Рішення

від 08.12.2020 по справі 917/402/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2020 Справа № 917/402/20

м.Полтава

за позовною заявою Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій", с.Рябківка, Чутівський район, Полтавська область,38812

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, вул.Уютна, 23, м.Полтава, 36039

про скасування наказу, визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар судового засідання Назаренко Я.А.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи. Приватне сільськогосподарського підприємства "Обрій" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про, в якій просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області "Про відмову у внесенні змін до договору оренди землі" від 03.02.2020 №3309-СГ.

2. Внести зміни до Договору оренди земельної ділянки від 07 листопада 2018 року укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та Приватним сільськогосподарським підприємством "Обрій" (зареєстрованого у відділі Держземагенства у Чутівському районі 07.10.2013) шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі в доданій редакції.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 09.03.2020 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 07.04.2020.

27.07.2020 за вхід. №7935 від відповідача надійшов відзив на позов. Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди щодо умов, зазначених у Додатковій угоді.

25.08.2020 за вхід. №9095 від позивача надійшла відповідь на відзив. Відповідь залучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.08.2020 закрито підготовче провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив,-

Приватне сільськогосподарське підприємство Обрій (код ЄДРПОУ 30742409) зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Зареєстрованим місцезнаходженням юридичної особи є: 38812, Полтавська область, Чутівський район, с. Рябківка (далі - ПСП Обрій , позивач).

Позивач є сільськогосподарський товаровиробник, який займається вирощуванням, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області згідно наказу від 27.09.2018 № 540 Про проведення земельних торгів у формі аукціону та протоколу № 3 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності від 07.11.2018, з Приватним сільськогосподарським підприємством Обрій 07.11.2018 року укладено договір оренди землі.

За умовами цього договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером - 5325480700:00:003:0178 (пасовища), яка розташована за межами населених пунктів на території Вільницької сільської ради Чутівського району Полтавської області.

Стаття 19 Закону України Про оренду землі передбачає, що при передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди ділянок визначається з урахуванням періоду ротації сівозміни згідно з проектом землеустрою. Така потреба спрямовується на утворення стійких володінь і землекористувань та організацію в них раціонального використання і охорону земель. Базисом для цього повинні стати науково-обґрунтовані сивозміни з гнучким чергуванням сільськогосподарських культур, яке забезпечувало б власнику землі (землекористувачу) можливість динамічного господарювання й використання землі в ринкових умовах та суворого дотримання екологічних умов.

В зв`язку з цим виникає необхідність в розробці і освоєнні проектів землеустрою, які б забезпечили сільськогосподарські формування ринкового типу на засадах приватної власності на землю та оренди, науково-обґрунтованими підходами при веденні сільськогосподарського виробництва в умовах, що склалися, з урахуванням конкретних ґрунтово-кліматичних особливостей території, рельєфу, придатності ґрунтів для вирощу ваі.ня основних сільськогосподарських культур та екологічної напруги в агроландшафтах.

Основною задачею проекту землеустрою щодо еколого-економічного обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь є створення в межах окремих землекористувань територіальної основи для підняття культури землеробства та продуктивності сільськогосподарських угідь, повного та правильного використання земель.

Позивач у позові зазначає, шо у відповідності до норм чинного законодавства, Фізичною особою підприємцем Неділько С.І. згідно договору №530 від 01.10.2019 року з Приватним сільськогосподарським підприємством Обрій розроблено проект землеустрою, що забезпечує еколого - економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування вгідь площею 8,0000 га Приватним сільськогосподарським підприємством Обрій на території Вільницької сільської ради Чутівського району Полтавської області.

При розробці проекту проаналізовано та вивчено загальну характеристику господарства, сучасний стан використання земель, на підставі чого розроблені науково-обґрунтовані проектні пропозиції і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель.

Зробивши аналіз економічних показників господарства, визначено, що виробництво продукції рослинництва на базі трансформації угідь з пасовищ у ріллю в цілому є прибутковим для господарства.

На підставі вказаного проекту землеустрою 10.12.2019 року внесено зміни до Державного земельного кадастру.

Позивач, звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням від 10.01.2020 року про внесення змін до Договору оренди землі від 07.11.2018 року. До клопотання додано проект додаткової угоди.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 03.02.2020 № 3309- СГ відмовлено Приватному сільськогосподарському підприємству Обрій у внесенні змін до договору оренди землі від 07 листопада 2018 року, укладеного з Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області на земельну ділянку площею 8,0000 га пасовищ, кадастровий номер 5325480700:00:003:0178, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вільницької сільської ради Чутівського району Полтавського області, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.12.2018 року номер запису про інше речове право 29441794 з таких підстав: обмеження діяльності щодо розорювання сіножатей та пасовищ з метою забезпечення оптимального співвідношення земельних угідь в агроландшафтах.

В обгрунтування позовних вимог, позивач посилається на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково- дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України Про охорону земель від 19.06.2003 року № 962-IV (далі-Закон № 962-IV) власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно- правовими актами України.

Згідно з ч. З вказаної статті на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих ^ агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання ! деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необгрунтовано інтенсивного використання земель.

Таким чином, норма ч.3 ст. 37 Закону № 962- IV визначає, що на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо розорювання сіножатей. Однак, пряма заборона щодо такої діяльності в Законі відсутня.

Разом з тим, умовами договору укладено між Позивачем та Відповідачем жодних обмежень не встановлено. Так, п.23 Договору на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб. Будь-якого рішення про обмеження діяльності щодо розорювання пасовища ГУ Держгеокадастр у Полтавській області не приймало.

