Рішення

від 14.12.2020 по справі 905/1807/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.12.2020 Справа № 905/1807/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,

за участю секретаря судового засідання Юрлагіної В.В.

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ СХІД АЛЕКС ,

до Приватного акціонерного товариства Старокраматорський машинобудівний завод ,

про стягнення 41466,01 грн, з яких: заборгованість 35758,40 грн, пеня 4318,75 грн, інфляційні втрати 1000,06 грн, 3% річних 388,80 грн

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст і підстави позовних вимог

12.10.2020 поштовим відправленням Товариство з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ СХІД АЛЕКС (далі - ТОВ ТД СХІД АЛЕКС ) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства Старокраматорський машинобудівний завод (далі - ПрАТ СМЗ ) про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 41466,01 грн, з яких, основна заборгованість - 35758,40 грн, пеня - 4318,75 грн, інфляційні втрати - 1000,06 грн та 3% річних - 388,80 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати продукції, поставленої позивачем за договором поставки № 15/2018від 19.06.2018.

Підставність заявлених вимог позивач нормативно обґрунтовує посиланням на статті 549, 610-612, 614, 623-625, 629 Цивільного кодексу України, статті 193, 216, 218, 220 та 224-232 Господарського кодексу України.

Процедура провадження у справі у господарському суді

Згідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 15.10.2020 для розгляду даної справи автоматизованою системою документообігу суду визначена суддя УстимоваА.М.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.10.2020 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1807/20, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження. Судове засідання у справі призначено на 05.11.2020 року.

Ухвалою господарського суду від 05.11.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 17.11.2020.

Розпорядженням голови Господарського суду Донецької області Про запровадження дистанційної роботи в суді №37-р від 17.11.2020 встановлено в період з 17 до 20 листопада 2020 року судді УстимовійА.М. дистанційну роботу за фактичним місцем проживання в м.Харкові, у зв`язку з чим 17.11.2020 судове засідання по справі №905/1807/20 не відбулось, про що листом господарського суду від 17.11.2020 повідомлено сторін у справі.

У період з 24.11.2020 по 30.11.2020 (включно) суддя Устимова А.М. перебувала на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.12.2020 судове засідання призначено на 14.12.2020 об 14:00 год.

Представники сторін у судове засідання 14.12.2020 не з`явилися.

13.12.2020 через підсистему Електронний суд від представника позивача надійшла заява, за змістом якої останній просить судове засідання по справі №905/1807/20, призначене на 14.12.2020 об 14:00год., провести без участі представника позивача внаслідок перебування останнього у цей же день у судовому засіданні на території іншого регіону.

Розглянувши вказану заяву, суд приходить до висновку щодо її задоволення та розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач у судове засідання 14.12.2020 не з`явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення ухвал господарського суду на адресу підприємства, зазначену у ЄДРПОУ: 84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул. Кондрата Гампера, буд.2.

Додатково про судове засідання 14.12.2020 відповідач повідомлений телефонограмою, яка вручена.

Згідно приписів ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом встановлена відсутність підстав для застосування ч.2 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, що передбачає вичерпний перелік випадків, за наслідками настання яких суд повинен відкласти розгляд справи по суті.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;(ч.3 ст.202 цього Кодексу).

Приймаючи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про його хід, без виклику уповноважених представників сторін у судове засідання, неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Позиція учасників процесу

ТОВ ТД СХІД АЛЕКС в обґрунтування заявлених вимог зазначило, що відповідач порушив умови укладеного з позивачем договору поставки № 15/2018 від 19.06.2018 в частині виконання взятого на себе зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за отриману продукцію. Протягом періоду з 22 жовтня по 12 листопада 2019 року позивач забезпечив поставку продукції згідно узгоджених специфікацій на загальну суму 72050,40 грн з податком на додану вартість, що підтверджується підписаними відповідачем видатковими накладними. Претензій з боку відповідача щодо якості поставленого товару, оформлення первинних документів та їх комплектності не надійшло. В якості оплати за поставлену продукцію ПрАТ Старокраматорський машинобудівний завод перерахувало на поточний рахунок позивача грошові кошти у сумі 36292,20 грн. Внаслідок порушення умов договору на час звернення з позовом до суду утворилась заборгованість у розмірі 35758,40 грн.

