаслідок чого до виплати сума становила 11712,95 грн (14550,24*(18%+1,5%) =11712,95 грн.). Факт перерахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 підтверджується Відомістю про нарухування коштів № НОМЕР_3 та випискою з рахунку № НОМЕР_4 АТ «УкрСиббанк» ТОВ «Контрактні матеріали» з 30.11.2018 по 30.11.2018 в якій відображається факт виплати заробітної плати за листопад 2018 року згідно відомості №105 в розмірі 11712,95 грн., ПДФО в розмірі 2619,04 грн. та 218,25 грн військового збору, що в сукупності становить 14550,24 грн. Наказом №113-К від 19.12.2018 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » останнього поновлено на роботі на посаді підсобний робітник з 01.12.2018 та відновлено середньоденну заробітну плату в розмірі 395,39 грн. Факт поновлення ОСОБА_1 на роботі свідчить про безпідставне перерахування йому вихідної допомоги в розмірі 5300 грн. та компенсації за невідбуту відпустку в розмірі 2924 грн. Загальна сума надмірно сплачених коштів становить 5300+2924=8224 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_1 . Таким чином, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 було нараховано та виплачено 5300 грн. вихідна допомога та 2924 грн компенсації. Отже підставою для нарахування даних виплат було звільнення ОСОБА_1 . Однак ОСОБА_1 звернувся до органів Держпраці з заявою. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 було поновлено на роботі 19.12.2018 на виконання припису Головного Управління Держпраці в Одеській області в Одеській області від 19 грудня 2018року №ОД1246/1600/АВ/П,то правовапідстава наякій ОСОБА_1 було виплаченовихідну допомогута компенсаціюза відпуску відпала. Грошова виплата не відноситься до заробітної плати і платежів, що прирівнюються до неї, а отже на неї не поширюються дія пункту 1 частини першоїстатті 1215 ЦК України, тому вказана грошова сума підлягає поверненню. Крім того, виплата була здійснена за наявності недобросовісності з боку набувача, яке виразилось в оскаржені ним дій роботодавця до органів Держпраці. Відповідач ОСОБА_1 , отримавши зазначені вище виплати, оскаржив наказ, на підставі якого вона була виплачена, що свідчить про зловживання правами у власних інтересах та на шкоду ТОВ «Контрактні матеріали». До витрат пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу. За подачу даного позову ТОВ «Контрактні матеріали» сплачено 1921 грн. судового збору, а також витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 6000 грн.

02.03.2020 від позивача за первісним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

Ухвалою Южногоміського судуОдеської областівід 04.12.2018відкрито провадженняу данійцивільній справі,розгляд справиздійснити заправилами спрощеногопозовного провадженняз повідомленням(викликом) сторін.

Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 22.09.2020 зустрічну позовну заяву ТОВ «Контрактні матеріали» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Контрактні матеріали» про стягнення заробітної плати та моральної шкоди, за участю третіх осіб Головне управління Держпраці в Одеській області, Южненський міський військовий комісаріат. Розгляд справи здійснено за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Позивач в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі, заява про розгляд справи у його відсутність до суду не надходила.

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, згідно якої просить справу розглядати у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечує.

Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, згідно якої просить справу розглядати у його відсутність, зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, надавши заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що первісний позов необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач був прийнятий на роботу підсобним робітником наказом №126/Ос від 23.03.2018 з окладом 5300 грн. (а.с13,84).

30.05.2018 позивач був призваний на строкову військову службу, відповідно Указ Президента України «Про звільнення в запас військовослужбовців строкової служби, строки проведення чергових призовів та чергові призови громадян України на строкову військову службу у 2018 році» від 15 лютого 2018 року №33/2018, ст.38 Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», рішення Виконавчого комітету Южненської міської ради від 01.03.2018 №1132 (а.с.11-12).

10.08.2018 позивач звернувся з заявою до Державної служби України з питань праці, у зв`язку з порушенням його прав у відповідності до ст.119 КЗпП України, не отриманням заробітної плати за червень, липень 2018 року (а.с.43), дана заява була направлена для розгляду Головному управлінню Держпраці в Одеській області (а.с.44).

13.09.2018 виданий наказ №1/1309 від 13.09.2018 про попередження про заплановане звільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням чисельності працівників на підставі наказу №1/1109 від 11.09.2018 (а.с.32).

Попередження та повідомлення про наступне звільнення направлялись позивачу поштою, що ним не заперечувалось та було отримано його матір`ю (а.с.32-33).