Положення наведеної вище норми не містять прямої заборони на розорювання пасовищ, а носять факультативний характер. За таких обставин, вважаємо, що посилання відповідача на ст.37 Закону № 962- IV у наказі Про відмову у внесенні змін до договору оренди землі від 03.02.2020 № 3309-СГ за відсутності рішення про обмеження на земельній ділянці діяльності по розорюванню пасовищ та обмежень зазначених самим договором оренди не може бути підставою для відмови у внесенні змін до договору оренди землі.

Позивач вважає, що наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області необгрунтованим та таким, що підлягає скасуванню,що дає підстави позивачу звернутися з позовом до суду.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з статтею 19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області діє відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 року №308 та реалізує покладені на нього повноваження згідно частими 4 статті 122 Земельного кодексу України по передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у відповідності до вимог Земельного кодексу України.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з статтею 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, гак і ті. що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з статтею 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є:

- об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки):

- дата укладення та строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Так, позивач та відповідач уклали Договір оренди землі від 07.11.2018 (Договір) та дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі.

Згідно з статтею 30 Закону України Про оренду землі зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Отже, Закон України Про оренду землі не передбачає внесення змін до істотних умов Договору, оскільки це б призвело до укладення нового договору, який зовсім не відповідає первинному договору.

Загальними засадами цивільного законодавства є принцип свободи договору.

Згідно з статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу одіті із сторін v разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В даному випадку відсутні підстави для зміни умов Договору, оскільки сторони належним чином виконують свої права та обов`язки за цим Договором.

Згідно з статтею 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Таким чином, відповідач повідомив позивача наказом №3309-СТ від 03.02.2020 про відмову від зміни Договору.

Відповідно до Закону України Про оренду землі укладання договору оренди не може бути примусом і передбачає право, а не обов`язок на переукладання договору оренди. При цьому враховуються положення ст.ст. 6, 627 ЦК України щодо свободи договору, укладання його при наявності волевиявлення особи, непорушність права власності та здійснення права власником відповідно до закону на власний розсуд, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, необхідності згоди обох сторін при укладенні чи зміні договору (постанова КЦС від 27.06.2019 №312/275/17).

Отже, відповідач після розгляду клопотання позивача видав Наказ, яким відмовив позивачу у задоволенні його клопотання. Так, відповідач зазначає, що його не задовольняють умови запропоновані у проекті Додаткової угоди доданої до клопотання, оскільки при укладення Додаткової угоди призвело б до порушення закону України Про охорону земель .

Слід зазначити, що зміна умов договору здійснюється лише за взаємною згодою сторін, відмова від зміни Договору є безумовним правом сторони. Укладення, зміна та розірвання договору не може бути примусом для сторін та має здійснюватися на основі їх вільного волевиявлення.

Крім того, згідно з статтею 33 Закону України Про охорону земель до нормативів оптимального співвідношення земельних угідь належать:

- оптимальне співвідношення земель сільськогосподарського, природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного, рекреаційного призначення, а також земель лісового та водного фондів;

- оптимальне співвідношення ріллі та багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ, а також земель під полезахисними лісосмугами та агроландшафтах.

Згідно з статтею 37 Закону України Про охорону земель власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно- правовими актами України.

Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо:

- вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій;

- розорювання сіножатей, пасовищ;

- використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок;

- необґрунтовано інтенсивного використання земель.

З метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення.

Дані агрохімічної паспортизації земель використовуються в процесі регулювання земельних відносин при:

- передачі у власність або наданні в користування, в тому числі в оренду, земельної ділянки;

- зміні власника земельної ділянки або землекористувача;

- проведенні грошової оцінки земель;

- визначенні розмірів плати за землю;

- здійсненні контролю за станом родючості ґрунтів.

Форму агрохімічного паспорта та порядок його ведення встановлює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

До клопотання позивачем додано проект землеустрою, в якому визначено тип ґрунтів, а саме 55 е та 56 е.

Згідно з наказом державного комітету України по земельним ресурсам від 06.10.200з № 245 Про затвердження переліку особливо цінних груп ґрунтів ґрунти 55 е та 56 е відсутні в даному переліку, а тому не є придатними для вирощування сільськогосподарських культур, та мають використовуватися в інших підвидах цільового використання земель сільськогосподарського призначення, а саме з метою виконання Закону України Про охорону земель мають використовуватись як пасовища. Відповідно до Договору відповідач (орендодавець) надає, а позивач (орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 5325480700:00:003:0178, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з пунктом 18 Договору після припинення дії договору орендар (позивач) повертає орендодавцеві (відповідач) земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Позивач за Договором отримав в оренду пасовища, які не розорані, а укладення Додаткової угоди виключає можливість виконання пункту 18 Договору, так як земельну ділянку не можливо буде повернути у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, оскільки дану земельну ділянку буде розорено.

Згідно з пунктом 28 Договору орендар (позивач) зобов`язаний використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, дотримуватись при цьому вимог земельного, екологічного, санітарно-епідеміологічного законодавства України, державних та місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі.

Також відповідно до Договору Позивач зобов`язався не вчиняти зміну цільового призначення без розробки проекту землеустрою.

Таким чином, між позивачем і відповідачем не досягнуто згоди щодо умов зазначених у Додатковій угоді

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про відмову Приватному сільськогосподарському підприємству "Обрій" у задоволенні позовних вимог.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233,237-238 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 17.12.2020

Суддя Кльопов І.Г.