В рамках досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача поштовим відправленням надіслана претензія № 22 від 05.12.2019 з вимогою погашення вказаної заборгованості та повторна претензія № 13 від 11.03.2020. Відповіді з приводу обґрунтування причин невиплати боргу за виконаним договором позивач від відповідача не отримав.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання за умовами укладеного договору поставки є підставою для стягнення з нього на користь позивача, окрім суми основного боргу, також пені за прострочення платежів кратній подвійній ставці Національного банку України, протягом шести місяців.

У зв`язку з відмовою покупця у односторонньому порядку від виконання грошового зобов`язання по оплаті в повному обсязі вартості поставленого товару відповідач повинен сплатити позивачу завдані інфляцією втрати за весь час прострочення: за період з 06.11.2019 по 12.10.2020 на заборгованість у розмірі 32659,40 грн - у сумі 357,96 грн та за період з 26.11.2019 по 12.10.2020 на заборгованість у розмірі 3099,00 грн - у сумі 30,84 грн, а також 3%річних від простроченої суми 32659,40 грн за період з 06.11.2019 по 12.10.2020 - у сумі 918,04 грн, а із заборгованості у розмірі 3099,00 грн. за період з 26.11.2019 по 12.10.2020 - у сумі 82,02 грн.

Позивач просить суд відшкодувати за рахунок відповідача понесені при зверненні з позовом до суду витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору поставки № 15/2018 від 19.06.2018, специфікацій №22 б/д, №23 від 23.10.2019, видаткових накладних № 141 від 23.10.2019, № 150 від 12.11.2019, довіреностей № 2305 від 22.10.2019, № 2411 від 11.11.2019, рахунків на оплату № 182 від 01.10.2019, №209 від 11.11.2019, платіжних доручень № 3787 від 22.10.2019, №1754 від 11.11.2019, виписки про рух коштів на рахунку, товаро-транспортних накладних, податкових накладних, доказів їх прийняття, претензій № 22 від 05.12.2019, № 13 від 11.03.2020, витягу №1705144500022, наказу №4-к від 20.11.2012, довідки АБ №458850, ордеру про надання правової допомоги АН №1019699, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, договору №01/10 про надання правової (правничої допомоги) від 01.10.2020.

Встановлений відповідачу ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 16.10.2020 строк на подання відзиву на позовну заяву - п`ятнадцять днів з дня вручення вказаної ухвали. Останній попереджений судом, що у разі відсутності відзиву на позов у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішить справу за наявними матеріалами.

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала суду від 16.10.2020 отримана представником відповідача 22.10.2020.

Таким чином, строк на подання відзиву на позовну заяву перебіг 06.10.2020.

ПрАТ Старокраматорський машинобудівний завод відзиву на позов не надало, про факт наявності судового провадження відповідач повідомлений у спосіб, що передбачений процесуальним законодавством.

Як наслідок, справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами, що надані позивачем.

Виклад обставин справи, встановлених судом

19 червня 2018 року ТОВ ТД Схід Алекс (надалі - Постачальник) та ПрАТ Старокраматорський машинобудівний завод (надалі - Покупець) уклали договір поставки № 15/2018, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити зварювальне обладнання (надалі - продукція), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію.

Згідно п. 9.11 останнього даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2019.

Положеннями пункту 1.2 договору передбачено, що найменування (асортимент), ціна, кількість, строк поставки, загальна вартість, походження цієї продукції вказується в специфікаціях, які додаються до договору і є його невід`ємною частиною.

Якість продукції має відповідати вимогам ДСТУ, ТУ та підтверджуватися сертифікатом якості виробника (пункт 1.3 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору Постачальник постачає продукцію на адресу Покупця за договірними цінами, які вказуються в специфікаціях і є невід`ємною частиною договору.

Датою поставки вважається дата фактичної передачі продукції (пункт 3.4 договору).

Як передбачено п.п. 3.1,3.2 договору поставка продукції здійснюється на умовах СРТ- склад Покупця згідно Інкотермс-2010 . Постачання продукції здійснюється протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання специфікації та здійснення передплати 50%, якщо інше не обумовлено у специфікаціях до цього договору.

Згідно пункту 2.5 договору оплата вартості продукції здійснюється наступним чином: 50% - протягом 10-ти банківських днів після підписання договору, специфікації № 1 та всіх наступних специфікацій до цього договору та виставлення рахунку; 50% - протягом 10-ти банківських днів від дати отримання продукції Покупцем.

23.10.2019 Постачальник - ТОВ ТД Схід Алекс та Покупець - ПрАТ Старокраматорський машинобудівний завод підписали специфікацію № 23 на постачання марганця металевого Мн-95 у кількості 864,00 кг на загальну суму з ПДВ 65318,40 грн.