14.09.2018 був складений Акт інспекційного відвідування ТОВ «Контрактні матеріали» під час якого було встановлено, що нарахування заробітної плати позивачу за червень-липень 2018 року не здійснювалось та підприємством було порушено вимоги ст.39 Закону України про «Військовий обов`язок і військову службу» та ч.3 ст.119 КЗпП України у відношенні позивача (а.с.46-49).

Також 14.09.2018 був виданий припис про усунення виявлених порушень (а.с.50-51).

На виконання вимог даного припису позивачу було нараховано та сплачено через ПАТ «Укрсиббанк» суму у розмірі 24508,24 грн. (а.с.52).

05.11.2018 позивач звернувся з заявою до Державної служби України з питань праці, у зв`язку з порушенням його прав у відповідності до ст.119 КЗпП України щодо його звільнення (а.с.54), дана заява була направлена для розгляду Головному управлінню Держпраці в Одеській області (а.с.55).

30.11.2018 виданий наказ №К0000000085-0000000169 про звільнення позивача з посади підсобного робітника за скороченням штату працівників п.1 ст.40 КЗпП (а.с.34,126).

Згідно розрахунку за період з 30.05.2018 по 31.10.2018 позивачу, як особі яка мобілізована нараховано у травні 2018 року 395,39 грн., червні 2018 року 5930,85 грн., липні 2018 року 5930,85 грн., серпні 2018 року 6326,24 грн., вересні 2018 року 5930,85 грн., жовтні 2018 року 5930,85 грн., а всього загальна сума складає 30445,03 грн. (а.с.120).

Позивачу було сплачено через ПАТ «Укрсиббанк» суму у розмірі 24508,24 грн. (а.с.52,121-122).

Згідно розрахунку за період з 01.11.2018 по 30.11.2018 позивачу, як особі яка мобілізована нараховано у листопаді 2018 року 6326,24 грн. (а.с.124).

Також згідно розрахунків при звільненні від 30.11.2018 позивачу нарахована компенсація в розмірі 2924 грн. та вихідна допомога у розмірі 5300 грн. (а.с.123,125).

Відповідно до відомості позивач отримав заробітну плату та аванси за листопад 2018 року у розмірі 11712,95 грн. (а.с.129).

12.12.2018 був складений Акт інспекційного відвідування ТОВ «Контрактні матеріали» під час якого було встановлено, що підприємством було порушено вимоги ст.39 Закону України про «Військовий обов`язок і військову службу» та ч.3 ст.119 КЗпП України у відношенні позивача щодо його звільнення. При цьому товариство листом повідомило про наступне звільнення з 30.11.2018, яке було отримано 21.09.2018. Також листом від 30.11.2018 позивачу направлений наказ від 30.11.2018 №169 про звільнення його з посади підсобного робітника з 30.11.2018 та запропоновано у будь-який робочий час отримати трудову книжку. Позивачу виплачена вихідна допомога у розмірі середньомісячного заробітку 30.11.2018, що підтверджується банківською випискою від 30.11.2018 А також позивач не був під розпис в особовій картці форми №П-2 ознайомлений з записом, що заноситься до трудової книжки (а.с.57-61).

19.12.2018 був виданий припис про усунення виявлених порушень (а.с.62-63).

Наказом від 19.12.2018 позивач був поновлений на посаді підсобного робітника поза штатом з 01.12.2018, згідно припису від 19.12.2018 (а.с.65,130).

Листом від 27.12.2018 директор підприємства повідомив про усунення зазначених порушень шляхом поновлення позивача на роботі (а.с.64).

19.11.2019 позивач звільнений наказом від 19.11.2019 №К-108 за згодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України (а.с.219-219зв, 231) та отримав заробітну плату у листопаді 2019 року в розмірі 4442,64 грн. (а.с.232).

Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України «Про оборону України», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указами Президента України та іншими підзаконними актами.

Відповідно статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування. Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань. Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу (стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Тобто, особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу. Рішень про закінчення такого періоду на час розгляду справи Президент України не приймав.

Особливий період діє в Україні від 18 березня 2014 року, відповідне рішення уповноваженою собою про його скасування, як і рішення про демобілізацію військовослужбовців, прийнятих на військову службу за контрактом на строк до закінчення особливого періоду, не приймалося. Президент України рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.

Статтею 119 КЗпП України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» і «;Про альтернативну (невійськову) службу», «;Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Згідно з частиною третьою вказаної статті, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв`язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (частина четверта статті 119 КЗпП України).

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Гарантії щодо збереження за працівником місця роботи (посади) та середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації, установлені згідно з вказаними нормами, є безумовними.

