Постанова

від 14.12.2020 по справі 910/16753/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2020 р. Справа№ 910/16753/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

при секретарі судового засідання Бовсуновській Ю.В.

за участю представників:

від позивача - Панченко О.В., адвокат, ордер серії КВ №802436 від 05.11.2020;

від відповідачів - представники не прибули;

від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - представники не прибули,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі №910/16753/19 (суддя Удалова О.Г., повний текст складено - 27.07.2020) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - товариство з обмеженою відповідальністю "Матрікс Юкрейн", державний реєстратор відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації Шпак Ірина Іванівна, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства та акту приймання-передачі частки в статутному капіталі, скасування реєстраційних дій.

ВСТАНОВИВ наступне.

ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства та акту приймання-передачі частки в статутному капіталі, скасування реєстраційних дій.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що із 100 % частки, відчуженої 23.07.2019 ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , 75 % йому вже не належало, у зв`язку з укладенням 22.03.2019 договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Матрікс Юкрейн", за умовами якого ОСОБА_3 передав частку у наведеному розмірі (75%) у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , яким, в свою чергу, в подальшому було передано свою частку ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 22.03.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі №910/16753/19 позов задоволено частково; визнано недійсним акт приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Матрікс Юкрейн" від 23.07.2019, за яким ОСОБА_3 передана на користь ОСОБА_1 частка (корпоративні права) в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Матрікс Юкрейн"; скасовано реєстрацію внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, зміна складу або інформації про засновників, запис №1 070 1070007067669 від 24.07.2019, проведену державним реєстратором відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації Шпак Іриною Іванівною; у задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що перший відповідач неправомірно відчужив на користь другого відповідача 75 % частки, оскільки на момент укладення оскаржуваного правочину з передачі частки він вже не був її власником внаслідок продажу цієї частки позивачу та ОСОБА_5 .

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі №910/16753/19 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю (з урахуванням заяви апелянта про виправлення описок в прохальній частині апеляційної скарги).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на не набуття позивачем прав на частку у розмірі 75% статутного капіталу товариства через відсутність здійснення відповідних реєстраційних змін складу часників товариства, а також вказує про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою пояснення державного реєстратора Шпак І.І., відповідно до яких станом на 23.07.2019 єдиним учасником ТОВ "Матрікс Юкрейн" був ОСОБА_3 , а документи, які б підтверджували відчуження ним частки іншим особам реєстратору не надавалися.

В ході здійснення апеляційного провадження позивачем були подані до суду: клопотання про залишення без розгляду заяви апелянта про уточнення щодо виправлення описок в прохальній частині апеляційної скарги, а також клопотання про закриття апеляційного провадження.

Колегією суддів вказані клопотання залишені без задоволення.

Стосовно клопотання про залишення без розгляду заяви апелянта про уточнення щодо виправлення описок в прохальній частині апеляційної скарги, в обґрунтування якого заявник посилається на пропуск апелянтом строку, встановленого ст. 266 Господарського процесуального кодексу України, для подання доповнень чи змін до апеляційної скарги, слід зазначити наступне.

Так, згідно положень ч. 1 ст. 266 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Колегія суддів зазначає, що заява апелянта про виправлення описок в прохальній частині апеляційної скарги по суті не є заявою про зміну чи доповнення апеляційної скарги, для подання якої чинним процесуальним законом встановлено певний строк, а тому відповідно її подання поза межами такого строку не може бути підставою для залишення цієї заяви без розгляду.

Щодо клопотання про закриття апеляційного провадження, яке мотивоване заявником відсутністю повноважень у апелянта - ОСОБА_1 звертатися в інтересах ОСОБА_3 з апеляційною скаргою, слід зазначити наступне.

Так, ОСОБА_1 , подаючи апеляційну скаргу у даній справі діє як самостійна особа - другий відповідач, а не в інтересах ОСОБА_3 , тому доводи заявника клопотання про необхідність підтвердження у неї відповідних повноважень на пред`явлення апеляційної скарги від імені ОСОБА_3 визнаються колегією суддів необґрунтованими.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, якими просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Відповідачі та треті особи правом на участь представників у даному судовому засіданні не скористалися, хоча про дату час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

При цьому, від третьої особи - державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації Шпак Ірини Іванівни до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Щодо повідомлення інших учасників судового процесу слід зазначити наступне.