Специфікацією встановлено: термін постачання - протягом 5 робочих днів з моменту підписання специфікації та здійснення передплати 50%, умови оплати - 50% протягом 10 банківських днів після підписання договору, специфікації та виставлення рахунку згідно з обсягом продукції вказаної в заявці Покупця; 50% протягом 10 банківських днів від дати отримання продукції Покупцем, період постачання- жовтень 2019.

Виставлений ТОВ ТД Схід Алекс рахунок на оплату № 182 від 01 жовтня 2019 року 65318,40грн. за спірним договором оплачений ПрАТ Старокраматорський машинобудівний завод за платіжним дорученням № 3787 від 22.10.2019 в сумі 32659,20 грн.

За видатковою накладною № 141 від 23.10.2019 представник ПрАТ Старокраматорський машинобудівний завод за довіреністю № 2305 від 22.10.2019 Волошинов С.С. отримав вказану продукцію на суму 65318,40 грн.

Крім того, на підтвердження факту поставки продукції позивач надав суду товарно-транспортну накладну №1/31 від 23.10.2019.

За наслідками проведення господарської операції сформовано податкові накладні, які зареєстровані позивачем належним чином. Докази надані суду.

Постачальником - ТОВ ТД Схід Алекс та Покупцем - ПрАТ Старокраматорський машинобудівний завод підписано специфікацію № 22 без дати до договору № 15/2018 від 19.06.2018 на постачання феромарганця 78 РА у кількості 3т на загальну суму з ПДВ 122400,00 грн.

Специфікацією встановлено: термін постачання - протягом 5 робочих днів з моменту підписання специфікації та здійснення передплати 50%, умови оплати - 50% протягом 10 банківських днів після підписання договору, специфікації та виставлення рахунку згідно з обсягом продукції вказаної в заявці Покупця; 50% протягом 10 банківських днів від дати отримання продукції Покупцем, період постачання- вересень- грудень 2019.

Виставлений ТОВ ТД Схід Алекс рахунок на оплату №209 від 11 листопада 2019 року на суму 6732,00 грн з ПДВ за спірним договором оплачений ПрАТ Старокраматорський машинобудівний завод за платіжним дорученням № 1754 від 11.11.2019 в сумі 3633,00 грн.

За видатковою накладною № 150 від 12.11.2019 представник ПрАТ Старокраматорський машинобудівний завод за довіреністю № 2411 від 11.11.2019 ОСОБА_1 отримав феромарганець 78 РА в кількості 0,17т на суму 6732,00 грн з ПДВ.

На підтвердження факту поставки продукції позивач надав суду товарно-транспортну накладну №1/12 від 12.11.2019.

За наслідками проведення господарської операції сформовано податкові накладні, які зареєстровані позивачем належним чином. Докази надані суду.

05.12.2019 та 11.03.2020 ТОВ ТД СХІД АЛЕКС звернулось з письмовою вимогою до ПрАТ Старокраматорський машинобудівний завод про погашення заборгованості в сумі 32659,20 грн за поставлену продукцію за договором від 19.06.2018 року № 15/2018.

Докази направлення претензій відповідачу в матеріалах справи відсутні.

Відповіді на претензії відповідач не надав.

Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві, дослідивши надані сторонами в порядку статті 74 Господарського процесуального кодексу України письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, зважаючи на таке.

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення заборгованості за неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань з оплати поставленої продукції, правомірність нарахування штрафної санкції - пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

За змістом частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Господарські зобов`язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статті 174 ГК України).

Укладений між ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ СХІД АЛЕКС та ПрАТ Старокраматорський машинобудівний завод договір поставки № 15/2018 від 19.06.2018 за своєю правовою природою є договором поставки.

Зазначений договір укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками сторін без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств. Зі змісту правочину убачається, що сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договору, об`ємів поставки продукції та її якості, а також ціною та строками виконання.

Як вбачається з предмет договору, він укладений на постачання зварювального обладнання, одночасно у специфікаціях №22 та №23 до нього, в тексті яких зазначено, що вони є невід`ємною частиною вказаного договору, узгоджена поставка марганця металевого Мн-95 та феромарганця 78 РА, що свідчить про наявність згоди сторін на розповсюдження його умов на поставки, що будуть здійснені за специфікаціями.

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями частин першою, другою статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (стаття 662 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У пункті 2.5 договору та специфікаціях сторони погодили, що оплата вартості продукції здійснюється наступним чином: 50% - протягом 10-ти банківських днів після підписання договору, Специфікації № 1 та всіх наступних специфікацій до цього договору та виставлення рахунку; 50% - протягом 10-ти банківських днів від дати отримання продукції покупцем.