Зазначене свідчить про те, що призов позивача на військову службу відбувався під час дії особливого періоду, а відтак на нього поширювалися гарантії та пільги, визначені ст. 119 КЗпП України, в тому числі збереження місця роботи (посади) та середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форм власності.

Аналіз частини 3 статті 119 КЗпП свідчить, що обов`язок з виплати працівникові середнього заробітку за час проходження ним військової служби покладається на підприємство, установу, організацію або іншого роботодавця, з яким працівник перебуває у трудових відносинах на час призову.

Таким чином, на позивача, призов якого на військову службу відбувався під час дії особливого періоду, поширюються гарантії, визначені частиною четвертою статті 119 КЗпП України, зокрема він має право на отримання середнього заробітку за час перебування на строковій військовій службі.

Також яквбачається зматеріалів справидане правобуло порушеновідповідачем,що підтверджуєтьсявідповідним актами інспекційного відвідування ТОВ «Контрактні матеріали».

Враховуючи, що під час розгляду справи підприємство сплатило заробітну плату, позивач зменшив свої вимоги в цій частині.

У відповідності до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Що стосується розміру відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Згідно роз`яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України, з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз (правова позиція Верховного Суду України № 6-28008св10 від 13.07.2011).

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, CabalesandBalkandaliv. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

Між тим, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

З огляду на зазначене та обставини справи, суд вважає, що в даному конкретному випадку факт заподіяння відповідачем моральної шкоди позивачу є безсумнівним, його наслідки у вигляді душевних страждань позивача залежать від особливостей його емоційно-розумового сприйняття внаслідок неправомірних дій відповідача та перенесених ним у зв`язку з цим страждань.

Так, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Враховуючи наведене, розмір відшкодування суд визначає виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивача, характеру психологічної травми, яку він отримав у зв`язку із порушенням його трудових прав, незаконним звільненням, враховуючи ступінь та тривалість моральних страждань і переживань позивача. Суд визначає моральну шкоду у розмірі 3000 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Щодо зустрічних вимог.

Відповідно до ст.44 КЗпП статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

За приписами ст.83 КЗпП та ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, але за умови відсутності: а) рахункової помилки зі сторони платника; б) недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

В статті 1215 ЦК України встановлено як загальне правило (поверненню не підлягає заробітна плата, яка виплачена юридичною особою добровільно), так і виключення з нього - відсутність розрахункової помилки зі сторони платника та недобросовісність з боку набувача. Наявність хоча б однієї з таких підстав виключає можливість застосування загального правила.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 №108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, розрахована, як правило, у грошовому вимірі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Структура зарплати складається з наступних її видів: основна з/п - це винагорода за виконану роботу, згідно з встановленими нормами праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців, додаткова з/п - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій, інші компенсаційні та заохочувальні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачено актами діючого законодавства, або які проводяться понад встановлені такими актами норми.

Відповідно ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Норми діючого законодавства покладають на роботодавця провести розрахунок, тобто при розрахунку повинно було враховано всі виплати, які проводились відповідачу.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та не оспорювалось учасниками судового розгляду, заробітна плата виплачувалась ТОВ «Контрактні матеріали» добровільно, будь-які посилання на наявність рахункової помилки при сплаті відповідної суми з боку товариства відсутні.

Крім того підприємством не надано доказів про виплату грошової компенсації за всі не використані позивачем дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівника під час звільнення 19.11.2019.

За відсутності будь-яких доказів безпідставності отримання позивачем грошових коштів у розмірі 8224 грн. позовні вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

На підставі ст.ст.137, 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. (квитанція №1 від 01.11.2018).

Відповідно дост.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Керуючись ст.ст.3, 12, 81, 265 ЦПК України, ст.40 КЗпП України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Контрактні матеріали» про стягнення заробітної плати та моральної шкоди, за участю третіх осіб Головне управління Держпраці в Одеській області, Южненський міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Контрактні матеріали» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

Стягнути з ТОВ «Контрактні матеріали» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ТОВ «Контрактні матеріали» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ТОВ «Контрактні матеріали», код ЄДРПОУ 39227772, місцезнаходження за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Визирика, вул. Олексія Ставніцера, 60.

Третя особа Головне управління Держпраці в Одеській області», код ЄДРПОУ 39781624, місцезнаходження за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 2.

Третя особаЮжненський міськийтериторіальний центркомплектування тасоціальної підтримки,код ЄДРПОУ26621018,місцезнаходження заадресою:Одеська область, м. Южне, пр.Гр.десанту,25.

Суддя Южного міського суду

Одеської області З.І.Барановська