Рішення

від 16.12.2020 по справі 907/372/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.12.2020 м. Ужгород Справа № 907/372/20

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.

розглянувши позовну заяву керівника Ужгородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Великоберезнянської селищної ради, смт. Великий Березний

до товариства з обмеженою відповідальністю "БСП ОІЛ", м. Мукачево та

до товариства з обмеженою відповідальністю "Даніела", смт. Великий Березний

за участі третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області

про визнання договору недійсним, зобов`язання привести земельну ділянку у попередній стан та звільнити її шляхом демонтажу АЗС

За участю представників:

прокурор - Андрейчик Алла Миколаївна, службове посвідчення №057809 від 29 жовтня 2020 року

від позивача - не з`явився

від відповідача 1 - не з`явився

від відповідача 2- не з`явився

від 3-ї особи позивача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до господарського суду Закарпатської області із позовом в інтересах держави в особі Ведикоберезнянської селищної ради до відповідачів про визнання недійсним договору оренди №2/11-18 від 30.11.2018, укладеного між ТОВ Даніела (Орендодавець) та ТОВ БСП ОІЛ (Орендар) щодо користування майданчика загальною площею 60 кв.м., який розташований на території земельної ділянки площею 2,30 га, яка знаходиться за адресою смт. Великий Березний, вул. Штефаника, 124 та перебуває у користуванні орендодавця на підставі акту постійного користування земельною ділянкою серії ЗК №002/00007 від 27.12.1994; зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю БСП ОІЛ звільнити земельну ділянку загальною площею 60 кв.м., яка знаходиться по вул. Штефаника, 124 в смт. Великий Березний Великоберезнянського району Закарпатської області шляхом демонтажу автозаправної станції, на якій розташоване технологічне обладнання з реалізації палива, посилаючись на вимоги ст.ст. 203, 215, 216, 235 Цивільного кодексу України (позовні вимоги викладено у відповідності до заяви позивача про їх уточнення).

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 907/372/20 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 29.07.2020, залучено до часті у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, площа Народна, будинок 4, код ЄДРПОУ 39766716).

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 13.08.2020 відкладено підготовче засідання, призначене на 29.07.2020 року о 10:00 год. у зв`язку з перебуванням судді Ремецькі О.Ф. у щорічний основній відпустці згідно Наказу №02.4-08/13-к від 23.07.2020 року, на 15.09.2020.

Ухвалою суду від 15.09.2020 відкладено підготовче засідання на 20.10.2020 року.

Ухвалою від 20.10.2020 призначено підготовче засідання на 10.11.2020 року.

Проте, судове засідання призначене на 10.11.2020 року не відбулося, у зв`язку з проходженням головуючим суддею Ремецькі О.Ф. підготовки суддів місцевих господарських судів, що проводилась Львівським регіональним відділенням Національної школи суддів України з 09.11.2020 по 13.11.2020 року згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №02.4-06/68-к від 02.11.2020 року.

Ухвалою від 16.11.2020 року призначено підготовче засідання на 02.12.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 02.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.12.2019.

Прокурор заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Вказує на те, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ЗК №002/00007 від 27.12.1994 року Великоберезнянському ремонтно- транспортному підприємству (РТП) в смт Великий Березний надано у постійне користування 2,30 га землі, з них для території підприємства - 2,19 га, автозаправку - 0,10 га ТОПу - 0,01 га (рішення 3 сесії 22 скликання Великоберезнянської селищної ради від 20.12.1994 року). ТОВ Даніела володіє будівлями літ. А, Б, Г, Д, Е по вул. Штефаника (Радянської Армії), буд. 124 в смт Великий Березний, згідно з свідоцтвом на право власності на нерухоме майно від 20.07.2006 року, виданого виконавчим комітетом Великоберезнянської селищної ради на підставі рішення виконавчого комітету Великоберезнянської селищної ради від 30.06.2006 року № 116. ТОВ Даніела діє на підставі Статуту, затвердженого зборами учасників товариства протокол № 2 від 10.12.2002 року, який переєстровано від 27.07.2003 року. Товариство створено у формі товариства з обмеженою відповідальністю шляхом перетворення відкритого акціонерного товариства Великоберезнянське ремонтно-транспортне підприємство на підставі рішення чергових зборів ВАТ Великоберезнянське ремонтно-транспортне підприємство . Відповідно до вимог ст. 92 Земельного кодексу України Великоберезнянське ремонтно-транспортне підприємство (РТП), а у подальшому ТОВ Даніела , є постійним користувачем земельної ділянки комунальної власності.