На підставі представлених доказів, які складені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та засвідчують встановлений факт здійснення господарських операції та договірних відносин: специфікацій, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та платіжних доручень судом встановлено, що протягом жовтня - листопада 2019 року ПрАТ Старокраматорський машинобудівний завод на виконання умов спірного договору отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ СХІД АЛЕКС продукцію: марганець металевий Мн 95 та феромарганець 78 РА на загальну суму 72050,40 грн, однак здійснило предоплату за поставлену продукцію тільки в загальній сумі 36292,00 грн.

За приписами частин першої, другої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як передбачено ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи з умов 2.5 договору, за яким оплата вартості продукції здійснюється, зокрема, 50% - протягом 10-ти банківських днів від дати отримання продукції Покупцем, приписів ст.253 вказаного Кодексу відлік періоду прострочення повинен починатися за видатковою накладною № 141 від 23.10.2019 з 7 листопада 2019 року, а за видатковою накладною № 150 від 12.11.2019 - з 27 листопада 2019 року, оскільки вказані позивачем в розрахунку дати - відповідно 06.11.2019 та 26.11.2019 є останнім днем десятиденного терміну можливості оплати відповідачем за поставлену продукцію.

Доказів оплати залишку вартості поставленої продукції в сумі 35758,40 грн. відповідач суду не надав.

Зважаючи на викладене, господарський суд вважає доведеним факт порушення відповідачем умов правочину в частині виконання зобов`язань з належної оплати прийнятої від позивача продукції та встановленою наявність основного боргу Покупця перед Постачальником за договором поставки від 19.06.2018 № 15/2018 в сумі 35758,40 грн.

Відтак, у разі порушення боржником виконання грошового зобов`язання у нього в силу укладеного договору та закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України) за вимогою кредитора виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Грошовим є зобов`язання, за яким боржник зобов`язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

У випадку відсутності зазначення в договорі розміру процентів цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов`язання настає на підставі вимог закону, а саме норми статті 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи положення частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Безпосередньо розрахунок 3% річних та інфляційних втрат міститься у мотивувальній частині позовної заяви:

-3% річних від простроченої суми 32659,40 грн за період з 06.11.2019 по 12.10.2020 - у сумі 918,04 грн, а із заборгованості у розмірі 3099,00 грн. за період з 26.11.2019 по 12.10.2020 - у сумі 82,02 грн., що всього складає 1000,06 грн.

- втрати від інфляції - за період з 06.11.2019 по 12.10.2020 на заборгованість у розмірі 32659,40 грн - у сумі 357,96 грн та за період з 26.11.2019 по 12.10.2020 на заборгованість у розмірі 3099,00 грн - у сумі 30,84 грн, що всього складає 388,80 грн.

Тоді як, як вбачається з резолютивної частини позовної заяви ТОВ ТД СХІД АЛЕКС просить стягнути з ПрАТ СМЗ , зокрема, інфляційні втрати в сумі 1000,06 грн та 3% річних в сумі 388,80 грн., що не відповідає наведеному вище розрахунку, який міститься у мотивувальній частині позову.

Оскільки позивачем невірно визначено дату виникнення прострочки виконання зобов`язання, суд здійснює розрахунок 3% річних наступним чином: від простроченої суми заборгованості 32659,40 грн за період з 07.11.2019 по 12.10.2020 сума 3% річних складає 913,26 грн, від простроченої суми заборгованості у розмірі 3099,00 грн. за період з 27.11.2019 по 12.10.2020 - 81,56 грн, що всього складає 994,82 грн.

За приписами ч.3 ст.237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

З огляду на приписи ч.3 ст.237 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги, що для суду визначальними є суми, які зазначені позивачем саме у резолютивній частині позовної заяви, суд прийшов до висновку щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 388,80 грн. (в межах заявлених позовних вимог за резолютивною частиною позову).

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Така правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 і в даному випадку суд не вбачає необхідності від неї відступати.

Таким чином, виходячи з викладеного, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, як наслідок, при здійсненні розрахунку слід застосовувати період у місяцях.

Здійснюючи розрахунок інфляційних втрат позивач зазначає періоди нарахування в календарних датах, а не місяцях, як то передбачено законодавчо, зокрема, за період з 06.11.2019 по 12.10.2020 на заборгованість у розмірі 32659,40 грн - у сумі 357,96 грн та за період з 26.11.2019 по 12.10.2020 на заборгованість у розмірі 3099,00 грн - у сумі 30,84 грн, що всього складає 388,80 грн.