Згідно п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв`язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду .

Відповідно до частин 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання, зокрема, скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Також колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України "Про доступ до судових рішень" статтями 2, 4 якого встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Причому, згідно з ст. 11 цього Закону, не пізніше 01.06.2006 року забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих адміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів, апеляційних загальних судів, а внесення судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 1 січня 2007 року.

Апелянт не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про рух поданої ним апеляційної скарги, користуючись засобами поштового зв`язку, відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень тощо, однак наданими процесуальними правами не скористався.

Крім того, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003).

Також, окремо щодо повідомлення третьої особи - ОСОБА_4 , місцем проживання якого згідно наявних у матеріалах справи даних є Донецька область, м. Горлівка, слід зазначити, що судом вказану особу повідомлялося про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги у даній справі, не тільки шляхом направлення на її адресу поштової кореспонденції, а й шляхом розміщення відповідного оголошення на сайті Північного апеляційного господарського суду.

Враховуючи, що неявка представників вказаних осіб в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Згідно п.п.1.2,7.2 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Матрікс Юкрейн", затвердженого Загальними Зборами Учасників від 16 травня 2017 р., учасником Товариства (станом на момент виникнення спірних правовідносин) був ОСОБА_3 із 100 % часткою у статутному капіталі.

Між ОСОБА_3 (як продавцем), ОСОБА_2 (як покупецем-1) та ОСОБА_5 (як покупцем-2) 22.03.2019 було укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Матрікс Юкрейн".

У § 1 договору купівлі-продажу сторони погодили, що на умовах, викладених у цьому договорі, продавець відступає (передає у власність), а покупці набувають (приймають у власність) 75% статутного капіталу ТОВ "Матрікс Юкрейн".

Згідно з п. 1.1 договору купівлі-продажу розмір частки, яка належить ОСОБА_3 , становить 100%, що у відповідності до установчих документів товариства складає 10 000,00 грн. Розмір частки, що відступається за даним договором, становить 75% статутного капіталу. Покупець-1 приймає у власність частку продавця у розмірі 25%, що складає 2 500,00 грн. Покупець-2 приймає у власність частку продавця у розмірі 50%, що складає 5 000,00 грн.

Відповідно до § 2 договору купівлі-продажу відступлення 75% статутного капіталу вчиняється за 7 500,00 грн. Розрахунки між сторонами здійснено повністю до підписання цього договору.

Згідно з § 4 договору купівлі-продажу перехід до покупців права власності виникає з моменту підписання даного договору.

Крім цього, 22.03.2019 сторони склали акт приймання-передачі частки у статутному капіталі (корпоративних прав) Товариства з обмеженою відповідальністю "Матрікс Юкрейн", яким засвідчили перехід права власності на частки у статутному капіталі товариства від ОСОБА_3 до ОСОБА_2 (25 %) та ОСОБА_5 (50 %).

Також, 22.03.2019 між ОСОБА_5 (як дарувальником) та ОСОБА_2 (як обдаровуваним) було укладено договір дарування частки у статутному капіталі (далі - договір дарування).

Згідно з п. 1.1 вищевказаного договору дарування дарувальник безоплатно передає, а обдаровуваний приймає у власність частку у статутному капіталі ТОВ "Матрікс Юкрейн".

Розмір вкладу дарувальника: 5 000,00 грн., що складає 50 % статутного капіталу.

Відповідно до п. 1.3 договору дарування вартість частки (номінальна та ринкова) на момент її передачі обдаровуваному становить 5 000,00 грн.

У п. 2.3 договору дарування сторони погодили, що право власності на частку переходить до обдаровуваного з моменту підписання сторонами цього договору.

Таким чином, внаслідок укладених вищевказаних правочинів ОСОБА_2 набув у власність 75% статутного капіталу ТОВ "Матрікс Юкрейн". При цьому, у власності ОСОБА_3 залишилось 25% статутного капіталу вказаного товариства.

В подальшому, а саме 14.11.2019 ОСОБА_2 звернувся до відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації з метою проведення реєстраційної дії "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" щодо ТОВ "Матрікс Юкрейн".

