Рішення

від 17.12.2020 по справі 910/7851/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.12.2020Справа № 910/7851/20 Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєверін-Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС Логістик"

про стягнення 175 370,18 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сєверін-Агро" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС Логістик" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 175 370,18 грн., з яких 156 630,46 грн. сума основного боргу, 14 370,53 грн. сума пені, 2 101,52 грн. 3 % річних та 2 267,67 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 14 від 01.11.2019 перевезення автомобільним транспортом в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги по перевезенню вантажів згідно заявок.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 відкрито провадження у справі № 910/7851/19, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

07.07.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про продовження строку подання відзиву на позовну заяву.

Слід зазначити, що 17.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" №731-ІХ від 18.06.2020, яким внесені зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Таким чином, враховуючи розділ ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" №731-ІХ від 18.06.2020, який набрав чинності 17.07.2020, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, закінчились 06.08.2020.

Протягом 20-денного строку з дня набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" №731-ІХ від 18.06.2020, позивачем клопотання про продовження строків з підстав, встановлених цим Законом, подано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 була надіслана позивачу та відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження сторін, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач, станом на день винесення рішення, письмового відзиву не надав.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МТС Логістик" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сєверін-Агро" (перевізник) укладено Договір перевезення автомобільним транспортом № 14 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору в порядку, строки та на умовах, встановлених нормами чинного законодавства України та положеннями даного Договору, перевізник приймає на себе зобов`язання надати замовнику послуги з перевезення (доставки) вантажу (зернові, олійні культури та продукти їх переробки, інші вантажі за домовленістю сторін), далі по тексту - вантаж, з подальшою передачею зазначеного вантажу уповноваженій особі, далі за текстом - послуги, а замовник зобов`язується оплатити перевізнику вартість наданих послуг.

Згідно з п. 1.3. Договору територія надання послуг - Україна, маршрути визначаються в товарно-транспортних накладних або подорожніх листах.

Відповідно до п. 2.1. Договору асортимент і кількість вантажу, вимоги до технічних характеристик транспортних засобів, що використовуються для надання послуг в рамках даного Договору, місце і умови навантаження, пункт призначення, маршрут, терміни (строки) та інші умови надання послуг в рамках даного Договору, обумовлюються сторонами у відповідних транспортних заявках, що з дати їх підписання та скріплення печатками сторін є невід`ємною складовою частиною даного Договору.

Факт прийняття перевізником вантажу в рамках даного Договору підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.

Пунктом 2.4. Договору сторони погодили, що факт належного надання послуг в рамках даного Договору підтверджується відповідними Актами прийому-передачі послуг, що оформлюються по кожній з виконаних транспортних заявок.

Згідно з п. 3.2.2. Договору замовник зобов`язується в порядку та на умовах, обумовлених сторонами в тексті даного Договору, оплачувати надані перевізником послуги.

Відповідно до п. 4.1. Договору вартість послуг по кожній транспортній заявці становить суму витрат і суму винагороди перевізника та встановлюється сторонами окремо по кожній з транспортних заявок виходячи з розрахунку вартості перевезення однієї тони вантажу за узгодженим сторонам у такій транспортній заявці маршруті. Відстані перевезення обраховуються відповідно до даних GPS - трекерів (за наявності).

Згідно з п. 4.2. Договору замовник здійснює оплату послуг за даним Договором на підставі наступних документів:

-рахунок-фактура (оригінал);

-товарно-транспортна та видаткова накладна (копія);

-акт виконаних робіт (оригінал);

-транспортна заявка (оригінал);

-податкова накладна, виписана в момент виникнення податкових зобов`язань з ПДВ, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації в єдиному реєстрі податкових накладних, у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 4.3. Договору сторони погодили, що оплата послуг здійснюється замовником в строк, що не перевищує десять робочих днів з дати отримання замовником від перевізника підписаних сканованих копій відповідного Акту прийому передачі наданих послуг, відповідного рахунку-фактури, транспортної заявки та належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на вимогу замовника, що підтверджують факт належного надання послуг за цим Договором в розмірі 80 % від суми винагороди та 20 % від суми винагороди протягом 3-х банківських днів з дати реєстрації перевізником відповідної податкової накладної в ЄРПН та після отримання оригіналів документів, вказаних в п. 4.2. Договору.