Виходячи з розміру сукупного індексу інфляції, що визначений позивачем у мотивувальній частині позовної заяви, останній вираховує інфляційні втрати на заборгованість 32659,40 грн за період з листопада 2019 по серпень 2020, на заборгованість 3099,00 грн - з грудня 2019 по серпень 2020.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Така правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 і в даному випадку суд не вбачає необхідності від неї відступати.

Оскільки судом встановлено, що період прострочення виконання зобов`язання з оплати продукції починається з 07.11.2019 на суму 32659,40 грн та з 27.11.2019 на суму 3099,00 грн, позивач мав право на нарахування інфляційних втрат починаючи з листопада 2019 та грудня 2019 відповідно.

Здійснивши перерахування розміру інфляційних втрат за період з листопада 2019 по серпень 2020 на суму 32659,40 грн, суд встановив, що розмір втрат від інфляції за цей період складає 357,96 грн, за період з грудня 2019 по серпень 2020 на суму 3099,00 грн складає 30,84 грн. Всього 388,80 грн.

Оскільки згідно резолютивної частини позовної заяви позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 1000,06 грн, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині частково в розмірі 388,80 грн, в решті відмовляє за безпідставністю.

Відносно вимог про стягнення пені суд зазначає наступне.

Приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України унормовано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як визначено нормою статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією.

З аналізу положень статті 231 ГК України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Так, частина друга статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором. Частина третя цієї статті передбачає можливість законодавчого встановлення розміру штрафних санкцій і за інші види правопорушень у окремих видах господарських зобов`язань, перелічених у частині другій статті 231 ГК України.

Частиною четвертою статті 231 ГК України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положення частини шостої статті 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Разом з тим за частиною другою статті 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за статтями 1 та 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Зі змісту договору поставки від 19.06.2018 № 15/2018 судом встановлено, що відповідальність покупця - ПрАТ Старокраматорський машинобудівний завод за порушення ним виконання зобов`язання щодо повної оплати поставленої продукції у вигляді сплати пені, умовами правочину не передбачена.

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Позивач зазначив про те, що нарахування пені ним здійснене виходячи з обсягу простроченого зобов`язання з оплати поставленої продукції, кратно подвійній ставці Національного банку України у відповідності до вимог частини шостої статті 231 Господарського кодексу України.

Між тим, частина шоста статті 231 ГК України, на яку посилається позивач в обґрунтування розміру нарахованої пені, не встановлює розмір штрафної санкції за порушення грошового зобов`язання, а визначає певний спосіб її формування (у відсотковому відношенні, розмір відсотків визначається через облікову ставку Національного банку України), а відтак не може бути застосована у даному випадку як законна підстава для визначення розміру стягуваної пені.

Якщо умовами договору не встановлений розмір пені за порушення виконання грошового зобов`язання, а частина шоста статті 231 ГК України також не встановлює конкретного розміру (відсотку) належної до стягнення пені, а лише встановлює порядок його визначення у договорі виходячи з облікової ставки Національного банку України та період, протягом якого може бути застосовано таку санкцію, підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення пені відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 і в даному випадку суд не вбачає підстав від неї відступати.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд, ураховуючи наведені положення цивільного і господарського законодавства, прийшов до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 35758,40 грн, інфляційних втрат в сумі 388,80 грн, 3% річних 388,80 грн.

Розподіл судових витрат

Судовий збір відповідно ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України стягується пропорційно заявлених до стягнення вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ СХІД АЛЕКС до Приватного акціонерного товариства Старокраматорський машинобудівний завод про стягнення 41466,01 грн, з яких: заборгованість 35758,40 грн, пеня 4318,75 грн, інфляційні втрати 1000,06 грн, 3% річних 388,80 грн задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Старокраматорський машинобудівний завод (адреса місцезнаходження: 84302, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Конрада Гампера, будинок 2; код ЄДРПОУ: 05763642) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ СХІД АЛЕКС (адреса місцезнаходження: 85114, Донецька обл., місто Костянтинівка, вулиця Ємел`янова, будинок 12; код ЄДРПОУ: 37890733) заборгованість в сумі 35758,40 грн, інфляційні втрати в сумі 388,80 грн., 3% річних в сумі 388,80 грн, судовий збір в розмірі 1852,08 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини складено та підписано 14.12.2020 року.

Повний текст рішення складено та підписано 21.12.2020 року.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Устимова