Проте, державний реєстратор відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, встановивши, що документи подані особою, яка не має на це повноважень (а саме заява про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов`язаних із зміною засновників (учасників) товариства у зв`язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі товариства, подано щодо засновника (учасника), який на момент подання заяви не внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як учасник цього товариства), склав повідомлення від 14.11.2019 про відмову у проведенні державної реєстрації на підставі п. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Поряд з наведеним матеріали справи свідчать, що станом на 14.11.2019 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Матрікс Юкрейн" містились відомості про ОСОБА_3 , як кінцевого бенефіціарного власника (контролера), та про ОСОБА_1 , як учасника товариства, розмір внеску до статутного капіталу якого становить 10 000,00 грн.

Так, на підставі акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Матрікс Юкрейн" від 23.07.2019 (далі - спірний акт приймання-передачі) ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_1 прийняла частку у статутному капіталі ТОВ "Матрікс Юкрейн" у розмірі 100% номінальною вартістю 10 000,00 грн.

Крім того, 24.07.2019 на підставі зазначеного спірного акту приймання-передачі корпоративних прав державним реєстратором відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації Шпак І.І. була вчинена реєстраційна дія з внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, а саме внесено зміни щодо складу або інформації про засновників, запис № 1 070 1070007067669.

Внаслідок внесених змін (запис № 1 070 1070007067669 від 24.07.2019) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з`явились відомості про ОСОБА_1 , як учасника товариства, розмір внеску до статутного капіталу якого становить 10 000,00 грн.

Позивач, посилаючись на те, що із 100 % частки, відчужених 23.07.2019 ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , 75 % йому вже не належало, у зв`язку з укладенням 22.03.2019 договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Матрікс Юкрейн", за умовами якого ОСОБА_3 передав частку у наведеному розмірі (75%) у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , звернувся до суду з даними позовом з вимогами про:

визнання недійсним договору купівлі-продажу частки (корпоративних прав) в статутному капіталі ТОВ "Матрікс Юкрейн", укладеного між відповідачами;

визнання недійсним акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Матрікс Юкрейн" від 23.07.2019, за яким відповідач-1 передав на користь відповідача-2 частку (корпоративні права) в статутному капіталі вказаного товариства;

скасування реєстрації внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, зміна складу або інформації про засновників, запис № 1 070 1070007067669 від 24.07.2019, проведену державним реєстратором відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації Шпак І.І.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Як вже було зазначено, позивач обґрунтовує свої вимоги обставинами неналежності 75 % частки ОСОБА_3 станом на момент її передання ним ОСОБА_1 , у зв`язку з відчуженням частки у наведеному розмірі за договором купівлі-продажу від 22.03.2019 на користь позивача та ОСОБА_5 , яким, в свою чергу, було передано свою частку ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 22.03.2019.

Стосовно вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки (корпоративних прав) в статутному капіталі ТОВ "Матрікс Юкрейн", укладеного між відповідачами, слід зазначити, що жодною із сторін спору не надано до суду примірник спірного договору, а також не підтверджено будь-якими іншими доказами факт існування такого правочину.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки (корпоративних прав) в статутному капіталі ТОВ "Матрікс Юкрейн", укладеного між відповідачами, оскільки недійсним може бути визнано правочин, який відбувся як юридичний факт, а відсутність договору відповідно свідчить і про відсутність у ньому будь-яких дефектів.

Стосовно вимоги про визнання недійсним акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Матрікс Юкрейн" від 23.07.2019, за яким ОСОБА_3 передав на користь ОСОБА_1 частку (корпоративні права) в статутному капіталі вказаного товариства, слід зазначити наступне.

Згідно із частинами 1-4 статті 202 Цивільного кодексу України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до пункту 3 частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю (далі в цій частині - товариство) подається, зокрема, один із таких відповідних документів: а) рішення загальних зборів учасників товариства про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників; б) рішення загальних зборів учасників товариства про виключення учасника з товариства; в) заява про вступ до товариства; г) заява про вихід з товариства; ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства; д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства; е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення з (повернення з володіння) відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства.

