Рішення

від 16.12.2020 по справі 904/5427/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2020м. ДніпроСправа № 904/5427/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Найдьонова Є.О.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цем-Центр" (02121, м. Київ, вул. Вербицького, буд. 16, офіс 1, ідентифікаційний код 37257792)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінус Груп" (49000, м. Дніпро, проспект Сергія Нігояна, буд. 52, ідентифікаційний код 41108605)

про стягнення 195 815,94 грн. заборгованості за поставлений товар, 37 377,61 грн. інфляційних втрат, 16 818,71 грн. 3% річних, 14 781,57 грн. пені

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Цем-Центр" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №б/н від 25.09.2020 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінус Груп" заборгованості на загальну суму 264 793,83 грн., з яких:

- 195 815,94 грн. заборгованість за поставлений товар;

- 37 377,61 грн. інфляційні втрати за період з листопада 2017 року по серпень 2020 року;

- 16 818,71 грн. 3% річних за період з 01.11.2017 по 12.09.2020;

- 14 781,57 грн. пеня за період з 12.03.2020 по 12.09.2020.

Також позивач просить суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №3717 від 04.08.2017 в частині своєчасної та повної оплати за товар отриманий по видатковим накладним на загальну суму 652 675,20 грн.:

- №РН-0001526 від 30.09.2017 на суму 114 576,00 грн.;

- №РН-0001691 від 31.10.2017 на суму 538 099,20 грн.

Ухвалою суду від 12.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №904/5427/20 та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10.11.2020 о 11:00 год.

У судовому засідання 10.11.2020 розгляд справи відкладено на 16.12.2020 о 10:20 год.

Представники сторін у судове засідання не з`явилися, заяви по суті справи до суду не подали. Про день, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином. Ухвала суду, яка направлялася за адресою відповідача, повернулася до суду з поштовою відміткою "нет такой фирмы".

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.8 ст.165 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2020, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 16.12.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

04 серпня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Цем-Центр" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Домінус Груп" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки №3717 (далі - договір) відповідно до п.1.1 якого постачальник на умовах та в порядку, визначених договором, зобов`язався передати у власність покупця цемент (далі - товар), а покупець зобов`язався прийняти товар і розрахуватися з постачальником.

Партією товару вважається погоджена сторонами кількість товару передана покупцю постачальником, щ підтверджується видатковою накладною (п.1.2 договору).

Ціна, кількість та марка товару вказується в рахунках-фактурах та видаткових накладних, що виписуються постачальником які є невід`ємною частиною договору (п.2.1 договору).

Умови договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року, які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером договору, а також тих особливостей, що випливають із умов договору (п.3.1 договору).

Датою передачі товару вважається дата видаткової накладної (п.3.3 договору).

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця після його поставки покупцю та отримання оплати постачальником (п.3.4 договору).

Оплата товару проводиться покупцем шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах попередньої оплати товару (п.5.1 договору).

Відповідно до п.5.2 договору у випадку виникнення заборгованості у покупця перед постачальником, покупець зобов`язаний розрахуватися з постачальником в повному розмірі в день відвантаження партії товару.

Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.5.3 договору).

Відповідно до п.8.3 договору договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2017 року . А в частині розрахунків - до повного виконання. Якщо сторони за 2 тижня до кінцевого терміну договору не виявили бажання про розірвання відносин, договір вважається пролонгованим на той самий термін, та на тих самих умовах.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 652 675,20 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами та скріплені печатками:

- №РН-0001526 від 30.09.2017 на суму 114 576,00 грн.;

- №РН-0001691 від 31.10.2017 на суму 538 099,20 грн.

Відповідач зобов`язання по оплаті виконав частково у сумі 336 594,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

- №245 від 07.11.2017 на суму 68 200,00 грн.;

- №271 від 16.11.2017 на суму 50 000,00 грн.;

- №276 від 20.11.2017 на суму 52 000,00 грн.;

- №353 від 12.01.2018 на суму 163 044,00 грн.;

- №377 від 06.02.2018 на суму 3 350,00 грн.;

та повернув позивачу у грудні 2018 року товар на суму 120 265,26 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх обов`язків в частині своєчасної та повної оплати за отриманий товар згідно спірного договору у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 195 815,94 грн., що причиною виникнення спору.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору, факт поставки товару, строк оплати, наявність часткової оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати.

В силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На момент розгляду справи доказів оплати відповідачем вартості отриманого товару у сумі 195 815,94 грн. до суду не надано, а тому позовна вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 195 815,94 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За змістом ст.ст. 549, 551 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до п.6.3 договору при порушенні умов договору, винній стороні нараховується пеня, у розмірі 2-х облікових ставок НБУ від суми невиконаних у термін зобов`язань, за кожний день прострочення, за весь строк невиконання.

Позивач заявив до стягнення пеню у сумі 14 781,57 грн. за період з 12.03.2020 по 12.09.2020.

Проте, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що позивачем не взято до уваги вимоги ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Водночас, позивачем не надано доказів продовження строку для нарахування пені більш ніж встановлено ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, строк для нарахування якої закінчився 30.04.2018 (31.10.2017 +6 місяців).

Таким чином, в задоволенні вимог про стягнення пені у сумі 14 781,57 грн. за період з 12.03.2020 по 12.09.2020 суд відмовляє.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 37 377,61 грн. за період з листопада 2017 року по серпень 2020 року та 3% річних у сумі 16 818,71 грн. за період з 01.11.2017 по 12.09.2020.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування 3 % річних, суд встановив, що вони є неправильним внаслідок арифметичної помилки. А тому, вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 16 807,50 грн. за період з 01.11.2017 по 12.09.2020 підлягають задоволенню.

Щодо нарахування інфляційних втрат.

У пункті 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних втрат за період листопада 2017 року по серпень 2020 року було невірно розраховано сукупний індекс інфляції за вказаний період. Так, сукупний індекс інфляції за період листопада 2017 року по серпень 2020 року складає 117,80167414. А тому, інфляційні втрати за вказаний період склали 34 858,52 грн.

З огляду на що, позовна вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 34 858,52 грн.

За викладеного є правомірними та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 247 481,96 грн., з яких: 195 815,94 грн. заборгованість за поставлений товар; 34 858,52 грн. інфляційні втрати за період з листопада 2017 року по серпень 2020 року; 16 807,50 грн. 3% річних за період з 01.11.2017 по 12.09.2020, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 712,23 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Цем-Центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінус Груп" про стягнення 195 815,94 грн. заборгованості за поставлений товар, 37 377,61 грн. інфляційних втрат, 16 818,71 грн. 3% річних, 14 781,57 грн. пені задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінус Груп" (49000, м. Дніпро, проспект Сергія Нігояна, буд. 52, ідентифікаційний код 41108605) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цем-Центр" (02121, м. Київ, вул. Вербицького, буд. 16, офіс 1, ідентифікаційний код 37257792) 195 815,94 грн. заборгованості за поставлений товар, 34 858,52 грн. інфляційних втрат, 16 807,50 грн. 3% річних та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 3 712,23 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 21.12.2020.

Суддя Е.М. Бондарєв