Рішення

від 10.12.2020 по справі 908/2590/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/153/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2020 Справа № 908/2590/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Проскуряков К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю Арда-Трейдинг (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, буд. 1, код ЄДРПОУ 37029549)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ОСТ БАР (69002, м. Запоріжжя, вул. Шкільна, буд. 21, код ЄДРПОУ 41396449)

про стягнення 111 411,17 грн.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

07.10.2020 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Арда-Трейдинг до Товариства з обмеженою відповідальністю ОСТ БАР про стягнення 111 411,17 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2020 р. справу №908/2590/20 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 12.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2590/20 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 11.11.2020. Ухвалою суду від 11.11.2020р. оголошено перерву в судовому засіданні до 10.12.2020р., в якому судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 03.08.2017 р. між ТОВ Арда-Трейдинг та ТОВ ОСТ БАР укладено договір поставки №18-ЗАП. Позивач поставив товар відповідачу, однак відповідач за отриманий товар повністю не розрахувався, та у нього виникла заборгованість в сумі 96 520,80 грн. У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань позивач нарахував 3% річних в сумі 5 761,66 грн. та інфляційні втрати в сумі 9 128,71 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 525, 526, 530, 599, 610, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 202, 216, 218, 224 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву запропонований надати ухвалами суду від 12.10.2020 р. та 11.11.2020р. до суду не надіслав. Про дату, час та місце призначеного судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу відповідної ухвали суду. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 12.10.2020р. яка надіслана на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ОСТ БАР (69002, м. Запоріжжя, вул. Шкільна, буд. 21), повернулася до суду 18.11.2020р. з відміткою пошти "За закінченням терміну зберігання"

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17).

Отже, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце призначених судових засідань, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, які дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

03.08.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю ОСТ БАР (Відповідач) та ТОВ Арда-Трейдинг (Позивач) уклали Договір поставки № 18-ЗАП (надалі Договір ) за умовами якого Позивач зобов`язується поставляти і передавати у власність Відповідачу товар, а Відповідач зобов`язується приймати та оплачувати поставлений товар.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що Покупець повинен сплатити товар не пізніше ніж 30 календарних днів з дати поставки.

Відповідачем товар повністю не оплачений. Сума несплаченого товару складає 96520,80 грн.

Посилаючись на ст. 625 ЦК України Позивач просить стягнути з Відповідача 111411,17 грн., в т.ч.: загальну сума заборгованості складає - 96520,80 грн. , інфляційні збитки - 9128,71 грн., 3% річних - 5761, 66 грн.

Статтею 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦКУ) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в ст. 11 ЦКУ, до яких зокрема відносяться договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України (падалі ГК України) договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, який відповідно до статей 193 ГК України та статей 525, 526 ЦКУ має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового оборогу або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння зміна умов зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання на підставі господарських договорів є господарсько-договірними зобов`язаннями; господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст. 179 ГК України).

За ч.ч. 1, 2 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства; господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких па вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Матеріалами справи підтверджується, що 03.08.2017 року між ТОВ ОСТ БАР та ТОВ Арда-Трейдинг укладено Договір поставки № 18-ЗАП , за умовами якого Позивач зобов`язується поставляти і передавати у власність Відповідачу товар, а Відповідач зобов`язується приймати та оплачувати поставлений товар. Пунктом 4.2. Договору визначено, що Покупець повинен сплатити товар не пізніше ніж 30 календарних днів з дати поставки.

Матеріалами справи підтверджується, що Відповідач отримав від Позивача за договором поставки № 18-ЗАП від 03.08.2017р. товари за наступними видатковими накладними на загальну суму 96519,78 грн.: № 8595 від 26.01.2018р. - на суму 8860,60 грн. , № 345 від 01.02.2018р. - на суму 9294,36 грн. , № 2712 від 08.02.2018р. - на суму 11112,84 грн., № 5615 від 16.02.2018р. - на суму 7691,40 грн. , № 1283 від 03.03.2018р. - на суму 8294,10 грн., № 4892 від 15.03.2018р. - на суму 14213,28 грн. , № 7785 від 23.03.2018р. - на суму 3571,44 грн. , № 9663 від 29.03.2018р. - на суму 2809,02 грн. , № 9455 від 19.04.2018р. - на суму 10916,04 грн. , № 6670 від 20.04.2018р. - на суму 5611,08 грн. , № 3218 від 08.05.2018р. - на суму 6429,66 грн. , № 9455 від 28.09.2018р. - на суму 7715,96 грн.