Між сторонами було підписано наступні транспортні заявки:

-заявка № 1 на перевезення вантажу автомобільним траспортом від 20.11.2019: замовник - ТОВ МТС Логістик ; маршрут - с. Новополтавка (Запорізька обл.) - с. Гірсовка (Запорізька обл.); найменування вантажу - щебенево-піщана гранітна суміш 0/40; вид навантаження - насип; дата навантаження - 20.11.2019; дата розвантаження - 25.11.2019; виконавець - ТОВ Сєверін-Агро ; автомобіль - ДАФ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ; водій - ОСОБА_1 ;

-заявка № 2 на перевезення вантажу автомобільним траспортом від 25.11.2019: замовник - ТОВ МТС Логістик ; маршрут - с. Новополтавка (Запорізька обл.) - с. Гірсовка (Запорізька обл.); найменування вантажу - щебенево-піщана гранітна суміш 0/40; вид навантаження - насип; дата навантаження - з 25.11.2019; дата розвантаження - до 02.12.2019; виконавець - ТОВ Сєверін-Агро ; автомобіль - ДАФ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , ДАФ НОМЕР_3 / НОМЕР_4 ; водій - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу обумовлені замовленнями послуги, які прийняті останнім, що підтверджується:

-товарно-транспортною накладною № 933515 від 20.11.2019, товарно-транспортною накладною № 6684 від 21.11.2019, товарно-транспортною накладною № 6728 від 23.11.2019, товарно-транспортною накладною № 6729 від 22.11.2019, товарно-транспортною накладною № 933521 від 23.11.2019, Актом надання послуг № 14 від 25.11.2019 на суму 54 397,54 грн.;

-товарно-транспортною накладною № 942003 від 25.11.2019, товарно-транспортною накладною № 933523 від 25.11.2019, товарно-транспортною накладною № 6902 від 27.11.2019, товарно-транспортною накладною № 942006 від 26.11.2019, товарно-транспортною накладною № 6901 від 29.11.2019, товарно-транспортною накладною № 6900 від 29.11.2019, товарно-транспортною накладною № 942007 від 26.11.2019, товарно-транспортною накладною № 942005 від 25.11.2019, товарно-транспортною накладною № 6906, товарно-транспортною накладною № 6903 від 27.11.2019, товарно-транспортною накладною № 6904 від 30.11.2019, товарно-транспортною накладною № 6905, товарно-транспортною накладною № 6899 від 30.11.2019, Актом надання послуг № 15 від 02.12.2019 на суму 112 232,92 грн.

Позивач зазначає, що надав відповідачу послуги на загальну суму 166 630,46 грн., проте відповідачем здійснено лише часткову оплату у розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2410 від 08.01.2020, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 156 630,46 грн. основного боргу.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується надання позивачем послуг за Договором та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 156 630,46 грн. основного боргу.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.3. Договору сторони погодили, що оплата послуг здійснюється замовником в строк, що не перевищує десять робочих днів з дати отримання замовником від перевізника підписаних сканованих копій відповідного Акту прийому передачі наданих послуг, відповідного рахунку-фактури, транспортної заявки та належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на вимогу замовника, що підтверджують факт належного надання послуг за цим Договором в розмірі 80 % від суми винагороди та 20 % від суми винагороди протягом 3-х банківських днів з дати реєстрації перевізником відповідної податкової накладної в ЄРПН та після отримання оригіналів документів, вказаних в п. 4.2. Договору.

Позивач зазначає, що на виконання п. 4.2. Договору надіслав позивачу документи для оплати наданих послуг 02.12.2019, які отримані відповідачем 05.12.2019, що підтверджується експрес-накладною № 59000466747566.

Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів надсилання та отримання відповідачем документів, передбачених п. 4.2. Договору на електронну адресу відповідача.

У матеріалах справи міститься квитанція про реєстрацію податкової накладної № 9300962586 від 13.12.2019 на суму 54 387,54 грн. та квитанція про реєстрацію податкової накладної № 9309303485 від 26.12.2019 на суму 112 232,92 грн.

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та умов Договору строк виконання відповідачем грошового зобов`язання згідно Договору на момент розгляду справи настав.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання не наведено.

Таким чином, заявлені позовні вимоги про стягнення 156 630,46 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 14 370,53 грн. пені, 2 101,52 грн. 3 % річних та 2 267,67 грн. інфляційних втрат.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по сплаті коштів за надані позивачем послуги не здійснив, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання (в тому числі у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.8.4. Договору у випадку порушення строків оплати наданих послуг, замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості неоплаченого перевезення.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 13 954,40 грн. пені за розрахунком суду.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 2 101,52 грн. 3 % річних, 2 267,67 грн. інфляційних втрат за розрахунком позивача у межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєверін-Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС Логістик" підлягають частковому задоволенню у розмірі 156 630,46 грн. основного боргу, 13 954,40 грн. пені, 2 101,52 грн. 3 % річних, 2 267,67 грн. інфляційних втрат.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу за підготовку заяви про видачу наказу у розмірі 3 000,00 грн., за підготовку позовної заяви у розмірі 3 000,00 грн. Крім того, позивач зазначає, що у разі розгляду справи з викликом сторін планує понести витрати у розмірі 3500,00 грн. за один судо/день та 2 000,00 грн. за один поданий до суду документ (заяву, клопотання, відповідь та відзив, тощо).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У якості доказів понесення витрат на правову допомогу позивачем надано до суду Договір про надання правової допомоги від 22.04.2020, витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, ордер серії АР № 1016261 від 28.05.2020, Додаткову угоду № 1 від 28.05.2020 до Договору про надання правової допомоги від 22.04.2020, рахунок на оплату № 79 від 23.04.2020 на суму 3 000,00 грн., платіжне доручення № 359 від 23.04.2020 на суму 3 000,00 грн., Акт прийняття наданих послуг з надання правової допомоги від 23.04.2020, рахунок на оплату № 102 від 29.05.2020 на суму 3 000,00 грн., платіжне доручення № 328 від 29.05.2020 на суму 3 000,00 грн., Акт прийняття наданих послуг з надання правової допомоги від 29.05.2020.

Оскільки розгляд справи відбувався без виклику сторін, а позивачем під час розгляду справи не подавалося будь-яких заяв чи клопотань, вимоги про стягнення даних витрат з відповідача задоволенню не підлягають.

Беручи до уваги, що позовні вимоги задоволено частково, вимоги про стягнення витрат з оплати послуг професійної правничої допомоги підлягають задоволенню у розмірі 5 985,76 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєверін-Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС Логістик" про стягнення 175 370,18 грн. - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС Логістик" (03189, місто Київ, вулиця Вільямса Академіка, будинок 6-Д, офіс 43, ідентифікаційний код 41312353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєверін-Агро" (72310, Запорізька обл., місто Мелітополь, вулиця Гетьмана Сагайдачного, будинок 60, квартира 02, ідентифікаційний код 41414043) 156 630 (сто п`ятдесят шість тисяч шістсот тридцять) грн. 46 коп. основного боргу, 13 954 (тринадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 40 коп. пені, 2 101 (дві тисячі сто одну) грн. 52 коп. 3 % річних, 2 267 (дві тисячі двісті шістдесят сім) грн. 67 коп. інфляційних втрат, 5 985 (п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 76 коп. витрат на правову допомогу, 2 624 (дві тисячі шістсот двадцять чотири) грн. 31 коп. судового збору.

3.У іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п. 17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 17.12.2020

Суддя С.В. Стасюк