Прокурор звертає увагу, що відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки постійним користувачем якої є ТОВ Даніела Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області від 17.03.2020 року встановлено, що об`єкт перевірки використовується під автозаправну станцію, на якій розташоване технологічне обладнання для реалізації палива. У процесі вищевказаної перевірки було надано договір оренди майданчика від 30.11.2018 року № 2/11-18, згідно з яким ТОВ Даніела (Орендодавець) надає, а ТОВ БСП ОІЛ (Орендар) приймає в платне користування майданчик загальною площеню 60 кв. м. (надалі - об`єкт оренди), що знаходиться на території земельної ділянки площею 2,30 га, що розташована за адресою: вул. Штефаника, 124, смт Великий Березний, Закарпатська область, 89000, та перебуває у користуванні Орендодавця на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЗК № 002/00007 від 27.12.1994 року.

При цьому прокурор стверджує, що оспорюваний договір про надання в оренду майданчика є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам законодавства, а також не відповідає статтям 96, 116 ЗК і частині 4 статті 4 Закону України "Про оренду землі" щодо розпорядження земельними ділянками неповноважним суб`єктом, що є підставою для визнання цього договору недійсним відповідно до частин 1, 2, 5 статті 203, статті 215 ЦК і частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК) та зобов`язання ТОВ "БСП ОІЛ", звільнити зазначену земельну ділянки з огляду на її використання товариством без достатніх правових підстав.

09.12.2020 до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника. Разом з тим Позивач - Великоберезнянська селищна рада у поданих письмових поясненнях доводи прокурора підтримує повністю, просить заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та поданих поясненнях, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Акцентує увагу на проведеній Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області перевірці та встановлених порушеннях вимог законодавства.

Також позивач підтверджує, що питання користування земельною ділянкою комунальної власності є предметом регулювання спеціальних норм земельного законодавства, якими не передбачено право постійного користувача землею розпоряджатися земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам в платне користування, що фактично відбулося у цьому випадку; умови укладеного між сторонами договору відповідають змісту договору оренди, визначеному статтею 12 Закону України "Про оренду землі", за яким товариство з обмеженою відповідальністю "БСП ОІЛ", на платній основі отримало право користування земельною ділянкою для розміщення технологічного обладнання для реалізації палива, а ТОВ Даніела отримувало плату за користування цією земельною ділянкою.

При цьому, позивач просить суд врахувати те, що ТОВ Даніела , взявши на себе певні права та обов`язки за оспорюваним договором, у порушення статті 116 ЗК і статті 4 Закону України "Про оренду землі" розпорядилася земельними ділянками, не маючи на це відповідних правових підстав і повноважень. Отже, за всіма ознаками оспорюваний договір є прихованим договором оренди землі, а його зміст не відповідає вимогам законодавства, що є підставою для визнання його недійсним.

Крім того, позивач наголошує, що вказана частина земельної ділянки використовується для розміщення АЗС, однак згідно генерального плану 1963 року розміщення АЗС за адресою; вул. Штефаника, 124, смт Великий Березний не передбачено.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, поданими письмовими поясненнями доводи прокурора підтримує повністю, з підстав наведених у них.

Відповідачі не скористалися наданими їм правами надати суду відзив на позов.

Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідачі були повідомленими своєчасно та належним чином (ухвали було надіслано на їх офіційну юридичну адресу), суд дійшов висновку, що вони мали час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч.ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 16.12.2020 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 17.03.2020 встановлено, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ЗК №002/00007 від 27.12.1994 Великоберезнянському ремонтно-транспортному підприємству (РТП) в смт. Великий Березний надано у постійне користування 2,30 га землі, з них для території підприємства - 2,19 га, автозаправку - 0,10 га, ТОПу-0,01 га, відповідно до рішення 3сесії 22 скликання Великоберезнянської селищної ради від 20.12.1994. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №4.

В подальшому, рішенням 13 сесії 22 скликання Великоберезнянської селищної ради від 27.06.1997 внесено змін у зазначений державний акт на право постійного користування землею.