На вказаних накладних містяться підписи уповноважених осіб Відповідача та його печатка, що підтверджує фактичне отримання товарів відповідачем.

Доказів оплати товарів за вказаними накладними Відповідач суду не надав.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, що інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ч. 7 ст. 193 ГК, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Доказів належного виконання взятих на себе зобов`язань за Договором щодо оплати поставленого товару Відповідач суду не надав.

За ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно здійсненого Позивачем розрахунку розмір заборгованості складає 111411,17 грн., в т.ч.: загальна сума заборгованості - 96520,80 грн. ; інфляційні збитки за період 28.09.2018р. -23.09.2020р. - 9128,71 грн.; 3% річних за період з 28.09.2018р. -23.09.2020р. - 5761, 66 грн.

Вказаний розрахунок перевірено судом за допомогою інформаційної системи Законодавство та встановлено, що окрім невірного зазначення Позивачем суми основної заборгованості ним також невірно визначено періоди нарахування інфляційних витрат та 3% річних.

Так, оскільки за накладною № 9455 було поставлено товар 28.09.2018р. на суму 7715,96 грн. , то Відповідач був зобов`язаний за умовами п. 4.2 Договору сплатити вартість товару за нею протягом 30 днів, тобто до 28.10.2018р. включно. Отже порушення прав Позивача почалося з 29.10.20 18р.

За рештою накладних Позивачем самостійно обрано початок періоду розрахунку з 28.09.2018р., що не суперечить умовам договору та узгоджується з принципом диспозитивності.

Судом самостійно здійснено перерахунок інфляційних витрат та 3% річних, та встановлено, що з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню:

- з суми основного боргу 88803,82 грн. (за всіма накладними окрім накладної № 9455 від 28.09.2018р.) за період 28.09.2018р. -23.09.2020р - інфляційні - 8884,87 грн., 3% річних - 5306,33 грн.

- за накладною № 9455 від 28.09.2018р. на суму 7715,96 грн. за період 29.10.2018р. -23.09.2020р - інфляційні - 630,10 грн., 3% річних - 441,40 грн.

З огляду на викладене на користь Позивача підлягають стягненню з Відповідача:

- інфляційні - 9514,97 грн., проте оскільки Позивачем заявлено до стягнення 9128,71 грн. , то позов в цій частині підлягає задоволенню саме у цій сумі,

- 3% річних - 5747,73 грн., проте оскільки Позивачем заявлено до стягнення 5761, 66 грн. , то в цій частині позов підлягає задоволенню частково в сумі 5747,73 грн.

Сума основного боргу, яка підлягає стягненню становить 96519,78 грн.

Контррозрахунку спірних сум Відповідачем не надано, доводів Позивача не спростовано.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11. 2004 № 15-рп/2004визначено, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно із ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам.

З огляду на викладене, предмет та підстави позову, враховуючи основні засади судочинства, в тому числі, але не виключно, принципи: верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності та пропорційності, а також необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами обох сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОСТ БАР (69002, м. Запоріжжя, вул. Шкільна, буд. 21, код ЄДРПОУ 41396449) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Арда-Трейдинг (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, буд. 1, код ЄДРПОУ 37029549) заборгованість у розмір 111396 (сто одинадцять тисяч триста дев`яносто шість) грн. 22 коп. в т.ч.: основну суму заборгованості - 96519 (дев`яносто шість тисяч п`ятсот дев`ятнадцять) грн. 78 коп. ; інфляційні збитки - 9128 (дев`ять тисяч сто двадцять вісім) грн. 71 коп.; 3% річних - 5747 (п`ять тисяч сімсот сорок сім) грн. 73 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОСТ БАР (69002, м. Запоріжжя, вул. Шкільна, буд. 21, код ЄДРПОУ 41396449) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Арда-Трейдинг (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, буд. 1, код ЄДРПОУ 37029549) судові витрати в розмірі 2101 (дві тисячі сто одну) грн. 73 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

4. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 15.12.2020 р.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.