Із зазначеної норми вбачається можливість внесення змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на підставі подання лише акта приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства.

Таким чином, чинним законодавством передбачена можливість реєстрації змін у складі учасників, розмірі часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю на підставі лише акта приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства.

Надаючи належну оцінку акту приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Матрікс Юкрейн" від 23.07.2019, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що акт приймання-передачі майна є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на корпоративні права.

Отже, такий двосторонній акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цього двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків. Оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України) в цьому випадку є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків в розумінні статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 11.09.2018 у справі № 918/1377/16, від 12.06.2019 у справі № 927/352/18, від 10.09.2019 у справі № 918/370/18, від 25.02.2020 у справі 915/1299/18.

За частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Як вже вказувалося, ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Матрікс Юкрейн" від 22.03.2019 було відчужено на користь ОСОБА_2 25 % та ОСОБА_5 50 % часток, що разом складає 75 % розміру статутного капіталу вказаного товариства.

При цьому, 22.03.2019 ОСОБА_5 безоплатно передав за договором дарування свою частку, придбану у ОСОБА_3 у розмірі 50 %, ОСОБА_2 .

Таким чином, станом на 22.03.2019 ОСОБА_2 був власником частки у статутному капіталі ТОВ "Матрікс Юкрейн" в розмірі 75%, а ОСОБА_3 - в розмірі 25%.

Доводи апелянта про не набуття позивачем права власності на частку у розмірі 75% статутного капіталу товариства через відсутність здійснення відповідних реєстраційних змін складу часників товариства, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Корпоративні права обумовлені наявністю в особи прав на частку в статутному капіталі. І навпаки, за відсутності в особи прав на таку частку не може йтися про корпоративні права та корпоративні правовідносини.

За змістом статті 167 Господарського кодексу України ознаками корпоративних прав є те, що суб`єктом цих прав є особа, яка має частку в статутному фонді (майні) товариства та набула правомочностей, передбачених законом та статутом товариства (організаційних та майнових).

Право власності на частку в статутному капіталі ТОВ або ТДВ у третьої особи виникає з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін (стаття 363 Цивільного кодексу України).

У даному випадку, як договором купівлі-продажу від 22.03.2019, так і договором дарування від 22.03.2019 іншого не встановлено.

Так, згідно § 4 договору купівлі-продажу та п. 2.3 договору дарування перехід власності на частку виникає з моменту підписання сторонами цих договорів.

Отже, позивач набув право власності на частки у розмірі 25% та 50 % статутного капіталу товариства з моменту укладення договорів купівлі-продажу від 22.03.2019 та дарування від 22.03.2019.

Набуття права власності на частку в статутному капіталі надає третій особі право на вступ до ТОВ.

Право участі у ТОВ або ТДВ є особистим немайновим правом, а отже, автоматичного набуття статусу учасника товариства у зв`язку з набуттям третьою особою права власності на частку в статутному капіталі не відбувається.

Право безпосередньої участі у ТОВ або ТДВ третя особа набуває тільки з моменту вступу до товариства, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства.

Закон не пов`язує момент виникнення права участі у ТОВ або ТДВ з моментом державної реєстрації відповідних змін у складі учасників ТОВ або ТДВ. Водночас, згідно з положеннями статті 89 Цивільного кодексу України відомості про зміни у складі учасників ТОВ або ТДВ підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру.

Правові наслідки наявності або відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному реєстрі визначено статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Якщо товариство після прийняття рішення про внесення змін до установчих документів (зміна складу учасників) не повідомило орган, що здійснив реєстрацію, для внесення необхідних змін до Єдиного державного реєстру, новий учасник має право звернутися до господарського суду з позовом про зобов`язання товариства вчинити дії щодо державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв`язку зі зміною у складі учасників товариства на підставі статті 7 Закону України "Про господарські товариства" (пункт 2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").

Об`єктом правовідносин купівлі-продажу є частка в статутному капіталі, право на яке є майновим, тобто майнове право є оборотоздатним об`єктом (стаття 190 Цивільного кодексу України). При цьому корпоративні права не можуть переходити у власність набувача, тобто корпоративні права не є об`єктом права власності.