Товариство з обмеженою відповідальністю Даніела володіє будівлями літ. А, Б, Г, Д, Е по вул. Штефаника (Радянської Армії), буд. 124 в смт. Великий Березний, згідно з свідоцтвом на право власності на нерухоме майно від 20.07.2006, виданого виконавчим комітетом Великоберезнянської селищної ради на підставі рішення виконавчого комітету Великоберезнянської селищної ради від 30.06.2006 №116.

ТОВ Даніела діє на підставі Статуту, затвердженого зборами учасників товариства протокол №2 від 10.12.2002 року, який перереєстровано від 27.07.2003. Товариство створено у формі товариства з обмеженою відповідальністю шляхом перетворення відкритого акціонерного товариства Великоберезнянське ремонтно-транспортне підприємство на підставі рішення чергових зборів акціонерів ВАТ Великоберезнянське ремонтно-транспортне підприємство .

Також вказаним актом перевірки встановлено, що об`єкт перевірки використовується під автозаправну станцію, на якій розташоване технологічне обладнання з реалізації палива. Однак, згідно інформації Великоберезнянської селищної ради №402/02-07 від 28.04.2020 розміщення АЗС за адресою: вул. Штефаника, 124 в смт. Великий Березний містобудівноіо документаціею не передбачено, оскільки така не розроблялась та не затверджувалась.

Вказана земельна ділянка використовується згідно договору оренди майданчика №2/11-18 від 30.11.2018 за яким ТОВ Даніела (Орендодавець) надає, а ТОВ БСП ОІЛ (Орендар) приймає у платне користування майданчик загальною площею 60 кв.м., який розташований на території земельної ділянки площею 2,30 га, яка знаходиться за адресою смт. Великий Березний, вул. Штефаника, 124 та перебуває у користуванні орендодавця на підставі акту постійного користування земельною ділянкою серії ЗК №002/00007 від 27.12.1994.

Відповідно до п. 1.2 зазначеного договору об`єкт оренди передається в тимчасове користування для розміщення технологічного обладнання. Договір діє з моменту підписання до 31.12.2019 року включно.

За доводами прокурора в сукупності вказані вище обставини, свідчать, про те, що договір оренди майданчика укладено з метою приховання іншого правочину - договору оренди землі, отже, відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦК України спірний договір є удаваним правочином, при цьому сторонами не був дотриманий встановлений ст. 124 Земельного кодексу України та ст. ст. 14 - 16 Закону України Про оренду землі порядок щодо передачі в оренду спірних земельних ділянок, що в свою чергу свідчить про використання ТОВ БСП ОІЛ земельної ділянки за відсутності правових підстав.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.4 ст. 202 ЦК України).

Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Даніела", та товариством з обмеженою відповідальністю "БСП Оіл", укладено договір оренди майданчика №2/11-18 від 30.11.2018 на земельній ділянці площею 2,30 га.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. (ст. 759 ЦК України).

Згідно ст. 760 ЦК України Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Зі змісту укладеного між сторонами договору від 30.11.2018 року слідує, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в платне користування майданчик загальною площею 60 кв. метрів (надалі - об`єкт оренди), який розташований на території земельної ділянки площею 2,30 га, що розташована за адресою: 89000 Закарпатська обл., смт. В.Березний, вул. Штефаника, буд. 124, та перебуває в користуванні Орендодавця на підставі акту постійного користування земельною ділянкою серія ЗК №002/00007 від 27 грудня 1994 року.

Об`єкт оренди передається в тимчасове користування Орендареві для розміщення технологічного обладнання. Об`єкт оренди облаштовано асфальтованим покриттям та забезпечено електропостачанням (п.п. 1.2, 1.3 Договору).

За умовами пункту 2.1 Договору Орендар має право - використовувати Об`єкт для здійснення господарської діяльності у відповідності вказаним в п. 1.2. Договору цільовим призначенням; - розміщати на об`єкті оренди тимчасові споруди для провадження діяльності; - здійснювати з дозволу Орендодавця за власні кошти та без відшкодування реконструкцію, технічне переоснащення та інші зміни об`єкта оренди, що покращують його стан - заїжджати транспортними засобами на територію об`єкта оренди;

3а використання Об`єкта оренди Орендар вносить орендну плату та плату за послуги (електропостачання) щомісячно згідно виставлених Орендодавцем рахунків. Орендна плата становить 1000.00 грн. на місяць з ПДВ (п.п. 3.1, 3.5 Договору).

В той же час за нормою ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

З огляду на вказане, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Згідно з академічним тлумачним словником української мови майданчик Невелике рівне місце на землі, призначене для чого-небудь.

З огляду на, що проаналізувавши умови оскаржуваного договору та враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що договір №2/11-18 від 30.11.2018, укладений між відповідачами, є договором оренди землі.

Таким чином, за змістом договору від 30.11.2018 між сторонами фактично склалися правовідносини з оренди землі, оскільки з умов оскаржуваного договору вбачається, що відповідач 2 фактично передав відповідачу 1 на платній основі частину земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні відповідача 2. Тому положення даного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.

Частиною 1 ст. 235 ЦК України встановлено, що удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому, при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Відтак, встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України визнає, що сторонами вчинено саме цей правочин, та застосовує норми, що регулюють цей правочин. Оскільки правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Аналогічні правові висновки наведені в постанові Касаційного господарського суду по справі №923/241/18 від 17.01.2019.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку щодо необхідності застосування до даних правовідносин, що склались між сторонами, положень статті 235 Цивільного кодексу України.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ч. 1 ст. 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Частиною 1 ст. 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

За приписами ст. 4 Закону України "Про оренду землі", орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Отже, сторонами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про визнання недійсним договору №2/11-18 оренди майданчика від 30.11.2018 підлягає задоволенню.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав.

Чинним законодавством передбачено, що для виникнення права користування чи права оренди на земельну ділянку необхідна наявність волевиявлення органу, який здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, що виражається у прийнятті рішення на відповідній сесії і в подальшому надає можливість на складання правовстановлюючих документів на землю.

Таким чином, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки.

Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі 918/633/16.

За змістом ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

За змістом ч. 2 ст. 212 Земельного кодексу України, приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Враховуючи те, що згідно умов вказаного договору товариству з обмеженою відповідальністю "БСП ОІЛ", фактично передана в користування земельна ділянка без правових підстав, таким чином при визнанні спірного договору недійсним, відповідно до ст.ст. 212, 216 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України, спірна земля підлягає поверненню товариством з обмеженою відповідальністю "БСП ОІЛ".

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що позовна вимоги про звільнення земельної ділянки загальною площею 60 кв.м., яка знаходиться по вул. Штефаника, 124 в смт. Великий Березний Великоберезнянського району Закарпатської області шляхом демонтажу автозаправної станції на якій розташоване технологічне обладнання з реалізації палива є правомірною, та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачами не спростовано доводів позовної заяви в частині, які визнані судом обґрунтованими, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовільнити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди №2/11-18 від 30.11.2018, укладений між ТОВ Даніела (9000, Закарпатська обл., Великоберезнянський р-н, селище міського типу Великий Березний, вулиця Штефаника, будинок 124, код ЄДРПОУ 03740909) та ТОВ БСП ОІЛ (89600, Закарпатська обл., місто Мукачеве, вулиця Пряшівська, будинок 11, код ЄДРПОУ 40099616) щодо користування майданчиком загальною площею 60 кв.м., який розташований на території земельної ділянки площею 2,30 га, яка знаходиться за адресою смт. Великий Березний, вул. Штефаника, 124 та перебуває у користуванні орендодавця на підставі акту постійного користування земельною ділянкою серії ЗК №002/00007 від 27.12.1994.

3.Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю БСП ОІЛ , (89600, Закарпатська обл., місто Мукачеве, вулиця Пряшівська, будинок 11, код ЄДРПОУ 40099616) звільнити земельну ділянку загальною площею 60 кв.м., яка знаходиться по вул. Штефаника, 124 в смт. Великий Березний Великоберезнянського району Закарпатської області шляхом демонтажу автозаправної станції, на якій розташоване технологічне обладнання з реалізації палива.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Даніела (9000, Закарпатська обл., Великоберезнянський р-н, селище міського типу Великий Березний, вулиця Штефаника, будинок 124, код ЄДРПОУ 03740909) на користь прокуратури Закарпатської області (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Коцюбинського, будинок 2, А, код ЄДРЮОФОПтаГФ 02909967) суму 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) - у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БСП ОІЛ (89600, Закарпатська обл., місто Мукачеве, вулиця Пряшівська, будинок 11, код ЄДРПОУ 40099616) на користь прокуратури Закарпатської області (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Коцюбинського, будинок 2, А, код ЄДРЮОФОПтаГФ 02909967) суму 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) - у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 21.12.2020.

Суддя О. Ф. Ремецькі