Реєстрація змін не є моментом переходу права власності або немайнового права - участі у відповідному товаристві, такі права виникають до їх реєстрації.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 13.11.2018 у справі №910/605/18 та від 24.10.2018 у справі №911/3773/17.

Таким чином, виникнення у особи права власності на частку у статутному капіталі товариства не пов`язано зі здійсненням реєстраційних дій щодо зміни складу учасників такого товариства, а тому відповідно відсутність держаної реєстрації відповідних змін у складі учасників ТОВ "Матрікс Юкрейн" жодним чином не свідчить про не набуття позивачем права власності на частку у загальному розмірі 75 % у статутному капіталі вказаного товариства.

Так, реєстрація змін складу учасників не є моментом переходу права власності на частку у статутному капіталі товариства.

Отже, держана реєстрація відповідних змін у складі учасників (її наявність чи відсутність) не впливає на обставини набуття особою права власності на частку у товаристві.

З огляду на викладене, доводи апелянта про не набуття позивачем права власності на частку у розмірі 75% статутного капіталу товариства через відсутність здійснення відповідних реєстраційних змін складу часників товариства, колегією суддів відхиляються за необґрунтованістю.

Таким чином, позивач внаслідок укладення договорів купівлі-продажу від 22.03.2019 та дарування від 22.03.2019 набув право власності на частку у загальному розмірі 75% статутного капіталу ТОВ "Матрікс Юкрейн".

Отже, станом на 23.07.2019 (дата складання спірного акту приймання-передачі частки) перший відповідач вже не був власником частки у розмірі 75%, оскільки вона 22.03.2019 була відчужена позивачу та ОСОБА_5 , яким, в свою чергу, потім було передано свою частку ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 22.03.2019.

З огляду на викладене, спірний акт згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є недійсним, адже вчинений з недодержанням вимог ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки частка в статутному капіталі товариства у розмірі 75 % була відчужена особою, яка не була її власником.

При цьому, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що хоч ОСОБА_3 й мав право відчужити на користь ОСОБА_1 частку у статутному капіталі в розмірі 25%, яка станом на 23.03.2019 йому належала, проте визнання спірного правочину, оформленого актом приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Матрікс Юкрейн" від 23.07.2019, недійсним в частині відчуження лише частки у статутному капіталі в розмірі 75% спотворить суть самого спірного правочину, адже його метою було передання корпоративних прав саме у розмірі 100% статутного капіталу, а тому відповідно його не може бути визнано недійсним лише в частині.

За таких обставин, вимога про визнання недійсним спірного акту приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Матрікс Юкрейн" від 23.07.2019 обґрунтовано задоволена місцевим господарським судом.

Крім цього, оскільки реєстрація змін у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 1 070 1070007067669 від 24.07.2019, проведена державним реєстратором відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації Шпак І.І., є наслідком передачі частки за спірним актом, тому вона обґрунтовано скасована місцевим господарським судом.

Стосовно доводів скаржника про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою пояснення державного реєстратора Шпак І.І., відповідно до яких станом на 23.07.2019 єдиним учасником ТОВ "Матрікс Юкрейн" був ОСОБА_3 , а документи, які б підтверджували відчуження ним частки іншим особам реєстратору не надавалися, слід зазначити наступне.

Так, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації на підставі перевірки вичерпного переліку документів лише засвідчує факт, тобто виконує функцію легалізації події. Виконання цієї функції не передбачає і не наділяє його повноваженнями перевірки (контролю) та оцінки документів на предмет відповідності нормам чинного законодавства, наведених у них обставин.

З огляду на викладене, реєстрація державним реєстратором відповідних змін у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 1 070 1070007067669 від 24.07.2019, яка відбулася на підставі оскаржуваного наразі акту приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Матрікс Юкрейн" від 23.07.2019, жодним чином не може підтвердити законність відчуження ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частки у статутному капіталі товариства у розмірі 75%.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Також, колегія суддів щодо визначеного позивачем способу захисту порушеного права, в контексті обставин відчуження в ході розгляду даної справи судом першої інстанції ОСОБА_1 , отриманої від ОСОБА_3 , частки у статутному капіталі товариства у розмірі 75%, вважає за необхідне зазначити наступне.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України визначено, що Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, що не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, Заява 28924/04) констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18).

Порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II) .

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Так, станом на момент подання позову у даній справі (27.11.2019) набувачем частки у статутному капіталі товариства у розмірі 75% була ОСОБА_1 .

Наведені обставини підтверджувалися оскаржуваним актом приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Матрікс Юкрейн" від 23.07.2019, на підставі якого державним реєстратором було внесено відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (номер запису 1 070 1070007067669).

Проте, згідно наявного у матеріалах справи Акту приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Матрікс Юкрейн" від 09.12.2019 ОСОБА_1 передала ОСОБА_4 частку у статутному капіталі товариства у розмірі 100 %.

На підставі вказаного акту 12.12.2019 державним реєстратором вчинено відповідні реєстраційні зміни.

Враховуючи те, що вказані обставини відбулися після звернення позивача до суду з даним позовом, ОСОБА_2 з метою захисту своїх порушених прав звернувся до місцевого господарського суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог та клопотанням про залучення ОСОБА_4 , як співвідповідача у справі.

У заяві про збільшення розміру позовних вимог, позивач окрім позовних вимог, заявлених у позовній заяві, також просив суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частки (корпоративних прав) в статутному капіталі ТОВ "Матрікс Юкрейн" від 09.12.2019, укладений між відповідачем-2 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ;

- визнати недійсним акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Матрікс Юкрейн" від 09.12.2019, за яким відповідач-2 ОСОБА_1 передала на користь ОСОБА_4 частки (корпоративні права) в статутному капіталі вказаного товариства;

- скасувати реєстрацію внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах (заміна складу або інформації про засновників), запис № 1 070 1070008067669 від 12.12.2019, проведену державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дашицькою Л.Л.;

- скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи (інші зміни), запис № 1 070 1070009067669 від 12.12.2019, проведену державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дашицькою Л.Л.;

- скасувати реєстрацію внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах (заміна керівника юридичної особи), запис № 1 070 1070010067669 від 12.12.2019, проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дашицькою Л.Л.

Місцевий господарський суд, зважаючи на зміст позовних вимог заявлених позивачем у позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог, дійшов обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку подана позивачем заява не є заявою про збільшення позовних вимог, а фактично є іншим (новим) позовом.

Оскільки подана позивачем заява про збільшення розміру позовних вимог є фактично іншим позовом, який може бути пред`явлений в окремому позовному провадженні, суд відмовив у задоволенні такої заяви.

Крім цього, суд першої інстанції вказав, що оскільки подана позивачем заява про залучення до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_4 пов`язана з заявою про збільшення розміру позовних вимог та була подана з метою дотримання правил процесуального законодавства внаслідок пред`явлення останньої, то вона також не може бути задоволена судом.

Колегія суддів зазначає, що оскільки станом на момент подання позову у даній справі набувачем частки у статутному капіталі товариства у розмірі 75% була ОСОБА_1 , то позивачем вірно визначено, як належний та ефективний спосіб захисту - оскарження акту приймання-передачі частки від 23.07.2019 та скасування відповідного реєстраційного запису.

В свою чергу, суд першої інстанції, при прийнятті рішення здійснює оцінку наявності порушеного права позивача саме станом на момент пред`явлення позову, а тому в контексті наведеного задоволення позовних вимог судом першої інстанції визнається апеляційним судом обґрунтованим.

При цьому, колегією суддів враховується, що оскільки згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, то оскарження всіх наступних правочинів, вчинених після недійсного, не потребується, а тому вимога про визнання недійсним акту приймання-передачі частки від 23.07.2019 є належним способом захисту порушеного права позивача.

До того ж колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у випадку подальшого відчуження частки у статутному капіталі ТОВ "Матрікс Юкрейн" у розмірі 75% (належної, як було встановлено судом, позивачу станом на час її передачі ОСОБА_3 ОСОБА_1 ), якщо воно буде відбуватися в процесі розгляду відповідних позовних вимог про оскарження правочинів щодо передачі частки та скасування відповідних реєстраційних записів, відновлення порушених прав позивача взагалі унеможливиться.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на другого відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі №910/16753/19 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - другого відповідача у справі.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі №910/16753/19.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 21.12.2020 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко